Суть деятельности Государственного казначейства

прагнути досягнення запланованих цілей із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів і досягнення максимального  результату.

Принцип  цільового  використання  бюджетних  коштів означає,  що  кошти  з  бюджету  спрямовуються  у  відповідному  напрямі  та  витрачаються  розпорядниками  й  одержувачами  бюджетних коштів на чітко визначені цілі відповідно до бюджетних призначень.

Розглянемо основні права  й обов'язки (бюджетні повноваження) учасників бюджетного процесу.

Президент  України  підписує  Закон  України  про  Державний  бюджет України на відповідний рік  і закони України «Про внесення змін і доповнень до Закону про Державний  бюджет України», а також інші закони, які стосуються бюджетного законодавства, звертається зі щорічним і позачерговими  посланнями до Верховної Ради України.  До  бюджетних  повноважень  Президента  України  належить також застосування права вето щодо прийнятого Верховною  Радою  України  Закону  про  Державний  бюджет  України на  відповідний рік, законів «Про внесення змін і доповнень до Закону про Державний  бюджет  України»,  інших  законів,  які  стосуються  бюджетного законодавства із наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України із зауваженнями та пропозиціями.  
     До учасників бюджетного процесу належать: 
1. Верховна Рада України, яка затверджує Основні напрямки бюджетної політики, на основі чого складається проект бюджету, розглядає проект бюджету та проект закону про державний бюджет, затверджує його. На стадії виконання бюджету контролює та вносить зміни, доповнення до Закону про Державний бюджет. На заключній стадії розглядає звіт щодо виконання державного  бюджету  та,  в  разі  згоди,  затверджує  його.  Верховній  Раді України протягом всіх стадій бюджетного процесу допомагають всі її комітети, насамперед профільні, — Комітет з питань бюджету та Комітет з питань фінансової та банківської діяльності.  
   2. Рахункова палата, до основних функцій якої належать: 
    •  контроль  за  виконанням  законів України  та постанов  з фінансових питань, що були прийняті ВРУ,  за фінансуванням  загальнодержавних програм, виконанням державного бюджету України; 
   • контроль за своєчасним та повним надходженням доходів до державного бюджету, за квартальним розподілом доходів і видатків відповідно до показників, а також за видатками щодо обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргу України;

• перевірка в межах  компетенції кошторисів видатків, які  пов’язані з діяльністю ВРУ, апарата ПУ та КМУ; 
•  контроль  за  витрачанням  коштів  державними бюджетними  установами та організаціями, які здійснюють свою діяльність за межами України; 
• контроль  за використанням коштів державного бюджету та місцевих  бюджетів  в  частині  фінансування  повноважень  місцевих  державних адміністрацій та делегованих місцевому самоврядуванню повноважень органів виконавчої влади щодо доходів та  
3. Президент України як голова держави відповідно до статей 96, 106 Конституції України, визначає основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики, на яких ґрунтується бюджетна політика загалом. 
     До суб’єктів бюджетного процесу належать: 
    1.  Органи  виконавчої  влади  (органи  місцевого  самоврядування,  фінансові органи та органи фінансового контролю, органи, які сприяють збору  доходів  та  всіх  обов’язкових  платежів —  органи  державної  податкової служби, митної служби та ін.). 
    2. Державні позабюджетні фонди (створюються компетентними органами  та  використовуються  тільки  за  цільовим  призначенням,  наприклад, Пенсійний фонд України, Фонди соціального страхування та ін.). 
    3. Розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи в особі їх керівників,  уповноважені  на  отримання  бюджетних  асигнувань,  взяття  бюджетних зобов’язань та здійснення видатків з бюджету). 
    4. Бюджетні установи, державні та муніципальні установи, інші одержувачі бюджетних коштів

     5. Банківські установи.

     6. Органи державного фінансового контролю. 
      Слід  зауважити,  що  основним  принципом  діяльності  суб’єктів  бюджетних правовідносин є забезпечення дотримання публічного фінансового інтересу та соціальна спрямованість бюджетних повноважень. 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.4. Бюджетна  класифікація доходів, видатків  та кредитування. 
Бюджетна    класифікація    України   застосовується   для здійснення контролю за  фінансовою  діяльністю  органів  державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування,  інших розпорядників бюджетних коштів,  проведення необхідного  аналізу  в  розрізі доходів,  а також організаційних, функціональних та  економічних  категорій  видатків,  забезпечення загальнодержавної    і    міжнародної    порівнянності   бюджетних показників.

       Бюджетна  класифікація має такі складові  частини: 

1) класифікація доходів  бюджету; 

2) класифікація  видатків  (в  тому  числі кредитування   за вирахуванням погашення) бюджету;

3) класифікація фінансування  бюджету; 

4) класифікація боргу.

       Класифікація  доходів бюджету .

 1. Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:

     1) податкові  надходження; 

     2) неподаткові  надходження; 

     3) доходи від  операцій з капіталом; 

     4) трансферти.

2. Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і  місцеві  податки, збори та інші обов'язкові платежі.

  3. Неподатковими надходженнями  визнаються:

     1) доходи від  власності та підприємницької  діяльності;

     2) адміністративні    збори    та    платежі,    доходи   від  
некомерційного та побічного продажу;

     3) надходження  від штрафів та фінансових санкцій;

     4) інші неподаткові надходження.

   4. Трансферти  -  це  кошти,  одержані  від   інших   органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів  
місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій  
на безоплатній та безповоротній основі.

      Видатки та кредитування  бюджету класифікуються за трьома  напрямками: 
- бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);

 - ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);

 - функції, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету). 
     Застосування (використання) програмної класифікації видатків та кредитування бюджети має застосовуватись у випадках, якщо у бюджетному процесі застосовується програмно-цільовий метод. 
     Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету формується Міністерством фінансів України. Під час складання проекту закону про Державний бюджет України, головні розпорядники бюджетних коштів державного бюджету, подають свої пропозиції щодо програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету до Міністерства фінансів України. Пропозиції оформлюються у вигляді бюджетних запитів.

Класифікація  видатків бюджету 

  1. Видатки бюджету класифікуються за:

     1) функціями,    з    виконанням   яких   пов'язані   видатки  
(функціональна класифікація видатків);

     2) економічною характеристикою операцій,  при проведенні яких  
здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків);

     3) ознакою   головного  розпорядника бюджетних  коштів (відомча  
класифікація видатків);

     4) за    бюджетними    програмами   (програмна   класифікація  
видатків).

  2. Функціональна   класифікація   видатків   має  такі  рівні  
деталізації:

     1) розділи,  в яких   визначаються   видатки   бюджетів   на  
здійснення   відповідно   загальних  функцій  держави,  Автономної  
Республіки Крим чи місцевого самоврядування;

     2) підрозділи   та  групи,  в  яких  конкретизуються  напрями  
спрямування бюджетних  коштів  на  здійснення  відповідно  функцій  
держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування.

  3. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються  
на   поточні   видатки,  капітальні  видатки  та  кредитування  за  
вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів  
України.

  4. Відомча класифікація  видатків  бюджету визначає перелік  
головних розпорядників бюджетних коштів.  На  її  основі  Державне  
казначейство  України  та  місцеві  фінансові органи ведуть реєстр  
усіх розпорядників бюджетних коштів.

  5. Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при  
формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

 
 
 
IV.Звітність в сиситемі Державної казначейської служби України.

 4.1 Охарактеризування основних форм фінансової звітності.  
Макіївським казначейством було надано такі форми звітності:  
- Баланс (№ 1)

 - Звіт про надходження та використання коштів загального фонду (№ 2д) 
- Звіт про надходження і використання  коштів, отриманих як плата за послуги (№ 4-1)

 - Звіт про заборгованість за бюджетними коштами (№ 7д). 
1. Аналіз балансу(Форма №1) Державного Казначейства у м. Макіївці (Додаток 2,3) показав, що сума необоротних активів в 2011 році у порiвняннi з 2010 роком зменшилася на 976 тис. грн., а сума оборотних активів на 25,23тис. грн. Дані аналізу представлені в таблиці № 1 

Статті балансу	2010 р.	2011 р.	Відносні зміни (+, - )
Необоротні активи	12815,00	11839, 00	-976
Оборотні активи       39,77                    38,54             1,23

  
 
Основнi показники «Звiту  про надходження та використання коштiв загального фонду» (Форма  № 2Д ( Додаток №6 )) представлені в таблиці № 2 

Найменування видаткiв	2010 р.		2011 р.		Вiдноснi змiни (+,-)
	сума тис.грн.	питома вага, 100%	сума тис.грн.	питома вага, 100%	тис.грн (гр.4-2)	% (гр.5-3)
1	2	3	4	5	6	7
Оплата працi	137,73	47,39	477,55	50	2,61	-1,09
Нарахування на заробітну  плату	137,73	47,39	477,55	50	2,61	-0,48
Оплата комунальних послуг	40,31	3,84	-	-	40,31	3,84
Iншi видатки	28,34	1,38	-	-	28,34	1,38
Разом	344,11	100	955,1	100	73,87

 

V. Основи організації казначейського контролю. 
5.1. Основні напрями фінансового контролю державного казначейства. 
Невід'ємною ділянкою роботи органів казначейства є контрольна діяльність. Повноваження Державного казначейства України як контролюючого органу визначені постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 року № 590 "Про затвердження положення про Державне казначейство України"

Метою фінансового контролю, здійснюваного органами Державного казначейства, є зменшення кількості  та обсягів порушень бюджетного законодавства, а саме використання бюджетних коштів не за призначенням. 
Державне казначейство України контролює дотримання Єдиних правил обліку та звітності по бюджетах усіх рівнів та кошторисах доходів і видатків, спрямування коштів за цільовим призначенням на стадії здійснення операцій з виконання бюджету на підставі документів розпорядників коштів, поданих до оплати.

 З метою виконання контрольних функцій Постановою органам Державного казначейства надано право:

 1. Проводити в міністерствах, інших центральних та місцевих органах центральної виконавчої влади, на підприємствах, в установах, організаціях, установах банків незалежно від форм власності перевірки фінансово-бухгалтерських документів про зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів, а також одержувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають в ході перевірок;

 2. Отримувати від установ банків відомості про стан поточних бюджетних рахунків підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, які використовують кошти Державного бюджету та державних позабюджетних фондів.

    Крім того, казначейство здійснює контроль за цільовим витрачанням коштів державного бюджету всіх бюджетоотрімувачів. З цією метою перевіряються всі бухгалтерські, фінансові та інші документи, що підтверджують право і законність проведених витрат. У разі виявлення порушень оформляється відмова і суми нецільового використання стягуються шляхом зменшення поточного фінансування бюджетних організацій або списання сум в безакцентне порядку з розрахункових рахунків з одночасним нарахуванням і стягненням в дохід державного бюджету штрафних санкцій. Крім цього, фахівці органів державного казначейства разом з Прокуратурою, Державною податковою адміністрацією, контрольно-ревізійним управлінням та іншими органами виконавчої влади можуть залучатися до спільних перевірок. 
    На етапі прийняття зобов'язання встановлюються призначення (і, відповідно, резервування) частини бюджетних асигнувань для покриття конкретних витрат згідно затвердженого бюджету. Як правило, зобов'язання має форму угоди з постачальниками послуг і товарів. Реєстрація на етапі зобов'язання необхідна з двох основних причин: для контролю фактичної