Комерційні банки

[4, ст.150] Процесу збільшення масштабного кредитування реального сектору має передувати забезпечення відносної стабільності економічної системи, яка надаватиме перевагу спрямуванню фінансових ресурсів у сферу інвестування, а не на придбання матеріальних активів довгострокового використання чи іноземної валюти. Про нарощування обсягів кредитування можна говорити лише після створення відповідних умов для безпечного та ефективного його здійснення. Це – загальнодержавне завдання, у розв’язанні якого повинні брати участь усі гілки влади і, звичайно, самі банки.

Для створення  інвестиційного клімату та стимулювання вкладень потрібно вжити такі заходи, як запровадження механізму, який регулює  передачу землі с/г призначення  в приватну власність, зменшення  податків на інвестиційні операції, створення фонду довгострокового кредитування за рахунок цільових бюджетних коштів і ресурсів НБУ.

Окремо потрібно виділити питання про створення  та функціонування філій іноземних  банків в Україні. Обов’язки щодо їх нагляду згідно з міжнародними угодами покладаються на країну походження. Відповідно, фактично відсутні заходи впливу на їх функціонування в Україні. Це може призвести до росту рівня фінансових ризиків та не прогнозовано вплинути на інвестиційну активність як філій так і банківської системи загалом. Доцільно розробити інструкцію про створення, регулювання та нагляд за діяльністю філій іноземних банків в Україні. У ній потрібно уточнити засади роботи системи нагляду за їх діяльністю, які мають включати механізми сприяння розвитку української економіки, зокрема напрями використання прибутку.

Взагалі, питання  необхідного для розвитку взаємодії  з реальним сектором реформування повинні вирішуватися з урахуванням принципових змін, які відбулися у статусі відповідних суб’єктів і об’єктів управління банківської системи. Ці зміни передовсім пов’язані з тією формою власності, на основі якої здійснюється відповідний управлінський вплив. Одна річ організувати процес управління на основі державної власності, коли об’єктом управління є державна організація, інша – коли об’єкт – недержавна структура. Повноваження держави, особливо розпорядчі, у такому разі мають бути максимально звужені й не повинні торкатись суті фінансово-господарської діяльності. При цьому держава має здійснювати переважно відповідні контрольні функції, у різних формах сприяти подальшому розгортанню діяльності, що базується на приватній власності. Саме тому дуже важливим є питання темпів структурної перебудови в цілому, її масштабної детінізації. Адже, на відміну від галузей матеріального виробництва, сфера послуг мобільніша за своєю природою. Тому реформування банківської системи повинно випереджати реформування економіки, а широке коло послуг,що їх можуть надавати комерційні банки, має сприяти формуванню приватизаційних процесів, оптимізації системи розподілу в економіці. Тоді банківська система сприятиме реформуванню економіки в цілому. [8, ст. 198-203]

2.2. Шляхи оптимізації взаємовідносин  комерційних банків із суб’єктами  господарювання

Однією з першочергових умов переходу до ринку є формування суб'єктів ринкових відносин, у ролі яких виступають підприємці. Як визначальний елемент ринкового середовища підприємництво виступає засобом вирішення багатьох економічних і соціальних проблем перехідного періоду - насичує ринок товарами та послугами, розширює можливості працевлаштування населення, формує інноваційну модель економічного розвитку.

Сучасні умови еволюції економічних процесів у суспільстві спонукають до вирішення питань стабілізації у розвитку виробничого сектору економіки та фінансової системи країни, що, в свою чергу, потребує істотних змін в регулюванні економіки, передусім раціонального розподілу й ефективного використання фінансових ресурсів. Оскільки основною складовою сфери фінансів України є банківська система, її ланки безпосередньо впливають на принципи та механізми перерозподілу грошових ресурсів суспільства. Однак недосконалість результатів участі банківських інститутів у процесі економічних перетворень потребує значних змін у законодавчо-нормативному регулюванні взаємовідносин банківської сфери з іншими сферами фінансової системи, з різними галузями економіки.

Ефективна взаємодія  банків із підприємствами реального  сектору економіки є необхідною умовою формування ринкової економіки і важливим елементом структурної перебудови промисловості в ході реформ. Тільки за умови налагодження ефективної співпраці банків і підприємств виникають макроекономічні і мікроекономічні передумови зростання економіки та забезпечення стійкого характеру її розвитку.

Стратегія розвитку й удосконалення механізмів взаємодії банківської сфери з суб'єктами реального сектору економіки, особливо з суб'єктами малого бізнесу, є сьогодні досить актуальною, але фактичний стан розвитку української економіки свідчить про недостатню її ефективність. А оскільки найчастіше подібна взаємодія відбувається під час кредитування, доцільно дослідити теоретичні засади кредитування в Україні та їхнє практичне застосування. [12, с.12-22].

Незважаючи на сприяння ефективної підприємницької діяльності загальноекономічному зростанню, її активність стримується фінансовими бар'єрами. Основним джерелом інвестицій досі залишаються недостатні власні фінансові ресурси суб'єктів підприємництва. Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні ставки банківської системи та відсутність гарантій для банків. Високі ставки оподаткування, недосконалість законодавства, обмеженість або повна відсутність матеріально-фінансових і кредитних ресурсів спонукає багатьох суб'єктів підприємництва відійти у тіньову економіку.

Проведене дослідження  обсягів довгострокових банківських  кредитів суб’єктам господарювання з використанням множинного економетричного  аналізу дозволило визначити  найбільш впливові чинники, що обумовлюють сучасний стан фінансових відносин банків з промисловим сектором економіки (загальні активи банків, процентна ставка за кредитами у національній валюті і рентабельність операційної діяльності промислових підприємств), і на їх основі окреслити основні напрямки подальшого розвитку обох секторів національної економіки, а також роль держави у підтримці цих процесів.

Найбільш вразливою  ланкою в системі “банк-підприємство”  залишається підприємство. В роботі доведено, що роль банків у подоланні  наслідків економічної кризи  і створенні передумов для  переходу промислового сектору економіки до інноваційної моделі розвитку постійно зростає. При цьому формування ефективної фінансової взаємодії банків і підприємств безпосередньо залежить, насамперед, від мобілізації внутрішніх резервів самих банків:

• залучення коштів клієнтів на тривалі терміни;
• використання ефективних комплексних фінансових інструментів, спрямованих на зниження рівня кредитної ставки для позичальника;
• удосконалення методів оцінки ефективності інвестицій та аналізу кредитоспроможності підприємств, інвестування економічно привабливих проектів для отримання максимального мультиплікативного ефекту від обмежених за обсягами кредитних вкладень тощо. [13, ст. 59-65]

На етапі  інноваційного розвитку ефективним чинником економічного зростання має  стати розвиток стратегічного партнерства банків і промислових підприємств як нова форма взаємодії, що забезпечує відносний баланс фінансово-господарських інтересів конкретного банку і підприємства. Методологічні принципи, що складають основу організації партнерських відносин банків і підприємств, виконують найважливіші регулятивні ролі в процесі побудови та функціонування системи стратегічного партнерства цих суб’єктів. [15, ст.152]

На сьогоднішній день цілий ряд перспективних  методів фінансування не знайшов  адекватного розвитку у вітчизняній практиці інвестиційної діяльності, насамперед, лізинг, а також консорціумне та проектне фінансування. Лізинг може дати відчутний поштовх процесам структурної перебудови реального сектору економіки, оновленню основних фондів, розвиткові підприємництва тощо, а консорціумне кредитування стати інструментом вирішенням проблеми обмеженості довгострокових ресурсів у вітчизняній банківській системі. В рамках стратегічного партнерства ефективним методом взаємовідносин підприємства і банку є проектне фінансування, оскільки він передбачає прийняття банком-партнером частини ризику при реалізації інвестиційно-інноваційного проекту на підприємстві, що засвідчує економічно справедливий розподіл не лише майбутніх доходів від проекту, але й можливих втрат.

Структурний аналіз системного ефекту від організації  фінансових відносин банку і підприємства на засадах балансу економічних  інтересів, довіри і взаємної вигоди показав переваги стратегічного  партнерства для його учасників  і держави в цілому на шляху  до становлення інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України. [14, ст.262-264]

Висновки  до другого розділу

Співробітництво банків з реальним сектором економіки  – необхідна передумова стабілізації виробництва та відновлення економічного зростання в країні. Серйозною перешкодою на цьому шляху є стан самого реального сектору, його підприємств.

Питання необхідного  для розвитку взаємодії з реальним сектором реформування повинні вирішуватися з урахуванням принципових змін, які відбулися у статусі відповідних суб’єктів і об’єктів управління банківської системи.

Користування  послугами комерційних банків стає всезагальнішою потребою підприємств, фірм, державних установ, громадських  організацій і приватних осіб. Всі вони потребують відкриття в банках різних рахунків для зберігання грошових коштів, послуг обміну валюти, купівлі-продажу цінних паперів, надання позичок, тощо. Все це зумовлює необхідність того, щоб всі члени суспільства були добре обізнані зі структурою і роллю комерційного банку в сучасній економіці. Особливо це необхідно для сучасного українського суспільства, яке йде шляхом ринкових реформ і створення сучасної банківської системи. Сьогодні стан розвитку економіки потребує постійної уваги до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування.

Таким чином, слід зробити висновок, що розвитку підприємництва шляхом використання кредитних ресурсів сприятиме значне спрощення умов надання кредиту банківськими установами. Для цього необхідна розробка принципово нових, адаптованих до сучасних ринкових умов нормативів показників функціонування малих підприємств, які б дозволили відрізняти аналіз малих підприємств від аналізу великих з урахуванням масштабів їхньої діяльності та розміру кредиту, який потребує суб'єкт малого бізнесу.

ВИСНОВКИ

Підбиваючи  підсумки дослідження, зробимо такі висновки:

1. Формування економічних передумов, а саме виникнення та розвиток торговельних, ремесельних, а з часом торговельно-промислових відносин, важливим інструментарієм яких стали гроші, зумовлює необхідність утворення спеціальної, професійної установи, діяльність якої спрямована на надання широкого спектра фінансових (банківських) послуг.
2. Традиційно виокремлюються три найважливіших елементи сучасної кредитної системи: центральний (емісійний) банк, комерційні банки, спеціалізовані фінансові установи.
3. Не всі банківські операції щоденно присутні та використовуються в практиці конкретної банківської установи. Але існують конкретні операції, без яких банк не обходиться: прийом депозитів, виконання грошових платежів та видача кредитів.
4. Спираючись на функції можна дати таке визначення банку, як універсальне фінансове підприємство, що здійснює професійне управління ресурсами суспільства в їх грошовому виразі й виконує відповідні специфічні функції в економіці на законній підставі та під юрисдикцією державних органів, що забезпечують регулювання та контроль банківської діяльності.

Основними функціями комерційних  банків, що визначають їх суть та роль у кредитній системі, є: прийом депозитів  від юридичних та фізичних осіб; кредитування підприємств і населення; організація та здійснення розрахунків у господарстві; випуск кредитних знарядь обігу. Усі функції тісно пов’язані між собою та дозволяють комерційному банку виступати у якості органа, що емітує платіжні засоби для обслуговування усього кругообороту капіталу в процесі виробництва й обігу товарів.

Окрім зазначених базових  функцій, комерційні банки можуть виконувати ряд інших операцій, конкретне коло яких визначається особливостями різних секторів ринку і потребами тих груп клієнтів банку, на які він орієнтує свою діяльність. У цьому полягає відмінність комерційних банків від спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, що надають обмежене коло послуг. Так, комерційні банки можуть здійснювати операції з купівлі та продажу іноземної валюти, організовуючи фінансування зовнішньої торгівлі, виконувати довірчі операції, пов’язані з управлінням майном, грошовими коштами та іншими матеріальними цінностями фізичних та юридичних осіб за їх дорученням, надавати консультаційні послуги своїм клієнтам з питань організації господарсько-фінансової діяльності, проводити лізингові та факторингові операції, організовувати зберігання фінансових і матеріальних цінностей у спеціально обладнаних сховищах, видавати гарантії за третіх осіб, надавати економічну й фінансову інформацію, здійснювати операції з цінними паперами, а також ряд інших операцій, пов’язаних з обслуговуванням різних клієнтів.

5. Банківська система – одна із стратегічно важливих галузей народного господарства. Від її розвитку та реформування залежить і доля інвестицій у реальний сектор економіки, яка і так знижується завдяки частки банків, що контролюється іноземним капіталом.
6. Останнім часом, спостерігається поява великої кількості комерційних банків. Спільна позиція науковців та практиків-банкірів є такою, що це може привести до виникнення в тому чи іншому банку з низьким рівнем капіталу ускладнень і спричинити подальше банкрутство, яке у свою чергу, негативно позначиться на загальному стані банківської системи та підірве довіру до банків.
7. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи країни упродовж останніх років спровокували виділенню 40-50 банків, які володіють переважною часткою сукупного власного капіталу і сукупних активів, а більшість решти банків практично втратила здатність активно впливати на перебіг ринкової перебудови у суспільстві.
8. Спостерігається істотне відставання темпів приросту капіталу комерційних банків від їх активів.
9. Потребує удосконалення архетоніка банківської країни, яка є недосконалою. Йдеться про потребу переходу банківської системи України на третій етап: злиття та приєднання неконкурентоспроможних банків, що залишилися на ринку.