Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Апреля 2014 в 11:34, курсовая работа
Метою даної курсової роботи є проведення оцінка ефективності діяльності системи управління платоспроможністю підприємства.
Об'єктом дослідження роботи економічні процеси, які відбуваються на ПрАТ “Сумський Промпроект”.
Предметом дослідження в даній роботі є закономірності функціонування і розвитку підприємства ПрАТ“Сумський Промпроект” за 2010-2012 роки.
Новим напрямом в управлінні фінансово-економічною діяльністю підприємств є розробка процесу управління їх платоспроможністю, який би забезпечував прийняття оперативних та стратегічних управлінських фінансових рішень. Його сутність можна визначити як специфічну, упорядковану сукупність взаємопов’язаних елементів управління платоспроможністю, що існує у рамках інформаційних зв’язків, закріплених існуючою організаційною структурою підприємства; комплекс цілеспрямованих, послідовних дій, необхідних для забезпечення бажаного стану його платоспроможності у різні моменти часу.
Стратегічне управління платоспроможністю підприємства забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої є можливості постійної збалансованості активів і пасивів, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків.
Ефективність процесу управління платоспроможністю підприємств торгівлі, в першу чергу, залежить від системи його інформаційного забезпечення. Її формування забезпечує обґрунтування альтернативних варіантів рішень і здійснення на цій основі безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, прогнозування та підготовки оперативних управлінських рішень[22].
Платоспроможність підприємства формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Вона обумовлена стабільністю економічного середовища, в рамках якого діє підприємство.
Управління платоспроможністю проводиться як мінімум за двома напрямками: підвищення платоспроможності та профілактика (зниження) неплатежів. Платоспроможність підприємства можна підвищити, якщо регулярно проводити різні заходи, які усувають причини та фактори зниження платоспроможності, а також сприяють підвищенню ліквідності активів. Це зростання питомої ваги оборотних активів у їх складі, підвищення частки ліквідності оборотних активів , прискорення оборотності активів .
Чимале значення має фінансовий імідж підприємства, який дозволяє використовувати в якості засобу розрахунків комерційні (товарні) векселі. Підвищуючи платоспроможність, підприємство одночасно забезпечує зниження і профілактику неплатежів. Завжди актуально посилення контролю за платіжними потоками.
Формами запобігання неплатежів покупців є авансові платежі, передоплата, використання акредитивів, а також здійснення угод із заставою.
Отже, управління платоспроможністю підприємства являє собою систему принципів та методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із забезпеченням такого стану фінансових ресурсів і активів, їх формування та розподілу, яка б дозволила підприємству стабільно розвиватися та забезпечити виконання наступних задач: забезпечення оптимальної структури капіталу та активів, забезпечення постійної платоспроможності та кредитоспроможності, збалансування та забезпечення оптимальної структури грошових потоків.
Таким чином, щоб забезпечувати виживання підприємства в сучасних складних умовах світової фінансової кризи , управлінському персоналу необхідно , перш за все , вміти реально оцінювати стан свого підприємства , стан потенційних конкурентів і вміти адаптуватися в умовах що швидко зовнішнього середовища.
1.3 Методичний інструментарій оцінки рівня платоспроможності підприємства
У кризових та посткризових умовах особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка платоспроможності підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку.
Аналіз рівня платоспроможності в динаміці за ряд періодів, дасть змогу визначити “больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.
Для правильного розуміння динаміки та рівня платоспроможності підприємства необхідно брати до уваги наступні фактори[16]:
Як було зазначено в попередньому розділі, особливе місце серед показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, належить показникам платоспроможності, що визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов'язання, наявністю власних оборотних коштів та здатністю покривати збитки і представлена як важливий показник фінансової стійкості.
Оцінка платоспроможності підприємства проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. Під ліквідністю підприємства слід розуміти його здатність покривати зобов’язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов’язань[19]. Ліквідність означає безумовну платоспроможність підприємства і передбачає постійну тотожність між його активами та зобов’язаннями одночасно за загальною сумою, термінами перетворення активів у гроші та термінами погашення зобов’язань (рис. 1.2).
Рис. 1.2 Взаємозв’язок між ліквідністю та платоспроможністю
Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов'язань протягом року.
Підприємство вважається
Підприємство визнається
Незадовільна структура балансу – це такий стан майна і зобов'язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов'язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна[22].
Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є:
Коефіцієнт автономії – показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності.
Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Кавт > 0,5. Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов'язань. Отже, що більший коефіцієнт автономії, то кращий фінансовий стан підприємства[22].
Коефіцієнт фінансової стабільності – показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів.
Нормальним (нормативним) вважається, Кфс> 1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.
Коефіцієнт фінансового лівериджу характеризується відношенням довгострокових зобов'язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов'язань припадає на одиницю джерел власних коштів
Нормальним (нормативним) вважається Кф с <1. У цьому разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами – показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів.
Нормальним вважається Кзвк>0,1. Це означає, що наявні оборотні активи, підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким[22].
Коефіцієнт покриття (платоспроможності) – показник, який характеризує рівень достатності (поточних активів) обігових коштів підприємствам для погашення своїх поточних зобов'язань протягом року. Він визначається відношенням всіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов'язань підприємства.
Коефіцієнт покриття показує,
скільки грошових одиниць
У деяких працях вітчизняних економістів ототожнюються поняття «ліквідності» та «платоспроможності». Але слід звернути увагу на суттєву різницю між даними поняттями. Під ліквідністю будь-якого активу розуміють його здатність трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду часу, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активу. Тобто ліквідність підприємства характеризує механізм перетворення фінансових або матеріальних активів у грошові кошти, з метою своєчасного виконання зобов'язань. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є: а) наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [17].
Таким чином, поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.
Тому для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства важливе значення має розрахунок та застосування показників ліквідності. Вони дають можливість оцінити рівень платоспроможності підприємства на певний момент часу, а також у випадках виникнення надзвичайних ситуацій. До цих показників відносять: коефіцієнт загальної ліквідності, коефіцієнт термінової ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності.
Кожен із зазначених коефіцієнтів має своє аналітичне призначення.
Так, загальну оцінку платоспроможності підприємства дає коефіцієнт загальної ліквідності. В міжнародній аналітичній практиці він має ще назву – коефіцієнт покриття поточної ліквідності. Значення коефіцієнту >1є свідченням загрози для фінансової стабільності підприємства, оскільки воно має можливість розрахуватися лише з боргами, власного капіталу в обороті для продовження господарської діяльності не матиме. При значенні коефіцієнту <1 підприємство визнається неплатоспроможним, оскільки не в змозі оплатити свої зобов'язання.
Коефіцієнт термінової ліквідності (швидкої ліквідності, проміжного покриття, миттєвої оцінки) допомагає оцінити можливість погашення підприємством поточних зобов'язань у разі виникнення критичних обставин. Однак при оцінці рівню платоспроможності за вказаним показником слід враховувати «якість» складу оборотних активів, дебіторської заборгованості, реальність і терміновість її повернення на підприємство.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності є свідченням достатності грошових коштів для негайного покриття зобов'язань. При цьому підприємство повинно погасити не менше 20 % короткострокових боргів, що є запорукою його платоспроможності. Однак більшість вітчизняних підприємств мають значення показника нижчі за оптимальні, але це не дає підстави робити висновок про неможливість розрахунків, оскільки усі кредитори одночасно не звертаються з вимогами про повернення боргів.
Також для оцінки рівня платоспроможності підприємства також доцільно розрахувати і проаналізувати наступні коефіцієнти:
Коефіцієнт маневрування, який дозволяє оцінити структуру майна підприємства, його розподілу на основні та оборотні активи, можливості швидкого реагування на зміни в кон’юнктурі ринку.
Позитивним вважається дотримання відносно стабільного значення показника (в межах 0,4 – 0,6), оскільки чим він вищій, тим швидше торговельне підприємство зможе відреагувати на зміни кон’юнктури ринку, тим вища гнучкість використання власних коштів.
Коефіцієнт самофінансування (Кс), який дозволяє оцінити структури оборотних активів за джерелами формування – за рахунок власного капіталу чи заборгованості[9].
Інформаційною базою для оцінки фінансового стану підприємства є дані Балансу підприємства (форма № 1), Звіту про фінансові результати (форма № 2), Звіту про рух грошових коштів (форма № 3), Звіту про власний капітал (форма № 4), статистичної та іншої звітності.
Наведені показники дозволяють забезпечити комплексне дослідження платоспроможності торговельного підприємства, надають всебічну та повну інформацію про стан і тенденції розвитку платоспроможності, розкривають причинно-наслідкові зв’язки цих тенденцій, що створює підстави для формування коректних висновків та прийняття ефективних управлінських рішень у сфері управління платоспроможністю.
Информация о работе Управлиння платоспроможнистю пидприемства