Шляхи підвищення рентабельності підприємства

Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності суб'єктів  господарювання формується в результаті взаємодії багатьох компонентів  як з позитивним, так і негативним значенням.

Загальний прибуток підприємства — це кінцевий результат діяльності підприємства.

Основною складовою  загального прибутку є прибуток від  реалізації товарної продукції. На його величину впливають як чинники, що не залежать від діяльності підприємства (зміни державних регулюючих цін, природні, транспортні умови тощо), так і ті, що належать до компетенції підприємств.

Серед чинників, які впливають  на величину прибутку від реалізації товарної продукції і належать до компетенції підприємства, найважливішим  є зміна обсягу виробництва і  реалізації продукції. Що більший обсяг реалізації продукції, то, зрештою, більший прибуток отримає підприємство і навпаки. Зміни прибутку залежно від цього фактора за інших рівних умов прямо пропорційні.

Істотним чинником, що впливає на величину прибутку від продажу товарної продукції, є зміна собівартості продукції. На противагу прямо пропорційному зв'язку між впливом обсягу продажу товарної продукції і рівнем прибутку зв'язок між величиною прибутку і рівнем собівартості обернено пропорційний. Що нижча собівартість продукції, яка продається і визначається рівнем затрат на її виробництво і продаж, то більший прибуток, і навпаки.

Суттєвим чинником, який безпосередньо  впливає на величину прибутку суб'єкта господарювання від продажу продукції, є рівень застосовуваних цін. Рівень вільних цін в умовах лібералізації встановлює безпосередньо підприємство залежно від конкурентоспроможності його продукції, попиту і пропозиції на неї. Тому підприємство в цьому разі через встановлену ним ціну може безпосередньо впливати на прибуток, отримуваний від продажу продукції. Разом з тим незалежним від підприємства чинником, що впливає на прибуток суб'єктів господарювання, є державні регулюючі ціни, які встановлюються на продукцію підприємств-монополістів. Однак цей чинник необхідно враховувати при визначенні результатів підприємницької діяльності суб'єктів господарювання.

У складі загального прибутку враховуються результати від продажу основних фондів та іншого майна підприємств, а також від позареалізаційних  операцій.

Прибуток (збиток) від продажу основних фондів, інших видів вибуття, а також від продажу іншого майна підприємства — це фінансовий результат, не пов'язаний з основними видами його діяльності. Він відображає прибутки (збитки) від іншої реалізації — продажу на сторону різних видів майна, яке перебуває у власності підприємства.

Загалом формування прибутку має багато аспектів. Прибуток як найважливіша категорія  ринкових відносин виконує такі функції: оцінювальну, стимулюючу і госпрозрахункову. Водночас не виключена можливість наділення  прибутку й іншими функціями. Розглянемо їх.

Оцінювальна функція прибутку полягає  в тому, що він є основним критерієм  економічної ефективності виробництва  і використання основних виробничих фондів. Ця функція прибутку для  підприємця є дієвим засобом контролю за раціональним використанням матеріальних і трудових ресурсів.

Розглядаючи функцію як ступінь  ефективності виробництва, необхідно  враховувати, що прибуток не збігається зі своєю об'єктивною основою —  вартістю додаткового продукту, а  є її перетвореною (похідною) формою. Для підприємства прибуток означає, по-перше, надбавку до собівартості продукції, по-друге — приріст авансованої вартості.

Для підприємства економія будь-якої частини витрат виробництва (матеріальних або трудових) означає збільшення прибутку, оскільки в ньому втілюється результативність витрат як живої, так і уречевленої праці, тобто ефективність виробництва.

Стимулююча функція прибутку полягає  в тому, що він є джерелом матеріального  заохочення працівників, розширення виробництва  і вирішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків у бюджет. У цьому зв'язку в отриманні прибутку мають бути зацікавлені як держава, так і підприємства.

Госпрозрахункова функція прибутку полягає в тому, що госпрозрахунок як основний метод господарювання підприємств передбачає не тільки покриття власних витрат доходами, а й отримання накопичень (прибутку) для стимулювання працівників і вирішення інших питань. В умовах ринкової економіки отримання прибутку орієнтує товаровиробника на збільшення обсягів виробництва продукції, зниження витрат на нього. Цим досягається як мета підприємництва, так і задоволення суспільних потреб.

Абсолютна величина прибутку важлива, коли йдеться про фінансові ресурси, які можуть бути використані підприємствами, суспільством. Але для характеристики ефективності господарювання цього показника недостатньо. Отже, щоб оцінити результати та ефективність господарювання, ефективність використання складових процесу виробництва, за допомогою яких отримано прибуток, його суму потрібно віднести до відповідних показників. У результаті буде одержано показник ефективності, або рентабельність.

Рентабельність — це відносний показник інтенсивності виробництва, який характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. У практиці господарювання розраховуються показники рентабельності продукції, виробництва, виробничих фондів та ін.

Рентабельність продукції можна  розрахувати як за всією реалізованою продукцією, так і за окремими її видами.

Рентабельність реалізованої продукції  розраховується у відсотках як відношення прибутку, отриманого від продажу  всієї продукції, до її собівартості:

 (1.1)

де П — прибуток, отриманий від продажу всієї  продукції, грн; С — собівартість всієї проданої продукції, грн.

За формулою (1.1) можна розрахувати також рентабельність виробництва і продажу окремих видів продукції. З цією метою враховуються прибуток і собівартість за відповідним видом продукції.

Показники рентабельності всієї проданої продукції та окремих її видів  дають уявлення про окупність (прибутковість) витрат на виробництво і продаж відповідних  видів або всієї продукції, тобто  про те, який прибуток отримує підприємство на 1 грн витрат, вкладених для отримання прибутку.

Рентабельність проданої продукції (продажу) можна розраховувати і  як відношення прибутку до виторгу (обігу) від продажу продукції за формулою

 (1.2)

де В — виторг від  продажу продукції, грн.

У цьому разі рентабельність визначатиме  величину отриманого прибутку (у відсотках  або грошовому вираженні) на 1 грн  проданої продукції за цінами реалізації.

Рентабельність виробничих фондів розраховується як відношення загального прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних обігових активів.

Розрахунок наведених показників рентабельності та їх аналіз дає змогу  керівникам суб'єктів господарювання і підприємцям зорієнтуватися в економічному напрямі вирішення відповідних питань і вжити необхідних заходів.

Прибуток, який є основним фінансовим показником і результатом підприємницької  діяльності суб'єктів господарювання, забезпечує потреби у фінансових ресурсах не тільки самих підприємств, а й держави загалом.

Тому для ефективного ведення  господарства підприємства в умовах ринку повинні планувати прибуток. Планування прибутку є складовою фінансового планування і найважливішим аспектом фінансово-економічної діяльності підприємств. Від достовірності визначеного планового прибутку залежить ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства.

Розрахунок планового прибутку має бути економічно обґрунтований, що дасть змогу здійснювати своєчасне і повне фінансування інвестицій, приросту власних оборотних активів, своєчасні розрахунки з бюджетом за податками тощо. [7, c. 249]

Прибуток планується окремо з кожного  виду діяльності підприємства: від  продажу товарної продукції; іншої продукції та послуг нетоварного характеру; продажу основних фондів, іншого майна і нематеріальних активів; від позареалізаційних доходів і витрат.

Основними методами планування прибутку від продажу товарної продукції  є метод прямого рахунку і  аналітичний. Основою розрахунку прибутку є обсяг виробничої програми, який базується на замовленнях споживачів і господарських договорах.

Найпоширенішим методом планування прибутку від продажу товарної продукції  є метод прямого рахунку. Суть його полягає в тому, що прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу товарної продукції (доходом) за вирахуванням податку на додану вартість та акцизів і її собівартістю.

У цьому разі прибуток визначається за кожним видом (асортиментом) продукції, що продається, як різниця між її вартістю в цінах продажу (без ПДВ, акцизів тощо) і собівартістю. Складаючи прибутки з усіх видів (асортиментах) проданої продукції, отримують загальний підсумковий прибуток від продажу товарної продукції запланованого періоду.

Для отримання загального підсумкового прибутку до розрахованого прибутку від продажу товарної продукції запланованого року додають прибуток у залишках продукції, не проданої на початок запланованого року, прибуток від іншого продажу (основних фондів та нематеріальних активів, операцій з цінними паперами і валютними цінностями, здачі майна в оренду тощо) і коригують отриману суму прибутку на прибуток від надзвичайних подій.

Така методика розрахунку прибутку застосовується при плануванні результатів  від продажу товарної продукції, коли легко визначити обсяг реалізованої продукції в цінах продажу та за собівартістю. Цей метод застосовується, як правило, якщо асортимент виготовленої продукції невеликий.

В умовах випуску широкого асортименту  продукції та необхідності планування прибутку на рік і перспективу, його розрахунок на відповідний плановий період виконується аналітичним методом. При цьому прибуток розраховується не за кожним видом продукції, що випускається в запланованому році, а за всією порівнюваною і непорівнюваною товарною продукцією.

Плануючи прибуток аналітичним  методом, необхідно послідовно виконувати такі дії:

• розрахувати базову рентабельність, у відсотках як відокремлену частку від ділення очікуваної суми прибутку за звітний рік на собівартість порівнюваної товарної продукції за той самий період

 (1.3)

де По — очікувана  сума прибутку; Стп — собівартість товарної продукції за звітний базисний рік; • обчислити обсяг товарної продукції в запланованому періоді за собівартістю звітного року і прибуток на товарну продукцію виходячи з базової рентабельності. При цьому прибуток за товарною продукцією запланованого року на основі базової рентабельності обчислюється за формулою

 (1.4)

де Тсб — обсяг  товарної продукції в оцінці за собівартістю базового періоду;

• врахувати вплив  на плановий прибуток різних факторів — зміну (зниження, збільшення) собівартості продукції в запланованому році; підвищення якості та сортності реалізованої продукції; зміну рівня цін на продукцію, що продається.

Прибуток на наступний  рік планується в кінці звітного. Тому для визначення базової рентабельності використовуються звітні дані з обсягу отриманого прибутку і собівартості за 9 місяців поточного року і очікувані за ІV квартал цього самого року. З урахуванням визначеного рівня базової рентабельності та запланованого обсягу товарної продукції в оцінці за собівартістю базисного (звітного) року орієнтовно обчислюється прибуток запланованого року за впливу лише одного фактора — зміни обсягу порівнюваної товарній продукції. На наступному етапі планування прибутку від продажу товарної продукції враховується вплив на нього зміни собівартості, цін, асортименту і сортності продукції.

У кінцевому розрахунку планового прибутку від продажу  продукції враховуються також зміни  прибутку в залишках готової продукції  і товарів на початок та кінець запланованого року.

Вплив зміни асортименту реалізованої товарної продукції на прибуток визначається множенням питомої ваги вартості кожного виробу в загальному обсязі реалізованої порівнюваної товарної продукції на звітну (очікувану) рентабельність кожного виробу. Питома вага кожного виробу визначається діленням його вартості на загальний обсяг порівнюваної товарної продукції в оцінці за собівартістю у звітному і запланованому роках. Сума коефіцієнтів, отриманих від перемноження питомої ваги кожного виробу на звітну (очікувану) рентабельність, і становитиме середній рівень рентабельності у звітному і запланованому роках. Різниця ж між ними свідчитиме про вплив змін асортименту на плановий прибуток. Такі розрахунки виконуються у спеціальних таблицях на основі планових даних про асортимент продукції, її якість і сортність.

Після встановлення впливу асортиментних змін на плановий прибуток визначають вплив на нього зміни  цін. Аналітичним методом розраховується прибуток від реалізації порівнюваної товарної продукції в запланованому  році. У такому самому порядку визначається прибуток від реалізації непорівнюваної товарної продукції.

Для визначення загального прибутку від продажу продукції  до прибутку від продажу товарної продукції додаються (вираховуються) зміни прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і кінець запланованого року.