Державне регулювання економіки

РОЗДІЛ 3

СТИМУЛЮВАННЯ  ДЕРЖАВОЮ ІННОВАЦІЙНОЇ ФУНКЦІЇ РИНКУ  СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ  НА СТАДІЇ ВИРОБНИЦТВА

Споживчий ринок тісно  пов'язує виробників і споживачів. «Якщо ми розглянемо уважно структуру ринкової економіки, то побачимо, що нею управляють два монархи - споживач і технологія» [12, с.77]. Через уподобання споживачі управляють виробниками - як і куди спрямовувати свої ресурси, а виробники свою поведінку мотивують доходами та наявними ресурсами. Підприємства з відсталою матеріально-технічною базою, застарілими технологіями, організацією й управлінням не можуть бути конкурентоспроможними на ринку сільськогосподарської продукції тривалий час. Знизити індивідуальні витрати та виробляти конкурентоспроможну продукцію можна шляхом застосування найефективніших технологій виробництва на основі впровадження інновацій.

Україна спроможна виробляти  близько 80 млн т зерна, 5,5 - цукру, 25 - картоплі, 15 - овочів, 6 - м'яса, 30 млн  т молока, 25 млрд шт. яєць та багато іншої  продукції. Нещодавно наша держава з розрахунку на душу населення займала перше місце в Європі з виробництва цукру, друге - зерна, молока й масла, третє - картоплі та м'яса [14, с.345]. Нині виконати такі грандіозні завдання і навіть щоб забезпечити населення країни продуктами харчування у повному розмірі відповідно до науково обґрунтованих норм, необхідно збільшити обсяги виробництва основних видів продукції в 1,5 - 2 рази. Досягнути зазначених перспектив, за умов втрати багатьма сільськими товаровиробниками виробничого потенціалу, погіршення можливостей відтворення матеріально-технічної бази, яка зношена і морально застаріла, у форматі високого диспаритету цін на сільськогосподарську та промислову продукцію, практично неможливо. Проблема в багатьох випадках посилюється ще й неприйнятними споживацькими настроями з боку галузей переробної промисловості та утиском з боку контролюючих державних структур.

Вихід із ситуації, що склалася в аграрному секторі економіки, можливий за умови розв'язання в єдності двох завдань: відродження впевненості, заінтересованості й сил сільських товаровиробників з одного боку, а з іншого - надання їм державної допомоги шляхом створення умов для вирішення питань фінансово-кредитного, енергетичного і матеріально-технічного забезпечення.

Відродження впевненості та сил сільських товаровиробників, а відтак і зростання виробничих перспектив, може відбутися лише при зміцненні матеріально-технічної бази їхніх підприємств на засадах інноваційного розвитку та впровадження ресурсо- й енергозберігаючих технологій.

Сільськогосподарський аспект інноваційного розвитку може бути ефективним за умови використання виробничо-технологічних нововведень і модернізації існуючої матеріально-технічної бази та технічного переозброєння підприємств переробної промисловості й збуту продукції, і на цій основі застосування нових технологій зберігання та переробки сільськогосподарської сировини, що забезпечить підвищення і збереження біологічно цінних якостей продукції, як результату нововведень у сільськогосподарському виробництві. В практичній діяльності господарюючих суб'єктів нововведення повинні охоплювати також менеджмент, логістику, застосування інформаційних технологій, нових методів маркетингової діяльності тощо.

Зміцнення виробничого  потенціалу підприємств потребує не лише мобілізації внутрішніх джерел, а й залучення коштів з інших галузей, розширення масштабів кредитування сільського господарства та збільшення надходжень іноземного капіталу, оскільки висока собівартість і низькі реалізаційні ціни на продукцію не забезпечують аграрним підприємствам одержання тих доходів, які потрібні для інноваційного розвитку їхньої матеріально-технічної бази (табл. 3.1).

Наведені дані сільськогосподарської  діяльності потужних підприємств Жовківського району, з погляду наявної матеріально-технічної бази, свідчать, що в ТОВ "Агро Лан" у структурі основних фондів машини та обладнання і транспортні засоби становлять 94,6 %, а у фермерському господарстві "Клен" - 41,2%. У ТОВ "Агро Лан" у 2009 році грошові надходження хоча і зросли порівняно із 2008 роком на 1800 тис. грн, а у фермерському господарстві - "Клен" відповідно на 222,4 тис. грн, проте через низькі натуральні показники ефективності використання землі, високі ціни на енергоносії, сировину й матеріали промислового походження, а відтак високі виробничі витрати господарська діяльність обох сільськогосподарських підприємств була збитковою. За таких обставин вони не могли виділити необхідні кошти на придбання високопродуктивної сільськогосподарської техніки, яка забезпечує впровадження у виробництво інноваційні технології.

Таблиця 3.1.

Результати  діяльності сільськогосподарських  підприємств Жовківського району Львівської області [11, с.38]

Впровадження інноваційних технологій, як правило, супроводжується  застосуванням широкозахватних  універсальних машин і знарядь, які за один прохід виконують кілька операцій основного обробітку ґрунту, сівбу, внесення мінеральних добрив тощо. Це дає змогу зменшити щільність виконуваного обсягу еталонних гектарів з розрахунку на 1 га посіву, знизити ущільнення ґрунту при його технологічному обробітку і значно зменшити експлуатаційні витрати на використання техніки. Наприклад, при звичайній технології на виробництві зернових із використанням вітчизняної вузькоопераційної техніки доводиться виконувати близько 10- 12 га еталонної оранки на 1 га посіву, тоді як при новітніх технологіях можна зменшити цей показник до 6-8 га. Розрахунки показують, що при ефективному використанні технологічних характеристик нових універсальних машин та їхніх можливостей, за умови оптимізації машинно-тракторного парку, можна зменшити витрати на придбання технічних засобів на 15 - 20 % і одночасно знизити експлуатаційні витрати на їхнє використання до 10 - 15 % [11, с.39].

Інвестиційна та інноваційна  діяльність аграрних підприємств на ринку сільськогосподарської продукції обмежується фінансовими результатами їхньої господарської діяльності. Якщо ТОВ "Агро Лан" за умов продажу зерна з 1 га навіть при високій реалізаційній ціні - 1200 грн/т може одержати грошові надходження з 1 га лише в сумі 2280 грн, то лише на пальне використовується близько 50% цієї суми. Через це виробництво продукції у сільськогосподарських товаровиробників збиткове. А щоб придбати навіть вітчизняний зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич", необхідно сплатити 870 тис. грн, трактор ЮМЗ-8244.2 М - 225 тис. грн, просту сівалку СЗ-6 - 167,7 тис. грн, культиватор ККП-6,0 - 98,9 тис. грн [15].

На перспективу зниження капіталомісткості, в умовах використання багатоопераційної сільськогосподарської техніки, не очікується. Тому інноваційний розвиток матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників можливий лише за вагомої державної їх підтримки. Це може відбутися за рахунок регуляторного втручання держави в ціноутворення на сировину та матеріали промислового походження на користь сільськогосподарських товаровиробників і надання останнім суттєвої фінансової допомоги, тобто мова йде про стимулювання інноваційної функції ринку сільськогосподарської продукції на стадії виробництва шляхом дотацій.

Нинішній рівень державної  допомоги й різних виплат, встановлених законодавчо з розрахунку на 1га посіву чи на одну голову худоби, далеко не відповідає тим витратам, які несуть сільськогосподарські товаровиробники. Тим більше, що підтримка державою сільських виробників повинна розглядатися у контексті підвищення ефективності їх виробництва і зміцнення фінансового стану підприємств.

У минулому фінансова підтримка галузі рослинництва шляхом надання дотацій під посіви зернових культур, розвиток садівництва та ягідництва й здешевлення мінеральних добрив певною мірою стимулювала розвиток зернової галузі. У 2004 - 2006 роках посівні площі зернових та їх валовий збір у сільськогосподарських підприємствах Жовківського району зростали.

Проте з 2009 року державна допомога сільськогосподарським підприємствам  під посіви зернових у вигляді  дотацій не надавалася, внаслідок чого їхня посівна площа у 2009 році зменшилася на 10024 га, або на 42,6% порівняно з 2000 роком.

Дані таблиці 3.2 засвідчують, що державна підтримка аграрних виробників Жовківського району за різними напрямами  і програмами в галузі рослинництва протягом 2005 -2010 років була нестабільною й обсяги коштів, спрямованих на ці заходи, мали строкату тенденцію. Якщо у 2008 році обсяги фінансування усіх програм із бюджетів різних рівнів зросли на 6518,7 тис. грн порівняно з 2005 роком, то у 2010 році вони зменшилися порівняно з 2005 роком на 47%, а з 2008 року - на 7858,3 тис. грн. З розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь обсяги фінансової підтримки у 2010 році зменшилися порівняно з 2005 роком в 1,9 раза, а порівняно з 2008-м - у 6,1 раза.

Таблиця 3.2.

Державна  підтримка сільськогосподарських виробників у Жовківському районі Львівської області [11, с.39]

У рослинництві дотації, в основному, спрямовувалися на поліпшення селекційної роботи зернових і картоплі. Ці кошти виділялися з районного та обласного бюджетів і становили незначну суму. Так, у 2010 році на поліпшення селекції зернових для сільськогосподарських підприємств Жовківського району було виділено лише 66,4 тис. грн, або 8,7 грн з розрахунку на 1 га посіву.

Незначною є й фінансова  підтримка галузі тваринництва. Державна допомога сільськогосподарським виробникам у 2010 році в галузі зменшилася порівняно із 2005 роком у 17,8 раза. У 2010 році державні дотації в основному виділялися на продаж високовагового молодняку, на утримання племінного поголів'я та на поголів'я м'ясних корів.

У 2010 році до Закону України  „Про державну підтримку сільського господарства України"[1] були внесені численні поправки, але вони мали в основному рекомендаційний та застережний характер [11, с.40]. Так, згідно з положеннями цього Закону заходи на підтримку сільськогосподарських товаровиробників і ринку сільськогосподарської продукції зводилися зокрема до застосування державних заставних цін на закупівлю зерна та проведення інтервенцій в певному порядку.

Кабінет Міністрів з  метою підтримки сільськогосподарського виробництва за окремими напрямами  своїми постановами щорічно встановлює порядок використання підприємствами коштів, що передбачені у державному бюджеті. Зокрема, надаються кошти для розвитку тваринництва, виробництва продукції рослинництва, часткової компенсації вартості мінеральних добрив вітчизняного виробництва, здійснення фінансової підтримки підприємствам агропромислового комплексу через механізм здешевлення короткострокових і середньострокових кредитів, на часткову компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва тощо.

Зазначений формат напрямів державної підтримки дуже різнобічний  та багатоплановий. Це зумовлює розпорошеність коштів, які в розрізі програм і напрямів на місцевому рівні є незначними. Наприклад, протягом 2005-2010 років за окремими програмами й напрямами для підприємств Жовківського району суми були в межах 15,0-25,0 тис. грн. [11, с.40]. Зрозуміло, що виділені кошти з бюджету розподілялися не серед усіх сільськогосподарських господарств району, чим вони ставилися в нерівні умови господарювання. У зв'язку з цим політика протекціонізму держави в ринкових умовах щодо сільськогосподарських товаровиробників, повинна змінюватися в теоретичному та практичному плані, основним завданням якої має стати розробка нових методологічних принципів і підходів до цієї проблеми.

Має бути сформована дієва  система цін на сільськогосподарську продукцію та цін на продукцію промислових підприємств, що постачають селу техніку, спрямована на здешевлення матеріально-технічних ресурсів для сільського господарства. Здійснення державою регуляторної політики на ціноутворення стало б дієвим механізмом у стриманні росту цін на всі види продуктів споживання і за існуючого рівня заробітної плати, пенсій та стипендій поліпшило б платоспроможність населення. Проте якщо регуляторні методи ціноутворення застосовувати до продукції сільськогосподарських товаровиробників, то це слід робити й по відношенню до продукції промислових підприємств, що постачають селу засоби виробництва.