Фондові біржі

У соціальній сфері: позитивний вплив на динаміку соціальної структури суспільства: сприяння формуванню численного прошарку власників – прообразу майбутнього «середнього классу»; підвищення добробуту людей завдяки володінню цінними паперами: людина стає співвласником підприємства чи компанії, отримує дивіденди, може продати свої ЦП у разі зростання їх курсової вартості; отримання людиною більшого числа ступенів соціальної свободи, якщо людина володіє власністю – нерухомістю, акціями, облігаціями, то вона отримує додатковий прибуток і стає менш залежною від основного місця роботи, а економічна незалежність означає і соціальну незалежність у самому широкому плані; сприяння акумуляції капіталу для його інвестування у соціальну сферу, інфраструктура якої сьогодні зовсім не розвинута; шляхом залучення інвестицій в економіку створення додаткових та нових робочих місць, що важливо при зростаючому безробітті.[16]

У морально-психологічній сфері:  формування у населення ринкової психології, нового економічного мислення та поведінки, бажання займатися операціями з цінними паперами; створення у суспільстві відповідної морально-психологічної атмосфери, формування довіри до ЦП та операцій з ними, яка підірвана діяльністю багатьох трастів та інвесткомпаній; формування нового, цивілізованого типу підприємця, ведення чесного бізнесу, оскільки на фондовій біржі він повинний працювати за певними правилами та етичними нормами; запобігання виникненню на ринку цінних паперів зловживань, шахрайства, кримінального середовища. Чому в Україні більшість угод з ЦП здійснюються на позабіржовому неорганізованому ринку, який є продовженням і розвитком тіньової економіки? Перш за все тому, що біржовий ринок прозорий і справедливий, створює абсолютно рівні умови для його учасників; економічні, політичні, соціальні та морально-психологічні функції фондової біржі знаходяться у тісному діалектичному взаємозв’язку і кожна з них має значну суспільну та державну вагу.

Завдання фондової біржі:  створення постійно діючого ринку цінних паперів; визначення біржової ціни на папери, умов їхнього обігу й поширення інформації про фінансові інструменти; мобілізація тимчасово вільних фінансових ресурсів і коштів і сприяння передачі прав власності; забезпечення ліквідності й гарантій виконання, укладених на біржі угод; проведення аналізу економічної кон'юнктури внутрішнього й зовнішнього ринку капіталу, визначення перспектив їхнього розвитку.[15] 

  Біржа сприяє виходу й розвитку національного капіталу на зовнішній ринок. Для формування й розвитку цінних паперів біржа будує свою діяльність на наступних принципах:  особиста довіра між брокером і клієнтом;  гласність;  тверде регулювання адміністрацією біржі й аудиторами діяльності дилерських фірм шляхом установлення правил торгівлі й обліку;   вона розвиває співробітництво з фінансовими й кредитними установами усередині держави й за кордоном.

1.3 Еволюція фондової біржі

Поява цінних паперів та здійснення з ними різних фінансових операцій має багатовікову історію. Прообразом фондових операцій є процес обміну валюти на іншу між торговцями на ярмарках. Внаслідок розвитку торгівлі та збільшення кількості укладених термінових угод об'єктом фінансових операцій поступово стали довгострокові розписки - векселі. Вексель - перший класичний цінний папір, який започаткував початок виникнення і розвиток фондового ринку.

 Спочатку угоди з цінними паперами здійснювалися на товарних біржах та інших оптових ринках, але з часом виникла необхідність покращення такого роду операцій - сформувався ринок фондових цінностей. Початок епохи великих географічних відкриттів став поштовхом для формування організованої торгівлі цінними паперами і появи їх класичних типів. Організація морських експедицій і великих торговельних караванів в країни Нового Світу потребувала значних капіталовкладень. Це зумовило об'єднання купців, судновласників, банкірів, промисловців у товариства для створення спільного капіталу. Внесення паю оформлювалося спеціальним документом, який засвідчував право власності на свою частку в спільному капіталі і право на отримання частини прибутку в разі вдалого спільного підприємства. Цей документ дістав назву «акція», а товариство стало називатися акціонерним, або компанією. Відомі перші в світі акціонерні товариства - Голландська і Англійська Ост-Індійська компанії.

Почали з'являтися і урядові цінні папери - казначейські векселі та облігації, які стали об'єктом купівлі-продажу на фондових біржах. Вперше торги цінними паперами урядів Голландії, Німеччини, Франції, Англії, Бельгії, Іспанії відбулися в Антверпені у XVI ст.

Перші форми торгових і валютних бірж з'явилися вже в XVI ст.: в Італії (Венеції, Генуї, Флоренції), а також у великих торговельних містах інших країн Західної Європи - в Антверпені (1531), Ліоні (1545), Гамбурзі (1558), Лондоні (1566), Амстердамі (1608), Бремені (1613).

Перша фондова біржа була створена в Амстердамі у XVII ст. До цього операції з цінними паперами здійснювалися на товарних біржах. Головні позиції на біржових торгах займали акції та облігації приватних компаній.

Амстердамська фондова біржа відігравала у XVII ст. найбільшу роль. Тут здійснювалися котирування майже всіх типів цінних паперів різних емітентів. Активізація ринку фондових цінностей і бурхливий розвиток біржової торгівлі припадає на XVIIІ ст. У другій половині XVIIІ ст. на перше місце в Європі виходить Лондонська фондова біржа (1773). У США початком функціонування фондової біржі вважається 1792 р. Між фондовими біржами різних країн формувалися тісні взаємозв'язки. Проте національні фінансові ринки і фондові біржі різних держав набували характерних для них індивідуальних рис і особливостей, що зумовлено винятковістю економіки кожної окремої країни.

В кінці XVIIІ - початку ХІХ ст. роль фондової біржі зростає. Відбувається процес первісного накопичення капіталу. В країнах Європи і Америки з'являються перші акціонерні банки і промислові корпорації, хоча тоді операції з цінними паперами не мали суттєвого впливу на економічні процеси. Фондові біржі не одразу, а поступово входили до системи фінансово-економічних відносин, ставали важливим елементом всього господарського механізму держави. Стихія ринку вільної конкуренції забезпечувала майже необмежене переливання великих грошових засобів з галузі в галузь, обминаючи державний розподіл, через фондову біржу і сферу кредитування. Такий інтенсивний розвиток суспільного виробництва, який суттєво переважав попит, призвів до значного покращення життєвого рівня, а також до зміни ролі фінансового капіталу в системі економічних відносин. Даний період характеризується як період неорганізованого "дикого" ринку. Дійсно, тоді було майже відсутнє законодавство, яке б визначало ті чи інші господарські операції, не були сформовані органи регулювання, більшість операцій не реєструвалися.

На межі ХХ ст. світовий ринок фінансових активів починає помітно змінюватися. З виникненням монополій, великих об'єднань підприємств і збільшенням емісії цінних паперів зростали як біржові, так і позабіржові обороти фінансових активів. Найбільшу роль при цьому відігравали комерційні банки, які здійснювали первинне розміщення акцій корпорацій. Фондовий ринок ставав дедалі більш регульованим. Особливо широкого розвитку дістав ринок цінних паперів в США. Він помітно обігнав у своєму розвитку європейський, на ньому склався більш сучасний механізм здійснення фінансових операцій, і в даний час по праву вважається найбільш організованим і демократичним ринком цінних паперів.

Проте фондовий ринок не може розвиватися без криз та потрясінь. Особливо страшною і грандіозною за своїми наслідками була біржова криза 1929 р., коли падіння курсу на Нью-Йоркській фондовій біржі призвело до світової економічної кризи.

Після кризи 1929 – 1933 рр. уряди більшості країн, що пережили кризу, взяли курс на проведення економічних реформ. У зв'язку з цим різко зросла роль держави в економіці. В США у 1933 р. було прийнято закон про цінні папери, і поступово фондовий ринок набув свого сучасного вигляду. На фондовий ринок суттєвий вплив справляли війни, політична нестабільність, економічні депресії. В ці періоди життя на фондових біржах завмирало, емісія цінних паперів скорочувалася, кількість операцій падала. Проте будь-яке пожвавлення економіки одразу проявлялося на об'ємі фондових операцій, і відповідно, ринок цінних паперів завжди був і лишається індикатором фінансово-економічного здоров'я держави.

В 60-ті рр. ХХ ст. на фондовому ринку помітним стає новий сплеск біржової активності. Європа оговталася від наслідків Другої світової війни, стабілізувалася промисловість, з'явилися нові наукомісткі виробництва. Механізм фондової біржі сприяв перерозподілу грошових засобів на користь галузей, які забезпечували найбільшу норму прибутку. З допомогою фондової біржі величезні кошти, зібрані банками та іншими розрахунково-кредитними установами, направлялися на фінансування найбільш ефективних економічних програм, винаходів і впровадження нових технологій. В цей період відбувається також бурхливе зростання міжнародних операцій з цінними паперами До кінця 70-х рр. ХХ ст. фінансові ринки країн з розвиненою ринковою економікою вже являли собою складне утворення з удосконаленим механізмом, з розгалуженою мережею допоміжних структур, а також тісними міжнародними зв'язками. Величезну роль на світовій арені почали відігравати транснаціональні промислові і банківські корпорації, які акумулювали значні грошові засоби і проводили політику експорту капіталу. За останні двадцять років міжнародна торгівля цінними паперами зросла в десятки разів порівняно з післявоєнним періодом. В обігу з'явилися євроакції та єврооблігації, які стали головним об'єктом операцій на світовому фінансовому ринку. Національні ринки фінансових активів функціонують в тісному взаємозв'язку один з одним. Емісія цінних паперів досягла таких розмірів, що в результаті міжнародний фондовий ринок став важливим елементом світової економіки.

Тісні зв'язки національних ринків фінансових цінностей із загальним ринком світового економічного співтовариства проявляються в глибокому взаємозв'язку всіх найбільших країн світу. Коливання курсів акцій та інших фінансових активів на біржах одних країн обов'язково відображаються через біржовий механізм на ринковій кон'юнктурі інших.

Під час виникнення фондових бірж Україна входила до Російської імперії, тому розвиток біржової торгівлі цінними паперами в Росії до розпаду СРСР безсумнівно пов'язаний з її розвитком на території України. В Російській імперії розвиток фондового ринку проходив ті ж етапи, що й в інших країнах, але із врахуванням місцевих особливостей. Операції з цінними паперами організовано стали здійснюватися ще в період правління Петра І. Спочатку угоди укладалися на зібраннях купців, а в 1703 р. була відкрита перша в Російській імперії фондова біржа. На ній спочатку оберталися іноземні цінні папери, в основному векселі, але пізніше з'явилися акції та облігації як іноземних, так і вітчизняних емітентів. Вслід за Санкт-Петербурзькою з'явилися біржі в Одесі, Москві та інших містах. Розвиток капіталізму в Росії, скасування кріпацтва права у 1861 р. призвели до появи якісно нових товарно-грошових відносин, а також до розширення внутрішнього ринку на базі капіталістичних відносин. Були створені відповідні організаційні механізми функціонування ринку цінних паперів. При цьому було широко перейнято зарубіжний досвід, оскільки в економіці дореволюційної Росії іноземний капітал займав досить помітне місці.

До кінця ХІХ ст. в Російській імперії не було жодної фондової біржі. Операції з цінними паперами (в основному - акціями) здійснювалися на товарних біржах у відповідності з правилами біржової торгівлі товарами. На території Росії існувала 21 товарна біржа, а фондові операції здійснювалися на семи: Санкт-Петербурзькій, Московській, Варшавській, Київській, Харківській, Одеській і Ризькій. Продаж і реалізація державних облігацій проводилися через Державний банк, але за активного посередництва комерційних банків та інших кредитних інститутів.

З 1990 р. в Україні почався етап відродження ринку цінних паперів і фондової біржі. Цей процес в умовах глибокої кризи проходив дуже боляче. По суті, ринок фінансових активів формувався в умовах економічної та політичної нестабільності. Тим не менше, в останні роки стає помітною тенденція до його успішного формування та подальшого розвитку.

В Україні у 1991 р. був зроблений перший крок на шляху становлення найважливішої ланки фондової системи - фондової біржі. 1991 р. став роком утворення Української фондової біржі, родоначальником якої вважається Київська біржа, утворена у 1865 р. Крім того, у 1991 р. були зроблені певні кроки до розширення ринку цінних паперів України. Насамперед, це поява фондових бірж і фондових відділів товарних бірж. В цьому ж році було прийнято Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», в якому визначалися види цінних паперів, дозволені для випуску і обертання на території України, давалися їх характеристики, визначався порядок здійснення операцій з цінними паперами і реєстрації їх випуску, а також давалося поняття фондової біржі, визначені її правове положення, установки та правила.

Однією з особливостей розвитку ринку цінних паперів в Україні є масовий випуск нового виду паперів - приватизаційного майнового сертифіката (ПМС). Він посвідчував право його власника на безумовне тримання в процесі приватизації частки майна державних підприємств.

Пізніше в обіг був випущений новий папір - компенсаційний сертифікат (КС), який надавав право його власнику на компенсацію визначеної суми ощадних вкладів. 1996 р. ознаменував собою прийняття і введення в дію Закону України  «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Цей закон визначає правові основи здійснення державного регулювання фондового ринку і державного контролю за випуском і обертанням цінних паперів та їх похідних в Україні. [3]

Як видно з вищесказаного, в умовах перехідної економіки приватизаційні процеси та розвиток фондового ринку є взаємозалежними категоріями, що потребують ретельного вивчення впливу одне на одного. Грамотний аналіз цих явищ дасть змогу сформувати раціональну приватизаційну політику, яка приведе до стабільного розвитку фондового ринку і забезпечить здорове ринкове середовище в країн