Національна економіка

 

План

Вступ……………………………………………………………………………...3

Розділ 1. Поняття національна економіка

                 1.1.Суть, структура та ознаки національної економіки……………6

                1.2. Основні етапи розвитку національної економіки……………11

Розділ 2. Державний сектор в національній економіці

                2.1. Характеристика державного сектору………………………...15

                2.2. Формування державного сектору в Україні………………...21

                2.3. Розвиток державного сектору  в національній економіці…..26

Розділ 3. Приватний сектор в національній економіці

                3.1. Основні риси приватного сектору……………………………30

                3.2. Розвиток приватного сектору національної економіки…….32

Висновки………………………………………………………………………39

Список використаних джерел та літератури…………………………….42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність  теми даної курсової роботи. Стратегічною метою розвитку України є побудова сильної та сучасної європейської демократичної держави з потужною економікою для забезпечення гідного життя кожного громадянина. У нашій державі нерозв’язані проблеми накопичувалися десятиріччями. Не підкріплена економічним розвитком “соціалізація” бюджету тільки тимчасово вирішувала завдання покращення добробуту громадян, оскільки вона не базувалася на адекватному збільшенні обсягів виробництва і підвищенні рівня продуктивності праці. При цьому довгий час не проводилися реформи, спрямовані на усунення структурних диспропорцій. Внаслідок цього в Україні істотно загальмувалися процеси подолання структурних дисбалансів перехідного періоду, технологічної модернізації, поліпшення основних фондів, формування ефективної економічної бази для соціальних перетворень і, як наслідок, Україна залишилася вразливою до кризи 2008-2009 років, яка негативно вплинула майже на всі галузі економіки, тисячі компаній і мільйони громадян.

Програмою економічних реформ на 2010-2014 роки “Заможне суспільство, конкурентоспроможна  економіка, ефективна держава”, запропонованою Президентом України Януковичем В.Ф., передбачено проведення структурних  змін в економічному та соціальному  житті країни шляхом підвищення ефективності державного управління, модернізації базових галузей економіки, формування сприятливого економічного середовища для розвитку бізнесу та приватної  ініціативи. Виконання цієї Програми повинно забезпечити прискорення  розвитку пріоритетних галузей національної економіки, сприяти позитивним структурним  зрушенням в економіці, диверсифікації та зниженню енергоємності виробництва. Активізація розвитку національної економіки сприятиме підвищенню соціальних стандартів та рівня добробуту  громадян, збільшенню кількості робочих  місць. Національна економіка повинна зайняти достойне місце у конкурентному глобальному ринку. Це єдиний шлях для підвищення рівня добробуту громадян до рівня економічно розвинутих держав світу. Тому, ключовими завданнями Уряду є якнайширше залучення інвестицій для створення сучасного виробництва, впровадження нових знань, технологій і принципів управління, підвищення рівня зайнятості.

Основними секторами національної економіки є приватний та державний. У складі приватного сектора виділяють  сектор домогосподарств і сектор ділових одиниць (підприємства, фірми, галузі). Державний сектор представлений  державними підприємствами, органами державної влади та місцевого  самоврядування.

Разом з тим, окремі питання  управління державним і приватним сектором економіки, особливо в частині оптимального співвідношення між державним і приватним сектором, проведення процесів приватизації та націоналізації, особливостей управління держсектором, залишаються недостатньо розкритими і обґрунтованими і потребують подальшого вивчення.

Об’єкт мого дослідження є основні сектори економіки України та окремі його складники.

Предметом дослідження є особливості та закономірності розвитку основних секторів в Україні.

Мета і завдання дослідження.

Мета конкретизується  в наступних завданнях:

- дослідити суть, структуру  національної економіки;

- проаналізувати  формування і розвиток державного сектору;

- описати основні риси  приватного сектору;

- розкрити найважливіші проблеми функціонування і розвиток     приватного сектора.

Аналіз історіографії  проблеми. Інформаційною базою дослідження є наукові праці українських і зарубіжних учених, законодавчі та нормативно-правові акти, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, офіційні публікації Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку та інших міжнародних організацій. Широко використані матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, довідкова, періодична література та інші публікації. Серед наукових праць, в яких досліджуються питання управління державним сектором економіки, його проблеми та розвиток в сучасних умовах, необхідно назвати дослідження таких вітчизняних вчених, як Жаліло, А. Мельник, О. Пасхавер, М. Чечетов, М. Чумаченко.

Методи дослідження. Методологічною основою роботи є система наукових принципів, розроблених економічною теорією. Дослідження ґрунтується на системному підході до вивчення розвитку приватного та державного сектора. Для вирішення поставлених у роботі завдань використані різноманітні загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме: методи наукового абстрагування, аналізу та синтезу, окремі статистичні методи, зокрема зіставлень та групувань, динамічних порівнянь, порівняльний аналіз тощо.

Аналіз джерел. В цілому в Україні склалась досить детально розроблена нормативно-правова база щодо управління суб’єктами господарювання державного та приватного сектору, хоча, на жаль, не всі її принципово важливі положення фактично були реалізовані на практиці. В роботі використовувалися накази, постанови, промови президента, державні програми, такі як: Державна програма активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 2013 р. № 187, Наказ Держкомстату України від18 квітня 2005 р. N 96, Проект  “Розвиток приватного сектору”.

Структура роботи зумовлена змістом проблеми, предметом і завданнями дослідження та відповідає його меті й основним завданням. Складовими частинами роботи є вступ, три розділи (7 підрозділів), висновки, список використаних джерел та літератури. Загальний обсяг роботи 44 сторінки.

 

Розділ I. Поняття національної економіки

1.1.Суть, структура  та ознаки національної економіки

Важливим аспектом економічної  політики держави є забезпечення дієвої моделі управління державним  сектором, котрий має здійснювати  позитивний вплив на конкурентоспроможність національної економіки в цілому. При цьому в рамках загальної моделі управління державним сектором слід визначитися із застосуванням відповідних певних організаційно-правових форм господарювання (тобто, моделей управління залежно від типів суб’єктів господарювання)¹.

Національна економіка - це система економічної діяльності з притаманною їй взаємодією механізмів регулювання, що історично склалась у межах країни (нерідко використовується термін "народне господарство"). Вона є сукупністю стійких економічних  зв'язків, що об'єднують усіх суб'єктів  господарювання в єдину взаємопов'язану  систему².

Національна економіка є  історичним явищем, що виникло в  ході утворення національних держав. В основі формування національної економіки  був суспільний поділ праці та усуспільнення виробництва. Саме суспільний поділ зумовлює систему тісних взаємозв'язків  між складовими елементами економіки. З розвитком суспільного поділу праці, з одного боку, в результаті спеціалізації виробництва з'являлися нові види виробництв та виробників і  відповідних їм галузей, а з іншого боку - відбувалося кооперування виробництва, розширювалась система взаємозв'язків  між спеціалізованими суб'єктами економічної  діяльності. На основі поглиблення  спеціалізації та інтегрування виробництва  посилились інтеграційні процеси між суб'єктами економічної діяльності в межах окремих країн, що і стало причиною утворення національних економік³.

Основні ознаки національної економіки. Національна економіка як взаємопов'язана цілісна система економічної діяльності характеризується певними ознаками.

По-перше, національній економіці  притаманні тісні економічні зв'язки між суб'єктами господарювання країни на основі суспільного поділу праці. Саме економічні зв'язки між суб'єктами економічної діяльності надають  національній економіці цілісності, єдності. Через економічні зв'язки між  суб'єктами економіки здійснюється реалізація їх економічних інтересів, забезпечується територіальна цілісність економіки.

По-друге, національна економіка  характеризується загальним економічним  середовищем, спільним для всіх її суб'єктів. Таке середовище формується єдиним економічним  законодавством держави, загальною  грошовою одиницею, загальною грошово-кредитною та фінансовою системою країни.

По-третє, національна економіка  має загальний економічний центр, що виконує регулюючу і контрольну роль. Цим центром є держава, що здійснює заходи економічної політики. Межі регулюючого впливу такого центру на економіку залежить від типу її економічної системи.

По-четверте, ознакою національної економіки є загальна система  економічного суверенітету. Вона включає  кордони, митну систему, заходи захисту  національних виробників від іноземних  конкурентів.

По-п'яте, національна економіка  характеризується наявністю національного  ринку, який об'єднав місцеві ринки  в єдиний економічний простір, на якому функціонує єдина грошова  система.

По-шосте, національній економіці  властива територіальна визначеність, її межами є державний кордон країни⁴.

Суб'єкти національної економіки. Поняття економіки буде неповним без визначення її суб'єктів. Суб'єктами національної економіки є домогосподарства, господарські одиниці (фірми чи підприємства) і держава. Кожен із цих суб'єктів прагне до найповнішого задоволення своїх інтересів у процесі функціонування національної економіки. І кожна група суб'єктів має свої інтереси.

Інтерес домогосподарств  полягає у зростанні їх сукупного  доходу як головного засобу досягнення задоволення поточних та перспективних  потреб. Інтересами господарюючих одиниць  є максимізація прибутку на основі мінімізації витрат та збільшення капіталу. Для інтересів держави характерними є оптимізація валового доходу державного сектора економіки, максимізація рівня  добробуту членів суспільства і  суспільної корисності. Інтереси суб'єктів  національної економіки взаємодіють  і утворюють суперечливу систему. При цьому суперечності можуть досягти  такої гостроти, що породжує їх антагонізм. Одним з дієвих засобів розв'язання цих суперечностей є економічна політика держави.

Національна економіка є  насамперед сукупністю підприємств (фірм) та інших організацій чи закладів, що здійснюють виробництво і обмін  благ. Це первинна складова національної економіки. Сукупність таких організаційних одиниць, що виконують у процесі  економічної діяльності однакові за змістом соціально-економічні функції  незалежно від територіального  їх розташування, є галуззю економіки. З поглибленням поділу праці кількість  галузей збільшується, що ускладнює  галузеву структуру економіки. Група  однорідних галузей утворює сферу  економіки. Залежно від характеру  створюваних благ розрізняють сферу матеріального виробництва і соціальну сферу⁵.

Якщо у сфері матеріального  виробництва створюються матеріальні  блага, то у соціальній сфері - блага  у вигляді послуг. Соціальна сфера  охоплює такі галузі, як транспорт, туризм, охорона здоров'я, освіта, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, культура і мистецтво. В умовах переходу від індустріального до постіндустріального  суспільства роль цієї сфери економіки  істотно зростає, у ній зосереджується все більша частка економічно активного  населення. Співвідношення сфер та галузей  національної економіки становить  її структуру за характером створюваних  благ⁶.

Якісні показники є похідними від показників обсягу і характеризують рівень ефективності використання наявних ресурсів (трудових, фінансових, матеріальних). Узагальнюючим показником ефективності є відношення результату до затрат:

-  ефективність використання трудових ресурсів обчислюється за допомогою показника продуктивності праці;

показником ефективності використання капіталу є фондовіддача;

-  ефективність використання матеріальних ресурсів розраховується на основі матеріалоємності.

Крім економічної ефективності якісною характеристикою розвитку економічної системи є соціальна ефективність, яка визначається рівнем розвитку людського капіталу та умовами його відтворення. Формування умов для відтворення людського капіталу, для стимулювання до отримання та примноження набутих знань, навичок, підвищення кваліфікації, реалізації творчих здібностей забезпечується зростанням загального рівня заробітної плати, інвестицій в освіту, науку, охорону здоров'я.

Досвід економічно розвинутих країн, які вийшли на постіндустріальну траєкторію свого розвитку, підтверджує, що основою конкурентоспроможності на цьому етапі є інновації, а єдиним їх продуцентом та реалізатором людина, творчі та репродуктивні здібності якої і визначають якість економічного розвитку⁷.

Структурними елементами національної економіки є і сектори - сукупність соціально-економічних  одиниць, об'єднаних суттєвими соціально-економічними ознаками. Це особливі частини економіки, що відрізняються відносинами господарювання, формами зв'язку з іншими суб'єктами та функціями. Найзагальнішим критерієм  структуризації національної економіки  за секторами є форма власності  на речові фактори виробництва. За цим  критерієм виділяють приватний  та державний сектори. До приватного сектора належать домогосподарства та приватні підприємства. Державний  сектор економіки включає ті суб'єкти господарювання, що функціонують на основі державної власності. Його частка суттєво коливається в різних країнах. З державним сектором пов'язаний і неринковий сектор економіки, що надає громадянам країни безплатні матеріальні блага та послуги за різними каналами, які регулюються державою⁸.