Суть деятельности Государственного казначейства

                            Зміст 
Вступ……………………………………………………………………………..3 
I.Основи організації органу Державної казначейської служби України.  
1.1. Економічна сутність та необхідність запровадження інституту казначейства.…………………………………………………………………….4 
1.2. Еволюція та розвиток казначейської справи в Україні….........................8 
1.3. Основні завдання та функції Державної казначейської служби……….13 
1.4. Організаційна структура та основні напрями діяльності Державної казначейської служби. ………………………………………………………..16 
II.Нормативне регулювання діяльності казначейської системи України….22 
III. Державна казначейська служба України повноважний учасник бюджетного процесу. 
3.1. Казначейська обслуговування бюджетних коштів …………………….24 
3.2. Головні розпорядники бюджетних коштів та основні функції………..26 
3.3. Бюджетний процес і його учасники……………………………………..31 
3.4. Бюджетна класифікація доходів, видатків та кредитування…………...36 
IV.Звітність в сиситемі Державної казначейської служби України. 
4.1 Охарактеризування основних форм фінансової звітності……………...39. 
V. Основи організації казначейського контролю. 
5.1. Основні напрями фінансового контролю державного казначейства….41 
5.2. Участь рахункової палати у здійсненні контролю у бюджетному процесі……………………………………………………………………….....45 
5.3. Характеризування ст.118 Бюджетного кодексу України……………....48 
Джерела…………………………………………………………………..…….49

 
 
 
 
 
                                        Вступ 
 
     Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання бюджетних коштів.  Практичну  дієвість  бюджетної  системи  у  розрізі фінансового  функціонування  забезпечує  касове  виконання  державного бюджету  за  доходами  і  видатками.  Його  суть  полягає  в  організації  роботи щодо  прийому  та  зарахування  коштів,  які  надходять  на  рахунки  відповідних бюджетів,  зберіганні  грошових  коштів,  видачі  цих  коштів  на  заходи, передбачені  бюджетом  на  відповідний  рік,  здійсненні  обліку  та  складанні звітності про касове виконання бюджетів.

     Діюча до утворення казначейства банківська система виконання бюджету відповідала основним вимогам економіки, котра централізовано планувалась та директивно  управлялась.  Її  функціонування  забезпечувалось  взаємодією державних  банків,  які  вирішували  широкий спектр  питань,  пов'язаних  з касовим виконанням бюджету.   
     Світовий  досвід  переконує,  що  найефективнішим  є  формування  і використання  бюджетних  коштів  шляхом  створення  нової  фінансової структури  з  відлагодженим  механізмом  виконання  державного  та  місцевих бюджетів  у  вигляді  казначейства.  Головним  призначенням  національних казначейств  є  сприяння  оптимальному  управлінню  державними  фінансами шляхом  забезпечення  своєчасного  та  повного  формування  дохідної  частини національних  бюджетів  усіх  рівнів  та  цільового  використання  бюджетних коштів при одночасному зменшенні видатків на державне фінансування. При цьому, роль казначейства у виконанні бюджету може бути як пасивною, так  і  активною. 
     Сучасна  світова  практика  свідчить,  що  існують  казначейства  із широкими  функціями,  які  несуть  відповідальність  за  розробку  і  проведення державної  економічної  і  фінансової  політики.

I.Основи організації органу Державної казначейської служби України.

 1.1. Економічна сутність та необхідність запровадження інституту казначейства.

 Державне казначейство України, створене 1995 року на виконання Указу Президента України від 27 квітня 1995 року за № 335 "Про Державне казначейство України" та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року за № 590 "Питання Державного казначейства", започаткувало казначейську форму виконання державного бюджету (на даний момент Указ Президента України від 27 квітня 1995 року за №335 втратив чинність на підставі Указу Президента № 209/2006 від 13.03.2006, Постанова Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року за № 590 втратила чинність на підставі Постанови КМ № 1232 від 21.12.2005 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 676 від 26.04.2007). 
      Перехід від банківської до казначейської системи виконання бюджету зумовлений передусім наступними причинами:

       а) банківські  установи переслідували комерційні  цілі, а відтак не були зацікавлені  у контролі за своєчасним проходженням  бюджетних ресурсів і не забезпечували  належного і дієвого контролю  за використанням коштів;

      б) розпорошеність  бюджетних коштів у численних  банківських установах не могла  дати позитивних результатів  в управлінні державними фінансовими ресурсами;

       в) відсутність оперативної інформації про надходження і витрати бюджету, зобов'язання розпорядників бюджетних коштів. 
        Слід відзначити, що казначейська система в Україні створювалася не як результат обґрунтувань і теоретичних досліджень вчених, висновки яких підтвердили б необхідність створення такої системи, визначили її мету та завдання, а у зв'язку з неможливістю забезпечення якості виконання цих функцій банківською та фінансовою системами в економічній ситуації країни, яка склалася в 90-х роках.

      Недосконалість системи  виконання Державного бюджету комерційними банками особливо виявлялась у період економічної кризи. Внаслідок відсутності коштів на рахунках підприємств, організацій, приховування прибутків від оподаткування, порушення комерційними банками нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, зборів та обов'язкових платежів між державним і місцевими бюджетами, безпідставного затримання перерахування комерційними банками доходів бюджету, державний бюджет недотримував належні йому кошти. 
     Зміни в 1993 році функцій Національного банку України, закріплення його незалежності від Уряду України ускладнили процес касового виконання державного бюджету через банківську систему, призвели до некерованості бюджетним процесом, розпорошення бюджетних коштів на рахунках, відкритих в установах комерційних банків., що не давало можливості застосовувати механізм попереднього контролю за витрачанням коштів.[3]

     У багатьох випадках  безпідставно затримувалося перерахування  коштів через банківську систему,  внаслідок чого до Державного бюджету України кошти надходили із запізненням або зовсім не надходили. Питання видаткової частини державного бюджету також були не врегульовані. Практично контроль зі сторони держави за виконанням державного бюджету та управління наявними коштами не здійснювалися. З іншого боку, реалізація принципу самостійності бюджетів усіх рівнів призвела до неможливості виконання державного бюджету фінансовими органами. 
     Перехід України до ринкових методів ведення економіки та відмова від єдиної державної форми власності вже на початку 90-х років поставили державу перед необхідністю захисту своїх фінансових інтересів, оперативного маневрування обмеженими державними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби. Касове виконання бюджетів усіх рівнів через Національний банк України і комерційні банки виявилось без належного контролю з боку держави. Надзвичайно актуальним стало створення органів виконавчої влади, здатних забезпечити реалізацію вимог держави щодо управління фінансами бюджетної системи держави. Світовий досвід переконує, що найефективнішим є використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової структури з відлагодженим механізмом виконання державного та обслуговування місцевих бюджетів у вигляді казначейства. 
     Таким чином, виникли об'єктивні передумови для створення у державі окремого органу виконавчої влади, який би забезпечив: прозорість бюджетного процесу на стадії його виконання; створення системи ефективного управління бюджетними коштами; здійснення контролю за цільовим спрямуванням бюджетних коштів; надання користувачам достовірної інформації про виконання Державного бюджету України. 
      На сьогоднішній день Державне казначейство України є центральним органом виконавчої влади і керується у своїй діяльності Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, Національного банку України, наказами Міністерства фінансів України, Положенням про Державне казначейство, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1232 від 21.12.2005 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 676 від 26.04.2007.

Державне казначейство у своїй діяльності взаємодіє з органами законодавчої і виконавчої влади, національним і комерційними банками України, іншими учасниками бюджетного процесу та фінансовими інституціями. Воно виступає з'єднувальним ланцюгом у бюджетному процесі між органами виконавчої влади та установами банківської системи. Цей процес розпочинається з контролю за плановими показниками, що надходять від Міністерства фінансів та розпорядників бюджетних коштів (розпис доходів та видатків Державного бюджету, кошториси та плани асигнувань), та закінчується складанням звітності після проведення процедур попереднього контролю перед здійсненням платежу. 
     Суть діяльності Державного казначейства полягає в тому, що воно забезпечує виконання Державного бюджету шляхом обліку надходжень, податків, зборів та інших обов'язкових платежів та проведення видатків Державного бюджету через оплату рахунків об'єктів господарської діяльності, які виконали роботи, надали послуги відповідним розпорядникам коштів. [3]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
1.2. Еволюція та розвиток казначейської справи в Україні. 
     Створення постійно  функціонуючої системи Держказначейства  як ефективного та  дієвого інструмента виконання бюджету здійснювалось поетапно  і супроводжувалося  перерозподілом  функцій між банківською і фінансовою  системами з подальшим їх  зосередженням у системі Державного казначейства.

     З часу створення  Державного казначейства України  можна виділити такі основні  етапи його розвитку залежно  від  економічної ситуації, що  складалася у державі,:

     Жовтень 1992 – жовтень  1995 р. Цей етап характеризується  створенням на  базі  підрозділів   Головного  бюджетного  управління  Міністерства  фінансів України  Управління виконання Державного  бюджету. Це дозволило починаючи  з 1 липня 1993 p. перейти  на  нову  систему  виконання   видаткової  частини державного  бюджету і забезпечити здійснення  Міністерством фінансів України  функції  обліку  видатків  державного  бюджету,  яка  раніше  забезпечувалась банківською   системою.  Протягом  цього   періоду  було  розроблено концептуальні   засади  системи  Державного  казначейства,  які  знайшли   своє віддзеркалення  в  Указі   Президента  України "Про   Державне  казначейство України"  та "Положення про Державне  казначейство України".  
     Листопад 1995 – грудень 1997 р.  На  цьому етапі на  базі  Управління виконання Державного бюджету України Міністерства фінансів та відповідних підрозділів місцевих фінансових органів у листопаді 1995 p. створено систему Державного  казначейства,  до  якої  увійшли Головне управління  Державного казначейства  України,  Управління  Державного  казначейства  в Автономній Республіці  Крим,  областях,  містах  Києві та  Севастополі,  районні (міські) відділення. За цей час було завершено передачу функцій фінансування від галузевих управлінь  Міністерства  фінансів  Головному  управлінню  Державного казначейства;  впроваджено  Єдиний  казначейський  рахунок  у  Національному банку України та уповноважених комерційних банках для зарахування доходів Державного  бюджету  та  проведення  видатків;  підготовлено  і  впроваджено порядок оплати витрат з Єдиного казначейського рахунку. Саме цей період слід вважати  якісно  новим  у  розвитку  і  впровадженні  казначейських  принципів  в Україні

    На цьому етапі відбувається  також: 

-  впровадження  нової  бюджетної   класифікації  щомісячного  розпису  видатків держбюджету; 

-  лімітування видатків бюджету; 

- початковий  етап  встановлення  контролю  за  зобов'язаннями розпорядників коштів;

 -   розповсюдження казначейських принципів контролю за видатками на установи "закритого" типу;

-   експеримент  щодо  касового  виконання  державного  бюджету   за доходами паралельно з банківськими  установами.

     1998  рік  і   по  теперішній  час.  Характеризується  завершенням переведення  на  казначейську  систему  виконання   державного  бюджету практично   всіх  розпорядників  коштів  міністерств  і  відомств,  проведення підготовчої  роботи  по  переведенню  на  казначейське  обслуговування  силових міністерств   і  відомств,  які  мали  свої  особливості,  що  вимагало  структурних перебудов  у   галузевій  фінансовій  системі. 

З  лютого 1999 року  було  розпочато  переведення  на  казначейське обслуговування позабюджетних коштів бюджетних  установ та організацій, а на початку 2000 року цей процес було практично  завершено. Тим самим були створені  необхідні  передумови  для  включення  цих  коштів  до державного бюджету  як  це  було  передбачено  Законом  України “Про  Державний  бюджет України на 2000 рік”, де позабюджетні кошти включені до спеціального фонду як складова частина державного бюджету.  
     Опанувавши  суто  казначейські  функції  по  всіх  напрямках  здійснення видатків  та  охопивши  цим  процесом  усіх  розпорядників  коштів  державного бюджету, Казначейство завершило перший екстенсивний етап свого розвитку і підійшло до необхідності подальшого інтенсивного розвитку системи. Адже діючий платіжний механізм, за яким доходи надходять з територій на  центральний  рівень,  а  потім  перерозподіляються  за  зворотнім  напрямком виявився недосконалим. При цьому не враховувалась фактична потреба в цих коштах  розпорядників  бюджетних  коштів  на  місцях.  [2].

Входження Держказначейства  в  систему  електронних  платежів  Національного  банку України,  запровадження  Внутрішньої  платіжної  системи  Державного казначейства  та  відкриття  системи  кореспондентських  рахунків  в Національному  банку  України  дозволяє  консолідувати  бюджетні  рахунки  на єдиному казначейському рахунку, відкритому у Національному банку України, і, відповідно, позбавитись ризиків при зберіганні бюджетних коштів.

Таким  чином,  окрім  уже  існуючих  функцій  із  виконання  дохідної  та видаткової  частин  бюджетів,  на  Держказначейство  покладаються  суто банківські  функції,  а  саме:  робота  з  клієнтами  щодо  банківських  операцій,