Державне регулювання економіки

ПЛАН

ВСТУП………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. Вплив держави на ринкову рівновагу ..………………………...5

1.1. Запровадження урядом  непрямих податків ..……………..…5

1.2. Вплив урядових трансфертів бізнесу

       на часткову  рівновагу……………………………………….....7

1.3. Встановлення урядом фіксованих цін

        із метою збалансування ринку …………………………….....8

РОЗДІЛ 2. Вплив держави  на зовнішні ефекти ……….………………......14

2.1. Сутність та форми вияву зовнішніх ефектів ….………........14

2.2. Методи корекції зовнішніх ефектів…………………….…...16

2.3. Адміністративне регулювання зовнішніх ефектів…………17

2.4. Податкове регулювання зовнішніх ефектів…………….…..21

2.5. Аналоги ринкових  механізмів 

      (на прикладі  ліцензій на забруднення)………………………24

РОЗДІЛ 3. Стимулювання державою інноваційної функції

ринку сільськогосподарської  продукції 

на стадії виробництва……………………………………….…..27

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….……37

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….......39

 

 

ВСТУП

Сучасна ринкова економіка  постійно відчуває на собі вплив держави. Важливі економічні функції держави — забезпечення правової основи функціонування економіки, підтримання конкуренції, перерозподіл доходів і матеріальних благ, регулювання розподілу ресурсів, стабілізація економіки— значною мірою здійснюються через податкову систему, призначення дотацій виробникам і субсидій споживачам.

Мікроекономіка  розглядає поняття «держава» як самостійний суб’єкт ринку, до складу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб’єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб’єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей. [13, с.120]

Економічні  функції держави надзвичайно  різноманітні. Вони настільки широкомасштабні, що навіть важко скласти вичерпний їхній перелік. Деякі із цих функцій спрямовані на підтримку і полегшення функціонування ринкової економіки. До них, зокрема, відносяться такі важливі види діяльності уряду, як забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, які б сприяли ефективному функціонуванню ринкової економіки, а також створенню умов для конкуренції.

Виняткове значення для України має створення  правової бази для забезпечення переходу від адміністративно-командної системи  управління до ринкової економіки. Важливу роль мають відіграти закони про власність, про приватизацію державних підприємств, про банки, про податки, про підприємницьку діяльність тощо.

Особливе  місце у ринковій економіці належить конкуренції. Це той основний регулюючий механізм, який підпорядковує виробників і постачальників ресурсів диктату покупця або суверенітету споживача. За конкуренції саме рішення багатьох покупців і продавців щодо пропозиції і попиту визначають ринкові ціни. Це означає, що індивідуальні виробники і постачальники ресурсів можуть лише пристосовуватися до бажання покупців, яка ринкова система реєструє і доводить до відома продавців.

Конкуруючих виробників, які підкоряються волі ринкової системи, чекає прибуток і  зміцнення позицій. Результатом  для тих, хто порушує закони ринку, є збитки і зрештою банкрутство. Для України надзвичайно важливим завданням є втілення в життя принципів ринку, які полягають в тому, що покупці — це господар, ринок — їхній агент, а підприємства — їхній слуга. При цьому слід зазначити, що ринкові відносини створюють негативні ефекти, які потребують державного втручання в ринкову економіку.

Прийняті  закони та інші законодавчі акти про  захист прав споживачів визначають загальні правові, економічні і соціальні основи захисту прав громадян — споживачів продукції. Уряд вводить правила поведінки, якими мають керуватися виробники у своїх стосунках із споживачами. Отже, все вищенаведене свідчить про актуальність теми «Державне регулювання економіки на макрорівні».

Серед економістів-вчених, які досліджували цю тему, можна виділити як зарубіжних, таких як Р. Коуз, А. Пігу, а серед вітчизняних можна відзначити Борейко В.І., Смирченко К.С., Стрекова С.О. тощо.

Головна мета курсової роботи — механізми впливу держави на ринкову економіку як саморегулюючий механізм і визначити міру цього впливу. Йдеться про одну із найскладніших проблем, яку кожна країна вирішує по-своєму. Більше того, економічні системи світу різняться одна від одної залежно від співвідношення між місцем уряду і ринку в управлінні економікою. Особливо актуальною є ця проблема для України, яка ступила на шлях переходу від адміністративно-командної системи управління до сучасної цивілізованої ринкової економіки.

 

РОЗДІЛ 1

Вплив держави на ринкову  рівновагу

 

1.1. Запровадження урядом  непрямих податків

Сучасним економічним  системам властива доволі інтенсивна взаємодія ринку і держави, процесів самоорганізації й саморозвитку, процесів ініціювання перетворень та свідомого регулюючого впливу на економічні процеси.

Головною причиною втручання держави в регулювання ринкових процесів є порушення протягом певного часу ринкової рівноваги, або ж встановлення такої рівноваги, яка не може задовольняти суспільство, оскільки за такої рівноваги має місце безробіття, недовикористання виробничих потужностей, неконкурентоспроможність і т. ін.

Головними інструментами впливу держави  на ринкові процеси є:

•    оподаткування виробництва  чи реалізації;

•    субсидіювання виробництва  чи реалізації;

•    урядове управління економікою;

•    фіксація та регулювання цін.[8, с.135]

Незалежно від того, хто  сплачує непрямий податок, податковий тягар розподіляється між двома суб'єктами: покупцем (зменшується надлишок споживача) і продавцем (зменшується виручка виробника від реалізації).

Розглянемо окремо ситуації, коли податок сплачує продавець (рис. 1.1, а) і коли податок сплачує покупець (рис. 1.1, б).

На рис. 1.1, а зображено вплив податків, що сплачує продавець, на рівновагу та економічну ситуацію, а на рис. 1.1, б — вплив податків, які сплачує покупець, на рівновагу та економічну ситуацію.

На відміну від попередньої  ситуації, непрямі податки, які сплачує  споживач, впливають не на зміщення кривої пропозиції (вона залишається незмінною), а на попит споживача, зрушуючи криву попиту донизу (в бік зменшення).

Рис. 1.1. Вплив держави на рівновагу запровадження непрямих податків:

 

а) Р_Е — ціна товару X до запровадження податку; Е — точка рівноваги попиту і пропозиції товару X до запровадження податку; D — крива попиту; S₀ — крива пропозиції до запровадження податку, який сплачує виробник; S₁ — крива пропозиції після запровадження податку, котрий сплачує виробник; М — нова точка рівноваги після запровадження податку; — рівноважний обсяг після запровадження податку; Р_м — ціна, яку сплачує покупець після запровадження податку. Це ціна, за яку продавець готовий продати товар. Вона вища ціни Р_Е на величину податку Т; Р_N — ціна, яку отримує продавець після запровадження податку; S_*Р_м МNР_N — надходження податку до бюджету; S_*Р_М МЕР_Е — втрати споживача внаслідок запровадження податку; S_*Р_N NЕР_Е — втрати виробника внаслідок запровадження податку; SΔМЕN — чисті втрати суспільства внаслідок запровадження податку;

б) Р_Е   - рівноважна ціна товару X до запровадження податку; Е — точка рівноваги до запровадження податку, якій відповідає рівноважна ціна Р_Е та рівноважний обсяг Q*; D₀ — крива попиту до запровадження податку; D₁ — крива попиту після запровадження податку; S — крива пропозиції; N — нова точка рівноваги після запровадження податку; Q —  рівноважний обсяг після запровадження податку; Р_м — ціна, яку сплачує покупець за придбання товару після запровадження оподаткування; Р_N — ціна, яку отримує продавець після запровадження оподаткування; S_*Р_м МNР_Е — надходження податку до бюджету; S_*Р_м МЕР_Е — втрати споживача внаслідок запровадження податку; S_*Р_N NЕР_Е — втрати виробника внаслідок запровадження податку; SΔМЕN — чисті витрати суспільства внаслідок запровадження податку. [8, с.136-137]

 

Як показує аналіз обох рисунків (1.1, а і б), запровадження податків призводить до розподілу втрат між продавцями (виробниками) і покупцями (споживачами), незалежно від того, хто є безпосереднім платником цього податку. Отже, для того, щоб не втрачати від значного зменшення обсягів виробництва, спричиненого зростанням ціни на величину податку і, як наслідок, зменшенням платоспроможного попиту споживача, виробник продає товар за ціною, яка вища первинної рівноважної (Р_Е), а покупець купує за ціну, вищу від рівноважної, розподіляючи приріст ціни, пов'язаний із запровадженням податку, між продавцем і покупцем.

Пропорція, в якій розподіляється податковий тягар між покупцем і  продавцем, залежить від кута нахилу кривих попиту і пропозиції.

Чисті втрати суспільства  пов'язані зі зменшенням обсягів  виробництва у зв'язку з запровадженням податків, переливанням ресурсів у ті галузі, де вони використовуються менш ефективно тощо.

 

1.2. Вплив урядових трансфертів бізнесу на часткову рівновагу

 

Метою надання з боку уряду допомоги бізнесові є:

•    стимулювання виробництва нових товарів;

•    підтримка  нових галузей;

•    зменшення  рівня безробіття тощо.

Розглянемо графічну модель впливу держави на рівновагу  через урядові субсидії (рис. 1.2).

Нехай первинна (до втручання  уряду) рівновага зображена точкою Е. їй відповідають рівноважний обсяг виробництва Q* і рівноважна ціна Р_Е.

Субсидії зрушать криву  пропозиції праворуч вниз (у бік  зростання). У результаті такого урядового  втручання ціна, яку сплачуватиме покупець (Р_N), зменшиться, а ціна, котру буде отримувати продавець, зросте до Р_м. Обсяг продаж зросте від Q* до Q .

Рис. 1.2. Вплив урядових субсидій на рівновагу [8, с.132]

 

S_*Р_N МЕР_е — приріст надлишку споживача;

S_*Р_EENР_М — приріст надлишку виробника;

S_*РмNM Р_N — загальна сума субсидій;

SΔNЕМ — чисті втрати суспільства.

Чисті втрати суспільства — це та сума субсидій, на яку вони (субсидії) перевищують сумарну вигоду споживача та виробника.

Суспільство має чисті  витрати від субсидіювання виробництва товарів тому, що ресурси з галузей із вищим ефектом перерозподіляються на користь менш ефективних галузей.

 

1.3. Встановлення урядом фіксованих цін

 із метою  збалансування ринку

Рівноважна ціна, як описувалося вище, — це ціна, де попит і пропозиція урівноважені, отже, на ринку не має ні надлишку, ні дефіциту товару. Але іноді навіть рівноважна ціна може не задовольняти суспільство. Тоді уряд вдається до встановлення цін вищих або нижчих від рівноважного рівня. Це "ціни підлоги" і "ціни стелі".

"Ціна підлоги" — нижня межа ціни, нижче якої не має опускатися ціна купівлі-продажу.

"Ціна стелі" — вища межа ціни, вище якої не має підніматися ціна купівлі-продажу.

"Ціна підлоги"  завищена, а "ціна стелі" занижена.

"Ціни стелі" спричинюють дефіцит, а "ціни підлоги" — перевиробництво (надлишок) або низьку конкурентоспроможність.

Встановлюючи верхню граничнодопустиму межу ціни, держава (уряд) прагне надати можливість купувати товари за цінами, нижчими від рівноважних (рис. 1.3).

На рис. 1.3. первинна рівновага  позначена точкою Е₀. Їй відповідає рівноважна ціна Р₀* та рівноважний обсяг Q₀*.

Якщо держава встановлює верхню межу ціни на рівні Р', це призведе до виникнення дефіциту розміром Q - Q .

Рис. 1.3. Наслідки встановлення верхньої межі ціни [8, с.138]

 

Внаслідок перевищення в умовах дефіциту ціною попиту Р верхньої встановленої урядом величини Р' виникає тіньовий ринок, де укладаються нелегальні угоди.

 Функціонування тіньового ринку потребує додаткових витрат на його організації. До цього додаються затрати, пов'язані з ризиком бути притягненим до кримінальної чи адміністративної відповідальності. Ці чинники зміщують криву пропозиції S₀, як тільки вона досягає обсягу Q , догори ліворуч до S₁. У результаті формується нова рівноважна точка тіньового ринку Е₁, якій відповідає рівноважна ціна Р₁* та рівноважний обсяг виробництва Q .

Як видно з рис. 1.3., Р₁* > Р₀* > Р', і Q₁* < Q₀*.

Наслідок дій уряду  очевидний: ті, кому не вистачило товару за директивною ціною, змушені купувати товар на тіньовому ринку за ціною, що перевищує рівноважну ціну вільного ринку. І навіть за цих умов обсяг купівлі-продажу буде меншим, ніж це мало б місце за умов вільного ринку.

Окрім цього, встановлення урядом верхньої межі ціни (Р')має ще один негативний наслідок. В умовах дефіциту виробники не дбають про якість продукції, але можуть збільшувати обсяги виробництва. Тоді крива пропозиції зміщується праворуч донизу (рис. 1.3.).

Рис. 1.4. Вплив верхньої межі ціни на якість продукції [7, с.137]