Характеристика интелектуальной собственности

1. інтелектуальна власність закріплює виключне право автора на використання літературного твору, винаходу, корисної моделі та інших об’єктів (тобто майнові права);
2. інтелектуальна власність закріплює моральні права автора: право на ім’я (особисті немайнові права).

Установлення права інтелектуальної  власності охоплює два етапи: виникнення права інтелектуальної  власності (первинне виникнення); набуття  права інтелектуальної власності (вторинне виникнення). При первинному виникненні права інтелектуальної  власності йдеться про встановлення права інтелектуальної власності  вперше, адже раніше його не існувало. Це створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів  інтелектуальної, творчої діяльності, яке супроводжується легітимними  діями творця у необхідних випадках.

У випадку набуття права  інтелектуальної власності, воно виникає  з підстав, що мають вторинний  характер. Зокрема стати власником  такого права можна в результаті отримання необхідних документів, правонаступництва, передання автором майнових прав інтелектуальної власності іншій  особі тощо (ст. 427 Цивільного кодексу  України).

Об’єктом права інтелектуальної  власності є не кожен результат  творчої діяльності, а лише той, який відповідає вимогам закону. Твір літератури, науки і мистецтва, суміжні права  підпадають під охорону права, якщо вони відповідають вимогам закону. Науково-технічним результатам правова охорона надається лише на підставі видачі правоохоронного документа. Правова охорона об’єктів права інтелектуальної власності обмежується лише територією України. Охорона прав на зазначені об’єкти на території інших держав здійснюється лише на підставі відповідних міжнародних конвенцій і договорів. 
Відповідно до переліку об’єктів, що міститься у ст. 420 Цивільного кодексу України (далі ЦКУУ), визначаються і види права інтелектуальної власності в Україні: 
1) право інтелектуальної власності на літературний, художній та інші твори (авторське право),  гл.36 ЦКУ;

2) право інтелектуальної  власності на виконання, фонограму,  відеограму та програму (передачу) організації мовлення (суміжні права), гл.37 ЦКУ;

3) право інтелектуальної  власності на наукове відкриття,  гл.38 ЦКУ;

4) право інтелектуальної  власності на винахід, корисну  модель, промисловий зразок, гл.39 ЦКУ;

5) право інтелектуальної  власності на компонування інтегральної  мікросхеми, гл.40 ЦКУ;

6) право інтелектуальної  власності на раціоналізаторську  пропозицію,  гл.41 ЦКУ;

7) право інтелектуальної  власності на сорт рослин, породу  тварин, гл.42 ЦКУ; 
8) право інтелектуальної власності на комерційне найменування, гл.43 ЦКУ; 
9) право інтелектуальної власності на торговельну марку, гл.44 ЦКУ; 
10) право інтелектуальної власності на географічне зазначення, гл.45 ЦКУ; 
11) право інтелектуальної власності на комерційну таємницю, гл.46 ЦКУ.

Джерела інтелектуальної  власності – це об’єктивна форма  існування правових норм. До джерел інтелектуальної власності належать такі документи: 
1. Нормативні акти– це сукупність актів державних органів, в яких втілюються правові норми щодо  регулювання правовідносин, вони поділяються на:

- Закони України: Конституція  України; Цивільний кодекс України  (книга 4), Кодекс про адміністративні  правопорушення, Кримінальний кодекс  України та ін.;

- Підзаконні нормативні  акти: укази Президента України,  постанови Кабінету Міністрів  України, накази і рішення міністерств  і відомств, інструкції; накази комітетів,  агенцій, відомств, Держслужбаів; постанови  Верховної Ради України.

2. Міжнародно-правові акти (договори, конвенції тощо) застосовуються  до правовідносин з інтелектуальної  власності на территорії України,  якщо Україна підписала і ратифікувала  міжнародний акт. При цьому,  якщо в міжнародному договорі  передбачені інші правила, ніж  в українському законодавстві,  то застосовуються правила відповідного  міжнародного договору (ст.10 ЦКУ).

3. Судова практиканемає  юридичної сили, але необхідна  для роз’яснення і тлумачення  правових норм, закріплена  в постановах Пленуму Верховного Суду України.

4. Правовий звичай (звичаї  ділового обороту) – є правило  поведінки, яке не встановлене  актами цивільного законодавства,  але є усталеним у певній  сфері відносин. Звичай, що суперечить  договору або актам цивільного  законодавства, не застосовується.

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Закон України “Про авторське  право і суміжні права” від  23.12.1993.

2. Закон України “Про охорону  прав на знаки для товарів  та послуг” від 15.12.1993.

3. Закон України “Про ліцензування  деяких видів господарської діяльності”  від 1.06.2000.

4. Грановський М. Обережно: інтелектуальна  власність!//Маркетолог. – 2000. – №4,№5, с. 45-47, 46-49.

5. Жаров В. Адміністративний  порядок захисту прав на об’єкти  інтелектуальної власності в  Україні//Право України. – 1999. – №5, с. 47-50.

6. Интеллектуальная собственность:  сборник типовых договоров. –  М.: Информ, 1995.

7. Крайнєв П. Економічна доцільність  патентування винаходів за кордоном//Право  України – 2002. – №5, с. 51-53.

8. Підопригора О. Захист прав  інтелектуальної власності в  Україні: удосконалення правового  регулювання//Право України. –  2003. – №3, с. 42-47

9. Святоцький О. Правова охорона  інтелектуальної власності в  Україні // Право України. –  2000. – № 4, с. 16-18.

10.    Право інтелектуальної власності. Сергєєв С.С. – Х., 2005.

11.    Проблеми регулювання відносин інтелектуальної власності. Під ред.. Конотопцева А.Н. – Львів, 2005.

12.    Рахів А.Н. Право інтелектуальної власності України. – Одеса, 2006.

13.    Право інтелектуальної власності України: (Підопригора О.А., Підопригора О.О.) Навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. ун-тів. -К.: Юрінком Інтер, 1998.

14.    Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. А. Підопригори, О. Д. Святоцького. — К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. — 624 c.