Управління якістю послуг підприємства інтернет звя’ зку на прикладі PEOPLE.NET

ПЛАН

 

Вступ 2

Розділ 1. Теоретичні основи управління якістю послуг зв’язку 4

1.1 Управління якістю як фактор конкурентоспроможності підприємства 4

1.2 Розробка і впровадження системи управління якістю на підприємстві 7

1.3 Розвиток українського ринку послуг Інтернет зв’язку 14

Розділ 2. АНАЛІЗ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ ІНТЕРНЕТ ЗВ’ЯЗКУ ІНТЕРНЕТ-ПРОВАЙДЕРА «PEOPLE.NET» 16

2.1 Загальна характеристика компанії «People.net» 16

2.2 Організаційна структура компанії «People.net» 19

2.3 Основні техніко-економічні показники діяльності компанії «People.net» 21

2.4 Аналіз якості послуг Інтернет зв’язку компанії «People.net» 25

Розділ 3. Шляхи вдосконалення управління якістю послуг Інтернет зв’язку в компанії «People.net» 30

3.1 Вдосконалення системи стандартів якості послуг Інтернет зв’язку 30

3.2 Розробка політики компанії «People.net» у сфері якості надання послуг Інтернет зв’язку 33

ВисновкМ 36

Список використаних джерел 39

 

Вступ

 

Інтернет став середовищем  функціонування електронної економіки  нового типу. Технічні можливості сучасного Інтернет, що дозволяють мати доступ до глобальної мережі Інтернет в повному обсязі в довільній точці планети і цілодобово, є достатні для функціонування глобальної Електронної Комерції. В зв’язку з чим вимоги до надійності функціонування мережевої інфраструктури значно зростають.

Задача створення сучасної комунікаційної інфраструктури в Україні  реалізується успішно завдяки цільовому  інтересу зарубіжних телекомунікаційних компаній в використанні України  як транзитного вузла території  для Транс-Євразійських телекомунікацій. Існуюча вже зараз інфраструктура SDH/ATM складає надійну базу для розвитку інфраструктури Інтернет і інформаційних сервісів. Головною проблемою тут є низька платіжна спроможність українських організацій.

Весь Захід зараз дивиться на світ через Інтернет (зокрема WWW), тому відсутність України в цьому віртуальному просторі рівнозначний відсутності України в уяві світової громадськості.

Конкурентноздатність послуг Інтернет - зв’язку визначається тим, наскільки його якісні параметри задовольняють потреби потенційних споживачів. Сюди входять і якісні характеристики самого доступу, і продумана система керування ціною, і організація системи постійного підвищення якістю, і організація просування послуг на ринок. Саме сукупність якісних показників визначає місце компанії (позиціювання) на ринку.

Однією з найважливіших задач менеджменту є забезпечення конкурентних переваг своєї продукції або послуг, тобто забезпечення конкурентноздатності підприємства. Досягти цього можливо завдяки високій якості продукції/послуг, що виробляється/пропонуються підприємством.

PEOPLEnet — мережа зв’язку третього покоління, створена компанією «Телесистеми України» в грудні 2006 року. Технологія 3G, яку сьогодні використовує мережа PEOPLEnet, — найсучасніша еволюційна ланка в галузі комунікацій. Мережа PEOPLEnet щомиті розвивається, задовольняючи стрімко зростаючі потреби людей. Вже в 2007 році послугами мобільного зв’язку і мобільного високошвидкісного Інтернету від PEOPLEnet мали можливість скористатися мешканці найбільших міст України та Автономної Республіки Крим.

На сьогоднішній день PEOPLEnet пропонує послуги зв'язку 3G, будучи першою компанією, яка відкрила для українського ринку переваги цієї технології.

«Телесистеми України» - це закрите акціонерне товариство засноване в жовтні 2002 року. Основними напрямками його діяльності є розробка та реалізація проектів поточного та довгострокового розвитку систем зв’язку на території України та за її межами; організація, обслуговування та експлуатація обладнання і надання послуг в якості інтернет-провайдера, а також надання будь-яких послуг, пов’язаних із експлуатацією та доступом до Інтернету.

 

Розділ 1. Теоретичні основи управління якістю послуг зв’язку

1.1 Управління якістю як фактор  конкурентоспроможності підприємства

 

Перед усіма підприємствами та організаціями в умовах ринкової економіки стоять схожі завдання: отримання максимального та довготермінового прибутку, стійкий розвиток, забезпечення переваги над конкурентами. Але якщо одні підприємства досягають значних успіхів у вирішенні цих завдань і стають лідерами ринку, то інші –змушені постійно боротися за виживання або навіть зникають.

Виникає питання: за рахунок  чого кращі підприємства досягли  свого успіху, і що повинні робити інші підприємства, щоб стати на одному рівні з лідерами? В усьому світі вже протягом десятиліть проводяться дослідження і узагальнення досвіду кращих підприємств. Це були підприємства, які очолювали сильні та авторитетні керівники — лідери. Вони приділяли значну увагу встановленню партнерських стосунків зі споживачами та постачальниками, залученню їх до процесів постійного удосконалення. На цих підприємствах співробітники розглядаються як рівноправні члени команди, вони постійно навчаються та підвищують свою кваліфікацію, їхню думку вивчають та залучають до прийняття важливих рішень. Їхня діяльність спрямована на максимальне задоволення потреб усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, персоналу, власників, суспільства в цілому. Під "якістю" часто розуміють оцінку досягнутого результату, проте "якісний" результат неможливо досягнути без "якісного" процесу його досягнення, який, в свою чергу, має бути "якісно" керованим, і тому є сенс вбачати у кінцевому результаті просто один з моментів всього процесу в цілому. Можна сказати, що управління якістю — це процес покращення усієї пов'язаної із об'єктом управління сукупності параметрів якості шляхом послідовного наближення їх характеристик до заданих з одночасним зниженням частоти та амплітуди їх коливань у межах цільових значень.

Все більша насиченість  сучасних ринків, постійно зростаюча  конкуренція призвели до необхідності переглянути традиційні уявлення про  якість як жорстко заданий перелік "споживчих характеристик" і  значно розширити тлумачення цього  поняття. Справжню "революцію" у напрямку зміни підходів у розумінні того, що є "якість", зробили японці: широко застосувавши в 60-ті роки в управлінських процедурах статистичні методи, вони відійшли від уявлення про якість як про те, що "зроблено у межах допусків", та перейшли до принципу "мінімізації відхилень". Причому останній принцип було застосовано не тільки з точки зору кінцевої продукції , а на всіх стадіях, пов'язаних із її "життєвим циклом". Завдяки цьому їм вдалося буквально за декілька років не тільки наздогнати за якісними показниками своїх товарів найкращі взірці європейської та американської промисловості, але й на багато років, аж поки їх конкуренти не застосували у себе те ж саме, стати світовим лідером у номінації "якість", захопивши значну долю світового ринку. Згодом відбувся новий "прорив" — до "якості" цілком логічно було включено і всі супутні процеси, в результаті чого з'явилися стандарти 180 та підходи ТQМ. Після цього остаточно затвердилося уявлення про те, що будь-яка "локальна" якість є невід'ємною складовою "системи якості" і розгляд її поза таким контекстом є підходом несистемним та безперспективним.

Концепція системи якості полягає в комплексності підходу  до покращення результатів. В зв'язку з цим важливим є момент визначення спектру потенційних об'єктів, які будуть складати цю систему, тому що спрямування зусиль виключно в одному напрямку може призвести до дестабілізації системи в цілому. Іншим важливим аспектом є визначення пріоритетів і побудови ієрархії цінностей, що надасть можливість оптимально розподілити зусилля компанії в процесі створення та розвитку системи якості.

Метою управління процесом підвищення якості в цілому є підвищення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства за рахунок підвищення якості продукції та всіх супутніх процесів, що можна оцінити за допомогою параметрів якості. Параметри якості, в свою чергу, визначаються тією сферою діяльності, в якій розгортається той чи інший процес. Оскільки ж треба розглядати всю сукупність наявних процесів, то й на виході маємо отримати велику кількість параметрів, відносно яких виникає низка запитань, а саме:

• що це за параметри, які їх цільові значення, які їх пріоритети та взаємообумовленість ?
• яким чином і за рахунок чого можна на них впливати?
• через які саме дані ми дізнаємося, що цільових значень досягнуто, як і де їх треба збирати, як і де зберігати, як обробляти та аналізувати?
• як найбільш ефективно організувати процес роботи з даними?

Таким чином, більш вичерпним  формулюванням мети управління процесом підвищення якості буде: організація ефективної процедури, що забезпечує цілеспрямований та системний вплив на параметри якості у напрямку їх постійного покращення.

Методи управління тісно  пов'язані з об'єктами управління й націлені на забезпечення досягнення цілей управління шляхом оптимального використання засобів та ресурсів управління.

В основі методів управління якістю покладено системний підхід, який передбачає:

• розглядання всіх подій, явищ та процесів в їх взаємозв'язку (розуміння
• того, що всі вони є частиною однієї складної системи)
• визначення пріоритетів
• робота з причинами, а не з їх наслідками
• систематичність (доведення будь-якої справи до логічного завершення).

Шість етапів системного підходу до управління якістю включають:

1. Виявлення проблеми
2. Аналіз причин
3. Планування рішення
4. Виконання плану
5. Перевірка результатів
6. Впровадження змін

В умовах ринкової економіки  успішна діяльність будь-якої компанії можлива лише в тому випадку, коли вироблені нею продукція та (або) послуги: • відповідають чітко визначеним потребам, середовищу застосування і призначення; • мають необхідні споживчі властивості; • відповідають діючим (прийнятим, погодженим) нормативним документам; • відповідають чинному законодавству та іншим вимогам суспільства; • пропонуються покупцеві за конкурентноспроможними цінами; • обумовлюють одержання прибутку.

1.2 Розробка і впровадження системи  управління якістю на підприємстві

 

Основою Європейської моделі досконалості є концепції загального управління якістю (TQM). Як свідчить досвід првідних світових підприємств, тільки усвідомивши ці концепції та зробивши їх основою діяльності, підприємства можуть досягти високого рівня ділової досконалості.

Відповідно до підходів TQM якість трактується не стільки  як якість виробленої продукції чи наданих послуг, стільки як якість роботи підприємства в цілому. Таким чином, TQM охоплює управління всіма аспектами діяльності організації і не може зводитися до діяльності випробувальної лабораторії чи ВТК.

Системи TQM найчастіше характеризують через набір концепцій, які відображають їх основні принципи та положення. Нижче наведено перелік основних таких концепцій:

1. Орієнтація на результат

Діяльність підприємства повинна бути спрямована на задоволеність  інтересів усіх зацікавлених сторін: споживачів, постачальників, персоналу  підприємства, власників, кредиторів, представників суспільства (як тих, що живуть безпосередньо поруч із підприємством, так і в цілому). Підприємство повинно вивчати, гармонізувати і задовольняти потреби усіх цих сторін, розділяючи з ними вигоду від досягнутих результатів. При цьому треба мати на увазі, що часто побажання різних сторін можуть не тільки відрізнятися, але й суперечити одні одним. Розв'язання таких суперечностей і є одним з головних завдань при управлінні підприємством.

Згідно з принципами TQM успішними вважаються не ті підприємства, які просто виробляють продукцію відповідно до стандартів або вимог споживачів, а ті, які забезпечують високий рівень задоволеності споживачів, власного персоналу, успішно взаємодіють з постачальниками, допомагають у розв'язанні проблем суспільства і досягають при цьому високих фінансових результатів.

2. Концентрація уваги на споживачах

Споживач є кінцевим арбітром якості товару або послуги. При концентрації уваги на споживачах досягається глибоке розуміння  потреб та вимог споживачів (як поточних, так і потенційних), а також того, які саме споживацькі цінності треба пропонувати. Проводиться оцінка та аналіз ступеня задоволеності потреб споживачів, який впливає на рівень їхньої лояльності до організації.

Вивчаються потреби споживачів, а також пропонуються їм інновації, спрямовані на формування та задоволеність їхніх наявних потреб.

Споживачі широко залучаються  до планування та удосконалення усіх процесів всередині організації, з  ними налагоджуються взаємовигідні  довготривалі стосунки.

3. Лідерство та відповідність цілям

Лідери розвивають культуру організації, забезпечують єдність та чіткість її цілей, створюють середовище, в якому  люди можуть досягати досконалості. Вони управляють ресурсами та cпрямовують зусилля організації в напрямку вдосконалення. Політика та стратегія розповсюджуються структуризованим та систематичним чином по всій організації, охоплюючи всі види ділової активності. Поведінка людей знаходиться у відповідності з цінностями організації, її політикою та стратегією.

4. Управління, що ґрунтується на процесах і фактах

Організація діє ефективніше, коли всі внутрішньо пов'язані види діяльності розглядаються як процеси і систематично управляються.