Ценовая политика фирмы

Товарообмінний  залік (залікова знижка "трейд-ін") — зменшення ціни на новий товар у разі повернення старого зразка товару фірми або виробу фірми-конкурента. Застосовується для товарів тривалого користування — автомобілів, комп'ютерів, копіювальної техніки, а останнім часом до багатьох інших споживчих товарів.

Пільгові  знижки встановлюються з метою стимулювання збуту певних видів товару.

Експортні знижки — надаються під час  продажу товару на експорт або  при подальшому вивезенні його з  країни. Застосовуються на ринках, де попит  значно перевищує прпозицію.

Спеціальні  знижки надаються постійним покупцям, а також покупцям, в яких продавець  найбільше зацікавлений. Наприклад, знижки корпоративним клієнтам у  разі купівлі двох та більше автомобілів.

Другою  формою коригування цін є встановлення неокруглених цін. Політика неокруглених цін передбачає встановлення цін нижче округлених. Вважається, що неокруглені ціни спрацьовують тому, що, по-перше, ціна нижче округленої сприймається покупцями як суттєво менша за неокруглену. Цінове стимулювання збуту. Можна виділити десять варіантів цінового стимулювання збуту (третя форма кор; вання цін), а саме:

-ціна "збиткового лідера", ціна-приманка;

-ціни спеціальних заходів;

-низькі ставки кредиту;

-гарантійні умови про технічне обслуговування;

-психологічна модифікація;

-купони;

-безплатні зразки;

-премії;

-упаковки за пільговими цінами;

-розпродаж.

 

1.2.6 Зміна  поточних цін

 

Зміна цін  може бути ініційована самою фірмою — в цьому випадку кажуть про  ініціативне зниження (підвищення) цін. Ініціатором зміни цін можуть бути також конкуренти.

Ініціативна зміна цін. Можна назвати сім  ситуацій, у яких фірма може піти на зниження цін:

- частка ринку фірми під тиском конкурентів скоротилася;

- ринкова  ситуація вказує на те, що ціна  завищена порівняно з цінністю  товару для споживачів;

- витрати  знизилися і є реальна можливість  знизити їх ще більше за  рахунок "ефекту кривої досвіду" (нагадаємо, йдеться про зниження  витрат виробництва одиниці товару при кумулятивному, тобто сумарному, обсягові виробництва.

Фірма може ініціювати підвищення цін при

- інфляції;

- надмірному  попиті на продукцію фірми  або збільшенням глобального  попиту на товар;

- збільшенні  витрат і, як результат, зменшенням  прибутку;

- якщо  цінність товару виявилася вища  за ціну;

- якщо  пріоритетною ціллю є збільшення  прибутку навіть за умов, що  це призведе до зменшення обсягу  продажу.

Варто зазначити, що зміна цін може призвести і  до збільшення, і до зниження прибутку. Так, підвищення цін супроводжувати-меться зростанням прибутку, якщо ринок нечутливий до цін; високі ціни надають товару більшої привабливості для покупців встановлена ціна на товар виявилася нижчою за ціну, яку споживачі готові заплатити, якщо попит на товар фірми більший, ніж її виробничі можливості, або за умови що місткість ринку

Для визначення потрібного зростання обсягу продажу  за зниження ціни скористаємося формулою:

 

Потрібне зростання  =    Зниження ціни (%)                                    (.2.6.1)

обсягу продажу (%)      Маржинальний прибуток (%) - Зниження        

                                                                                         ціни (%)

Якщо  оцінки очікуваного обсягу продажу  вказують на те, що в результаті зниження»  ціни цей відсоток не може бути досягнений, знижувати ціни недоцільно.

Додамо, що граничний прибуток за зниження ціни не зміниться, якщо цінова еластичність дорівнюватиме співвідношенню зміни обсягу продажу і ціни.

Цінова           =  % збільшення обсягу продажу          (2.6.2)

еластичність           % зниження ціни

 

Анологічно можна розрахувати допустиме зниження обсягу продажу, за якого підвищення ціни є доцільним (тобто коли валовий прибуток або не зменшується або зростає.

 

               Допустиме                           Підвищення ціни                  (1.2.6.3)

               зниження обсягу    =   Маржинальний    +  Підвищення

               продажу (%)                 прибуток %                ціни %

 

Одномоментне збільшення ціни має єфект "шокової терапії" стосовно покупця з відповідною реакцією з його боку, різке зниження ціни матиме два наслідки: позитивний і "не дуже".

Поетапномуому зниженню ціни слід віддати перевагу, якщо напевно невідомо, наскільки саме мають бути знижені ціни, хоча доцільність цього кроку не викликає сумніву.

Остаточне рішення щодо поступової або різкої зміни цін — це питання не так  тактики, як стратегії фірми. Додамо, що це, як і будь-яке рішення маркетингових  проблем має прийматися з урахуванням  і зовнішніх, і внутрішніх факторів.

Серед способів підвищення ціни варто виділити три:

Перший  — встановлення незв'язаних цін  на окремі елементи з набору товарів (вартість мобільного телефону, підключення  до оператора та абонентська плата).

Другий  — зменшення знижок. Це може бути і зниження відсотка знижки, і збільшєння обсягу товару, купівля якого дає змогу отримати знижку.

Третій  — передбачає використання рухомих  цін. Йдеться про контракти на поставку товару з тривалим виробничим циклом, які підписують задовго до того, як сам товар буде виготовлений.

Підвищення  конкурентами цін слід сприймати  як сигнал до аналогічних дій, якщометою фірми є максимізація або отримання прийнятного рівня прибутку, а збільшення частки ринку відкида-ється на другий план.

Фірма може проігнорувати підвищення конкурентами цін, якщо її власні витрати на відміну  від конкурентів не збільшилися; якщо це несумісно з її іміджем як фірми-виробника недорогих товарів або зі стратегічними цілями, пов'язанними із завоюванням більшої частки ринку.

 

3. Нормативно-правова база формування та регулювання ціноутворення на підприємстві

 

Метою державного регулювання цін в Україні на сучасному етапі розвитку економіки є:

- забезпечення  такого співвідношення між монополією  та конкуренцією, яке б не призводило  до руйнівних наслідків для  економіки, здійснення соціальної  політики держави та захист  окремих верств населення;

- стримування  інфляційного підвищення цін  через запровадження заходів, які б усували причини його виникнення;

- соціальний  захист населення, тобто диференційований  підхід до встановлення чи змін роздрібних цін на окремі товари або послуги;

- формування  нового попиту населення та  культури споживання завдяки встановленню знижених цін, податкових пільг на товари, обсяги реалізації яких держава прагне збільшити;

- запобігання  споживанню соціально шкідливих  товарів або тих, що можуть  загрожувати життю та здоров'ю  людини.

Повноваження  щодо визначення заходів та напрямків  державного регулювання цін має Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, в складі якого функціонує Управління розвитку конкуренції та цінової політики. Його головним завданням є формування організаційно-економічних механізмів реалізації цінової політики.

У разі надмірного зростання цін, раніше виведених  з-під контролю за рішенням Кабінету Міністрів України, виконавчих комітетів обласних і міських (міст республіканського підпорядкування) рад, допускається тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку зі зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.

Перший  напрямок державного регулювання цін пов'язаний із розмежуванням повноважень органів влади у сфері ціноутворення. Повноваження центральних органів виконавчої влади щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) націнок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг визначає постанова Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (від 25 грудня 1996 р. № 1548 із змінами).

Державний комітет статистики. Органи статистики забезпечують нагляд за динамікою цін і тарифів в Україні, розробляють індекси їх зміни, обчислюють вплив зміни цін і тарифів на рівень життя населення. В організації статистичного нагляду беруть участь органи, які встановлюють ціни і тарифи, та фінансові органи. Господарські суб'єкти повинні у встановленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін. До такої інформації відноситься «Звіт про ціни придбання матеріальних ресурсів у будівництві» (Форма № 1 — ціни (буд)) та «Звіт про ціни виробників промислової продукції» (Форма № 1 - ціни (пром)).

Державна  податкова адміністрація. Органи державної  податкової адміністрації контролюють процес ціноутворення опосередковано. Оскільки, в багатьох випадках величина стягнутих податків залежить від величини ціни реалізації товарів або послуг, то зацікавленість податкових органів у величині останньої є закономірною.

Відповідно  до Закону України «Про податок на додану вартість» (від 3 квітня 1997 р. № 168) база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Антимоиопольний комітет. Порядок проведення уповноваженими працівниками Антимонопольного комітету України і його територіальними відділеннями перевірок регламентує «Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції» (від 25 грудня 2001 р. № 182-р).

Департамент з питань адміністрування акцизного  збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів контролює  рівень оптових та роздрібних цін  на алкогольні напої та тютюнові вироби. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 р. № 700 в Україні запроваджено розміри мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої, що реалізуються в Україні підприємствами оптової і роздрібної торгівлі, громадського харчування, підприємствами-виробниками незалежно віл форм власності та фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності, та діяли до червня 2005 р.

Державна  інспекція з контролю за цінами. У межах своєї компетенції Державна інспекція 5 контролю за цінами (Держінспекція ) і виконання контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади.

Державний контроль за цінами здійснюється при  встановленні і застосуванні державних  фіксованих та регульованих цін і  тарифів. При цьому в сфері  дії вільних цін контролюється  правомірність їх застосування та додержання вимог антимонопольного законодавства. Проте моніторинг цін і тарифів  на споживчому ринку проводиться  як щодо вільних, так і державних  фіксованих та регульованих цін і  тарифів на товари і послуги у  сфері їх реалізації суб׳єктами господарювання та їх структурними підрозділами.

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Практичне завдання

Розрахувати відпускну ціну на товар А та суму акцизного збору, якщо відомо, що виробнича  собівартість становить 231 грн., комерційні витрати — 69 грн., рентабельність виготовлення продукції — 1,5%, ставка акцизного збору — 25%, ПДВ — 20%.

Відпускна ціна = В в-р+П + АЗ+ ПДВ, где

Зп-р – витрати на виробництво та реалізацію продукції

П  - прибуток

 АЗ – сума акцизного збору

 ПДВ – податок на додану  вартість

Розв’язання

1. Витрати на виробництво та реалізацію продукції = 231+69 = 300 грн.
2. Прибуток = 300* 0,015= 4,50 грн на шт..
3. Сума акцизного збору = (300+4,50)*0,25 = 75,86 грн.
4. Сума ПДВ = (300+4,50)*0,20 = 60,96грн.
5. Відпускна ціна дорівнює : 300+4,50+75,86+60,69=441,05грн.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Таким чином, цінова політика фірми полягає в  тому, щоб встановлювати на товари такі ціни, так варіювати ними, залежно від ситуації на ринку, щоб оволодіти його максимально можливої ​​часткою, домогтися запланованого обсягу прибутку, тобто успішно вирішувати всі стратегічні завдання. У нашій країні в області цінової політики ще не вистачає необхідного досвіду і знань. Звідси значення вивчення різних підходів в ціновій політиці фірми, особливостей, умов і переваг їх практичного застосування.

   В умовах ринку всі підприємства, гідні продовжувати свою діяльність, повинні бути самоокупними, приносити прибуток, в іншому випадку їх чекає банкрутство. Тому основним моментом у ціноутворенні при переході до ринку стала відмова від нав'язування покупцям нереальних цін, відірваних від дійсних запитів ринку. Як сама продукція, так і ціни на неї повинні бути визнані ринком і тільки їм. В умовах постійного посилення конкуренції фірмі-продавцеві треба враховувати не тільки власні фінансові інтереси, а й інтереси покупця, щоб утримати його і зберегти свою частку на ринку. А це може бути досягнуто тільки при дотриманні заздалегідь розробленої цінової політики, використовуючи всі сучасні напрацювання.