Аналіз історії створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон в Україні

Питання стимулювання вкладення іноземних інвестицій знайшло свій розвиток у Концепції створення спеціальних (вільних) економічних зон в Україні¹⁸, схвалений Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1994 р.

3.1. Стратегія розвитку спеціальних  (вільних) економічних зон.

Для створення  сприятливого інвестиційного клімату  в спеціальній економічній зоні необхідно:

1. забезпечити довготерміновий і стабільний характер економічної політики;
2. лібералізувати умови переміщення капіталів і товарів;
3. забезпечити умови виробництва й торгівлі, які б відповідали світовим стандартам, і тверді правові гарантії захисту права власності;
4. сформувати ефективні форми взаємодії місцевих органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування і керівництва зоною на засадах взаємної заінтересованості в досягненні високих загальноекономічних результатів діяльності.

У процесі  формування спеціальних (вільних) економічних  зон слід дотримуватися концептуальної єдності підходів, що зокрема означає:

• спрямованість на досягнення ефективного режиму господарювання кожного окремого суб`єкта при позитивному народногосподарському ефекті в цілому;
• гнучкість і динамічність управління спеціальними (вільними) економічними зонами, тобто можливість швидкого і адекватного реагування на зміни в кон`юктурі ринку і зовнішньому економічному середовищі;
• збалансованість інтересів усіх сторін, що беруть участь у процесі створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон;
• багатоваріантність (альтернативність) підходів, форм і моделей спеціальних (вільних) економічних зон, закладення в техніко-економічне обґрунтування доцільності їх створення;
• перспективність просторового і функціонального розвитку;
• відповідність пріоритетних напрямків розвитку спеціальних (вільних) економічних зон пріоритетним напрямам розвитку регіону та держави;
• врахування вимог національної безпеки.

Створення спеціальних (вільних) економічних зон має  здійснюватися з урахуванням  певних факторів розміщення, зокрема:

• сприйнятливого з погляду зовнішніх і внутрішніх можливостей для реалізації намічених цілей місце розташування спеціальних (вільних0 економічних зон;
• наявності достатнього ресурсного потенціалу (природно - кліматичних умов, корисних копалин, трудових ресурсів, науково-виробничого потенціалу, тощо);
• забезпеченості об`єктами виробничої та соціальної інфраструктури (яка існує або буде створена в процесі розбудови спеціальних (вільних) економічних зон) згідно з міжнародними стандартами;
• розвинутої системи комунікацій, особливо засобів зв`язку, розгалужена транспортна мережа;
• відсутності (або врахування в документах про створення спеціальних (вільних) економічних зон) екологічних обмежень та заборон щодо створення спеціальних (вільних0 економічних зон з огляду на існуючі або передбачувані антропогенні навантаження на навколишнє середовище.

Крім цих  загальних для всіх територіально-господарських  утворень факторів, повинні враховуватися  специфічні умови, характерні для окремих  типів спеціальних (вільних) економічних  зон. Вони визначаються цільовою і функціональною спрямованістю кожної спеціальної (вільної) економічної зони, її зв`язками з позазональною економікою, ступенем інтегрованості в національне і світове господарство, прив`язкою до наявних систем розселення, виробничих та інших об`єктів. Варто також врахувати ступінь зацікавленості органів місцевого і регіонального самоврядування й населення у створенні на відповідній території спеціальної (вільної) економічної зони.

Важливою  передумовою ефективного функціонування спеціальної (вільної) економічної  зони є наявність конкретної програми її розвитку з визначенням цілей, етапів, завдань, спрямованих на створення відповідної фінансово-економічної інфраструктури (банківської, страхової, інвестиційної тощо), термінів їх виконання, обсягів та джерел інвестицій.

З урахуванням  сучасної економічної ситуації та виходячи з необхідності ефективного використання наявного природного й виробничого потенціалу і кваліфікованих трудових ресурсів в Україні доцільно сформувати розгалужену систему ВЕЗ різних функціональних типів з перевагою зовнішньоторгівельних, комплексних виробничих і науково-технічних.

За ознаками відкритості та місце розташування розрізняють інтеграційні СЕЗ (діяльність яких спрямована на тісну взаємодію  з поза зональною економікою країни) та анклавні (орієнтовані на зв`язки із зовнішнім ринком), зовнішні (розташовані на кордоні з іншими державами) та внутрішні (розміщені у внутрішніх районах країни).

В Україні  доцільно стимулювати створення  науково-технічних центрів різної спеціалізації, технопарків та інкубаторів, які навіть при незначних масштабах проектів та галузевій обмеженості досліджуваних проблем сприяють розвиткові науково-технічного потенціалу та реалізації інновацій у сфері виробництва.

Перспективним і економічно доцільним є створення  багато профільних комплексних виробничих зон, у тому числі експортно-виробничих, на основі існуючої виробничої бази, підсиленої національними й іноземними інвестиціями. Це сприятиме розвиткові експортного потенціалу окремих регіонів та держави в цілому, вирішенню проблем зайнятості населення.

Основними факторами, що обумовлюють вибір виробничої спеціалізації зони є:

• базовий виробничий потенціал;
• забезпеченість об`єктами виробничої та соціальної інфраструктури;
• наявність відповідних природних і трудових ресурсів необхідної кваліфікації або відносного надлишку трудових ресурсів (незайнятого у суспільному виробництві населення);
• зацікавленість іноземних інвесторів в фінансуванні того чи іншого виробництва.

Зазначеним  умовам відповідає ряд регіонів міст України. Уже найближчим часом можливе  створення експортно-виробничих зон у ряді західних областей, а також у Київській з орієнтацією н випуск продукції точного машинобудування,, меблів, виробів легкої промисловості.

У південних  областях України доцільно організувати зони, спеціалізовані на випуску товарної руди, вугілля, продукції хімічної промисловості. Північні, центральні області України можуть орієнтуватися на випуск хімічних волокон, окремих видів продукції машинобудування, будівельних матеріалів, в тому числі на обробку граніту.

Унікальний  природно-ресурсний потенціал України, наявна матеріально-технічна база лікування та відпочинку, доповнена необхідними засобами комунікації, незмінно високий попит на рекреаційні послуги зумовлюють потенційну вигідність функціонування туристсько-рекреаційних зон. Базою для їх створення можуть стати регіон Карпат, Одеська область, Республіка Крим.

Проблеми, пов`язані  з фінансуванням та інфраструктурним забезпеченням СЕЗ, частково можуть вирішуватися шляхом надання окремих  незабудованих територій у довготермінову оренду іноземним фірмам на пільгових умовах, з правом гарантуванням стабільності визначених договором умов у разі додержання напрямів підприємницької діяльності.

3.2. Правове  регулювання інвестиційної діяльності  в окремих спеціальних (вільних)  економічних зонах.

Північнокримська експериментальна економічна зона “Сиваш” діє відповідно до Указів президента України від 30 червня 1995 р. № 497/95 “Про Північно кримську експериментальну економічну зону “Сиваш” та від 17 листопада 1995 року № 1062/95 “Про заходи щодо проведення експерименту у Північно кримській експериментальній економічній зоні “Сиваш”, Закону України від 23 грудня 1996 р. “Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб`єктів експериментальної економічної зони “Сиваш” № 65/96-вр¹⁹, та Положення про Північно кримську експериментальну економічну зону “Сиваш”, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23 квітня 1996 р. № 455-96-п.

Північнокримська експериментальна економічна зона "Сиваш" (далі - зона  "Сиваш") включає територію Красноперекопського району, міст Красноперекопська та Армянська Автономної Республіки Крим, у межах якої проводиться економічний  експеримент щодо розроблення моделі управління та господарювання в умовах переходу до ринкової економіки.

Керівним органом зони "Сиваш" є Адміністрація зони "Сиваш", що провадить свою діяльність у формі державної компанії, Статут якої затверджує Кабінет Міністрів України.

Експеримент проводиться з метою реалізації заходів:

• експериментального відпрацювання на практиці сучасних економічних механізмів та методів господарювання;
• впровадження передових вітчизняних зарубіжних науково-технологічних розробок та винаходів;
• розвитку експортного потенціалу на основі ефективного комплексного використання сировинних, промислових та сільськогосподарських можливостей території;
• підготовки кадрового потенціалу, який відповідає вимогам організації високотехнологічного виробництва  конкурентоспроможної продукції в умовах переходу до ринкової економіки;
• розв'язання проблеми зайнятості населення та інших соціальних проблем на

території зони "Сиваш";

• створення і забезпечення умов для реалізації інвестиційних проектів;
• залучення зовнішніх та внутрішніх ресурсів для реалізації інвестиційних проектів розвитку підприємств регіону;
• створення та розвитку виробничої і невиробничої інфраструктури.

Інвестиційні проекти, реалізація яких пов'язана з наданням пільг суб'єктам зони "Сиваш", затверджується Кабінетом Міністрів України після розгляду та схвалення їх  Спостережною радою по контролю за проведенням експерименту у Північно кримській експериментальній економічній зоні "Сиваш" ( далі – Спостережна рада).

Кошти, отримані за рахунок надання суб'єктам зони "Сиваш" пільги щодо сплати  податку на прибуток, спрямовуються ними на реалізацію інвестиційних проектів у межах зони "Сиваш".

Контроль за проведенням експерименту в Північно кримській експериментальній  економічній зоні "Сиваш" здійснює Спостережна рада. Положення про яку затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із Законом України “Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб`єктів експериментальної зони “Сиваш” сировина, матеріали, устаткування та обладнання (крім підакцизних товарів), які ввозяться в Україну для потреб власного виробництва суб`єктами експериментальної економічної зони “Сиваш”, не підлягають обкладанню ввізним митом та податком на добавлену вартість.

Сума податку на прибуток, нарахована відповідно до законодавства підприємствами – суб`єктами експериментальної  економічної зони “Сиваш”, зменшується  на 50 відсотків у разі використання суми, на яку зменшується податок, на реалізацію інвестиційних проектів у межах цієї зони.

Надходження в іноземній валюті на користь суб`єктів експериментальної  економічної зони “Сиваш” не підлягають обов`язковому продажу на міжбанківському валютному ринку  у разі використання вивільнених валютних коштів на потреби розвитку цієї зони.

Суб`єктами експериментальної економічної  зони “Сиваш” є зареєстровані  згідно з чинним законодавством на території експериментальної економічної  зони “Сиваш” суб`єкти підприємницької діяльності, які реалізують інвестиційні проекти, затверджені Кабінетом Міністрів України, у межах цієї зони під час проведення локального економічного експерименту.

Порядок утворення і функціонування в Донецькій області спеціальних економічних зон та запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної діяльності визначається Законом України “Про спеціальні економічні зони та спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області” від 24 грудня 1998 р. № 356-14²⁰.

Згідно із зазначеним законом територія пріоритетного розвитку - це територія в межах міста, району, на якій склалися несприятливі соціально-економічні умови та на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності з метою створення нових робочих місць. Спеціальний режим інвестиційної діяльності - це режим, який передбачає   введення податкових, митних та інших пільг, для суб'єктів підприємницької діяльності, що реалізують інвестиційні проекти, схвалені Радою з питань спеціальних економічних зон та спеціального режиму інвестиційної діяльності в Донецькій області.

Метою створення в Донецькій області спеціальних економічних зон та   запровадження на територіях пріоритетного розвитку спеціального режиму інвестиційної   діяльності є:

• залучення інвестицій у пріоритетні галузі виробництва для створення нових робочих місць та працевлаштування працівників, що вивільняються у зв'язку із закриттям,  реструктуризацією гірничодобувних та інших підприємств;
• впровадження нових технологій;
• модернізація діючих виробництв;
• розвиток зовнішньоекономічних зв'язків;
• збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісних товарів та послуг;
• створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури;
• ефективне використання природних ресурсів.

Спеціальна економічна зона "Донецьк" та спеціальна економічна зона "Азов" створюються на строк 60 років у межах таких територій:

• спеціальна економічна зона "Донецьк" знаходиться на півдні міста Донецька і займає площу 466 гектарів;
• спеціальна економічна зона "Азов" знаходиться на півдні міста Маріуполя Донецької області і займає площу 314,8 гектара.