Трудовые ресурсы

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота з дисципліни

«Економіка праці»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  2.7 Планування, оцінювання персоналу та його розвиток на підприємстві.

8.4 Державне регулювання  зайнятості в Україні.Напрями  здійснення активної та пасивної  політики зайнятості

 

КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ № 10

ПРОФЕСІЯ	ТРУДОМІСТКІСТЬ, люд.-год.	Р О З Р Я  Д И, %
		1	2	3	4	5	6
СКЛЯРІ	3800			30	40	20	10
ТЕСЛІ	3900		20	25	30	20	5
ТРАНСПОРТНІ РОБІТНИКИ	3250	45	35	20

Т=49 днів, nзм =1, tзм =8год., h вир =115 %.

Заробітна плата за калькуляцією становить 106863 грн.

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Праця відіграє важливу роль у розвитку людського  суспільства й людини. Праця - це доцільна, свідома, організована діяльність людей, спрямована на створення матеріальних та духовних благ, необхідних для задоволення суспільних і особистих потреб людей. У процесі праці формується система соціально-трудових відносин, що є стрижнем суспільних відносин на рівні народного господарства, регіону, організації та окремих індивідів.

Праця - основа життєдіяльності  й розвитку людського суспільства. Зміст та характер праці залежать від ступеня розвитку продуктивних сил та  суспільних відносин.

 

 

ТЕМА 3. Трудові  ресурси. Персонал підприємства

3.1. Соціально-економічна  характеристика трудових ресурсів 

3.2. Поняття,  принципи, структура управління  персоналом 

3. Планування персоналу
4. Розвиток персоналу
5. Оцінювання персоналу
6. Вартість робочої сили. Рівень життя й доходи населення

3.1.Соціально-економічна характеристика трудових ресурсів

Трудові ресурси - це форма вираження людських ресурсів, що являють собою один із видів ресурсів економіки поряд із матеріальними. Поняття “трудові ресурси” є ринковою категорією, має широку інформативність і дає змогу використовувати її як ефективний інструмент державного регулювання ринку праці.

Трудові ресурси- це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності.

Вихідною базою для  визначення кількісних характеристик  трудових ресурсів є чисельність  населення.

Щоб зрозуміти  сутність поняття “трудові ресурси”, треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на:

- осіб, молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно);

- осіб працездатного  (робочого) віку (в Україні: жінки  - від 16 до 54 років, чоловіки - від 16 до 59 років включно);

- осіб, старших працездатного віку,  по досягненні  якого встановлюється пенсія за віком (в Україні: жінки - з 55, чоловіки - з 60 років).

Залежно від здатності  працювати розрізняють осіб працездатних і непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці - це інваліди 1 -ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці - це підлітки і працюючі пенсіонери за віком.

До трудових ресурсів належать:

- населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими і шкідливими умовами праці);

- працюючі особи  пенсійного віку;

- працюючі особи віком до 16 років.

Відповідно до рекомендацій Міжнародної Організації  Праці (МОП) і міжнародних конференцій  статистиків праці все населення поділяється на економічно активне й економічно неактивне.

Економічно  активне населення - це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із зайнятих і безробітних, які на даний момент не мають роботи, але бажають її одержати.

До економічно активного населення належать особи  у віці 15-70 років. Вони виконують роботу за винагороду, за наймом на умовах повного або неповного робочого часу, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному) підприємстві. До зазначеної категорії населення належать також безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. За цією методикою зайнятими вважаються особи, які працювали протягом тижня хоча б 1 год. (в особистому підсобному господарстві - не менше 30 год.) незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова або інша робота.

Економічно  неактивне населення - це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До нього належать:

- учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах;

- особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах; 
- особи, котрі одержують пенсію у зв'язку з інвалідністю;

- особи, зайняті  веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами;

- особи, що  не можуть знайти роботу, припинили  її пошук, 
вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати;

- інші особи, котрим немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.

Використання  трудових ресурсів у процесі праці  передбачає їх відтворення, яке перебуває у взаємозв'язку із відтворенням суспільного продукту.

Екстенсивне відтворення означає збільшення чисельності трудових ресурсів в окремих регіонах та в країні загалом без зміни їхніх якісних характеристик.

Інтенсивне  відтворення трудових ресурсів пов'язане зі зміною їхньої якості. Це зростання освітнього рівня працівників, їхньої кваліфікації, фізичних і розумових здібностей тощо. Екстенсивний та інтенсивний типи відтворення взаємно доповнюють один одного.

Важливе значення для раціонального  формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи  їх балансів.

До системи балансів трудових ресурсів належать:

- зведений баланс  робочих місць і трудових ресурсів (звітний 
і плановий);

- баланс розрахунку  додаткової потреби в робітниках, професіоналах, фахівцях і технічних службовцях та джерел їх забезпечення;

- балансовий розрахунок  потреби в підготовці кваліфікованих 
робітників;

- балансовий  розрахунок залучення молоді  до навчання і розподіл її після завершення навчання;

- балансові розрахунки  потреби у професіоналах, фахівцях; 
міжгалузевий баланс затрат праці;

   - баланс  робочого часу.

Система балансів і балансових розрахунків розробляється  по окремих регіонах і в цілому по державі.

Баланс  трудових ресурсів являє собою систему взаємозв'язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів.

Він складається  з двох частин: ресурсної (трудові  ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів).

Ефективність  використання трудових ресурсів як ресурсу  економіки значною мірою залежить від складу трудових ресурсів застаттю, віком, освітою, професіоналізмом, станом здоров'я тощо. Трудові ресурси, які розглядаються з урахуванням таких параметрів, являють собою трудовий потенціал.

Таким чином, трудовий потенціал - це сукупність кількісних і якісних характеристик, здібностей і можливостей активного населення, які реалізуються в межах і під впливом існуючої системи відносин. Природною основою цих характеристик трудового потенціалу є населення, яке оцінюється залежно від демографічного відтворення, життєвого потенціалу, здоров'я різних категорій і вікових груп, міграційних переміщень. Трудовий потенціал може скорочуватися або зростати під впливом демографічних процесів.

Трудовий потенціал працівника - це його можлива трудова дієздатність, його ресурсні можливості у сфері праці. На окремому підприємстві трудовий потенціал являє собою сукупну трудову дієздатність його колективу, ресурсні можливості у сфері праці всіх працівників підприємства, виходячи з їхнього віку, фізичних можливостей, знань і професійно-кваліфікаційних навичок.

Можна виділити такі параметри  трудового потенціалу колективу підприємства:

1) Параметри виробничих складових трудового потенціалу:

- чисельність персоналу;

- кількість робочого  часу, який можливо відпрацювати  за нормального рівня інтенсивності праці;

- професійно-кваліфікаційна  структура;

- підвищення та оновлення  професійного рівня;

- творча активність.

2) Параметри, що характеризують соціально-демографічні складові трудового потенціалу:

- статево-вікова структура;

- рівень освіти;

- сімейна структура;

- стан здоров'я  тощо.

Якісна характеристика передбачає оцінювання:

- фізичного і психологічного потенціалу працівників (здатність і схильність працівника до праці, стан здоров'я, фізичного розвитку тощо);

- обсягу загальних  і спеціальних знань, трудових  навичок і вмінь, що обумовлюють здатність до праці певної якості (освітній, кваліфікаційний рівні тощо);

- членів колективу як  суб'єктів господарської діяльності (відповідальність, причетність до економічної діяльності 
підприємства тощо).

На підприємствах  для характеристики трудового потенціалу найчастіше використовують спрощену систему показників.

1. Персонал підприємства, усього,

у тому числі:

- середня облікова чисельність промислово-виробничого персоналу (ПВП);

- непромисловий персонал.

2. Структура промислово-виробничого  персоналу за статтю.

3. Віковий склад  промислово-виробничого персоналу.

4. Розподіл промислово-виробничого  персоналу за стажем роботи.

5. Освітній рівень  промислово-виробничого персоналу.

6. Кваліфікаційний  склад працівників (розряд за  єдиною тарифною сіткою).

7. Рівень професійної  підготовки.

8. Керівники, професіонали, фахівці, технічні службовці.

3.2. Поняття, принципи, структура управління персоналом

Внутрішньофірмовий ринок праці передбачає мобільність працівників всередині підприємства з урахуванням кваліфікації працівників, їх професійної підготовки на робочому місці.

Персонал підприємства, організації - це наймані працівники, тобто особи, які уклали трудовий договір (контракт) з роботодавцем. До складу персоналу входять також власники або співвласники підприємства, якщо вони беруть участь у діяльності організації своєю особистою працею і одержують відповідну винагороду.

Персонал є  об'єктом управління, продуктивною силою, основною складовою кожного виробничого процесу.

У зв'язку із цим  планування, формування, перерозподіл і раціональне використання «людських ресурсів» в організації є основним змістом управління персоналом.

Управління персоналом має передбачати:

- створення умов для поглиблення знань, підвищення кваліфікації;

- поліпшення мотивації з одночасним розширенням повноважень працівників у прийнятті господарських рішень;

- гнучке та адаптоване використання «людських ресурсів», підвищення творчої та організаторської активності персоналу;

- формування гуманізованої організаційної культури.

Система управління персоналом орієнтована на вирішення  таких завдань:

- активне і повне забезпечення потреб організації в трудових ресурсах необхідної спеціалізації та відповідних рівнів кваліфікації;

- формування і підтримування комплексу організаційних, економічних, а також соціально-психологічних умов, які сприяють найбільш ефективному виконанню працівниками покладених на них функцій;

- забезпечення необхідного рівня взаємозв'язку між управлінням персоналом та іншими напрямами менеджменту організації.

Управління персоналом передбачає виконання певних функцій, а саме:

- визначення цілей і основних напрямів роботи з кадрами;

- удосконалення системи кадрової роботи в організації;

-визначення заходів, форм і методів здійснення поставлених цілей;

- організація роботи щодо виконання прийнятих рішень стосовно управління персоналом;