Трудовые ресурсы

Тимчасово незайняте  населення - це працездатні громадяни у працездатному віці, що не мають підходящої роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості як ті, що шукають роботу.

Кількісну оцінку ефективної зайнятості можна характеризувати через систему показників:

1. Рівень  зайнятості населення професійною  працею.Коефіцієнт зайнятості населення професійною працею визначається діленням зайнятих професійною працею на загальну чисельність населення.

2. Рівень  зайнятості факторів. Коефіцієнт працездатного населення в суспільному господарстві пов'язаний із динамікою працездатного населення залежно від змін демографічних і соціально економічних факторів. Він розраховується аналогічно до першого показника, тобто як відношення чисельності населення, зайнятого професійною працею, до чисельності всього працездатного населення (трудові ресурси).

3. Рівень  розподілу трудових ресурсів  суспільства по сферах суспільно

корисної  діяльності. Коефіцієнти зайнятості навчанням, у домашньому господарстві та в інших видах суспільно-корисної діяльності визначаються аналогічно попереднім з метою установлення необхідних пропорцій у розподілі трудових ресурсів.

4. Рівень  раціональної структури розподілу  працівників по галузях і секторах економіки. Цей показник характеризує раціональну зайнятість і має самостійне значення. Раціональна зайнятість являє собою пропорції розподілу трудового потенціалу за видами занять, галузями, секторами економіки.

Розрізняють первинну й вторинну зайнятість.

Первинна  зайнятість характеризує зайнятість за основним місцем роботи. Якщо, крім основної роботи чи навчання, ще є додаткова зайнятість, вона називається вторинною зайнятістю.

Види зайнятості характеризують розподіл активної частини  трудових ресурсів за сферами використання праці, професіями, спеціальностями тощо. Під час їх визначення враховують:характер діяльності; соціальну належність; галузеву належність; територіальну належність; рівень урбанізації; професійно-кваліфікаційний рівень; статеву належність; віковий рівень; вид власності тощо.

Зайнятість за характером діяльності - це:робота в організаціях різних форм власності і господарювання; робота за кордоном і на спільних підприємствах; служба в армії; навчання в денних навчальних закладах; ведення домашнього господарства; індивідуальна трудова діяльність; виховання дітей у сім'ї; догляд за хворими, інвалідами та людьми похилого віку; інші види діяльності, встановлені законодавством.

Зайнятість за соціальною належністю: робітники, професіонали, фахівці, технічні службовці, керівники, фермери, підприємці.

Зайнятість за галузевою належністю:у сфері матеріального виробництва;у невиробничій сфері;в окремих великих галузях (промисловість, сільське господарство, будівництво, на транспорті й у зв'язку тощо).

Зайнятість  за територіальною належністю:в окремих регіонах,

в економічних  районах.

Зайнятість  за рівнем урбанізації:у міській місцевості, у сільській місцевості.

Зайнятість  за формами власності:державна, приватна,колективна, змішана.

Зайнятість  за особистим використанням робочого часу: повна, неповна, явна неповна, прихована неповна, часткова.

Повна зайнятість - це діяльність протягом повного робочого дня (тижня, сезону, року), яка забезпечує дохід у нормальних для даного регіону розмірах.

Неповна зайнятість характеризує зайнятість конкретної особи або протягом неповного робочого часу або з неповною оплатою чи недостатньою ефективністю. Неповна зайнятість може бути явною або прихованою.

Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими факторами. Вона пов'язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємства і виявляється в низьких доходах населення, неповному використанні професійної компетенції або в низькій продуктивності праці.

Часткова  зайнятість - це добровільна неповна зайнятість. Окрім цих видів зайнятості, існують ще так звані нетрадиційні, до яких належать: сезонна, поденна та тимчасова зайнятість.

Зайнятість  неповний робочий час - це робота в неповну робочу зміну у зв'язку з неможливістю забезпечити працівника роботою на повну норму робочого часу або за бажанням працівника відповідно до його соціальних потреб, а також у зв'язку з модернізацією або реконструкцією виробництва.

Тимчасова зайнятість - це робота за тимчасовими контрактами. До категорії тимчасових належать працівники, які наймаються за контрактами на певний строк.

Сезонна зайнятість - це зайнятість, яка пов'язана зі специфікою виробництва. Робота надається на певний період на умовах повного робочого часу і оформлюється відповідним контрактом.

Нерегламентована  зайнятість – це діяльність населення працездатного віку, яка виключена зі сфери соціально-трудових норм та відносин і не враховується державною статистикою.

1.4. Безробіття  і його види

Безробіття - складне  економічне, соціальне й психологічне явище. Водночас безробіття - це економічна категорія, яка відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення.

Факторами формування безробіття можуть бути:

- нестача сукупного  ефективного попиту;

- негнучкість  системи відносних цін і ставок  заробітної плати й викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

- недостатня мобільність робочої сили;

- структурні зрушення в економіці;

- дискримінація наринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;

- демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;

- сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Розрізняють відкрите й приховане безробіття.

Відкрите безробіття означає існування явно незайнятого населення, приховане - наявність формально зайнятого населення.

Можна виділити такі види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне, сезонне, інституційне.

Фрикційне безробіття пов'язане з переміщенням людей з однієї роботи на іншу, а також із однієї місцевості в іншу.

Причиною структурного безробіття є територіальна й кваліфікаційна невідповідність між вільними робочими місцями і безробітними (технологічне й конверсійне безробіття).

Технологічне  безробіття пов'язане з переходом до нової техніки і технології, з механізацією та автоматизацією виробництва, що супроводжується вивільненням робочої сили і найманням працівників принципово нових спеціальностей та кваліфікації.

Конверсійне безробіття спричиняється скороченням чисельності армії і зайнятих у галузях оборонної промисловості. Розміри цього безробіття можуть коливатися від незначних до великих.

Сезонне безробіття стосується тих видів виробництва, які мають сезонний характер і в яких протягом року відбуваються різкі коливання попиту на працю (сільське господарство, будівництво тощо).

Циклічне  безробіття - це вид безробіття, яке постійно змінюється за своїми масштабами, тривалістю і складом, що пов'язано  із циклом ділової кон'юнктури. Масштаби і тривалість циклічного безробіття досягають максимуму під час спаду (кризи) виробництва і мінімуму - під час піднесення.

Інституціональне  безробіття - це безробіття, яке породжується правовими нормами, що впливають на попит і пропозицію праці.

На ринку праці розрізняють також застійне і хронічне безробіття.

Застійне  безробіття охоплює найстійкіший контингент безробітних - бідних, бродяг, бомжів та ін.

За визначенням  МОП, безробітними є особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам:

-      не мають роботи (прибуткового  заняття);

• шукають роботу або намагаються організувати власну справу;
• готові приступити до роботи протягом наступних двохтижнів. До цієї категорії належать особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються почати працювати, але на даний момент ще не працюють.