Лекции по "Региональная єкономика"

2) Принцип перспективності  розвитку;

3) Національний;

4) Адміністративний, що визначає єдність екон райо-ня  і територіального політ-адмін устрою країни;

5) Принцип терит.  цілісності району.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11. Спеціалізація і комплексний  розвиток економ районів.

Спеціалізація екон р-нів сприяє економ сусп. праці. Галузі спеціалізації визнач місце району в ТПП, беруть участь у міжрайонному обміні продукцією або послугами. Спец-ція пром-ті тісно пов’яз з технічн прогресом, розвитком прод. сил сус-ва, оскільки техн. прогрес поглиблює сусп. поділ праці в пром-ті завдяки виник-ню й розвитку спец. галузей, підпр-в, цехів, дільниць. Спец-ція тісно пов’язана з ТПП, спеціалізованим вир-ом на основі викор прир. ресурсів.

Умови виникнення спеціалізації регіону або країни:

1) Регіони (країни) повинні мати переваги перед  іншими регіонами для вир-ва відповідної продукції

• Наявність потужного прир-ресурсного потенціалу
• Наявність спец. агро-клім. умов
• Наявність розвинутої НДБі кваліф. кадрів
• Вигідність транспортно- економ. положення країни

2) Продукція  повинна бути конкурентноспроможною,  мати висоу якість і гарний  дизайн

3) Повинні бути  ринки збуту продукції (робіт , послуг)

Галузі спеціалізації  не можуть формуватись і розвиватись  автономно. Під впливом галузей  спеціалізації в межах регіонів формуються і розвиваються:

• Обслуговуючі галузі, які визначають функціональні галузі спеціалізації
• Галузі виробничої інфраструктуи ( будів. І вантажний танспорт, система матерільно- технічного постачання, зв’язку як обслуговучі галузі (ПЕК), декі галузі машинобудування, що виробляють устаткування для галузей спеціалізації
• Галузі місцевого значення, галузі соц. Інфраструктури, галузі легкої та харчової промисловості

Таким чином  під впливом ТПП на данній території  формується і розвивається ТВК, який лежить в основі формування економ. районів.

ТВК - терит. взаємопоєдн. підпр-в і організацій, які спільно використов. місцеві паливно-енерг, сировинні, трудові ресурси, мають комплексний розвиток гос-ва, тісні виробничо-технологічні і економ зв’яки між своїми підпр-вами і мають міжрегіон зв’язки з іншими.

12.Державне регулювання та прогнозування розвитку економіки регіонів.

Механізм реалізації державної регіональної економічної  політики – це система конкретних економічних важелів та організаційно-економічних важелів, за допомогою яких здійснюється державний вплив на просторову організацію суспільства, забезпечується соціально-економічний розвиток регіонів, вдосконалюється структура їхнього господарського комплексу. Основними складовими державного регулювання економічним розвитком регіонів є: відповідна законодавчо-нормативна база, бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку, прогнозування і програмування, розвиток різних форм територіальної організації продуктивних сил(ств спец ек зон, міжрегіональне та прикордонне співробітництво тощо).

Законодавча база визначає взаємовідносини держави  та регіонів та відповідні організаційні структури управління соц-ек процесами. На сучасному етапі ек розв держава  через законодавчу базу проводить політику, спрямовану на підвищення ек самостійності територій. Водночас вона координує діяльність місцевої влади на основі визначення співвідношення державного і місцевого бюджетів, розвитку загально структурних об’єктів місцевого та загальнодержавного призначення, формування централізованих і регіональних фондів різного цільового призначення.

Державне регулювання  може поєднувати в собі методи прямого і опосередкованого впливу на соц-ек процеси. За своїм характером ці методи можуть бути заохочувальні та обмежувальні, активні та пасивні.

   Методи прямого регулювання – це цільве фінансування, пряма фінансова допомога , надання субсидій та субвенцій тощо. Для опосередкованого ек регулювання використовують важелі податкової, кредитно-грошової, амортизаційної, зовнішньоекономічної політики. Держ органи управління можуть впливати на регіональний розвиток через такі заходи протекціонізму: надання податкових пільг для розвитку наукомістких виробництв, ств АТ для завершення раніше розпочатого будівництва, наданнярегіонам інвестиційних премій тощо.

Ступінь держ втручання  в господарські процеси вимірюється  показниками питомої ваги держ прибутків  і видатків у ВВП – їх висока питома вага свідчить про сильний вплив держави на економіку. У перспектив передбачається істотно розширити права місцевих органів виконавчої влади у бюджетній політиці на основі підвищення ролі місцевих податків і зборів, встановлення науково-обгрунтованих нормативів відрахувань до місцевих бюджетів тощо.

Одним із важливих елементів держ регулювання є  розробка довгострокових, середньострокових  прогнозів соц-ек розвитку АР Крим, областей України, міст Києва і Севастополя  та державних регіональних програм, за допомогою яких досягається планомірність у розвитку продуктивних сил, узгоджуються інтереси галузей і територій. На сьогодні розроблені проекти регіональних програм соц-ек розвитку Карпатського регіону, Полісся, Поділля, Українського Причорномор’я.

13.Територіальна організація продуктивних сил і територіальна структура господарства, їх суть.

ТПП – процес виробничої спеціалізації території, що зумовл. посил міжрегіонал кооперації, обміном спеціалізов продукцією. Це просторовий вияв праці взагалі, зумовлений екон, соц, природн, нац-істор особливостями різних територій та їхнім географ полож; один із факторів підвищення продуктивності праці.

Ступінь ТПП  залеж від рівня сусп поділу праці  у даній країні й може відбивати  ступінь розвитку її ПС. ТПП уможливлює максимальне використ сприятл для вир-ва умов кожної місцевості, багатство корисних копалин та інших природ ресурсів, вигідне географ полож, виробничу практику місцевого насел, комбінування виробн процесів тощо. Кожний регіон при цьому може розвив найвигідніші для нього галузі гос-ва, постачання з інших р-нів всього необхідного.ТПП між країнами або районами передбачає наявність просторового розриву між окремими стадіями вир-ва або між вир-вом і споживачем. До ТПП включають не лише обмін товарами, але й переміщ їх з одного місця на інше. В основі ТПП лежать природні умови та ресурси, різноманітність територій, а також відмінності між народами, що там мешкають, та історично сформованими навичками праці. Внаслідок цього виготовлення одного й того самого продукту продукту, відмовившись від вир-ва деяких інших продуктів, вир-во яких ефективніше на інших територіях. У межах однієї країни виділяють внутрішньорайонний поділ праці (спеціалізацію окремих вир-цтв всеред екон р-ну) та міжрайонний поділ праці (спеціалізацію та обмін товарами між ними).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14. Наукові методи аналізу рощміщення та територіальної організації продуктивних сил, їх суть.

У наукових дослідженях  т/о і розміщення ПС використо-вується наступні методи: 1) Системний аналіз. Можна порівнювати різні варіанти роз-в’яз проблем удосконал розміщ в-ва і вибирати для практичн викор кращі. Дає змогу розгляд кожну велику екон проблему як особливу сис-му взаємодії з іншими.

2) Економічні методи використов у проектних розробках, при обгрунтуванні розміщ ПС. Нескладні балансові розрахунки вир-ва і споживання продукції в районах належать до набли-жених методів, які називають традиційними. Складні балан-сові розрахунки на ЕОМ належ до точних або нових методів.

3) Балансовий метод. У предпланових дослідженнях викор сис-ма матер, фінанс ат інших балансів. Розробл баланси труд. ресурсів, грошових доходів і видатків насел, територ баланси потужностей буд оргнізацій, баланси місцевих буд. матеріа-лів, виробів металообробної пром-ті та ін. Баланси є звітні та планові.

4) Техніко-еономічні розрахунки застосов на проектній стадії обгрунтув розміщ під-в і територ розвитку вир-ва. Порівняль-ну ефективність різних варіантів районного розміщення під-в і комплексів визначають на основі розрахунку поточних (собі-вартості) і порівняння одноразових (капітальних) витрат. При виборі місць розміщення враховуються показнки матеріало-, енерго-, фондо- та трудомісткості  продукції. Особливу роль відіграють показники водомісткості й транспортабельності продукції.

5) При визначенні ефективності  функціонування гос-ва під-ва  використовують систему вартісних показників: валову та то-варну продукцію, чисельність працівників, продуктивність праці, вартість онсовних виробничих фондів, матеріальні вит-рати та капітльні вкладення.

6) Аналіз теритріальної  організації вир-ва передбачає викори-стання економіко-статистичних методів. З-поміж них найпоширенішими є обчислення індексів і середніх величин, ко-реляційний аналіз, групування та графоаналітичний метод.

7) Порівняльний спосіб вивчення економічних і економіко-географічних явищ, їх конкретизція та генералізація.

8) Картографічний метод. Економічне картування є наочним і конкретним інструментом при дослідженні території, аналізі особливостей розміщення і взаємозв’язку предметів та явищ. Особливе значення має вимірювання економічних відстаней (за ізолініями тарифів на первезення пасажирів і вантажів), густоти населення.

9) Економіко-математичний метод - формалізований  опис економічних явищ і процесів у вигляді відповідних моделей – ситем математичних рівнянь. Найчастіше використовують 2 види економ.- математ. моделей: балансові та оптимізаційні.

15. Демографічний і трудовий потенціал регіональної економіки та їх вплив на розвиток і розміщення продуктивних сил , їх сутьт.Дані за 1996 рік. Укр. – п'ята за чисел насел в Європі. Зараз населення стан. приблизно 51,3 млн. Україна поступається лише ФРН (80 млн. чол.), Італії (58 млн чол.), Великобританії (57,3 млн чол.) і Франції (57 млн чол.).Демографічна ситуація надзвичайно серйозна. Процес природного скороч насел в селах розпоч з 1979, в містах — з 1990. У 1989 р. природний приріст населення України становив 1,7 чол. на 1000чол. населення. А в 1990 р. — лише 0,6, а з 1991 природне скорочення 0,7.За період 1929-1959 Укр не долічилася 14,6 млн осіб.Сер. трив. життя в Україні станов 70-71 рік (66 років у чоловіків і 73-75 років у жінок) і поступово зменш. За цим показником, Україна посідає 52 місце серед країн світу.Скорочення насел України – наслідок мутагенних впливів, у тому числі негативних змін навкол. сер-ща, що призводять до різкого пошкодження генофонду, глибока соц-екон криза, складна криміногенна сит. в Україні.Забруднення навкол сер-ща призвело до того, що у 1990 р. вся Україна проголошена її парламентом зоною екологічного лиха

16. Населення України, його динаміка, структура та особливості розміщення.

Нас-ня або народонас-ня – це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, міста, села та ін.). Укр за чис нас-ня є однією з великих держав Європи. На поч 1998р за чис жителів вона була на 7 місці після ФРН,Росії, Великобританії, Італії, Туреччини і Франції. Чис нас-ня Укр складає нині більше ніж 50 млн чол. Згідно з даними переписів нас-ня по Росії і колишньому СРСР чис нас Укр становила (в суч кордонах): у 1897 – 28,4 млн чол., 1926-29,5б 1939-40,53 1959-41,9, 1970-47,1 1979-49,8, 1989 – 51,7млн чол. Як бачимо, чис нас Укр за великий період часу постійно зростала. Тільки за пер 1959-1998рр загальний приріст нас Укр перевищував 8 млн чол. Слід відмітити, що середньорічний приріст нас-ня був дуже нестабільним, а кількісні параметри його щороку змінюалися. Але загальною тенденцією було щорічне його зменшення. Починаючи з 1993р. і по нинішній час чис нас Укр щорічно зменшується Укр належить до держав з високою щільністю нас-ня. На поч 1999р в цілому по країні густота нас-ня становила майже 83 чол. на 1 кв км. Найменші щільність нас характерна для Укр-го Полісся та півдня республіки. Тут воно становить менше ніж 60 чол на 1 кв км. Зазначені особливості розміщення нас в Укр є значною мірою рез-м регіональних особливостей динаміки його чис-ті, що склалася в рез відмінностей прир руху та міграційних процесів. Статево-вікова стр-ра нас-ня є одним з важливих демографічних показників. Він дозволяє зробити певні висновки щодо демографічних тенденцій та визначити можливі зміни динаміки чис-ті нас-ня в майбутньому. За даними останнього перепису нас-ня, українці становили понад 70% усіх жителів Укр. Крім того, значна чис українців проживає в близькому та далекому зарубіжжі. Поряд з українцями на тер Укр проживає понад 100 національностей. Серед них найб частку становлять росіяни – понад 20% всього нас країни. Друге місце за чис після росіян займають жителі єврейської національності, чисельність яких постійно зменшується, і нині вони становлять близько 1% нас-ня Укр проти 2,0% у 1959році. На тер Укр проживає значна чис нас з прилеглих до країни держав. Це, білоруси, чис яких перевищує 400 тис чол, молдавани(майже 300 тис чол), болгари (близько 250 тис чол), угорці (150 тис чол), румуни (100тис чол), поляки (250 тис чол). Крім цих національностей, в Укр проживають греки, татари, вірмени, цигани, німці, гагаузи та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

17. Міське та сільське населення України, його динаміка та особливості формування і розселення. Урбанізація.

Для характеристики розміщення населення використовують поняття “розселення” Розселення є міським та сільським. Осноовними чинниками розселення, в тому числі його інтенсивності і напрямів є соц.-екном.розвиток та РПС), природні та демографічні.На території У. Чітко виділяється дія трьох чин-ників, що впливають на розміщення населення, в тому числі міського. Найважливішим є соц. економ. чинник, тобто РПС, що впливає на виникнення міст і значний приплив сільського наслення до них.Міське насел. 3 1913 до 1994 зросло у 5,2 раза, а сільське зменш. в 1,7 рази. Зараз – 445 міст і селищ міського типу. Містом вважають нас. пункт, що викон. пром, транспортні, куль-турно-торгові та адмін ф-ії, а насел. склад переважно з робіт-ників, службовців та їхніх сімей. Міста є економічні (промис-лові, трансп, торг-розподільні) та неекономічні (адмін, культу-рн, рекреаційні). Найбільше міст в Донецькій (51), Луганській (37), Київській (25). Найменше їх у Миколаївській та Херсон-ській (по 9).

СМТ – проміжна ланка між містом і селом. Розміщ. навколо підприємств, курортів, залізн. вузлів і мають 2 та більше тис. мешканців.

За к-тю насел. міста поділяють на:

а) малі (до 50 тис.) – 1247. Сюди вход й смт.;

б) середні (50-100 тис.) – 55;

в) великі (100-500 тис.) – 40;

г) дуже великі (до 1 млн.) – 6;

д) міста-мільйонери (Киів, Харків, Дніпропетровськ, До-нецьк, Одеса).

Внаслідок "росту" великих міст утворюються міські агло-мерації – зосередження функціонально пов’язаних між собою міських поселень, що концентрують у собі потужний вироб-ничий, культурний, освітній і торговий потенціал. Всього 19 агломерацій. Сер. вік міськ насел. менше сільського.

Села відрізн за кількістю жителів і за принципами розміщ. В Поліссі невеликі села (до 500-700 чол.) розташ на підвищеннях, в Лісостепу села більші (1000-1500 чол.), в Степу - найбільші села (до 3000 чол.) і розміщ, біля води. В гірсь-ких районах села невеликі і розміщ на схилах та в гірських долинах.

18. Сучасна демографічна ситуація в Україні, її регіональ-ні особливості.

Дані за 1996 рік. Укр. – п'ята за чисел насел  в Європі. За-раз населення стан. приблизно 51,3 млн. Україна поступається лише ФРН (80 млн. чол.), Італії (58 млн чол.), Великобританії (57,3 млн чол.) і Франції (57 млн чол.).

Демографічна  ситуація надзвичайно серйозна. Процес природного скороч насел в селах  розпоч з 1979, в містах — з 1990. У 1989 р. природний приріст населення України стано-вив 1,7 чол. на 1000 чол. населення. А в 1990 р. — лише 0,6, а з 1991 природне скорочення 0,7.