Державні запозичення та фінансова безпека держави

2. Вплив державних запозичень на фінансову безпеку держави.

Із проголошенням незалежності поряд із численними проблемами, з  якими зіткнулась Україна, були і  державні запозичення, які супроводжували її економіку увесь період ринкових перетворень у якості «каменя спотикання».

Українські державні запозичення  поетапно еволюціонували в тандемі  з державним боргом України, що і  привело до його основних структурних перетворень. Формування та нагромадження внутрішнього та зовнішнього державного боргу є органічною складовою функціонування економік переважної більшості країн світу, потужним важелем макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. На жаль, в Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу відбувалося значною мірою хаотично, під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що наклало свій відбиток на його структуру та обсяги.

Формування та нагромадження внутрішнього та зовнішнього державного боргу  є органічною складовою функціонування економік переважної більшості країн світу, потужним важелем макроекономічного регулювання та інструментом реалізації економічної стратегії. На жаль, в Україні в ході трансформаційних процесів формування державного боргу відбувалося значною мірою хаотично, під впливом потреб оперативного фінансування поточних бюджетних видатків, що наклало свій відбиток на його структуру та обсяги.

Лише в останні роки в Україні  розпочалося формування послідовної  та виваженої довгострокової державної  боргової політики, яку ще належить відповідним чином „вбудувати” у систему інструментів економічної стратегії держави. З нашої точки зору, пропоноване дослідження особливостей та пріоритетів боргової політики України сприятиме реалізації цього завдання. Виконання цього завдання не можливе без вивчення структури та аналізу етапів формування державного боргу та боргової політики України, що детальніше показано у наступній діаграмі.

Рис. 2.3. Динаміка державного боргу України (станом на кінець відповідного періоду. 2009 – за 9 місяців).

Статистика державного боргу (рис. 1) свідчить про декілька етапів у  його формуванні та розвитку:

Перший етап (1991-1994 роки): період з 1991 по першу половину 1994 рр. характеризується залученням до фінансування дефіциту бюджету виключно прямих кредитів Національного банку та хаотичним утворенням зовнішнього боргу шляхом надання урядових гарантій по іноземних кредитах.

Другий етап (1995-1996): в цей період, поряд з продовженням надання зовнішніх гарантій, державний борг формувався за рахунок отримання зовнішніх позик від міжнародних фінансових організацій. Зазначений період характеризується також врегулюванням заборгованості України за енергоносії, початком випуску облігацій внутрішніх державних позик та поступовим заміщенням цими облігаціями прямих кредитів Національного банку.

Третій етап (1997-перша  половина 1998): характеризувався активним урядовим позичанням як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках капіталу, на який Україна вийшла в серпні 1997 року.

Четвертий етап (друга половина 1998-2000 рік): починаючи з другої половини 1998 року, Україна зіткнулася із значними труднощами, пов’язаними з суттєвим скороченням можливостей урядових запозичень як з зовнішніх, так і з внутрішніх джерел. У цей період уперше була здійснена низка операцій щодо реструктуризації частин внутрішнього та зовнішнього боргу України, яка дала можливість через заміну облігацій внутрішньої державної позики продовжити строк повернення запозичених коштів, а також зменшити тиск щодо виплат по ОВДП в 1998 і 1999 рр. Незважаючи на вжиті заходи, 2000-2001 роки були піковими по борговому навантаженню. Наявність значного розриву платіжного балансу та низькі валютні резерви стали основною причиною прийняття урядом рішення щодо проведення комплексної програми реструктуризації державного зовнішнього боргу України. Успішне завершення реструктуризації комерційного боргу в квітні 2000 року дозволило не тільки скоротити державний борг на 152 млн. дол. США, а й зменшити загальний обсяг виплат в 2000 році на 900 млн. дол. США. Міністерство фінансів здійснило реструктуризацію боргових зобов’язань перед НБУ. Державні цінні папери, які були випущені у 1998-2000 роках та підлягали погашенню у 2000-2004 роках, були замінені на процентні облігації з терміном погашення протягом 2002-2011 років, що сприяло поліпшенню структури державного боргу та уникненню декапіталізації Національного банку України.

П‘ятий етап (2001 рік-поточний час): управління державним боргом в цей період характеризується переходом від антикризового управління до проведення виваженої боргової політики, націленої на зменшення боргового навантаження на економіку держави. Боргова реструктуризація 2000 р. у поєднанні зі сприятливою для України зовнішньої кон’юнктурою і стійким економічним зростанням дозволили суттєво знизити обсяги боргового навантаження на українську економіку, що сприяло відповідному підвищенню міжнародних рейтингів України. В 2005-2006 рр. співвідношення державного боргу та ВВП утримувалось на рівні 29-31 %, порівняно з 48 % в 2005 р. На кінець 2003 р. воно зменшилося до 25 %. За підсумками поточного року цей показник може досягти рівня 20 %, а на кінець 2008 р., за прогнозами Міністерства фінансів України,- 18 %. Річне обслуговування боргу скоротилося до 4,3 % ВВП. Спостерігається чітка тенденція до зменшення відношення державного боргу до доходів бюджету. Якщо вказаний показник у 2001 р становив 220 %, то на кінець 2008 р. очікується 132 %, а на кінець 2009 р. – 100 % (за критичного рівня 300 %). За даними Державного Казначейства України профіцит в Україні спостерігався лише у 2000 (в розмірі 1 млрд. грн.) й у 2002 (в розмірі 1,6 млрд. грн. ) роках. Динаміку співвідношення доходів та видатків країни на протязі 1995 – 2008 рр. можна спостерігати на прикладі таблиці 1.(за даними Державного Казначейства України).

Таблиця 2.2.

Зведений  бюджет України у 1992 – 2008 роках[19]

В 2000 році вперше за роки незалежності була перевиконана прибуткова частина державного бюджету на 5%, а консолідованого - на 14,5%. Профіцит держбюджету склав 1 млрд. грн. Це відбулося завдяки неухильному виконанню бездефіцитного бюджету, а також рішучій відмові від взаємозаліків та інших сурогатних методів розрахунків, які у 2000 році склали тільки 2%.

Перехід на розрахунки виключно грошовими коштами  збільшив надходження в реальну  економіку, завдяки чому були понижені майже удвічі середні процентні  ставки по кредитних ресурсах, привернутих  у виробництво. Загалом у 2000 році були створені благо-приємні умови для подальшого розвитку національної економіки. Зовнішній борг скоротився на 1,5 млрд. грн. У 2002 році дещо інша ситуація. Тут основною причиною профіциту держбюджету України стало те, що у категорію доходів потрапили приватизаційні надходження у розмірі 5,8 млрд. грн. Але методика визначення дефіциту держбюджету була змінена з 2003 і приватизаційні надходження тепер виключені з прибуткових статей бюджету і переведені в розряд джерел фінансування. До 2000 року спостерігається поступове зменшення дефіциту (рис.1); у період 2000 – 2003 рр. – незначні коливання близько нуля, що якраз і характеризують вдале використання держбюджету; у 2004 дефіцит різко зріс, до 2006 поступово зменшувався, а у 2008 знову зріс. В цілому динаміка дефіциту (профіциту) вкрай нестабільна на протязі 1995 – 2008 рр. За оцінками експертів Рахункової палати України однiєю з основних причин зниження темпів приросту ВВП у 2004 poцi в 4,6 рази (попри збiльшення обсягiв запозичень на 31,8 %) стало нерацiональне використання залучених коштiв за умов боргу. У 2008 році  Державний бюджет виконано з дефіцитом у сумі 9 млрд. 842,9 млн. грн., що на 9 млрд. 223,1 млн. грн. або 48,4 відс. менше затвердженого граничного розміру (19 млрд. 66 млн. грн.), у тому числі загальний фонд виконано з дефіцитом у сумі 11 млрд. 415,1 млн. грн., а спеціальний - з профіцитом у сумі 1 млрд. 572,2 млн. гривень.[19,126 – 139]

У сучасних умовах, коли процес входження України до світової фінансової системи продовжується, потрібно вдосконалювати механізми такого співробітництва, в основі яких мають залишатися національні економічні інтереси, потреби подальшої ринкової трансформації, соціальні пріоритети.

Головним у цьому  контексті має стати мінімізація  державного боргу, що передбачає збільшення власних фінансових ресурсів та поліпшення інвестиційного клімату. В основу фінансової стратегії необхідно покласти досягнення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами фінансування потреб економічного та соціального розвитку. Не послаблюючи уваги до залучення зовнішніх ресурсів, уряд має забезпечувати пріоритетність інвестиційних джерел перед кредитними. Отримання нових кредитів МВФ може здійснюватися лише на рефінансування наявних боргових зобов’язань.

Важливим залишається питання обґрунтування не тільки оптимальної потреби у зовнішніх запозиченнях, а й пріоритетних сфер та необхідних умов ефективного їх використання.

Цільове призначення  зовнішніх запозичень обумовлюється  як поточними потребами економіки  і соціальної політики, так і стратегічними пріоритетами розбудови економічного простору України.  Оптимальне витрачання кредитів сприятиме стабілізації фінансової ситуації в Україні та виведенню її економіки з кризового стану. Напрями використання коштів, отриманих від міжнародних фінансових організацій наведено на рис. 2.4.

Рис .2.4. Напрями використання коштів, отриманих від міжнародних фінансових організацій за призначенням.

Як видно з наведеної  схеми, у структурі зовнішніх  запозичень переважає інвестиційне фінансування. Водночас механізм використання системних позик Світового банку, що склали майже 90% отриманих від нього кредитів, не забезпечує повну реалізацію інвестиційного призначення запозичень. Знеособлення цих коштів у бюджеті не дає можливості відслідковувати цільове та ефективне їх використання.

Невиправданою є також  порівняно висока (45%) частка використання запозичених коштів для підтримки  національної валюти (3,5 млрд. дол.). Це надто висока ціна для національної економіки, яка засвідчує недостатню ефективність грошово-кредитної політики Національного банку України за попередні роки.

Структурні показники  надходжень на фінансування дефіциту Державного бюджету України станом на 2006 – 2009 роки, проаналізовані у наступній діаграмі.

Як видно з діаграми 1.1 у структурі всіх надходжень на фінансування бюджетного дефіциту найбільшу частку складають надходження від приватизації державного майна (41,3 %), зовнішні запозичення (35,7 %), внутрішні запозичення (23,1 %).

Діаграма 2.1.

Структура надходжень на фінансування дефіциту Державного бюджету України за 2006 - 2009 роки

Підводячи підсумки аналізу  бюджетного дефіциту, можна зазначити, що надійна система його фінансування в Україні ще не створена. Фінансова  система у тому вигляді, в якому вона склалася сьогодні, ще не спроможна забезпечити настільки складні процеси.

І на завершення скажемо, що 26 жовтня 2009 р. МВФ заявив про готовність виділити Україні кредит на 16,5 млрд. доларів для подолання проблем в економіці – саме тоді Україна дійшла домовленості з місією Міжнародного валютного фонду щодо надання Києву кредиту для підтримки економіки країни в умовах глобальної фінансової кризи.

МВФ назвав необхідні  для фінансової стабільності в Україні  пріоритети основною метою українського уряду в найближчий період має стати відновлення довіри і стабільності, сказано в проекті меморандуму між Кабміном та МВФ. Так, на думку експертів МВФ, пріоритетами для відновлення фінансової стабільності є: