Міжнародні товарні біржі: організаційна структура і функції

Організація вимагає від біржі розробки і  дотримання строгих правил торгівлі, тобто норм і правил поведінки  учасників торгу в залі.

Матеріально-технічне забезпечення торгів включає устаткування в біржовому залі робочих місць  учасників торгу, комп'ютерне забезпечення і т.д.

11. Розробка  біржових контрактів, що включає:

-Стандартизацію  вимог до якісних характеристик  біржових торгів

-Стандартизацію  розмірів партій товарів

-Вироблення  однакових вимог до розрахунків  по біржових угодах.

Біржа встановлює жорсткі вимоги до тих товарів, які  допускаються до біржових торгів. На основі цих вимог розробляються біржові  стандарти, які враховуються виробниками  і споживачами на товарних біржах.

12. Гарантування виконання угод досягається за допомогою біржових систем клірингу та розрахунків. Для цього біржа використовує систему безготівкових розрахунків шляхом заліку взаємних вимог і зобов'язань учасників торгів, а також організує їх виконання.

13. Інформаційна  діяльність біржі.

Найважливішою функцією біржі є збір і реєстрація біржових цін з наступним їхнім  узагальненням і публікацією, надання  клієнтам, різним іншим зацікавленим організаціям, на міжнародний ринок  інформації про наявність товарів  по зразках і пробам звичайно на основі сформованих біржових стандартів, її публікація в газетах, журналах, інформаційних агентствах.

На сучасних ф'ючерсних біржах ціни виходять за рамки  елементарного орієнтиру. Переважання  угод з майбутнім, ще не проведеним товаром припускає висновок контрактів з вказівкою в них дня проведення біржового зборів, ціна якого і  стане продажною.

2.2.Віди  біржових угод.

На сучасних російських біржах з моменту заперечення  їхньої діяльності існували види угод як звичні для біржової практики старих російських бірж, так і особливі. Прийнятий у 1992р. Закон РФ "Про товарних біржах та біржової торгівлі" узагальнив існуючу практику і дав перелік операцій, здійснення яких можливе на вітчизняних біржах. Стаття 8 закону говорить: "Для цілей цього закону учасниками біржової торгівлі в ході біржових торгів можуть здійснюватися операції, пов'язані:

1. з взаємною передачею прав та обов'язків щодо реального товару (операції на готівковий товар з негайною поставкою);

2. взаємною передачею прав та обов'язків щодо реального товару з відстроченим терміном його поставки (форвардні угоди);

3. взаємною передачею прав та обов'язків щодо стандартних контрактів на поставку біржового товару (ф'ючерсні угоди);

4. поступкою прав на будующую передачу прав і обов'язків щодо контракту на поставку біржового товару (опціонні угоди)

5. інші угоди  відношенні біржового товару, контрактів  чи прав, встановлені в правилах  біржової торгівлі (бартерні угоди).

Можливість  укладання бартерної угоди приваблювала клієнтів в ситуації товарного дефіциту, зруйнованих господарських зв'язків  і ослабленого рубля, тому біржі  вводили у себе бартерні угоди.

Термінові угоди  мають багато різновидів. Вони різняться  в залежності від того, за якою ціною  буде проходити розрахунок по операціях: за ринковою ціною на момент укладення  або виконання угоди. Їх можна  розрізняти і по терміну розрахунку по операціях: через певний кількості  днів, відповідне терміну виконання  угоди (якщо встановлено місячний термін виконання, то угоди, укладені до прикладу 1березня будуть виповнився 1 квітня, 2 березня-2 квітня і т.д.).

Термінові угоди  розрізняються за механізмами укладення: тверді, ф'ючерсні, опціонні, пролонгаційні.

Тверді угоди - це угоди, обов'язкові до виконання  у встановлений термін за твердою  ціною. Такі угоди укладаються на різний обсяг цінних паперів та термін виходячи і реальних потреб контрагентів. Ф'ючерсні-це угоди з похідними  цінними паперами: ф'ючерсами і опціонами.

Пролонгаційні угоди використовують біржові спекулянти, коли кон'юктура ринку не відповідає їх планам і вони переносять термін виконання касової операції. Тому пролонгаційні угоди представляють  собою з'єднання касової і термінової біржовий і позабіржовий.

Угоди укладені на біржі, оформляються біржовими договором-документом, яким оформляються угоди контрагентів за умовами продажу (поставки) товару в результаті угоди, укладений на біржі, і підлягають обов'язковій  реєстрації або на біржі, або у  професійного учасника біржової торгівлі, який має на це право .

3.Формування ф’ючерсних та майбутніх спотових цін.

Актуальною малодослідженою проблемою економіки України є ціноутворення на основні сировинні товари та фінансові інструменти. Розвиток ринкових відносин на ринках сільськогосподарських товарів, енергоносіїв, грошей та цінних паперів викликає необхідність зміни поведінки торговців. Торговельні стратегії учасників торгівлі у ринковій економіці повинні будуватися не лише на аналізі інформації про динаміку зміни цін та курсів на активи з негайною поставкою спот (зрої), не менш значимими для них стають цінові прогнози спотових цін, які можна отримати виключно за умови функціонування строкових ф’ючерсних (іиіигез) ринків.

На ринках чистої конкуренції, до яких належать основні сировинні та фінансові ринки, ціна визначається через взаємодію попиту та пропозиції. В такий спосіб визначаються рівноважні ринкові ціни та обсяги проданих товарів. За умови незмінності попиту та пропозиції, коли ціни не коливаються, ринкова ситуація характеризується ціновою стабільністю. В останні 10-15 років на світових ринках цінова стабільність спостерігається надзвичайно рідко. Навпаки, характерною ознакою розвитку як товарних, так і фінансових ринків сьогодні є їх цінова змінність, або, як її називають у зарубіжній економічній літературі, волатильність(volatility).

Сучасні зарубіжні економісти цінову змінність характеризують такими трьома показниками, як діапазон зміни ціни, швидкість зміни та частота. Всі  сучасні ринки є нестабільними, причому відзначаються значними за величиною та амплітудою ціновими коливаннями, які час від часу викликають відчутні потрясіння на світових ринках.

Оскільки події на зарубіжних ринках впливають на становлення ринків в Україні, їх учасникам (продавцям, покупцям і посередникам) необхідно  сприйняти цінову нестабільність як реальний факт і навчитися управляти відповідними ризиками. Однак здійснити ефективне управління ціновими та курсовими ризиками на ринку цін в умовах відсутності вертикального структурування ринків на товари й активи з негайною поставкою та ринок прогнозних цін на товари й активи з поставкою в майбутньому практично неможливо.

Процес ціноутворення на ф’ючерсних ринках в Україні повинен стати  об’єктом досліджень як для теоретиків, так і для учасників ринку. Далі не може продовжуватися негативна  практика вироблення недосконалих нормативних  актів органами державної влади  щодо впровадження ф’ючерсних та опціонних контрактів на сировинних аграрних і фінансових ринках без узгодження з науковцями, біржовиками та банкірами.

Познайомимося з основними концепціями  ціноутворення на сучасних спотових та ф’ючерсних ринках основних активів. Як вказувалося нами в попередньому розділі, зарубіжні вчені вивчали механізми ціноутворення на різні активи, виходячи із концепції ринкової рівноваги попиту та пропозиції з орієнтацією на раціональні сподівання суб’єктів щодо прогнозованої ціни спот, арбітражу та теорії ефективності ринків. Однак такі концептуальні підходи були вироблені не одразу, більше того, проблеми ціноутворення на ф’ючерсних ринках активно почали вивчати лише після другої світової війни.

Здатність ф’ючерсних ринків з великою  точністю прогнозувати майбутні ціни була одразу використана учасниками реальних ринків, передусім, сільськогосподарських  для захисту майбутніх врожаїв  від небажаних коливань цін на зернові культури. Це стало можливим через існування органічного  взаємозв’язку між спотовим ринком та його прогнозом — ф’ючерсним.

Західні економісти давно відмітили  взаємозв’язок спотових та ф’ючерсних цін, які відрізняються між собою  на величину базису (basis). Як правило, в момент наближення термінів поставки ця різниця стає мінімальною, крім того, тенденції та напрями зміни спотових і ф’ючерсних цін є адекватними.

Успіхи при застосуванні цих  теорій на практиці вражаючі, хоча і  провали під час економічних  та фінансових глобальних криз також  відчутні. Особливу тривогу викликає той факт, що в Україні ці теорії не розглядаються і майже не вивчаються, не кажучи про їх практичне застосування. До 90-х років у колишньому СРСР були перекладеш з англійської мови окремі праці Дж. М. Кейнса та Дж. Гікса, на які ми уже посилалися вище. В  останні роки ринкових реформ у Росії  опубліковано фундаментальний підручник  лауреата Нобелівської премії в галузі економіки, автора моделі оцінки капітальних  активів професора Стенфордського університету В. Шарпа, праці інших  названих авторів не перекладалися. Враховуючи вище сказане, коротко зупинимося на еволюції розвитку теорій ціноутворення  на строкових (ф’ючерсних) ринках.

Ми вже відзначали той факт, що до 1945 р. книги з питань ф’ючерсної торгівлі були рідкістю. Було опубліковані лише певні фрагменти (декілька сторінок, присвячених дослідженню взаємозв’язку спотових та ф’ючерсних цін, ролі спекулянтів та хеджерів) з праць А.Маршала, Дж.М.Кейнса, Дж.Гікса. На цьому фоні помітною подією стала монографія Г.Гофмана, у якій вперше зроблено спробу грунтовно дослідити ф’ючерсну торгівлю на організованих товарних ринках (біржах) США.

Сучасний російський дослідник  строкових ринків А.Н.Буренін звернув увагу на особливість робіт Дж.М.Кейнса та Дж.Гікса, які проводили дослідження ф’ючерсної торгівлі в період її становлення на фінансових ринках та запровадження нових видів контрактів на товарних. Останні на той час існували уже близько ста років без наукового обґрунтування. Саме ці вчені стали фундаторами теорії строкових ринків та процесу ціноутворення на них.

Дж.М.Кейнс, а за ним і Дж.Гікс визначили роль спекулянтів та хеджерів (продавців та покупців товарів, в  основному валюти) для процесів прогнозування  майбутніх спотових курсів валют та страхування (хеджування) курсових ризиків за допомогою ф’ючерсних контрактів з валютою. Саме Дж.М.Кейнс підкреслив, що ф’ючерсна ціна виконує роль одного із індикаторів майбутньої кон’юнктури ринку, він також ввів у наукову термінологію такі характеристики станів ринків, як “беквардейшн” (backwardation) і “контанго” (contango-forwardation), тобто так званого правильного ринку, який забезпечує відшкодування витрат на зберігання товару або необхідний розмір відсоткової ставки на валюту за депозитними вкладами та неправильного — інвертного — ринку, який цих витрат не відшкодовує.

У першому випадку ціни на товари та активи з негайною поставкою є  нижчими від ф’ючерсних цін, у другому – навпаки. Дж.М.Кейнс підкреслював, що в умовах невизначеності майбутня спотова ціна не може прогнозуватися за допомогою гіпотези сподівань, яка передбачає, що ф’ючерсна ціна на момент купівлі контракту точно відповідає спотовій на момент поставки. Він стверджував, що хеджери, продаючи контракти стимулюють спекулянтів купувати їх, висуваючи свою версію щодо різниці ф’ючерсних та спотових цін на величину очікуваного доходу, який повинен бути вищим від безризикової ставки на ринку.

І саме у цьому контексті погляди  класика кейнсіанства є актуальними для ситуації в Україні, де також тільки започатковується процес становлення строкових ринків. Однак подальше ознайомлення з розвитком сучасних досліджень та функціонування зарубіжних ф’ючерсних ринків дає можливість стверджувати, що лише на вивченні цих праць не можна зосереджуватися. В останні п’ятдесят років створено нові концепції ціноутворення ф’ючерсних цін, які успішно впроваджуються у торговельні стратегії, причому ці стратегії використовують на інших секторах фінансових ринків та в інвестиційній діяльності.

Ф’ючерсними контрактами торгують лише на ф’ючерсних біржах. Торгівля має  певні спільні риси, а в дечому відрізняється від торгівлі цінними  паперами та небіржовими опціонами. Існують ринкові, лімітні та стоп-замовлення на укладання стандартизованих ф’ючерсних контрактів з визначеними видами сільськогосподарської сировини, відсотковими ставками, кольоровими та коштовними металами, нафтою та продуктами її переробки, індексами акцій ф’ючерсних і фондових бірж та валютою. Члени ф’ючерсної біржі можуть виступати як біржовими брокерами, що виконують замовлення клієнтів, так і біржовими грейдерами-торговцями, які можуть утримувати позицію покупця або продавця певний період часу, намагаючись купувати дешевше та продавати дорожче.

Оскільки ф’ючерсні контракти є не що інше як купівля-продаж зобов’язань на поставку-прийомку активів у майбутньому за цінами або курсами, погодженими в момент укладання угоди, обидві сторони, такого контракту мають однакові права та обов’язки (вони при укладанні вносять гарантійні депозитні або моржеві внески згідно вимог конкретних бірж та асоційованих з ними Розрахункових палат). Після укладання ф’ючерсного контракту сторони реєструють його в Розрахунковій (кліринговій) установі, а після цієї процедури не вважаються пов’язаними один з одним зобов’язаннями поставити-прийняти актив, другою стороною для кожного з них виступає ця установа.

Для забезпечення цілісності ринку  та захисту розрахункових палат  від втрат передбачено крім початкових депозитних або маржевих внесків (операційної маржі) здійснювати щоденний кліринг рахунків продавців та покупців контрактів і виконання вимог щодо внесення варіаційної маржі при негативних змінах цін або курсів. За умови небажання утримувати збиткову позицію сторона ф’ючерсного контракту може ліквідувати її через укладання оберненої (офсетної) угоди, а саме через продаж куплених або купівлю проданих зобов’язань за цінами або курсами, діючими на момент його ліквідації.