Суть деятельности Государственного казначейства

- Закон України « Про  збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.08.2010 р. Цей закон розкриває значення таких термінів: Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, застрахована особа, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску, мінімальний страховий внесок, недоїмка, Пенсійний фонд України, посвідчення застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, страхові кошти, страхувальники, учасники накопичувальної системи пенсійного страхування. Сфера правового регулювання цього Закону, Принципи збору та ведення обліку єдиного внеску та багато іншого.

- Податковий кодекс України  — закон України, який регулює  відносини, що виникають у сфері  справляння податків і зборів.

- Положення про Державну  казначейську службу України  (затверджене Указом Президента  України від 13.04.2011 року № 460/2011)

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
III. Державна казначейська служба України повноважний учасник бюджетного процесу.

3.1. Казначейська  обслуговування бюджетних коштів 

При виконанні державного бюджету  і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних  коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується  і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному  банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних  коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування  розпорядників і одержувачів  бюджетних коштів, а також інших  клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних  повноважень при зарахуванні  надходжень бюджету, взятті бюджетних  зобов'язань розпорядниками бюджетних  коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій  з бюджетними коштами. 

В органах Державної казначейської служби України бюджетним установам відкриваються рахунки у встановленому законодавством порядку.

2. Обслуговування Державною казначейською  службою України установ України,  які функціонують за кордоном, здійснюється у порядку, затвердженому  Кабінетом Міністрів України.

3. Державною казначейською службою  України не здійснюється оплата  послуг з оброблення електронних  розрахункових документів та повідомлень у системі електронних переказів Національного банку України і з переказу коштів через валютні рахунки, відкриті в Національному банку України.

4. Державна казначейська служба  України за погодженням з Міністерством  фінансів України має право  залучати на поворотній основі  кошти єдиного казначейського  рахунку для покриття тимчасових  касових розривів місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України та  для надання середньострокових позик місцевим бюджетам.

5. Обсяги тимчасових касових  розривів місцевих бюджетів, пов'язаних  із забезпеченням захищених видатків  загального фонду, в обов'язковому  порядку покриваються Державною  казначейською службою України  в межах поточного бюджетного  періоду, а тимчасові касові  розриви Пенсійного фонду України,  пов'язані з виплатою пенсій, - у межах фактичного дефіциту коштів на цю мету за рахунок коштів єдиного казначейського рахунку на договірних умовах без нарахування відсотків за користування цими коштами з обов'язковим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.

Порядок проведення таких  операцій затверджується Кабінетом  Міністрів України.

 
 
 
 
 
 
 
3.2. Головні розпорядники бюджетних коштів та основні функції: 

1. Головними  розпорядниками  бюджетних  коштів  можуть  бути  
виключно:

1) за  бюджетними  призначеннями,  передбаченими  законом про  
Державний  бюджет  України,  -  органи,  уповноважені   відповідно  
Верховною Радою України,  Президентом України, Кабінетом Міністрів  
України забезпечувати їх діяльність,  в  особі  їх  керівників,  а  
також  міністерства,  інші  центральні  органи  виконавчої  влади,  
Конституційний  Суд  України,  суди загальної юрисдикції, Державна  
судова   адміністрація   України;  установи  та  організації,  які  
визначені  Конституцією  України  (  254к/96-ВР  )  або входять до  
складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені  
законом    органи   на   здійснення   розвідувальної   діяльності,  
Національна  академія  наук  України, Українська академія аграрних  
наук,  Академія  медичних наук України, Академія педагогічних наук  
України,   Академія   правових  наук  України,  Академія  мистецтв  
України, в особі їх керівників; ( Пункт 1 частини першої статті 22  
із  змінами,  внесеними згідно із Законами N 599-IV ( 599-15 ) від  
06.03.2003,  N  3200-IV  (  3200-15  )  від 15.12.2005, N 2453-VI  
(  2453-17  )  від 07.07.2010  -  зміни щодо визначення головних  
розпорядників коштів Державного бюджету Україниі вводяться в дію з  
1 січня 2011 року }

2) за   бюджетними   призначеннями,   передбаченими   бюджетом  
Автономної  Республіки  Крим,  -   уповноважені   юридичні   особи  
(бюджетні  установи),  що  забезпечують  діяльність Верховної Ради  
Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки  
Крим,  а  також  міністерства  та  інші  органи  влади  Автономної  
Республіки Крим в особі їх керівників;

 

     3) за   бюджетними   призначеннями,   передбаченими    іншими  
місцевими бюджетами, - керівники місцевих державних адміністрацій,  
виконавчих органів рад та  їх  секретаріатів,  керівники  головних  
управлінь,  управлінь,  відділів  та інших самостійних структурних  
підрозділів місцевих державних адміністрацій,  виконавчих  органів  
рад.

     2. Головні розпорядники  коштів  Державного  бюджету України  
визначаються відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті  та  
затверджуються   законом   про  Державний  бюджет  України  шляхом  
встановлення їм бюджетних призначень.

3. Головні розпорядники  коштів місцевих бюджетів визначаються  
рішенням  про  місцевий  бюджет  із  дотриманням умов,  визначених  
пунктами 2 і 3 частини першої цієї статті.

4. Головний розпорядник  бюджетних коштів:  
        1) розробляє план своєї діяльності відповідно до  завдань  та  
функцій,   визначених   нормативно-правовими  актами,  виходячи  з  
необхідності  досягнення   конкретних   результатів   за   рахунок  
бюджетних коштів;

     2) розробляє  на підставі плану діяльності  проект кошторису та  
бюджетні запити  і  подає  їх  Міністерству  фінансів  України  чи  
місцевому фінансовому органу;

     3) отримує   бюджетні  призначення  шляхом  їх  затвердження у  
законі про  Державний  бюджет  України  чи  рішенні  про  місцевий  
бюджет,   доводить   у   встановленому  порядку  до  розпорядників  
бюджетних коштів  нижчого  рівня  (одержувачів  бюджетних  коштів)  
відомості про обсяги асигнувань,  забезпечує управління бюджетними  
асигнуваннями;  
     4) затверджує  кошториси   розпорядників   бюджетних   коштів  
нижчого рівня, якщо інше не передбачене законодавством;  
     5) здійснює   внутрішній  контроль  за  повнотою  надходжень,  
отриманих  розпорядниками  бюджетних  коштів  нижчого   рівня   та  
одержувачами   бюджетних  коштів,  і  витрачанням  ними  бюджетних  
коштів;  
     6) одержує звіти про використання  коштів  від розпорядників  
бюджетних  коштів  нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і  
аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.  
      
        Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого (рис. 3.2.1)  
 
 
 
                            Рис. 3.2.1 Розпорядники бюджетних коштів 
 
Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня поділяються на розпорядників коштів другого та третього ступенів. 
Розпорядниками бюджетних коштів II ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів для 
переказу розпорядникам НІ ступеня та безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам. 
Головним чином, це - обласні установи і організації, в яких є підвідомчі підрозділи. Вони також при розподілі коштів є розпорядниками коштів другого ступеня, а при витрачанні коштів безпосередньо на утримання свого апарату або витрачанні коштів на централізовані заходи є розпорядниками коштів третього ступеня.

 На обласному рівні розпорядниками коштів другого ступеня є: управління освіти; фінансове управління, управління казначейства; обласна податкова адміністрація, контрольно-ревізійне управління, 
облдержадміністрація; управління агропромислового комплексу тощо. 
Розпорядниками коштів НІ ступеня є бюджетні установи в особі їх керівників, які уповноважені на отримання асигнувань, прийняття зобов'язань та здійснення виплат з бюджету на виконання функцій самої установи, яку вони очолюють, і на розподіл коштів безпосередньо підпорядкованим їм одержувачам.

 Для всіх розпорядників коштів Державного бюджету є обов'язковим здійснення операцій по видатках через органи Державного казначейства. При казначейській формі виконання Державного бюджету розпорядникам коштів відкриваються реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства. Бюджетні кошти, які знаходяться на реєстраційних рахунках використовуються розпорядниками коштів відповідно до затверджених асигнувань у кошторисах доходів та видатків, та лімітів видатків. 
Одержувачі бюджетних коштів - це підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені органами державної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.  

 

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
3.3. Бюджетний  процес і його учасники. 

Бюджетний  кодекс  України  визначає  бюджет  як  план  формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань  і функцій, які здійснюють органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого  самоврядування впродовж бюджетного періоду.

Бюджетний процес містить  такі стадії:

а) складання проектів бюджетів;

б) розгляд і прийняття  закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

в) виконання бюджету, в  тому числі в разі необхідності внесення  змін  до  закону  про  Державний  бюджет  України,  рішень про місцеві  бюджети;

г) підготовка та розгляд  звіту про виконання бюджету  і ухвалення рішення щодо нього.

Бюджет складається терміном на 1 рік.

За своїм змістом бюджетний  процес містить:

― визначення фінансової та бюджетної політики;

― розробку управлінських  стратегій;

― оцінку потреби, пріоритетів  і можливостей бюджету;

― розробку проекту бюджету, який узгоджується з визначеними  підходами;

― оцінку ефективності проекту;

― затвердження бюджетів;

― їх виконання;

― контроль за їх виконанням.

Бюджетна  система  України,  відповідно  до  вимог  статті  95 Конституції України щодо справедливого  і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, ґрунтується на таких принципах.

Принцип єдності бюджетної  системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням  бюджетних  відносин,  єдиною бюджетною  класифікацією,  єдністю, порядку  виконання  бюджетів  і  провадження  бухгалтерського  обліку і звітності. На цьому принципі ґрунтується забезпечення цілісності та єдності бюджетної системи  як фінансової основи.

Принцип збалансованості  передбачає,  що  повноваження  на  здійснення  витрат бюджету  повинні  відповідати  обсягу  надходжень  до  бюджету  на відповідний  бюджетний період.

Принцип самостійності передбачає, що Державний бюджет України  та  місцеві  бюджети  є  окремими  самостійними  ланками бюджетної  системи.  Самостійність  бюджетів  забезпечується  закріпленням за ланками  бюджетної системи відповідних  джерел доходів, правом відповідних  органів державної влади, органів  влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на визначення напрямів використання коштів бюджету відповідно до законодавства  України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим і відповідних місцевих рад формувати та затверджувати  відповідні бюджети згідно з положеннями  Бюджетного кодексу України.

Принцип  повноти  передбачає  включення  до  бюджетів  усіх

надходжень і витрат, що здійснюються відповідно до нормативно-

правових актів органів  державної влади, органів влади  Автономної

Республіки Крим, органів  місцевого самоврядування.

Принцип  обґрунтованості  полягає  в  тому,  що  бюджет  має формуватися  на  реальних  макропоказниках  економічного  й  соціального розвитку держави  та розрахунках надходжень до бюджету  і витрат, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил. [2]

Принцип ефективності встановлює, що в процесі складання 

та  виконання  бюджету  всі  учасники  бюджетного  процесу  мають