Еволюція галузевих нафтових комплексів

На природний газ покладаються великі надії як на найбільш дешеве екологічне паливо. Він легко транспортується, має високий ККД, є багатофункціональним паливом, у тому числі і для  транспорту. Газ міг би стати ключовим носієм енергії в процесі переходу до альтернативних джерел по мірі поступової відмови від використання нафти.

 

 

 

Об'єднань підприємств у галузі. Створення холдингових структур.

 

Маркетингова компанія Energy Intelligence Group склала список 50-ти найбільших нафтових компаній світу. У цей щорічний рейтинг вперше увійшли фірми  з Узбекистану і Казахстану. Список складався за 6 критеріями, в тому числі, враховувалися переробні  потужності компанії, обсяги виробництва  і нафтових резервів, обсяги продажів, фінансові результати та ін

Рейтинг грунтувався на статистиці за 2007 рік. Самі укладачі пояснюють  таке запізнення тим фактом, що більша частина інформації стає публічною  з великими затримками, а також  вимагає додатковий час на повторну перевірку.

Двадцять сім з представлених  в рейтингу 50-ти компаній контролюються  або належать різним державам.

У топ-10 потрапили: Saudi Aramco (Саудівська Аравія), NIOC (Іран), Exxon Mobil (США), PDV (Венесуела), ConocoPhillips (США), Chevron (США), Total (Франція), CNPC (Китай), BP (Великобританія) і Shell (Великобританія - Нідерланди).

Нафтові компанії з країн  пострадянського простору зайняли  в списку наступні місця: Газпром - 13-е  місце, Роснефть - 16-е, ЛУКойл - 18-е, Сургутнафтогаз - 29-е, ТНК-BP - 43-е. 34 місце зайняла Uzbekneftegaz з Узбекистану, 36 місце - Socar з Азербайджану, 50-ті - Kazmunaigas з Казахстану. - Copyright 2009, Samotlor-Express.

 

 

 

 

 

 

 

SWOT – аналіз нафтогазової галузі

 

	можливості 1. Постійний нееластичний попит на нафту і газ. 2.Упровадження нових технологій.	загрози 1.Недостатність кваліфікованого персоналу. 2.Падіння ціни на нафту 3. Зміна політичної ситуації і режиму оподаткування
сильні сторони 1.Темпи зростання видобутку вуглеводнів вище середньогалузевого рівня 2.Високаязабезпеченість запасами 3.Розвиток сегменту переробки і збуту 4. Стратегічне партнерство з ConocoPhilips і CNPC 5.Високій рівень прозорості та корпоративного управління	1.Акттивне збільшення видобутку на зарубіжних проектах компанії 2.Достіженіе домовленості з Іраком про розробку найбільшого родовища Західна Курна 3.Оптімізація структури розміщення нафти 4.Модернізація НПЗ і випуск продукції з високою доданою вартістю 6.Викуп ConocoPhilips і Лукойлом  частини акцій з відкритого  ринку	1. ОПЕК може регулювати обсяги поставки газу і нафти на світовий ринок, тим самим впливати на світові ціни
слабкі сторони 1.Високий рівень капіталовкладень 3.Значні витрати на придбання нафти і нафтопродуктів 4.Значна кількість акцій у вільному обігу створює надлишок	1. Хороша науково-технічна  база дозволяє легко впроваджувати  нові технології. 2. Будівництво нафтопереробних  заводів і переробка нафти  відразу на нафтовидобувних підприємствах	1. Впровадження нового  обладнання. 2.Забезпечення підготовки кваліфікованих кадрів

Напрікінці XX ст. практично скрізь сформувалися міжгалузеві системи, діяльність якіх набуває глобальних масштабів:

• комплекси енергетики, де контроль за всіма галузями паливної промисловості зосереджений фактично в руках однієї із транснаціональних фірм;

• комплекси виробництва  матеріалів, де міжнародний капітал  координує роботу металургійної, хімічної промисловості та виробництво силікатних матеріалів;

• система машинобудування - складається як єдина світова система, позаяк його левова частка зосереджена в обмеженій групі однієї країни;

• агропромислові комплекси - стали основною формою організації 'Виробництво і переробки сільськогосподарської продукції в усіх типах країн, а збут в залежності від роботи систем світового агропромислового маркетингу;

• системи транспорту - з  огляду на єдині системи бронювання квитків та комерційного фрахту стали всесвітнімі.

         Для виробництва будь-якого виду продукту необхідно здійснити серію етапів, кожен їх яких включає послідовність технологічних видів діяльності. Наприклад, необхідно розвідати сировинні ресурси, витягти сировину, доставити його до місця переробки, переробити в проміжні, а потім і кінцеві продукти, розподілити їх і доставити споживачеві. 

Специфіка нафтохімічної  галузі полягає в тому, що попит  на нафтохімічну продукцію стає все  більш динамічним. Для збереження існуючого положення на ринку підприємствам потрібно постійно нарощувати обсяги виробництва.

Високий рівень конкуренції  в хімічній галузі безперервно змушує виробників підвищувати конкурентоспроможність продукції шляхом зниження її собівартості і підвищення якості. Для досягнення оптимальних результатів підприємству потрібно постійно розвиватися, оновлювати потужності і розширювати виробництво, використовувати інноваційні технології та сучасне обладнання, а на це потрібні величезні інвестиції.

Сучасні реалії такі, що жоден  з виробників основних хімічних продуктів  у світі не має всього набору ключових конкурентних переваг: доступності  сировини, низьких енерговитрат, близькості до ринків і сприятливою продуктової  логістики.

Результати роботи підприємств  хімічної галузі в минулі 10-15 років  довели, що вижити поодинці жодному  з них не під силу. Життя зажадало об'єднання: нафтохімічна промисловість в силу своєї специфіки має передумови для створення ефективних централізованих структур з високим рівнем концентрації.В сучасній структурі світового нафтового бізнесу домінують вертикально-інтегровані нафтові компанії як найбільш ефективна форма господарювання в цій галузі. Вертикальна інтеграція означає  об’єднання на фінансово-економічній основі різних технологічно взаємопов’язаних виробництв. У нафтовій галузі це передбачає здійснення діяльності за такими стадіями: розвідування та видобуток нафти – транспортування – переробка – нафтохімія – збут нафтопродуктів та нафтохімікатів. Вертикальна інтеграція дозволяє концентрувати ресурси за найефективнішими напрямками політики підприємства, економити на використанні виробничої та соціальної інфраструктури, і таким чином підвищувати конкурентоспроможність компанії на ринку.

У вузькому розумінні вертикальну  інтеграцію можна визначити як комбінацію верхнього сектору (розвідування та видобуток) та нижнього сектора (переробка  та збут). Вертикальна інтеграція може бути фізичною та економічною.

Фізична інтеграція базується, як правило, на географічному принципі: нафта, що видобувається компанією, переробляється у тому ж регіоні  на власному підприємстві, а продукти переробки транспортуються і  розподіляються у межах сфери  її діяльності. 

Але існую ряд недоліків, що супроводжують фізичну інтеграцію і здатні звести до мінімуму її переваги. Перш за все, компанія, яка інтегрує свою структуру, потребує значних довгострокових інвестицій, що обмежує її мобільність  та гнучкість, ослабляє здатність до інвестиційних рішень поза її сферою діяльності. Компанія має значні витрати, необхідні для підтримки виробничих потужностей за всією вертикальною схемою незалежно від попиту на кінцеву  продукцію.

Крім того, можуть виникнути  серйозні проблеми в результаті нерівномірності  технічного прогресу в окремих ланках виробничого ланцюга. Це загрожує не тільки виникненням дисбалансу у  виробничому потенціалі окремого підрозділу, але і стримуванням технічного прогресу та зниженням інноваційно-виробничого потенціалу компанії в цілому.

Ще одним негативним наслідком  є ізольованість окремих виробництв від впливу ринкових сил, в тому числі  конкуренції. Це відбувається, якщо компанія орієнтується головним чином на внутріфірмові  поставки, і підрозділи ВІНК змушені  купувати продукцію своїх підприємств  незважаючи на ціну та якість.

Подолати ізоляцію підрозділів  компанії можна шляхом надання керівникам цих підрозділів певної свободи  вибору між ринковою угодою та внутрішньофірмовою операцією.

Економічна інтеграція передбачає контроль верхнього и нижнього секторів в рамках однієї компанії, але не допускає фізичного зв’язку між  різними видами діяльності. Так, нафта  може продаватися нафтопереробній  компанії, що належить іншому власнику, а виробників нафтопродуктів даної  компанії можуть забезпечувати інші постачальники.

Концепції економічної і  фізичної інтеграції є взаємодоповнюючими. Економічна інтеграція дозволяє уникнути недоліків фізичної інтеграції і  є проміжним станом між групою незалежних компаній і підприємств, об’єднаних у єдину технологічну вертикаль.

Отже, сучасні світові  транснаціональні вертикально-інтегровані  нафтові компанії (ВІНК) - це гігантські, географічно диверсифіковані, багатофункціональні  виробничо-комерційні системи.

Складним питанням є взаємовідносини  між ВІНК та державою. Це спричинено такими факторами:

-                    підприємства галузі є нечисленними, відносяться до стратегічних галузей економіки, оскільки в значній мірі визначають промисловий потенціал країни, а також екологічну ситуацію;

-                    продукція компанії споживається у різних пропорціях всіма членами суспільства і носить безперервний характер;

-                    для підприємств цієї галузі характерним є переважно монопольне положення на ринку, потреба у масштабному і комплексному освоєнні національних природних багатств, велика капіталомісткість.

Тому у більшості країн  регулювання діяльності ВІНК з боку держави є достатньо жорстким, а також поширеною практикою  є створення національних ВІНК. Так, пряма участь уряду через інвестиції державних фінансових ресурсів в  національну нафтову компанію мають  місце у багатьох країнах (Франція, Італія, Норвегія, Алжир, Мексика тощо). При цьому національні ВІНК мають  значні переваги завдяки пільговому доступу до капіталу і отриманню  ліцензій на розробку нових родовищ. Це не означає існування чистої монополії  на всіх стадіях вертикальної інтеграції. Найбільш розвинута модель – конкуренція, що забезпечується приватними інвесторами  у поєднанні з рядом пільг, які отримують національні ВІНК. Така політика спрямована на забезпечення реалізації державних інтересів  на нафтовому ринку і здійснення впливу на економічну ситуацію в країні.

Таким чином, для сучасного  нафтового ринку характерним  є функціонування ВІНК, виникнення яких обумовлено необхідністю поєднання  зусиль підприємств з видобутку  нафти, її переробки і збуту з  метою економії на витратах і на базі впровадження нових технологій.

Прикладом вертикальної інтеграції підприємств є найбільша холдингова структура Росії ВАТ «Лукойл», відображена до реорганізації в 2003 році - на малюнку 1, і - після реорганізації - на малюнку

Рис .. Група «Лукойл» до реорганізації (480 компаній)

 

Рис .. Група «Лукойл» після  реорганізації (274 компанії)

Це найбільша компаній в нафтогазовому комплексі Росії. Компанія представляє собою холдингову структуру, до складу якої входить нафтогазовидобувні управління, нафтогазопереробної, нафтохімічні підприємства, а також підприємства та сервісні виробництва, реалізують нафту, продукти нафтогазопереробки та нафтохімії. Нафтохімічні керуючі компанії в  цих холдингах створювалися з  метою ефективного управління групою підприємств, що входять до нафтохімічний  комплекс, для оптимізації їх витрат, прибутку та інвестиційних проектів, розширення ринку товарів і послуг, підвищення якості продукції, що випускається, а також для досягнення найбільш ефективного використання активів  товариств. Високі показники їх діяльності - це ще один плюс на користь концентрації виробництва. Якби підприємства входять  до складу холдингів існували окремо, навряд чи вони домоглися б такого сумарного результату. Тут велику роль відіграє економія на трансакційних  витратах і купівлі сировини. Ці підприємства використовують заводську  та організаційно-господарську форму  концентрації.

Враховуючи ці переваги, концентрація у формі вертикальних злиттів виглядає набагато ефективніше  спеціалізації. У той же час хімічна  промисловість активно використовує переваги спеціалізації, що є в основному  масовим виробництвом. Ефект досягається  за рахунок поєднання переваг  концентрації і спеціалізації, коли в рамках одного заводу - гіганта  є кілька спеціалізованих виробництв. Як приклад можна навести ВАТ "Казаньоргсинтез", що складається  з семи виробництв та управлінь, що мають спільну транспортну, енергетичну  і телекомунікаційну інфраструктуру, що дозволяє економити на постійних витратах, в результаті чого тут так само можна говорити про заводський і організаційно-господарської формі концентрації.

 

2.1 Загальна характеристика  ВАТ «ЛУКОЙЛ»

 

ВАТ «ЛУКОЙЛ» - одна з найбільших міжнародних вертикально інтегрованих нафтогазових компаній, що забезпечує 2,2% світового видобутку нафти.

Лідируючі позиції Компанії є результатом двадцятирічної роботи з розширення ресурсної бази завдяки  збільшенню масштабів діяльності та укладення стратегічних угод.

ЛУКОЙЛ сьогодні:

• - 2,2% загальносвітового  видобутку нафти

• Компанія № 1 серед найбільших світових приватних нафтогазових компаній за розміром доведених запасів нафти

• Компанія № 4 серед найбільших світових приватних нафтогазових компаній за обсягом видобутку нафти

• Бізнес-сегмент «Геологорозвідка і видобуток»

• ЛУКОЙЛ реалізує проекти  з розвідки та видобутку нафти  і газу в 12 країнах світу.

• Доведені запаси вуглеводнів  групи «ЛУКОЙЛ» станом на кінець 2011 року становлять 17,3 млрд бар. н. е..

• На Росію припадає 90,5% доведених  запасів Компанії та 90,5% видобутку  товарних вуглеводнів. За кордоном Компанія бере участь у проектах з видобутку  нафти і газу в п'яти країнах  світу.

• На міжнародні проекти  доводиться 9,5% доведених запасів  Компанії і 9,5% видобутку товарних вуглеводнів.

• Переробка і збут є  другим важливим бізнес-сегментом групи  «ЛУКОЙЛ». Розвиток цього сегменту дозволяє Компанії знизити залежність від високої цінової волатильності  на ринку нафти і поліпшити  свої конкурентні позиції в основних регіонах діяльності шляхом випуску  та реалізації високоякісної продукції  з високою доданою вартістю.

• ЛУКОЙЛ володіє нафтопереробними потужностями в 6 країнах світу (з  урахуванням НПК ISAB і НПЗ Zeeland).

• Сумарна потужність нафтопереробних  заводів групи «ЛУКОЙЛ» станом на кінець 2011 року становить 73500000 т / рік.