Шляхи підвищення рентабельності підприємства

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

«ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА»

 

 

 

 

 

Виконала:

 

 

 

 

Перевірив:

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя 2012

ЗМІСТ

 

ВСТУП 3

1. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ  ЇЇ ВИДИ ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ 6

2. КОРОТКА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА 19

3. ОЦІНКА СТАНУ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА 27

3.1. Динаміка рентабельності  продукції 27

3.2. Динаміка рентабельності  продаж33

3.3. Порівняльна характеристика рентабельності виробництва з мінімальною рентабельністю 36

3.4. Шляхи підвищення рентабельності підприємства 37

ВИСНОВКИ 46

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 49

 

ВСТУП

 

Актуальність роботи: провести дослідження шляхів підвищення рентабельності підприємства на прикладі ВАТ «ЗЗВА», розробити програму підвищення рентабельності та розрахувати економічні покзники.

Мета роботи: Провести аналіз діяльності ВАТ «ЗЗВА» на українському та світовому ринках. Дослідити сильні та слабкі сторони продукції підприємства, виявити основних конкурентів. Розробити та запропонувати шляхи підвищення рентабельності підприємства.

Об’єктом дослідження  виступає: ВАТ «ЗЗВА» який займається виробництвом високовольтного устаткування.

У виробничо-фінансовій діяльності суб'єктів господарювання бере участь велика кількість взаємопов'язаних організаційних, трудових, матеріальних і фінансових факторів. Мета кожного суб'єкта господарювання — якомога ефективніше використати ці фактори.

Ефективність використання факторів виробництва, зрештою, виявляється  у фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання.

Економічний підсумок виробничої діяльності суб'єктів господарювання, що виражається у вартісній (грошовій) формі, є фінансовими результатами.

Фінансові результати діяльності підприємств характеризуються такими економічними показниками, як валовий  і чистий дохід, прибуток. Розглянемо зміст цих показників як економічних категорій і загальний порядок розрахунку.

Вироблена суб'єктами господарювання валова продукція включає вартість спожитих засобів виробництва і  новостворену живою працею вартість — валовий дохід. "Валовий дохід, — писав К. Маркс, — це та частина вартості та вимірювана його частина валового продукту, яка залишається за вирахуванням частини вартості та вимірюваної його частини всього виробленого продукту, який відшкодовує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал". Отже, валовий дохід — це частина вартості валової продукції за вирахуванням матеріально-грошових витрат, крім тих, що використані на оплату праці.

Однак К. Маркс зазначав, що "валовий виторг чи валовий  продукт є весь відтворений продукт". Отже, у виторгу від продажу продукції та послуг у масштабі всього народного господарства виражена вартість валового продукту, який розподіляється на фонд відшкодування спожитих засобів виробництва та новостворену вартість, тобто валовий дохід.

Валовий дохід є узагальнюючим  показником, який характеризує результати діяльності підприємств. Його розмір залежить від обсягу виробленої продукції  та використаних на її виробництво  матеріально-грошових ресурсів, крім тих, що використовуються на оплату праці.

Основними факторами  підвищення валового доходу є збільшення обсягу виробництва продукції та зниження матеріально-грошових витрат.

Валовий дохід, створюваний  на підприємстві, є джерелом оплати праці працівників сфери матеріального  виробництва і накопичень, однією з форм яких є чистий дохід.

Чистий дохід — це частина вартості продукту, яка залишається після відшкодування витрат живої і уречевленої праці. К. Маркс зазначав: "Чистий же дохід є додаткова вартість, отже — додатковий продукт, який залишається за вирахуванням заробітної плати...". Таким чином, чистий дохід є додатковим продуктом, тобто це валовий дохід за вирахуванням коштів на оплату праці.

Чистий дохід, який створюється  на підприємстві, поділяється на дві  частини. Одна з них вилучається в дохід бюджету через механізм цін, друга залишається на підприємстві й визначається як різниця між вартістю продукції та витратами на її виробництво. Ця частина чистого доходу є чистим доходом підприємства.

Чистий дохід підприємства, у свою чергу, складається з реалізованого чистого доходу і чистого доходу, який залишається в залишках продукції, призначеної для внутрішньогосподарського використання.

Чистий дохід у залишках продукції, яка використовується на внутрішньогосподарські потреби, визначається як різниця між вартістю продукції за цінами реалізації та її собівартістю.

Реалізований чистий дохід розраховується за проданою продукцією і тому тотожний прибутку підприємства, отриманого від продажу продукції.

 

1. РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ  ЇЇ ВИДИ ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ

 

Прибуток — це частина чистого доходу, одна з його форм. Визначається він у встановленому порядку.

За розміром прибуток від продажу продукції, хоч і  тотожний реалізованому чистому  доходу, однак менший від чистого  доходу підприємства на суму, що залишається в залишках продукції, використаної на внутрішньогосподарські потреби.

Крім прибутку від  продажу на підприємствах розраховуються прибутки від основної, інвестиційної, фінансової діяльності, позареалізаційних  операцій, загальний і чистий. Кожний з наведених видів прибутку розраховується за певною схемою і має власний розмір.

Загальний прибуток — це прибуток від продажу продукції та надання послуг, реалізації інших цінностей і нематеріальних активів, інвестиційної та фінансової діяльності, скоригований на суму позареалізаційних (надзвичайних) доходів і витрат.

Чистий прибуток —  це частина загального прибутку після  сплати з нього відповідних податків і платежів у бюджет.

Прибуток є найважливішим  показником, який узагальнено характеризує виробничо-фінансову діяльність підприємства. В отриманому прибутку відображається виконання таких важливих якісних показників, як підвищення продуктивності праці, зниження собівартості та підвищення якості продукції, використання виробничих фондів. Прибуток є основним джерелом розширення основних і оборотних фондів, дієвим фактором, який стимулює (шляхом створення та використання фондів економічного стимулювання) до досягнення якомога вищих показників виробництва, джерелом доходів Державного бюджету.

Підприємство як суб'єкт господарювання для здійснення господарської діяльності повинно мати відповідні обсяги основних виробничих фондів і оборотних активів, а в їх складі — грошові кошти.

Вони формуються за рахунок  різних джерел. Згідно із Господарським  кодексом України джерелами формування майна і коштів підприємств є грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції та інших видів діяльності; доходи від випуску і продажу цінних паперів; доходи від здачі майна в оренду; надходження від роздержавлення та приватизації власності; безкоштовні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; кредити банків та ін.

Основним видом доходів  підприємств, одержаних у процесі  їх виробничої діяльності, є виторг (дохід) від продажу продукції, товарів, надання послуг та інших видів діяльності. Виторг (дохід) — це сума коштів, отриманих підприємством від продажу продукції, товарів, надання послуг в оцінці за діючими цінами (тарифами).

Продаж продукції та надходження виторгу є останньою  завершальною стадією кругообігу коштів підприємства.

Виторг використовується підприємствами для придбання потрібних  для здійснення нового циклу виробництва  сировини, матеріалів тощо, утворення  амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються у процесі виробництва, оплату праці працівників, сплату податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди, погашення кредитів банку та відсотків за ними, сплату пені, штрафів тощо.

Отже, виторг є основним джерелом відшкодування витрат на виробництво і продаж продукції, оплати рахунків постачальників за матеріальні цінності, сплати податків у бюджет, пені й штрафів, погашення довгострокових кредитів банку і відсотків за ними.

Ураховуючи важливість виторгу у складі грошових надходжень, необхідно звертати увагу на фактори його збільшення. На розмір виторгу від реалізації товарної продукції впливають її обсяг, асортимент, якість, рівень цін. Так, збільшення обсягу випуску товарної продукції підвищеної якості сприяє збільшенню обсягу виторгу, оскільки продукція вищої якості продається за вищими цінами.

Суттєвим фактором впливу на обсяг виторгу від продажу  товарної продукції є ціна. Вищі ціни сприяють збільшенню виторгу, і  навпаки. Ціни на товари мають бути економічно обґрунтованими, забезпечувати суб'єктів господарювання прибутком, що дає змогу вносити в бюджет податки і формувати внутрішні фонди коштів. Крім того, вони мають стимулювати виробництво необхідної суспільству продукції, забезпечувати зацікавленість підприємств у випуску технічно прогресивних виробів. Разом з тим ціни не повинні знижувати інтерес споживачів у купівлі новіших, досконаліших виробів. У процесі ціноутворення необхідно враховувати попит та пропозицію на товари.

Нині при продажу  продукції та товарів застосовуються фіксовані, регульовані та вільні договірні ціни.

Фіксовані ціни встановлюються державними органами на окремі види продукції, послуг, які мають важливе соціальне  значення (ціни на проїзд у залізничному і міському пасажирському транспорті, тарифи на електроенергію для населення тощо).

Регульованими називаються  ціни, підвищення яких обмежене державою за допомогою введення їх граничного рівня або встановлення граничного рівня рентабельності.

Вільні (договірні) ціни встановлюються з урахуванням попиту і пропозиції або за домовленістю покупця з продавцем. У цьому разі розмір прибутку, що закладений у ціну, не обмежується.

Складовими будь-якої ціни є собівартість, прибуток, акцизний збір, податок на додану вартість, націнки  і надбавки торговельно-постачальницьких організацій. Нижньою межею будь-якої ціни є собівартість.

Застосування економічно обґрунтованих цін на продукцію, що продається, безпосередньо впливає  на обсяг виторгу від продажу  продукції, виконання робіт і  надання послуг.

Виторг від продажу  продукції на наступний період (квартал, рік) планується виходячи з обсягу реалізованої продукції та діючих цін без урахування акцизів, податку на додану вартість. Запланована сума виторгу від продажу продукції господарювання обчислюється, як правило, методом прямого рахунку. Він полягає в тому, що сума виторгу від продажу товарної продукції розраховується перемноженням кількості виробів, які підлягають продажу в запланованому періоді за кожною номенклатурною позицією, на прийняті до розрахунку ціни реалізації.

У розрахунку обсягу продажу продукції необхідно враховувати, що обсяг продажу в запланованому році, як правило, не збігається з обсягом випуску товарної продукції за цей самий період. Це пов'язано з тим, що частина виробленої товарної продукції в запланованому періоді залишається нереалізованою у вигляді залишків на складі та відвантаженою на кінець року, а частина продукції, випущеної у звітному році, залишається нереалізованою на початок запланованого року і входить в обсяг реалізації запланованого року. При цьому вхідні залишки включають залишки готової продукції на складі; залишки відвантажених товарів, строк сплати яких не настав; залишки відвантажених товарів, не оплачених покупцями у строк; залишки товарів на відповідальному зберіганні у покупців. Залишки на кінець запланованого року складаються із залишків готової продукції на складі та залишків відвантажених товарів, строк сплати яких не настав.

Усі складові обсягу продажу  продукції для обчислення виручки  оцінюються в певних цінах: залишки  на початок запланованого року — у діючих цінах періоду, що передує запланованому; товарна продукція запланованого періоду і залишки нереалізованої продукції— у цінах планового періоду.

Прибуток є економічною  категорією. Суть його в багатьох літературних джерелах зводиться до того, що це частина вартості додаткового продукту, додатковий продукт, виражений у коштах, частина чистого доходу, одна з його форм тощо.

Прибуток як економічна категорія є грошовим вираженням вартості реалізованого чистого  доходу, основною формою грошових накопичень суб'єктів господарювання. Він характеризує дохідність підприємства, окупність вкладених витрат і використаного майна в результаті здійснення відповідних заходів.

Сума отриманого прибутку — це показник, який характеризує результативність діяльності підприємства, тобто є фінансовим результатом його підприємницької діяльності.

У Господарському кодексі  України зазначається, що прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської  діяльності підприємств. Підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою отримання відповідного результату.

Прибуток — одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. За рахунок прибутку формуються в значному обсязі бюджетні ресурси держави, здійснюється фінансування розширення підприємств, соціально-культурних заходів, матеріальне стимулювання працівників тощо. У цьому зв'язку в отриманні прибутку мають бути зацікавлені не тільки трудові колективи підприємств, а й держава.