Малий бізнес: суть і характерні риси, зарубіжний досвід і проблеми становлення в Україні

Важливим моментом є врахування регіональних особливостей розвитку малого підприємництва, соціально-економічної ситуації, стану виробничої інфраструктури і низки інших чинників. Для цього розроблялись Регіональні цільові програми підтримки малого підприємництва.

Реалізація Програм за умов економічної стабілізації створить умови для збільшення кількості діючих малих підприємств у 1-2 рази, що дозволить забезпечити значний (близько 1 млн.) приріст нових робочих місць, ріст частки малих підприємств у валовому внутрішньому продукті (10-15%). Це дозволить забезпечити додаткові надходження до бюджету від діяльності суб'єктів малого підприємництва, отримати додаткові товарні ресурси, підвищити рівень конкуренції серед вітчизняних товаровиробників.

Виконання заходів щодо забезпечення розвитку малого підприємництва допоможе вирішенню соціально-політичних завдань;  формуванню широкого прошарку дрібних власників (середнього класу), який є основою соціально-економічних реформ, гарантом політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства, і, відповідно, послаблення тенденції до соціальної диференціації населення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки.

Отже, підсумовуючи, хотілося би звернути особливу увагу на такі моменти представленої курсової роботи. Як свідчить нинішній закордонний та вітчизняний досвід, під малим підприємством переважно розуміється підприємство із кількістю зайнятих трохи більше 100-200 осіб, в статутний капітал яких частка участі засновників і інших юридичних осіб, які є суб'єктами малого підприємництва, трохи більше 50%. Відповідно до цивільного законодавства України суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи, як комерційні організації так індивідуальні підприємці, з правом створювати малі підприємства у різних організаційно-правових формах. Слід зазначити, що відкрите товариство традиційно вважається формою організації великого бізнесу, а середнього та малого підприємництва найбільш прийнятні таких структури, як товариство з обмеженою відповідальністю і закрите товариство. Що стосується повного та командитного товариств, то, на практиці вони трапляються досить рідко.

  Слід підкреслити основні характеристики, що дозволяють малому бізнесу динамічно розвиватися. До них належать: швидке реагування на кон'юнктуру; вирішення питань, наприклад, можливість швидко створювати нові робочі місця; протидія монополізму економіки; активізація структурної перебудови економіки. Отже, важко переоцінити значимість розвитку бізнесу для нашої країни, де він здатен докорінно без істотних капітальних вкладень розширити виробництво багатьох споживчих товарів й нових послуг (насамперед – незаможного для більшості населення) з використанням місцевих джерел сировини, покінчити з проблемою зайнятості, прискорити науково-технічний прогрес та позитивну альтернативу тіньовому бізнесу.

 Аби бути об'єктивним слід  зазначити, що економічний ризик у сфері малого підприємництва зазвичай вище, і «життєвий цикл» малих підприємств зазвичай коротше, ніж великих компаній. Навіть у благонадійних промислово розвинених країнах невеликі підприємства відчувають низку характерних труднощів. Саме тому всюди: у Європі, Японії, США, країнах Південно-Східної Азії – дрібне та середнє підприємництво знаходить усе більш широку підтримку держави. Ця підтримка надається як: организаційно-інфраструктурній формі (спрощений порядок реєстрації, навчання й перепідготовка кадрів, стимулювання перетинів поміж великим і малим бізнесом з урахуванням механізмів франчайзингу, субпідряду і лізингу тощо.); фінансовій формі (запровадження пільгового режиму оподаткування нафтопереробки і кредитування, забезпечення держзамовленням, стимулювання банків та страхових компаній до кредитування і страхування підприємств тощо.); майновій формі (науково-технологічна підтримка, опільгування умов надання у найм приміщень та устаткування, що у державної власності, і навіть формування державних лізингових компаній, і т.і.). В Україні підтримка приватної ініціативи поки що стала однією з основних принципів державної політики і орієнтиром для влади на місцях. У системі цільових установок державного регулювання економіки завдання підтримки бізнесу входить у  протиріччя з завданням досягнення оптимальних макроекономічних показників, фіскальними механізмами наповнення бюджету, витратними методами вирішення соціальних проблем. Проте треба сказати спроба держави змінити нинішню ситуацію на краще шляхом введення нової програми в державну підтримку малого бізнесу.

Отже, розвиток підприємницької діяльніоті в Україні – складний і суперечливий процес, який має низку специфічних особливостей. На даний час він йде шляхом спроб і помилок. Іноді намагається запозичити зарубіжний досвід. Такі спроби бувають успішними лише в результаті обліку специфіки нашої країни. Найефективніший засіб рішення  будь-якої проблеми – її чітке визначення на основі системи цінностей і недвозначної концепції. Це теоретичне дослідження української экономіки.

 

 

 

 Список використаної літератури

1. Про концепцію державної політики розвитку малого підприємництва. Постанова КМУ від 3.04. 1996 р. № 404.

2. Про підприємництво. ЗУ від 7.02. 1991 р. №698- ХІІ.

3. Про підприємства в Україні. ЗУ від 27.03. 1991 р. № 887- ХІІ.

4. Про державну підтримку малого підприємництва. Указ Президента України від 12.05. 1998 р. № 456/98.

5. Про усунення обмежень, що стимулюють розвиток підприємництва. Указ Президента України від 3.01. 1998 р.

6. Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва. Указ Президента України від 3.07. 1998 р. № 727/98.

7. Реверчук С. К. Малий бізнес: методологія, теорія і практика. - К.: ІЗМН, 1996. - 192 с.

8. Мале підприємництво в Україні. Збірник нормативно-правових актів / За ред. О. В. Кужель, А. К. Кінаха, В. В. Костицького. - К.: Інститут законодавчих передбачень і правової експертизи, 1999. - 190 с.

9. Плоткін Я. Д. Підприємцю про підприємництво. - Львів, 1993. - Ст. 63-75.

10. Варналій З. Тенденції становлення малого підприємництва в Україні // Ринкові перетворення, стр. 58-64.

11. Блинов А. Малое предпринимательство. Организационные и правовые основы деятельности. - М.: Ось-89, 1997. - 336 с.

12. Варналій З. С. Малий бізнес України: проблеми становлення та перспективи розвитку // Урядовий кур'єр. - 1995. - № 62-63. - Стр. 4.

13. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємництва: діагностика, стратегія, ефективність. - К.: Вища школа, 1995. - 267 с.

14. Экономика предприятия: Учебник для ВУЗов / Ред. Горфинкеля В. Я., Швандара В. А. - М.: ЮНИТИ, 1998. - Стр. 92-117.

15. Кузьмін О. Є., Загородній А. Т., Громяк Л. С. Малі форми підп-риємництва. Навчальний посібник. - Львів: Центр Європи, 1996. - Стр. 4-36.

16. Бутко М., Мурашко М. Організаційні методи сприяння малому бізнесу. // Економіка України, 1997, №7

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

 

Додаток 1. Місце України в рейтингу за показниками ведення бізнесу

п/п	Показник	Ведення бізнесу 2010, рейтинг України	Ведення бізнесу 2009, рейтинг України	Зміна рейтингу
Ведення бізнесу		142	146	+4
1	Започаткувати бізнесу	134	126	-8
2	Дозвільна система у будівництві	181	181	0
3	Найм робочої сили	83	90	+7
4	Реєстрація власності	141	144	+3
5	Доступ до кредитів	30	27	-3
6	Захист прав інвесторів	109	143	+34
7	Система оподаткування	181	182	+1
8	Міжнародна торгівля	139	139	0
9	Забезпечення виконання контрактів	43	46	+3
10	Ліквідація підприємств	150	145	-5

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2.

КРИТЕРІЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ’ЄКТІВ ДО ПІДПРИЄМСТВ МАЛОГО БІЗНЕСУ В ДЕЯКИХ ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
КРАЇНА	Показники (критерії) (максимальне значення)
	загальна сума активів	обсяг продажу (виручки)	середня чисельність працівників
Франція	1500 тис. євро	3000 тис. євро	40
Німеччина	3,9 млн. євро	8 млн. євро	50
Італія	2 млрд. євро	4 млрд. євро	50
Люксембург	77 млн. євро	160 млн. євро	50
Португалія	180 млн. євро	370 млн. євро	50
Іспанія	230 млн. євро	480 млн. євро	50

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Додаток 3.

ЕТАПИ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
Початковий (підготовчий) етап (1987-1990 рр.)	Формування попередніх правових, організаційних та економічних засад було започатковано прийняттям 1987 р. Закону СРСР “Об индивидуальной трудовой деятельности граждан в СССР” та в 1988 р. Закону СРСР “Про кооперацію”, що сприяло частковій легалізації індивідуального бізнесу (підприємництва), відкрило багатьом ще більший доступ до створення власної справи, сприяло масовому вступу громадян до щойно створених кооперативів, які привернули увагу демократичною формою організації, поклали початок розвитку малого та середнього бізнесу.
Перший етап (1991-1995 рр.)	Реальне формування державної політики підтримки підприємництва в Україні починається з 1991 р., а саме з прийняття 7 лютого 1991 р. третьою сесією Верховної Ради України дванадцятого скликання Закону України “Про підприємництво” та утворення Державного комітету України по сприянню малим підприємствам і підприємництву (травень 1991 р.). Логічним кроком подальшого формування державної політики стосовно підтримки підприємництва було схвалення у березні 1993 р. Кабінетом Міністрів України Програми державної підтримки підприємництва в Україні, а також визначення в Доповіді Президента України Верховній Раді України 11 жовтня 1994 р. “Про основні засоби економічної та соціальної політики” першочергових завдань державної політики, спрямованої на всебічний розвиток підприємництва, малого і середнього бізнесу.
Другий етап (1996-1999 рр.)	Початком нового етапу є схвалення Кабінетом Міністрів України Концепції державної політики розвитку малого підприємництва (квітень 1996 р.), конституційне закріплення свободи підприємництва (28 червня 1996 р.) та утворення Державного комітету України з питань розвитку підприємництва (липень 1997 р.), який у грудні 1999 р. було перейменовано на Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.
Третій етап (з 2000р.)	З введенням в дію Указу Президента України від 28 червня 1999 року №746/99 “Про внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” значно розширилися можливості використання спрощеної системи оподаткування малих підприємств.