Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Марта 2013 в 23:52, курсовая работа
Сучасна ринкова економіка постійно відчуває на собі вплив держави. Важливі економічні функції держави — забезпечення правової основи функціонування економіки, підтримання конкуренції, перерозподіл доходів і матеріальних благ, регулювання розподілу ресурсів, стабілізація економіки— значною мірою здійснюються через податкову систему, призначення дотацій виробникам і субсидій споживачам. Мікроекономіка розглядає поняття «держава» як самостійний суб’єкт ринку, до складу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб’єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб’єктів та ринку заради досягнення суспільних цілей.
ВСТУП………………………………………………………………………...3
РОЗДІЛ 1. Вплив держави на ринкову рівновагу ..………………………...5
1.1. Запровадження урядом непрямих податків ..……………..…5
1.2. Вплив урядових трансфертів бізнесу
на часткову рівновагу……………………………………….....7
1.3. Встановлення урядом фіксованих цін
із метою збалансування ринку …………………………….....8
РОЗДІЛ 2. Вплив держави на зовнішні ефекти ……….………………......14
2.1. Сутність та форми вияву зовнішніх ефектів ….………........14
2.2. Методи корекції зовнішніх ефектів…………………….…...16
2.3. Адміністративне регулювання зовнішніх ефектів…………17
2.4. Податкове регулювання зовнішніх ефектів…………….…..21
2.5. Аналоги ринкових механізмів
(на прикладі ліцензій на забруднення)………………………24
РОЗДІЛ 3. Стимулювання державою інноваційної функції
ринку сільськогосподарської продукції
на стадії виробництва……………………………………….…..27
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….……37
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….......39
Однак запровадження системи адміністративних та економічних важелів регулювання цін із використанням цінових або тарифних методів на користь підтримки сільськогосподарських виробників суперечить принципам розвитку ринкової економіки. Для неадекватно збудженої й не контрольованої ринкової системи господарювання України, що підвладна олігархічному впливу, застосування регуляторної політики на предмет ціноутворення здатне викликати непередбачувані наслідки. Наприклад, втручання уряду щодо встановлення реальної ціни на гречану крупу у 2011 році миттєво спровокувало проблему в діяльності борошномельних заводів [11, с.41].
Тому регулювання доходів сільськогосподарських товаровиробників шляхом створення дієвого фонду державної підтримки цін на сільськогосподарську продукцію, як це пропонується окремими вченими [4, с.14], або формування поодиноких програм і напрямів із надання дотацій, як це застосовується урядом України нині на практиці, не завжди є ефективним заходом [11, с.41].
У країнах Західної Європи застосовуються різні способи державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. Найбільш поширеним в економічно розвинутих країнах є надання державних дотацій з розрахунку на одиницю площі землі. Наприклад, у Польщі товаровиробникам держава надає дотацію на виробництво сільськогосподарської продукції в сумі 500 євро з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Це стабільні кошти, які включаються у доходи підприємств, і таким чином за рахунок них компенсується певна частина виробничих витрат на сільськогосподарську продукцію, вона є конкурентною як в Європі, так і на світовому ринку.
Серед науковців та практиків України теж побутує думка щодо запровадження зарубіжного досвіду з надання допомоги з розрахунку на 1 га землі вітчизняним сільськогосподарським товаровиробникам. Це була б гарантована сума, яка б знижувала ризики сільськогосподарського виробництва і була складовою їхньої дохідності.
На жаль, застосування зарубіжного досвіду з надання державної допомоги сільськогосподарським товаровиробникам у формі дотацій на 1 га землі є не зовсім прийнятним для умов України. Підвищення дохідності сільськогосподарських товаровиробників за такої форми допомоги є очевидним, але через споживацькі настрої багатьох із них вона буде неефективною. Український менталітет незвичний до суворого дотримання законності, відповідальності, порядності й призведе до того, що надані кошти з державного бюджету можуть використовуватися на інші цілі, навіть не пов'язані із сільськогосподарським виробництвом [11, с.41].
Державна політика протекціонізму і регулятивних заходів щодо підтримки сільськогосподарських товаровиробників має бути спрямована безпосередньо на підтримку обсягів виробництва. Цього можна досягти шляхом запровадження щорічних державних програм визначення квот обсягів виробництва на певні види продукції й виділення на ці обсяги відповідних сум дотацій, розрахованих за запропонованою методикою.
Підґрунтям розрахунку дотації у вигляді доплат на кожний окремий вид одиниці продукції мають стати вітчизняна галузева собівартість, раціональний рівень рентабельності виробника та європейський рівень цін на зазначений вид продукції. У такому випадку вчений Павленчик Н.Ф. пропонує визначати суми дотацій на 1 т на основі різниці між ціною виробництва підприємства (розраховується як сума середньої галузевої собівартості 1 т сільськогосподарської продукції й прибутку на 1 т, що забезпечує раціональний рівень рентабельності підприємства в Україні) та середньою ціною на товарних біржах Європи на даний вид продукції за формулою:
ЦД/т = (Сгалузева/т +Пр/т ) — Ц бірж,
де ЦД/т - сума дотації на 1 т продукції, грн;
Сгалузева/т - середня галузева собівартість 1 т сільськогосподарської продукції, грн;
Пр/т - прибуток на 1 т, грн;
Ц бірж - середня ціна 1 т на товарних біржах Європи, грн. [11, с.42].
Високі виробничі витрати сільськогосподарських підприємств унеможливлюють інвестування у високопродуктивну сільськогосподарську техніку й ведення їх виробництва на інноваційній основі. Динаміка фінансування програм і напрямів підтримки сільськогосподарського виробництва є нестабільною та строкатою, що спричинено відсутністю обґрунтованої базової основи розрахунків надання дотацій.
Без державної підтримки розвиток сільськогосподарських виробників на інноваційно-інвестиційній основі є не лише безперспективним, а й практично нереальним. Інституційна підтримка повинна розглядатися у контексті підвищення ефективності діяльності аграрних підприємств, зміцнення їхнього фінансового стану, а відтак і стимулювання інноваційної функції ринку сільськогосподарської продукції на стадії виробництва.
ВИСНОВКИ
Дослідження впливу держави на ринкову економіку дозволяють зробити такі висновки.
1. Держава впливає на рівновагу через вплив на ринкове ціноутворення, який може бути прямим і опосередкованим. Опосередкований вплив на ціни уряд здійснює через оподаткування та субсидії, прямий — через встановлення "цін підлоги" та "цін стелі", а також фіксованих цін.
2. Запровадження непрямих податків на товари, незалежно від того, хто їх сплачує — споживач чи виробник, призводить до зростання ціни рівноваги і зменшення рівноважного обсягу.
Субсидії, що надаються урядом бізнесу, знижують рівноважну ціну та збільшують рівноважний обсяг.
3. Незважаючи на те, що податки і субсидії мають різні наслідки впливу на рівновагу, в обох випадках мають місце чисті втрати суспільства. У першому випадку вони пов'язані зі скороченням обсягів виробництва, скороченням сумарного надлишку споживача і виробника, яке перевищує суму податкових надходжень до бюджету. У другому — з тим, що сума субсидій перевищує суму приростів надлишків споживача та виробника. Окрім того, урядове втручання порушує вільний (конкурентний, а тому й ефективний) розподіл ресурсів.
4. Директивне встановлення цін також зменшує економічну ефективність використання ресурсів. Якщо верхня межа ціни встановлюється нижче рівноважного рівня, то виникає тіньовий ринок та погіршується якість продукції. Якщо встановлюється нижня межа ціни, що перевищує рівноважну, то виникає надлишок товарів, витрати на виробництво яких має покривати уряд.
5. Зовнішній ефект — це певне благо, що є результатом діяльності інших суб'єктів господарювання, що не регулюються ринковим механізмом.
6. Залежно від характеру впливу на суб'єктів господарювання розрізняють позитивні та негативні зовнішні ефекти, залежно від сфери прояву — зовнішні ефекти у споживанні та виробництві.
7. За наявності зовнішнього ефекту результат функціонування конкурентного ринку не буде ефективним за Парето.
8. Держава виявляється спроможною запровадити механізми, які надають суб'єктам господарювання інформацію про суспільні витрати від їхніх окремих дій, що дає змогу скоротити негативні зовнішні ефекти.
9. Чітке визначення прав власності сприяє тому, що між суб'єктами господарювання здійснюється обмін, що веде до досягнення суспільно оптимального рівня зовнішнього ефекту.
10. При спільному використанні об'єктів виробничого чи споживчого призначення виникає ефект витіснення, усунення якого потребує спільного регулювання доступу до об'єкта чи передачі його у приватну власність.
11. Аналіз проведений у практичній частині роботи довів, що динаміка фінансування програм і напрямів підтримки сільськогосподарського виробництва є нестабільною та строкатою, що спричинено відсутністю обґрунтованої базової основи розрахунків надання дотацій.
Без державної підтримки розвиток сільськогосподарських виробників на інноваційно-інвестиційній основі є не лише безперспективним, а й практично нереальним. Інституційна підтримка повинна розглядатися у контексті підвищення ефективності діяльності аграрних підприємств, зміцнення їхнього фінансового стану, а відтак і стимулювання інноваційної функції ринку сільськогосподарської продукції на стадії виробництва.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ