Теоретичні засади дослідження організаційної культури

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ I. Теоретичні засади дослідження організаційної культури………………5

1.1.Сутність поняття організаційної культури…………………………………….5

1.2.Складові організаційної культури та їх формування…………………………10

Розділ II. Аналіз складових організаційної культури підприємства ГК "Братислава"………………………………………………………………………...15

2.1.Економічна характеристика  об`єкта дослідження……………………………15

2.2. Оцінка кадрової стратегії підприємства ......32

2.3. Виявлення проблем  кадрової стратегії в ГК"Братислава"…………..............39

РозділIII. Напрямки удосконалення організаційної культури в готельному комплексі "Братислава"…………………………………………………………….46

3.1. Розробка програми  мотивації персоналу в готелі "Братислава"……………46

3.2. Оцінка мотиваційної  програми персоналу ГК "Братислава"……………….51

3.3. Удосконалення кадрової  стратегії об`єкту…………………………………...55

Висновки та пропозиції……………………………..................................................58

Список використаних джерел……………………………………………………...60

Додатки

ВСТУП

Актуальність теми показує, що організаційна культура є фундаментом для підвищення конкурентоспроможності сучасного підприємства. Тільки вибудувавши організаційну культуру належного рівня, можна очікувати підвищення продуктивності праці персоналу та ефективності менеджменту.

В умовах економічної кризи у багатьох країнах світу для кожного підприємства важливим є забезпечення ефективної діяльності підприємства. Та це стосується не лише отримання максимального прибутку, але й подальшого стратегічного розвитку. При цьому повинні враховуватись не лише матеріальні та фінансові ресурси, а й організаційна культура підприємства. Вона являється управлінським інструментом та має ефективний вплив на складові організації.

Вплив організаційної культури на результати функціонування підприємства досліджували багато як вітчизняних так і зарубіжних учених. Деякі зарубіжні учені зв’язують ефективність діяльності підприємств з силою культури. Кожен автор при цьому виділяє свій набір елементів культури, якими повинні володіти успішні і ефективні підприємства. Так, Д. Коттер и Д. Хескет дотримуються погляду, що “сильно розвинена організаційна культура підприємства підсилює координацію, контроль і єдність цілей підприємства з цілями працівників”. Л. Аргоут вважає, що вона робить вплив на якість, а Д. Руссо особливо підкреслює вплив на прибуток . Вітчизняними вченими, які здійснювали дослідження з даної теми, є: Г.Салімова, А.І. Долгов, М.Богатирьов, Є.А. Смірнов, В.А. Стоянова, О.Л. Радченко, Ф. І. Хміль. Проте залишається потреба в з’ясуванні впливу, конкретних факторів та складових організаційної культури на розвиток та результативність підприємства. Головним також є дослідження взаємозв’язку між організаційною культурою та конкурентоспроможностю сучасного підприємства.

Сучасні менеджери підприємств розглядають свою організаційну культуру як потужний стратегічний інструмент, що дозволяє орієнтувати всі підрозділи та окремих осіб на спільні цілі, мобілізувати ініціативу співробітників, забезпечувати відданість і полегшувати спілкування. Вони прагнуть створити власну культуру для кожної організації так, щоб всі співробітники розуміли і дотримувалися її.

Мета дослідження: обґрунтування теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій по удосконаленню системи організації розвитку персоналу підприємств у напрямку підвищення економічної ефективності їх функціонування.

Досягнення встановленої мети вимагає  виконання наступних завдань  дослідження:

- вивчення теоретичних основ управління розвитком персоналу;

- визначення методів та технології механізму управління розвитком персоналу в сучасному готелі;

- дослідження системи управління розвитком персоналу організації в економічно розвинутих країнах;

- проведення ґрунтовного аналізу особливостей організації системи розвитку персоналу на прикладі конкретного підприємства;

- визначення основних факторів, що впливають на процес управління розвитком персоналу в ГК «Братислава»;

- подання організаційно-методичних рекомендацій щодо шляхів удосконалення системи розвитку персоналу;

- обґрунтування можливих напрямків впровадження автоматизованої системи управління розвитком персоналу на підприємстві.

Об'єкт дослідження: готельний комплекс „Братислава”.

Предмет дослідження: механізми, моделі, методи ефективного управління розвитком персоналу підприємства.

Структура роботи:робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та пропозицій і списку використаних джерел тридцяти двох найменувань.

 

 

 

Розділ І. Теоретичні засади дослідження організаційної культури

1.1. Сутність поняття організаційної  культури

Організаційна культура – комплекс найбільш стабільних і довготривалих характеристик організації. Розробка концепції культури організації почалась в 80-х роках у США під впливом трьох наукових напрямків: досліджень в галузі стратегічного управління, теорії організації і досліджень організаційної поведінки [7, c.218].

В сучасній літературі існує досить багато визначень  поняття «організаційної культури». В контексті організаційно-управлінських  дисциплін зустрічається також  поняття «корпоративна культура». Зокрема, в працях У.Оучі, Р.Рютінгера використовується поняття «корпоративна культура»

Сучасні автори під корпоративною культурою  розуміють суміш різних типів  організаційних культур і, таким  чином, «організації являють собою  полікультурні утворення».

Часто названі  поняття чітко не розмежовуються, а використовуються як синоніми, хоч  саме існування таких визначень  означає розрізнення феноменології, яка стоїть за кожним з них, а саме:

а) організація  – це система свідомо координованої  діяльності двох і більше людей на основі спільної мети, інтересів, форм діяльності тощо;

б) корпорація (від пізньолатинського сorporatio) означає договірні об’єднання організацій на основі налагодження горизонтальних вузькогалузевих зв’язків, поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів із централізованим регулюванням, координацією діяльності кожного з учасників та субординацією їх взаємодії [7, c.219].

При цьому  стратегія і тактика, вид діяльності, мета та способи її досягнення у  цих організацій можуть відрізнятися, мати різні напрямки і перетинатися тільки у вузькому аспекті – взаємодія  на ринку. Організації, об’єднані в  корпорацію, та корпоративний орган  управління не втручаються у стратегічні, тактичні і фінансові плани одне одного – їх об’єднує тільки ринковий інтерес.

Саме  поняття «культура» має множинну інтерпретацію. Найбільш поширеними є  два тлумачення. Перше інтерпретує  поняття «культура» у відповідності  зі структурно-функціональними традиціями як систему взірців, норм, дозволених членами спільноти, і ролей, які  відповідають певним верховним цінностям.

Культура  розглядається як одна з підсистем, що виконує функції адаптації  індивіда, групи людей, колективу, організації  до суспільства, навколишнього середовища та їх ідентифікації. Це найважливіша підсистема, що виконує цементуючу роль для всіх інших підсистем  суспільства, організації.

Друге тлумачення культури грунтується на антропологічному підході, в якому це поняття розглядається як структурований спосіб мислення, відчуттів і реакції групи людей, який, головним чином, сприймається й передається засобами символів, котрі являють собою специфічну ідентичність.

Культура  включає конкретні об’єкти, створені групою. Серцевину культури становлять традиції, ідеї та цінності, вироблені  й відібрані культурою. В контексті  цього підходу виділено основні  елементи культури: поняття, відношення, цінності, правила і стандарти.

Термін  «культура управління» останнім часом набуває все ширшого  розповсюдження. Цим терміном усе  частіше користуються як науковці, так і практики. Саме тому доцільно насамперед визначити зміст цього терміну з урахуванням основних тенденцій розвитку наукових управлінських знань, вирішених та невирішених проблем у цій галузі. Насамперед необхідно з'ясувати суть поняття предмета культури управління.

Культура управління – це теорія того, як краще, з урахуванням економічних та інших тенденцій розвитку об'єкта управління, застосувати адекватну йому достатньо ефективну управлінську систему, структуру. Культура управління – це теорія закономірностей комплексного, системного підходу до вирішення управлінських проблем, що займається управлінням на універсальному організаційному баченні об'єкта управління. Перед нею стоїть завдання створити такий управлінський світогляд кожного керівника, який здатний піднести його до висот сучасної професійної культури.

Організаційна культура – система норм і цінностей, характерних для цієї організації. Організаційна культура визначається сукупністю властивих тільки їй філософії, цінностей, понять, очікувань, поглядів, норм і включає такі складники: регулятори поведінки (організаційні ритуали, церемонії, мова); панівні внутрішні організаційні цінності (які поділяє більшість членів організації); специфічна філософія, що обумовлює стосунки працівників і клієнтів; неписані правила встановлення взаємин між членами організації; імідж організації, що формується поведінкою працівників у зовнішньому середовищі.

Виділяють кілька напрямків, вивчення:  управлінський, економічний, етнокультурний, психологічний, та критерії, за якими в контексті кожного напрямку велося вивчення організаційної культури (табл.1.1).

Кожен із напрямків за визначеними критеріями висвітлює основний чинник формування та особистісний фактор організаційної культури, а також її основну функцію  і, відповідно до них, досліджує це явище.

Таблиця 1.1.

Напрямки  і критерії вивчення організаційної культури [2, c.218].

Напрямки	Критерії
	Функція організаційної культури (ОК)	Основний чинник формування організаційної культури	Особистісний фактор організацій-ної культури
Управ-  лінський	ОК – як інноваційний і антикризовий внутрішній фактор стратегічного управління організацією, узагальнена характеристика рівня її розвитку: структури, цілей, формальних і неформальних комунікацій, способів прийняття рішень, делегування повноважень	Керівник-лідер,   місія організації	Культура управління
Еконо-  мічний	ОК – як фактор підвищення продуктивності праці, конкурентоспроможності, впровадження нових технологій, адаптації до ринкових умов, організації виробництва	Ринок, прибуток	Культура праці
Етнокуль-  турний	ОК – як фактор взаємозв’язку  культурно-національних особливостей і ефективності діяльності організації	Етнос, ідеологія, політика	Менталітет  спів-робітників
Психо-  логічний	ОК – як фактор впливу на підсвідомість  і свідомість співробітників, сукупність психологічних параметрів, що характеризують групову діяльність людей в межах  одного колективу відповідно до мети організації	Загальнолюдські і професійні цінності, цілі, норми, правила, кодекс поведінки, почуття, переконання, установки, між-особистісні стосунки, уявлення про способи управління і спільної діяльності, мотиви трудової поведінки	Психологічна культура, соціально-психологічний  клімат

 

З метою забезпечення балансу інтересів усіх учасників  корпоративного управління, уникнення  проявів конфліктності необхідно  сформувати набір норм корпоративної  культури – від бачення предмета та мети бізнесу до внутрішньокорпоративних стандартів, при жорсткому дотриманні вимог щодо відкритості та прозорості діяльності організації.

Аналіз  логіки взаємозв'язку понять «культура» - «організація» - «організаційна культура»  доводить доцільність розгляду організаційної культури в широкому значенні як вищого способу організації життєдіяльності, який характеризує загальноцивілізаційну систему цінностей, тенденції соціально-економічного розвитку, специфіку їх вияву на кожному конкретному етапі людського буття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2.Складові  організаційної культури та їх формування

Погляди науковців  щодо структурного складу організаційної культури підприємства неоднозначні, це проявляється в різноманітті структуроутворюючих  елементів культури та їх групуванні в кожному окремому випадку. Проте, відповідно до останніх досліджень в цій сфері, можна виокремити біхевіористичні, морально-етичні, когнітивні, матеріалістичні складові організаційної культури (рис. 1). Але в сукупності всі вони спрямовані на формування у свідомості оточуючих уявлення про імідж підприємства, який, в свою чергу, значно впливає на ступінь довіри до підприємства, до його товарів, що є безумовною умовою процвітання підприємства чи його занепаду.

Рис. 1 Склад  структуроутворюючих елементів  організаційної культури підприємства за В. Кошельник

Організаційну культуру розглядають як інструмент управління, що складається з двох аспектів:

1. Управлінський вплив організаційної культури:

- організаційна  структура;

- організаційна  практика;

- організаційна  поведінка і стиль керівництва;

- організаційні  процеси;

- темпи  розвитку організації;

- система  критеріїв для заохочення працівників;

- реакція  керівників на критичні ситуації  в організації;

- критерії  відбору призначення, просування  і звільнення працівників.

2) Управлінський  вплив на організаційну культуру:

- кадрова  політика;

- місії  і цінності організації;

- історія  виникнення і розвитку;