Шляхи підвищення рентабельності підприємства

е) макроекономічні структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств;

ж) комерціалізація організаційних структур виробничої сфери.

Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть  постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів – організацій. Їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв’язання ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем;

2) практичні реалізації  стратегії і тактики розвитку національної економіки на всіх рівнях управління.

Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності ВАТ «ЗЗВА» є достатній  рівень розвитку мережі різноманітних  інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності ВАТ «ЗЗВА» справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

Структурні зміни в  суспільстві також впливають  на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) склад та технічний рівень основних фондів;

б) масштабів виробництва  та діяльності;

в) склад персоналу  за ознаками статі, освіченості, кваліфікації.

Лише вміле використання всієї системи перелічених чинників може забезпечити достатні темпи  зростання ефективності виробництва.

При цьому обов'язковість  урахування зовнішніх чинників не є  такою жорсткою, як чинників внутрішніх.

Основними джерелами  резервів збільшення суми прибутку є  збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізації її на більш вигідних ринках збуту і т.д. (рис.3.5).

 

Рис. 3.5. Резерви збільшення прибутку

 

1. Для визначення резервів  зростання прибутку за рахунок  резервів збільшення обсягу реалізації  продукції необхідно виявлений раніше резерв росту обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток у розрахунку на одиницю продукції відповідного виду:

 

 (3.1)

 

На ВАТ «ЗЗВА» при  існуючому устаткуванні і рівні  організації виробництва максимальний обсяг виробництва може досягати значення 3750 трансформаторів, роз’єднувачів  та іншої продукції в рік.

Таким чином, резерв росту  обсягу реалізації продукції складає:

 

 (3.2)

 

У звітному році сума прибутку, що приходиться на одиницю продукції  склала:

 

 (3.3)

 

Резерв зростання прибутку складає:

 

 (3.4)

 

2. Резерви збільшення  прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції підраховуються в такий спосіб: попередньо виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції збільшується на можливий обсяг її продажів з урахуванням резервів його росту:

 

 (3.5)

 

Розрахунки економістів підприємства показали, що при більш високому рівні організації робочого часу (скорочення простоїв, непродуктивних утрат часу і т.д.), при оптимізації потокових процесів на підприємстві, при більш раціональному використанні основних і оборотних коштів підприємства собівартість можна знизити на 220 грн.

При цьому прибуток збільшується на наступну величину:

 

 (3.6)

 

3. Що стосується такого фактора, як якість продукції, то в даному випадку  його розглядати недоцільно, так як вся продукція виробляється згідно до вимог ДСТУ.

4. Аналогічно тому, як був підрахований резерв збільшення прибутку за рахунок зменшення собівартості можна підрахувати резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення ціни.

На данній стадії розвитку ринку високовольлтних рансформаторів, не має можливості підвищувати відпускні ціни, тому що є висока конкуренція як серед виробників стран СНД так і таких концернів як АВВ, Сіменс, Шнайдер та інші.

Необхідно узагальнити  усі виявлені резерви зростання  прибутку

 

Таблиця 3.1

Вплив резервів росту  прибутку на її зміну

Джерело резервів	Відповідне підвищення прибутку, грн.
Збільшення обсягу продаж	2142660
Зниження собівартості продукції	750000
Разом	2892660

 

Основними джерелами  резервів підвищення рівня рентабельності продажів є збільшення суми прибутку від реалізації продукції і зниження собівартості товарної продукції. Для підрахунку резервів може бути використана наступна формула:

 

 (3.7)

 

де  Р↑R - резерв росту рентабельності;

R_в - рентабельність можлива;

Rф - рентабельність фактична;

R↑П - резерв зростання прибутку від реалізації продукції;

VРП_вi - можливий обсяг реалізації продукції з урахуванням виявлених резервів його росту;

С_ві - можливий рівень собівартості і-х видів продукції з урахуванням виявлених резервів зниження;

Пф - фактичний прибуток від реалізації продукції;

Иф - фактична сума витрат по реалізованій продукції.

 

Резерв підвищення рівня  рентабельності складе:

 

 

 (3.8)

 

Ми бачимо, що після впровадження описаних вище заходів рентабельність виробничої діяльності може збільшитися на 20,21%.

ВИСНОВКИ

 

Прослідковується зменшення  реалізації за 2008-2009 рр. Ця подія була пов’язана з фінансовою кризою та зменшення бюджетів на реконструкцію, та вводом до експлуатації нових об’єктів. Завдяки контрактами підписаними в 2009 році, значно збільшиться об’єм реалізації, прогнозовано до показників в 137000 тис. грн. в 2010 році.

Також поступово зменшується виручка з 2007 року по 2009 рік, та складає 77,28% та 64,34% відповідно, або 104119 та 125056 тис. грн. в 2007-2008 роках до 80459 тис.грн. в 2009 році. Чистий доход зменшився до 72345 тис. грн. в 2009 році, порівняно з 95416 тис.грн. та 112590 тис. грн. в 2007 та 2008 роках, що склало 75,82% та 64,26%.

З огляду на зменшення  фінансових показників нами було запропоновано  та розраховано в третьому розділі  шляхи підвищення рентабельності виробництва  на ВАТ «ЗЗВА»

Оптимізація використовування устаткування. Устаткуванню належить провідне місце в програмі підвищення ефективності передовсім виробничої діяльності. Продуктивність діючого устаткування залежить не тільки від його технологічного рівня, а й від належної організації ремонтно-технічного обслуговування оптимальних строків експлуатації, змінності роботи, завантаженні в часі.

Матеріали та енергія  позитивно впливають на рівень ефективності, якщо розв'язуються проблеми ресурсозбереження, зниження матеріаломісткості та енергоємності  продукції, раціоналізується управління запасами матеріальних ресурсів і джерелами постачання.

Вироби. Самі продукти праці, їхня якість і зовнішній вигляд (дизайн) також є важливими чинниками. Рівень дизайну має корелювати з  корисною вартістю, тобто ціною, яку  покупець готовий заплатити за вироби відповідної якості.

Проте для досягнення високої ефективності господарювання самої тільки вартості товару недостатньо.

Пропоновані для реалізації продукти праці мають з'явитися на ринку в потрібному місці, у потрібний час і за добре обміркованою ціною. У зв'язку з цим суб'єкт діяльності має стежити за тим, щоб не виникало будь-яких організаційних та економічних перешкод між виробництвом продукції та окремими стадіями маркетингових досліджень.

Працівники. Основним джерелом і визначальним чинником зростання  ефективності діяльності є працівники – керівники, менеджери, спеціалісти, робітники. Ділові якості працівників, підвищення продуктивності їхньої праці багато в чому зумовлюється діловим мотиваційним механізмом на підприємстві, підтриманням сприятливого соціального мікроклімату в трудовому колективі.

Організація і системи. Єдність трудового колективу, раціональне  делегування відповідальності, належні  норми керування характеризують добру організацію діяльності підприємства, що забезпечує необхідну специфікацію та координацію управлінських процесів, а отже, вищий рівень ефективності будь-якої складної виробничо-господарської системи. При цьому остання для підтримання високої ефективності господарювання має бути динамічною та гнучкою, періодично реформуватися відповідно до нових завдань, що постають за зміни ситуації на ринку.

Методи роботи. За переважання  трудомістких процесів досконаліші  методи роботи стають достатньо перспективним  для забезпечення зростання ефективності діяльності підприємства. Постійне вдосконалення  методів праці передбачає систематичний аналіз стану робочих місць та їхню атестацію, підвищення кваліфікації кадрів, узагальнення та використання нагромадженого на інших підприємствах позитивного досвіду.

Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності ВАТ «ЗЗВА» є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Інші всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності ВАТ «ЗЗВА» справляє належний розвиток виробничої інфраструктури.

Також було розраховано, що при збільшенні обсягу продаж, прибуток підвищиться на 2142660 грн., а при  застосування механізму зниження собівартості продукції, ми оптимізуємо 750000 грн., що разом складає 2892660 грн.

Підраховуючи резерви  росту рентабельності бачимо, що рентабельність виробничої діяльності може збільшитися на 20,21%.

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Адамов В.Е., Ильенкова С.Д. Экономика и статистика фирм. – Москва: Финансы и статистика, 1997 – 240 с.
2. Акимова Н.В. Производительность труда в промышленности: проблемы измерения и стимулирования. – К.: Наукова думка, 1991. – 100 с.
3. Алексеева М.М. Планирование деятельности фирмы: Учебно-методическое пособие. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 248 с.
4. Антонец А.В., Белов Н.А. и др. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия. – К.: Высшая шк., 1989. – 472 с.
5. Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? – М.: Финансы и статистика, 1995. – 383 с.
6. Бичківський Р. Управління якістю: Навч. посіб. — Львів: Вид-во ДУ "Львівська політехніка", 2000. — 328 с.
7. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: ИТЕМ, 1995.
8. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента: В 2 т. — К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.
9. Венедиктова В. И. Гудвилл: Цена престижа фирмы. — Харьков: Консул, 1998. — 176 с.
10. Вітлінський В. В., Наконечний С. І. Ризики у менеджменті. — К.: Т-во "Борисфен-М", 1996.
11. Волков О.И. Экономика предприятия: Учебник. – М.: ИНФРА, 1998. – 416 с.
12. Ворст Й., Ревентлоу П. Экономика фирмы. – М.: Высшая школа, 1994. – 180 с.
13. Вплив факторів конкуренції на організаційні інновації підприємств / А. О. Касич та ін. // Фондовий ринок. — 2000. — № 25. — С. 12-13.
14. Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової системи.– К.: Наукова думка, 1992. – 128 с.
15. Герасимчук В. Г. Стратегічне управління підприємством. Графічне моделювання: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000. — 360 с.
16. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність. – К.: Вища школа, 1995. – 267 с.
17. Горбунов А. Дочерние компании, филиалы, холдинги. — М.: Ан-кил, 1997. — 150 с.
18. Десслер Г. Управление персоналом: Пер. с англ. / Под ред. Ю. В. Шелепова. — М.: Бином, 1997. — 432 с.
19. Дьякон Ю. Ще раз про малий бізнес // Економіка України. — 2000. — № 7. — С. 47-50.
20. Егоршин А. П. Управление персоналом. — Н. Новгород: Изд-во НИВМ, 1997. — 608 с.
21. Економіка виробничого підприємництва: Навч. посіб. / За ред. Й. М. Петровича. — К.: Знання, КОО, 2001. — 406 с.
22. Економіка підприємства: Підруч. / За заг. ред. С. Ф. Покропив-ного. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Вид-во КНЕУ, 2000. — 528 с.
23. Жиляев И.Б. Мое малое предприятие: основы успешного предпринимательства. – К.: Венчур, 1995. – 134 с.
24. Зайцев Н. Л. Экономика промышленного предприятия. — М.: ИHФPA-M 2000.
25. Ковалъов Д., Cyxоpyкова Т. Економічна безпека підприємства // Економіка України. — 1998. — № 10.
26. Козленко Н.Н. Рынок и предприятие. – М.: Агропромиздат, 1992. – 64 с.
27. Коллас Б. Управление финансовой деятельностью предприятия. Проблемы, концепции и методы: Учеб. пособие: Пер. с фр. / Под ред. проф. Я. В. Соколова. — М.: Финансы, ЮШИТИ, 1997.
28. Конкорев В.П. Оргструктуры управления и маркетинг на предприятиях. – Барнаул, 1990. – 140 с.
29. Котлер Ф., Армстронг И. и др. Основы маркетинга: Пер. с англ. – 2-е изд. – К., М., СПб.: Издат. дом “Вильянс”, 1998. – 105 с.
30. Крылова Г.Д. Зарубежный опыт управлением качеством. – М.: Изд-во стандартов, 1992.
31. Ландина Т.В. Организационно-экономические механизмы адаптации предприятия к условиям рынка. – К.: Наук. думка, 1994.
32. Липсиц И. В., В. В. Инвестиционный проект. — М.: БЕК, 1996.
33. Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. — 352 с.
34. Покропивний С. Ф., Соболь С. М., Швиданенко Г. О. Бізнес-план: технологія розробки та обгрунтування. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.
35. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.
36. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник. – У 2 т.– К.: Хвиля-Прес, 1995.– 280 с.
37. Покропивний С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 352 с.
38. Раицкий К. А. Экономика предприятия. — М.: ИВЦ "Маркетинг", 2000.
39. Ревуцкий Л.Д. Потенциал и стоимость предприятия. – М.: –Перспектива, 1997. – 124 с.
40. Самуельсон П. Економіка. – Львів: Світ, 1993. – 495 с.
41. Сафронов Н. А. Экономика предприятия: Учебник. — М.: Юность, 1998. — 584 с.
42. Селезнев В. В. Основы рыночной экономики Украины: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: А.С. К., 2002.
43. Сергеев И. В. Экономика предприятия: Учеб. пособие. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 304 с.
44. Сладкевич В. П. Мотивационный менеджмент: Курс лекций. — К.: МАУП, 2001. — 168 с.
45. Фінансова звітність за національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку: Практ. посіб. — К.: Лібра, 1999.
46. Фомичев С. К., Старостина А. А., Скрябина Н. И. Основы управления качеством: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — 160 с.
47. Харів П. С. Економіка підприємства: Збірник задач і тестів: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2001. — 302 с.
48. Хруцкий В.Е. Современный маркетинг. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 528 с.
49. Чармэссон Г. Торговая марка: как создать имя, которое принесет миллионы. — СПб.: Питер, 1999. — 224 с.
50. Чернявский А. А. Антикризисное управление: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — 208 с.