ТНК в системі міжнародного інвестування: особливості та новітні тенденції для України

2.3. Аналіз впливу інвестицій ТНК на економічний розвиток України

          Потенційно Україна є інвестиційно привабливою країною, оскільки має чималу кількість недостатньо використовуваних фізичних і людських ресурсів, великі резерви невкладених заощаджень (на мільярди доларів), місткий внутрішній ринок споживання (близько 46 млн людей — один з найбільших у Європі), а також безперешкодний вихід до ще більших ринків Росії та колишніх республік СРСР. Крім того, Україна через свою стратегічну важливість посіла третє місце (після Ізраїлю та Єгипту) за обсягом отриманої від США допомоги. 
Україна також одержує великі кошти від таких міжнародних організацій, як Світовий банк, МВФ та ЄБРР. Більша частина цього фінансування надходить у вигляді технічної допомоги для розбудови ринкової економіки та системи правових інституцій, що є основою розвиненої ринкової економіки. 
          Але Україна має репутацію країни, економіка якої, порівняно з іншими економіками регіону Східної Європи та колишнього Радянського Союзу, є однією з найменш привабливих для іноземних інвесторів. За обсягом залучення прямих іноземних інвестицій Україна помітно відстає від інших східноєвропейських країн. В умовах сучасної фінансово-економічної кризи та пост-кризового відновлення економіки Україні не вистачає коштів Державного бюджету, внутрішніх інвестиційних ресурсів, тому є необхідним залучення іноземних інвестицій. Основною метою цього процесу є насичення інвестиційними потоками пріоритетних напрямів розвитку економіки держави для повного її функціонування.

Іноземні інвестиції є сьогодні тим ресурсом, який найбільше сприяє підвищенню ефективності функціонування українських підприємств, а відтак і розвитку відповідних територій та міст, поліпшенню соціального захисту громадян [11. c.73-78]

Важливим кроком на шляху до активізації процесів іноземного інвестування в економіку України, вважається впровадження дійових механізмів приватизації підприємств стратегічними іноземними інвесторами, до яких насамперед належать транснаціональні компанії (наприклад, із США, Німеччини та ін.) рис.2.1.

Загальні обсяги ПІІ в  економіку України на 2010 рік.  рис. 2. 1.              

          Отже, можна помітити, що найбільша частка іноземних інвестицій в економіку України припадає на Кіпр(22,8% загального обсягу інвестицій)[5].

Що стосується галузевого розподілу інвестицій, то на підприємствах промисловості  зосереджено 13135,3 млн. дол. США (32,8%загального обсягу прямих інвестицій в Україну), у т.ч. переробної – 11745,9 млн. дол. США та добувної – 1089,6 млн. дол. США. Серед галузей переробної промисловості у

металургійне  виробництво та виробництво готових  металевих виробів внесено 5612,3 млн. дол. прямих інвестицій, у виробництво  харчових продуктів, напоїв і тютюнових  виробів – 1788,7 млн. дол., машинобудування – 1118,2 млн. дол., хімічну та нафтохімічну промисловість – 1116,9 млн. дол., виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 777,8 млн. дол. У фінансових установах акумульовано 12637,5 млн. дол. (31,6%) прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку – 4323,3 млн. дол. (10,8%), в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, – 4221,1 млн. дол. (10,6%).

Якщо ж порівнювати  наведені показники з показниками  попередніх років, можна прослідкувати  позитивну динаміку збільшення ПІІ, які залучаються в економіку  України (  рис.2.2 )  .                                          

 В Україні у наступних галузях економіки існують обмеження на частку закордонної власності в статутному капіталі компанії: страхування, видавнича справа, сфера телекомунікацій, виробництво зброї й алкогольної продукції – 49%; стратегічні підприємства (їхній список затверджується урядом після узгодження з парламентом), включаючи телевізійні та радіостанції, - 30%.

Відповідно до українського антимонопольного регулювання  будь-яке створене підприємство, або  злиття чи поглинання за участю закордонного інвестора повинно бути затверджено  антимонопольним комітетом. У результаті практично усі іноземні інвестори перед початком своєї діяльності в Україні змушені проходити через тривалу і не завжди відкриту процедуру одержання дозволу в антимонопольному комітеті.

  Показники прямих іноземних інвестицій станом на 2010р.   рис.2.2

Що стосується приватизації, то до середини 2000 року іноземні інвестори у приватизаційних  процесах участі практично не брали. Ситуація змінилася в травні 2000 року, коли парламентом були внесені зміни до законодавчої бази української приватизації. Згідно з новими правилами приватизація почала здійснюватися тільки на грошовій основі. Нова політика дозволила українському уряду в 2000 році одержати від приватизації більше ніж 2,7 мільярдів гривень.

Значна частина  приватизаційних доходів була отримана від продажу великих пакетів  акцій машинобудівних, металургійних  і нафтопереробних заводів.

На думку більшості  закордонних інвесторів, податкова система України є саме тим фактором, що вкрай негативно впливає на її інвестиційний клімат. Це пов'язано як із загальним високим рівнем оподатковування, так і з заплутаністю та складністю самої процедури податків і зборів.

Дослідження, проведене  «Міжнародною фінансовою корпорацією», показало, що з країн СНД найгірша ситуація у податковій сфері спостерігається саме в Україні. Це пов'язано з наступними причинами:

- практично повною  безконтрольністю діяльності Державної  податкової адміністрації;

- наявністю великої кількості різноманітних податків;

- високим рівнем  податків: ПДВ – 20%, податок на  прибуток корпорацій – 30%, прогресивний  прибутковий податок – від  10 до 40%, прибутковий податок на  дивіденди – 30%, прибутковий податок  на роялті і депозити – 15%, податок на репатріацію дивідендів за кордон – 15%;

- невизначеністю  у трактуваннях податковою службою  і судовими органами нормативних  і законодавчих актів України.

Наявність настільки  негативної ситуації у податковій сфері  України призводить до того, що велика частина суб'єктів підприємницької діяльності діє у тіньовій економіці. Для іноземних інвесторів ця ситуація є вкрай неприйнятною. Це пов'язано з тим, що для ТНК, які діють у світовому масштабі, імідж «чесної компанії» є більш значною цінністю, ніж швидко отриманий прибуток від операцій у тіньовій економіці. Тому більшість стратегічних закордонних інвесторів в Україні діють легально, що ставить їх у дискримінаційне положення порівняно з бізнесом у тіньовій економіці, витрати якого через відсутність митних і податкових платежів знаходяться на більш низькому рівні.

Збільшення привабливості  України для іноземних інвесторів залежить від темпів ринкової трансформації  економіки, макроекономічної стабілізації, характеру структурних перетворень. Наявність розвинутого внутрішнього ринку капіталу є важливою передумовою створення конкурентоспроможного інвестиційного клімату країни. Нерозвинутість фондового ринку, фінансової інфраструктури значно ускладнює процес залучення іноземних інвестицій.

Звичне оточення іноземного інвестора охоплює ефективні зв'язки з банками, фінансовими, аудиторськими, консалтинговими та юридичними компаніями. Наявність таких бізнес-структур та якість їхніх послуг можуть суттєво впливати на мотиви приходу ТНК у країну.

Нині від ефективності інвестиційної політики залежать оновлення виробництва, модернізація й нарощування основних фондів підприємств народного господарства, успіх структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних і екологічних проблем. Слід зазначити, що в нинішніх умовах надходження іноземних інвестицій в економіку є чинником зростання ВВП, важливим джерелом створення робочих місць, врешті, сприяє успішній інтеграції України до європейського та світового господарства.

Україна, як приймаюча  ТНК країна, не посіла належного місця в їх діяльності. Незважаючи на певні природні переваги, вона має один із найнижчих показників залучення прямих іноземних інвестицій серед країн Центральної та Східної Європи, СНД. Прямі іноземні інвестиції за тринадцять років незалежності становили лише 5,3 млрд. дол. Наприклад, Чехія за такий час отримала понад 20 млрд. дол. Щорічні інвестиції в Польщу становлять 4—5 млрд. дол., тоді як в Україну — 0,5 млрд. За обсягами іноземних інвестицій на душу населення Україна поступається навіть Албанії та Казахстану [13. c. 111-117 ]

        Надходження в Україну прямих іноземних інвестицій з країн-членів Європейського Союзу та країн-кандидатів станом на 01.10.2011. Таблиця 2.2.

Найбільший приріст  прямих іноземних інвестицій в економіку  України із країн ЄС за період з 01.10.2010 по 01.10.2011 року становить: 2 510,0 млн.дол.США  з Кіпру, 831,7 млн.дол.США з Нідерландів, 780,5 млн.дол.США з Австрії та 470,4 млн.дол.США із Франції.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в Україну  на 1 січня 2011 р. становив 44 млрд 708,0 млн  дол, що на 11,6% більше за обсяг інвестицій на початок 2010 р., та в розрахунку на одну особу становив 978,5 дол. Про  це повідомила Державна служба статистики України.

Інвестиції надійшли зі 125 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, на які припадає понад 82% загального обсягу прямих інвестицій, входять: Кіпр - 9 млрд 914,6 млн дол, Німеччина - 7 млрд 076,9 млн дол, Нідерланди - 4 млрд 707,8 млн дол, Російська Федерація - 3 млрд 402,8 млн дол, Австрія - 2 млрд 658,2 млн дол, Франція - 2 млрд 367,1 млн дол, Сполучене Королівство - 2 млрд 298,8 млн дол, Швеція - 1 млрд 729,9 млн дол, Британські Віргінські Острови, - 1 млрд 460,8 млн дол та Сполучені Штати Америки - 1 млрд 192,4 млн дол.

Серед компаній, які вклали прямі закордонні інвестиції в українську економіку, провідне положення  займають американські корпорації. За останні 10 років їх прямі капіталовкладення  досягли 898 млн. дол. (16,8% від загального обсягу ПЗІ залучених до України). За компаніями США йдуть інвестори з Кіпру – 603 млн. дол. (11,3%), Великої Британії – 511 млн. дол. (9,6%), Нідерландів – 399 млн. дол. (7,5%), Британських Віргінських островів – 337 млн. (6,3%), Російської Федерації – 323 млн. (6,0%), Німеччини – 312 млн. (5,8%), Швейцарії – 312 млн. (5,1%), Австрії – 273 млн. (3,9%), Республіки Корея – 171 млн. (3,2%).[14.]

        Україна як промислова держава транснаціональним корпораціям нецікава. Такий висновок можна зробити проглянувши список глобальних корпорацій, представлених на вітчизняному ринку: Coca-Cola, Samsung, Toyota, Nestle, Nokia, Metro Cash&Carry, Hewlett-Packard, British American Tobacco та деякі інші ТНК. Великі промислові концерни, такі як, наприклад, Westinghouse, ExxonMobil або General Electric, на українському ринку відсутні. Виняток — Mittal Steel, для якої її український актив — Криворіжсталь — проміжна, а не кінцева ланка виробничого ланцюга.

Серед закордонних  інвесторів найбільш інвестиційно-привабливими в Україні є такі галузі економіки: харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів – 15,7% від загального обсягу ПЗІ, залучених до України; торгівля – 15,6%; фінансова сфера -8,5%; машинобудування – 8,0%; транспорт – 7,6%; металургія та обробка металу – 5,4%; операції з нерухомістю – 4,6%; хімічна та нафтохімічна промисловість – 4,1%.

При цьому для  ТНК із країн Європейського Союзу  та США найбільш привабливими є українська харчова промисловість, підприємства торгівлі, фінансовий сектор, фармацевтика. В саме цих галузях обіг капіталу є швидким, а комерційні ризики – мінімальні. Привабливим для ТНК із промислово розвинутих країн є також інвестування в інфраструктуру бізнес-послуг для обслуговування, в першу чергу, підприємств з іноземними інвестиціями.