ТНК в системі міжнародного інвестування: особливості та новітні тенденції для України

         Іноземні інвестиції - це довгострокові вкладення капіталу закордонними власниками в промисловість, сільське господарство, транспорт і інші галузі економіки: вивіз вітчизняного капіталу в інші країни. Експорт підприємницького капіталу здійснюється в основному шляхом створення монополіями філій або дочірніх підприємств за рубежем, у тому числі у формі спільних підприємств за участю національного капіталу. Сучасна світова економіка не може успішно розвиватися без іноземних інвестицій. Багато країн світу активно інвестують свої засоби в економіку інших країн, одержуючи визначений доход і розвиваючи окремі галузі народного господарства цих країн.

       Досить важлива роль іноземних інвестицій для нашої країни, тому що створюються сприятливі умови на базі отриманих кредитів обновляти і розвивати всі необхідні галузі народного господарства, підвищити ефективність виробництва і випускати конкурентоздатні товари. Без інвестицій неможливе сучасне створення капіталу, забезпечення конкурентоздатності товаровиробників на зовнішніх і внутрішніх ринках. Процеси структурного і якісного відновлення світового товаровиробництва і ринкової інфраструктури відбуваються винятково шляхом і за рахунок інвестування. Чим інтенсивніше воно здійснюється, тим швидше відбувається відтворювальний процес, тим активніше відбуваються ефективні ринкові перетворення.  

          В даний час, як ніколи, багато країн світу поставлені перед об'єктивною необхідністю активізації інвестиційної діяльності на створення конкурентоздатних господарських систем, модернізацію і реконструкцію діючих структур, забезпечення диверсифікованості капіталу в напрямку соціально орієнтованих структурних перетворень.

          Іноземні інвестиції стають одним з вирішальних факторів всієї економічної політики багатьох держав. Без них не удається швидко переборювати економічні кризи і виходити на рубежі економічного росту, забезпечувати приріст соціального ефекту, збалансованість макроструктури, підвищення оплати праці до рівня стимулювання його високої продуктивності і ринкової платоспроможності, що виступає могутнім каталізатором загальноекономічного підйому і прогресивних зрушень.

         Іноземне інвестування відбувається при наявності двох головних факторів: спонукальних мотивів і регулювання. Кожен процес вкладення засобів здійснюється і розвивається в специфічних і багато в чому неповторних внутрішніх і зовнішніх соціально-економічних і політичних умовах.

           Іноземне інвестування супроводжується наростанням відкритості економіки країн для закордонних інвесторів. Закономірним фактором здійснення зовнішнього інвестування є економічна стабільність. Існує чіткий взаємозв'язок між економічним ростом і темпами надходження прямих іноземних інвестицій; деякі дослідники вважають ріст в економіці приймаючих країн вирішальним фактором для позитивної динаміки їхніх потоків.

            Найбільший інтерес викликають на сьогодні країни, що розвиваються. Тому що економіка більшості цих країн знаходиться в стані триваючого швидкого росту, а багато ринків, наприклад, фондові, не є високорозвиненими, то інвестиції будуть мати високу прибутковість.

           Іноземні інвестиції відіграють важливу роль в успішному розвитку світової економіки. ПИИ найбільше активно використовуються в таких перспективних секторах економіки, як енергетика, телекомунікації, фармацевтика, фінансові послуги.

           Основна частина іноземних інвестицій направляється в США, Західну Європу й Азію, де економічний результат від їхньої діяльності найбільш високий. Найбільшими закордонними інвесторами є США, Великобританія, Німеччина, Японія, Франція.

            На розвиток іноземного інвестування значний вплив роблять умови організаційно-господарської діяльності в приймаючих країнах. Досить актуальним є аналіз різноманітних типів іноземних інвесторів, що є присутнім сьогодні на інвестиційному ринку, відповідно до їх економічних і політичних інтересів, формами і методами організації бізнесу.

Велике значення мають  іноземні інвестиції для розвитку народного господарства країн з перехідною економікою, до яких відноситься й Україна. Обсяг іноземних інвестицій, що надходять у ці країни, не задовольняє їхньої потреби і приймаються заходи для залучення додаткових засобів.

Значна частина іноземних  інвестицій надходить у виді різних кредитів, а також, через створення особливих економічних зон і спільних підприємств.

Іноземні інвестори  прагнуть одержати від своєї діяльності як можна великий прибуток.

         Слід також зазначити, що іноземні інвестиції аж ніяк не є панацеєю від усіх недуг світової економіки. Використання іноземного капіталу - неоднозначний по своїх наслідках процес для реципієнта, що виявляється через складну взаємодію комплексу позитивних і негативних тенденцій на макро-, мезо- і мікрорівні.

 

1.3. Вплив глобалізації на рух капіталу транснаціональних корпорацій.

        У останній чверті XX - на початку XXI століття на економічний, соціальний і політичний розвиток дедалі більше впливає глобалізація. Основними формами її вияву є, зокрема, зростання обсягів міжнародної торгівлі та інвестицій, лібералізація й дерегуляція руху капіталів, диверсифікація світових фінансових ринків, значне збільшення ролі транснаціональних корпорацій у світових господарських процесах.

Дослідженням розвитку ТНК, їхньому функціонуванню, перспективам і проблемам розвитку в умовах глобалізації присвячено ряд праць вітчизняних і зарубіжних науковців. [3, c.56 ]

           На сучасному етапі розвитку світової економічної системи, транснаціональні корпорації (ТНК) стали однією з визначальних рушійних сил глобалізації. Це зумовлює необхідність дослідження стратегії ТНК, принципів та механізмів діяльності для розробки концепції регулювання їх діяльності на рівні державної економічної політики, що визначає актуальність роботи.

           Транснаціональна компанія (корпорація) або ж скорочено ТНК - компанія (корпорація), що володіє виробничими підрозділами в декількох країнах. За визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональні корпорації (ТНК) - це підприємства, що складаються з материнського підприємства та його закордонних філіалів, при цьому ТНК можуть як набувати статусу корпорації, так і не мати цього статусу.

          Для глобалізації світової економіки транснаціональним корпораціям відведена вирішальна роль. На ТНК припадає основна частина прямих іноземних інвестицій, вони контролюють 40% промислового виробництва у світі, половину міжнародної торгівлі. Кожного року підприємства ТНК виробляють продукцію на суму, яка перевищує 6 трлн. дол. На ТНК працює кожний десятий зайнятий у світі, крім сільського господарства. 500 найпотужніших ТНК реалізують 80 % усієї виробленої продукції електроніки і хімії, 95% фармацевтики, 76% продукції машинобудування . 

    Слід визначити такі основні джерела ефективної діяльності ТНК: використання переваг володіння природними ресурсами (або доступ до них), капіталом і знаннями; можливість оптимального розташування своїх підприємств у різних країнах з урахуванням розмірів їхнього внутрішнього ринку, темпів економічного росту, ціни і кваліфікації робочої сили, цін і доступності інших економічних ресурсів, розвиненості інфраструктури, а також політико-правових факторів, серед яких найважливішим є політична стабільність; можливість акумулювання капіталу в рамках усієї системи ТНК, включаючи позикові засоби в країнах розташування іноземних філій; використання у своїх цілях фінансових ресурсів усього світу. [ 4 . c.60-62]

            В Україні транснаціональна діяльність представлена американськими, німецькими, англійськими, південнокорейськими та російськими компаніями. При цьому, необхідно враховувати, що активізація діяльності ТНК має свої негативні наслідки, які певною мірою випливають з її переваг. 

Відповідно до даних  Державного комітету статистики України, обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну за станом на 1 січня 2011 р. становив 44 млрд 708,0 млн. дол., що на 11,6% більше за обсяг інвестицій на початок 2010р., та в розрахунку на одну особу становив 978,5 дол. Існують відмінності не лише за обсягом інвестицій, а й за загальною кількістю філій ТНК. За даними "Доповіді про світові інвестиції" ЮНКТАД, в Україні було зареєстровано 367 іноземних філій ТНК, тоді як у багатьох країнах СНД цей показник є значно вищим. Зокрема, кількість іноземних ТНК у Молдові сягає 2670, у Росії - 1176, у Казахстані - 1772. Ще більш разючим є порівняння з країнами ЄС, де іноземних філій більше 208 тис., а материнських компаній ТНК - понад 39 тис. Таке ж відставання спостерігається порівняно з країнами і територіями, що динамічно розвиваються, особливо Китаєм, де 280 тис. іноземних філій, Сінгапуром - 14 тис., Малайзією -  понад 15 тис.

         Інвестиції в Україну надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 9 млрд. 914,6 млн. дол., Німеччина - 7 млрд. 076,9 млн. дол., Нідерланди - 4 млрд. 707,8 млн. дол., Російська Федерація - 3 млрд. 402,8млн.дол., Австрія - 2 млрд. 658,2 млн. дол., Франція - 2млрд.367,1млн.дол., Сполучене Королівство - 2 млрд. 298,8 млн. дол.,   Швеція - 1 млрд. 729,9 млн. дол., Британські Віргінські Острови - 1 млрд. 460,8 млн. дол. та Сполучені Штати Америки  - 1 млрд. 192,4 млн. дол.

Серед закордонних інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в  Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів - 15,7% від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, залучених до України; торгівля - 15,6%; фінансова сфера - 8,5%; машинобудування - 8,0%; транспорт - 7,6%; металургія та обробка металу - 5,4%; операції з нерухомістю - 4,6%; хімічна та нафтохімічна промисловість - 4,1%.

           ТНК мають як позитивні, так і негативні сторони впливу на економіку країни.

Серед позитивних наслідків  діяльності ТНК є такі:

•     зміцнення ресурсної і виробничої бази країни;

•      розширення експортних можливостей;

•      сприяння реструктуризації економіки;

•     поширення передової технології;

•     поглиблення міжнародного поділу праці;

•      посилення процесів інтернаціоналізації і глобалізації.

            Ці переваги є основою для виникнення певних недоліків діяльності ТНК, серед яких:

•     ТНК передають українським партнерам не відповідні їхньому рівню розвитку технології з жорсткими обмеженнями на продаж;

•      в умовах занадто жорсткого регулювання діяльності ТНК, останні просто можуть покинути країну;

•     важлива інформація про різні країни поширюється на міжнародному рівні глобальними розвідувальними мережами ТНК;

•     ТНК зневажають інтересами місцевих робітників, оскільки їхня діяльність носить глобальний характер;

•     ТНК уникають сплати податків шляхом внутрішнього переливу капіталу в країни з нижчим рівнем оподатковування;

•     встановлюючи штучні ціни, ТНК підривають спроби України управляти власною економікою.

          Глобалізація збільшує ймовірність антиконкурентної практики як з боку міжнародних компаній, так і по відношенню до них, зростання кількості угод з метою усунення конкурентів з ринку, зловживань домінуючим становищем міжнародного характеру, перешкод розвиткові торгівлі, обмеження конкуренції. Тому Антимонопольний комітет України, повинен приділяти особливу увагу контролю за діяльністю міжнародних компаній в Україні.

          Глобалізація має суперечливий характер впливу на розвиток національних конкурентних відносин через об'єктивні та суб'єктивні причини. В умовах посилення впливу екзогенних факторів на конкурентне середовище України підвищується важливість контролю з боку держави за діяльністю ТНК і недопущення монополізації високоприбуткових національних товарних ринків. Припинення антиконкурентної поведінки, як з боку міжнародних компаній, так і по відношенню до них, і ефективний контроль можливі лише на основі організації системи постійного моніторингу. Для цього потрібна співпраця з антимонопольними органами інших країн у силу специфіки діяльності ТНК.

             Україною фактично не використовуються конкурентні переваги, тому потрібно здійснити розробку і реалізацію Державної програми підвищення конкурентоспроможності на основі реалізації конкурентних переваг, набутих в ході глобалізації, як складової національної економічної стратегії розвитку.  [5. c.80-82 ]

 

 

 

 

 

 

2. Аналіз  сучасного стану  транснаціональних корпорацій в системі  міжнародного інвестування

          2.1.Світовий досвід залучення іноземних інвестицій транснаціональних компаній

         Іноземні інвестиції відіграють велику роль в економічному розвитку будь-якої держави незалежно від рівня її економічного розвитку - чи то промислово високорозвинута країна чи   «бананова республіка».

          Іноземні інвестиції зіграли важливу роль в економічному розвитку багатьох країн. Яскравим прикладом є нові індустріальні економіки Східної Азії і Латинської Америки.

         У чотирьох країнах-членах Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) - Малайзії, Філіппінах, Індонезії і Таїланді - приплив іноземних інвестицій у деякі галузі промисловості (головним чином в електроніку й автомобілебудування) сприяв трансформації структури національних економік і зміні їхньої спеціалізації від експортерів сільськогосподарської продукції і мінеральної сировини до великих виробників і експортерів переважно готової промислової продукції.

         Прями іноземні інвестиції безпосередньо впливають на формування інвестиційних фондів приймаючої країни. Можливо, іноземні капіталовкладення зможуть стати додатковим джерелом поповнення національних капіталів, що сприятиме розширенню капітальних ресурсів приймаючої країни.

 ТНК надають приймаючій країні свої міжнародні канали закупівель, виробництва і збуту, що створює умови для доступу на світовий ринок національних фірм і розширення чи, навпаки, скорочення їхніх зв'язків із місцевими постачальниками.