Державні запозичення та фінансова безпека держави

Скорочення дефіциту бюджету — здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався;

Слід зазначити, що проблема подолання дефіциту бюджету в  Україні е однією з найважливіших  і найсуперечливіших фінансових проблем. Під час її обговорення нерідко розглядають досвід зарубіжних країн, економіка яких функціонує нормально і за п'яти, і за десятивідсоткових рівнів бюджетного дефіциту щодо валового внутрішнього продукту. Однак тут слід мати на увазі, які джерела фінансування дефіциту бюджету існують у цих країнах, оскільки саме вибір джерел фінансування дефіциту бюджету, а не його розмір сам собою має принципове значення для функціонування економіки.

Загалом, можна констатувати, що дефіцит бюджету спричинив  більше негативних моментів, будучи гальмом реформування та розвитку економіки, аніж - позитивів, а політика держави у сфері управління ним та вирішення суміжних проблем - заборгованості та інфляції носить недолугий, а подекуди й зовсім алогічний характер, чим самим ще більше ускладнюючи фінансово-економічну кризу. Практична філософія ж зовнішніх та внутрішніх позик, як способів фінансування і розвитку економіки України; не сприяє зміцненню її фінансової безпеки та стабілізації, а отже - відкладається у часі очікуваний якісний поступ на шляху економічного зростання.

 Думки вчених стосовно державних запозичень є доволі поляризованими: одні дотримувались позитивної думки, а інші вважали, що державний борг загрожує суверенітету країни, добробуту громадян й фінансовій безпеці країни.

Фінансова безпека країни – захищеність фінансових інтересів на всіх рівнях фінансових відносин; певний рівень фінансової незалежності, стабільності та стійкості фінансової системи країни в умовах впливу на неї зовнішніх та внутрішніх дестабілізуючих факторів, що становлять загрозу фінансовій безпеці; здатність фінансової системи держави забезпечувати ефективне функціонування національної економічної системи і стале економічне зростання.

В Україні обсяг боргу  два рази наблизився до критичної  позначки. причому у 1999 році даний показник перевищив 60% - граничнодопустимий рівень, й призвів країну до кризи ліквідності та загрози дефолту.

Існують чотири основні  шляхи реструктуризації держборгу:

• списання боргу – нездатність держави сплатити зовнішній борг, який виступає як пропорційний податок;
• викуп боргу – здатність країн-боржників самим викупати свої борги з великим дисконтом;
• сек’ютиризація емітація нових боргових зобов’язань у вигляді облігацій, які обмінюються на старий борг;
• обмін боргів на акції національних підприємств – придбання акції державних компаній за національну валюту, або обмін боргів на акції компаній.

В нашій країні не має  чіткого механізму управління державними запозиченнями, які можна отримати завдяки розробці і реалізації продуманої боргової стратегії України. На мій, погляд вона повинна включати в себе формування боргового капіталу в Україні, плани сплачування боргу, а також показувати галузі виробництва, в які треба вкладати запозиченні кошти.

Виконання цих елементарних заходів  боргової стратегії приведе до того, що національна економіка України набуде стабільніших рис економічного зростання і принесе добробут і злагоду у кожну українську сім’ю.

Список використаних джерел

1. Андрущенко В. Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті (Теоретична концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів) – Львів: Каменяр, 2000– 303с.
2. Барановський О. Державний борг України в системі економічної безпеки// Вісник НБУ – 1997 - №4 – с.42 – 46.
3. Башинська О. М. Формування та обслуговування державного зовнішнього боргу//Фінанси України – 2000 - №12 – с.67 – 77.
4. Боднарук Т. Г. Механізм управління та обслуговування державного боргу// Фінанси України – 2003 - №10 – с.14 – 18.
5. Бюджетний кодекс України// Бюлетень законодавства і юридичної практики України – 2003 - № 10 – с.416.
6. Вахненко Т. Напрями вдосконалення боргової політики держави// Економіка України – 2002 - №5 – с.16 – 24.
7. Вахненко Т. Соціально – економічні фактори формування зовнішньої заборгованості// Економіка України – 2004 - №3 – с. 18 – 27.
8. Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік»// Офіційний вісник України 2008 - №10 – с.8 – 180 .
9. Зражевська Н. В. Механізми реструктуризації зовнішнього державного боргу// Фінанси України – 2005 - №9 – с.47 – 55.
10. Іващук О. Т., Кравчук Н. Я. Кількісні методи фінансового прогнозування     боргової стратегії держави: концептуалізація, методологія, практика.//   Світ фінансів – 2004 - №1 – с.34 – 47.
11. Козюк В. Макроекономічний аналіз зовнішнього боргу України за умов ринкової трансформації.// Вісник Тернопільської академії народного господарства – 2000 - №7 – с.29 – 37.
12. Кравчук Н. Я. Іноземні кредити в економіці України.// Вісник Тернопільської академії народного господарства – 1999 - №10 – с.140 – 143.
13. Кравчук Н. Я. Реструктуризація зовнішнього боргу// Фінанси України – 2001 – №10 – с.63 – 71.
14. Кравчук Н.Я. Зовнішня заборгованість держави: емпіричні гіпотези та концептуальні підходи: Світ фінансів – 2005 - №2 – с.28 – 37. 
15. Манько В. Ложные цели, негодные средства // Эксперт №46 5 – 11декабря 2005 – с.48 – 51.
16. Маркс К. Капітал: У 3 – х т. Т.1. – К., 1954 – с.753.
17. Новосад Л. Я. Соціально – економічні передумови і макроекономічні наслідки державної заборгованості// Фінанси України – 1998 – №6 – с.37 – 43.
18. Онищук Я.В. Посилення ролі запозичень у доходах державного державного бюджету//Фінанси України – 2002 - №4 – с.39 – 53.
19. Підсумки виконання бюджетів усіх рівнів у 2006 році та пріоритетні завдання Міністерства фінансів на 2008 рік// Матеріали до засідання колегії Міністерства фінансів України – Київ – 2008 – 168 с.
20. Рак Р. В. Теоретичні засади й можливості використання боргової стратегії// Фінанси України – 2004 - №5 – с.76 – 87.
21. Рожко О. Д. Державний борг у забезпеченні економічного зростання// Фінанси України – 2003 - №1 – с.82 – 87.
22. Рязанова Н. С. Сучасні тенденції зовнішньої заборгованості// Фінанси України – 2005 - №7 – с.26 – 37.
23. Сем’янчук П., Кльоц Р. Державний борг та його вплив на фінансову безпеку України// Вісник Тернопільської академії народного господарства – 2004 – №8 – с.163 – 172.
24. Хорошковський В. І. Державні запозичення України: використання можливості чи втрачені шанси?// Вісник національної академії наук України – 2002 - №8 – с. 23 – 30.
25. Черный В.Эволюция украинского государственного долга// Финансовые риски – 2002 - №4 – с. 28 – 33.
26. http:// www.minfin.gov.ua/

Додаток 1.

Програма  державного запозичення України на 2010 рік

Залучення коштів для фінансування бюджету передбачається здійснити за наступними позиками