Виробнича практика в ПАТ "Укрсоцбанк"

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 22 Мая 2013 в 23:51, отчет по практике

Описание работы

З метою закріплення і поглиблення знань, одержаних мною під час навчання, і формування в нас професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час роботи у банку, в межах навчального процесу я проходив виробничу практику. Це дозволило сформувати цілісне уявлення про зміст і особливості моєї майбутньої професії не лише через сукупність одержаних теоретичних знань, а й з погляду практичної діяльності реально діючих банків та фінансових установ, набути певних практичних навичок.

Содержание работы

ВСТУП……………………………………………………………………….…4ст
РОЗДІЛ І. Загальна характеристика підприємства (організації, установи) і нормативно-правової бази, на засадах якої ця організація створена……..5ст
РОЗДІЛ ІІ. Організація фінансової роботи на підприємстві (установі, організації)…………………………………………………………………….12ст
РОЗДІЛ ІІІ. Аналіз фінансового стану та фінансового забезпечення діяльності, фінансове планування та прогнозування………………………23ст
РОЗДІЛ IV. Аналіз питань у відповідності до теми дипломної роботи….38ст
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ……………………………………………....48ст
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………

Файлы: 1 файл

практика.docx

— 318.05 Кб (Скачать файл)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ РОБОТИ В БАНКУ.

Основними органами управління банком є збори акціонерів банку. Цей  орган збирається, як правило, 1 раз  на рік і здійснює загальне керівництво діяльністю (приймає і вносить зміни до статуту банку, затверджує річний звіт про роботу банку, визначає основні напрями його роботи).

Збори акціонерів обирають голову та Раду банку, а також призначають  голову правління банком. Раду і  голову обирають на 5 років у представників, засновників та акціонерів банку, вони здійснюють загальне керівництво діяльністю банку в період між зборами  акціонерів. Засідання Ради банку збирається 1 раз на квартал.

Рис. 2.1. Організаційна структура банку

Правління банку є виконавчим органом банку, здійснює керівництво і управління поточною діяльністю банку. Воно збирається не більше 2 разів на місяць. Голова Правління банку керує всією діяльністю банку, представляє банк в інших організаціях, підписує договори, несе відповідальність за його роботу.

Ревізійна комісія банку є його контролюючим органом, формується із представників акціонерів і затверджується рішенням зборів акціонерів.

Функціональними підрозділами, що безпосередньо  здійснюють банківські операції та обслуговують клієнтів, е управління, департаменти та відповідні служби банку.

Рис. 2.2. Перелік управлінь (департаментів) банку

Управління прогнозування діяльності реалізує і функцію щодо забезпечення основних принципів його діяльності: ліквідності, рентабельності та надійності. Це управління включає три основні підрозділи (відділи):  

Відділ розробки основної комерційної  діяльності банку, вдосконалення управління. Він виробляє принципи ділової політики банку, включаючи конкретні завдання для кожного управління банку, розробляє баланси банку, визначає його кредитний потенціал, розробляє основні напрями вдосконалення діяльності банку; 

Відділ організації господарської діяльності банку здійснює прогнозування діяльності банку, аналізує фактичну діяльність порівняно зі запланованими даними, намічає конкретні заходи щодо підвищення ефективності діяльності банку та зменшення його витрат, аналізує рентабельність роботи банку і перспективи її підвищення; 

Відділ управління ліквідністю банку вирішує комплекс питань поточної і перспективної ліквідності банку.

Управління маркетингу і зв'язків з клієнтурою в умовах ринкової економіки займає важливе місце. Воно відповідає за залучення нової клієнтури до банку, розробляє і сприяє впровадженню нових операцій та банківських послуг, вивчає кон'юнктуру ринку, надає організаційну та консультаційну допомогу клієнтам. У ньому можуть бути створені відділи: зв'язків з клієнтурою, послуг і реклами, ринкової кон'юнктури.

Кредитне управління є найважливішим і найбільшим підрозділом банку, оскільки основною функцією і основним джерелом його прибутку є надання різного роду позик. У рамках кредитного управління можуть створюватися такі відділи

Рис. 2.3. Основні відділи кредитного управління банку

Перший відділ займається розробкою кредитного плану банку, методів його реалізації залежно від конкретних економічних ситуацій, загальних методів кредитування та визначення кредитоспроможності клієнта, вивченням кредитних ризиків та розробкою механізму їх страхування.

Другий відділ вивчає потреби клієнтів у короткострокових позиках, аналізує кредитоспроможність клієнтів, укладає кредитні договори, організовує видачу й погашення кредиту, веде кредитні справи своїх клієнтів.

Третій відділ розробляє основні напрями інвестиційної політики банку, організовує довгострокові кредитні операції та фінансування, здійснює кредитування, пов'язане з інноваційною діяльністю клієнта, організовує фінансування інвестицій за дорученням клієнта.

Четвертий відділ організовує довгострокове  та короткострокове кредитування населення, надає чекові та кредитні картки.

П'ятий відділ організовує та веде облік і аналіз усіх міжбанківських операцій з НБУ та іншими банками, а також внутрішньобанківські операції.

Шостий відділ займається розробкою  і впровадженням операцій, пов'язаних із кредитуванням (факторингових, лізингових операцій).

Валютне управління здійснює організацію і проведення валютних операцій, які дозволені ліцензією НБУ (ведення валютних рахунків клієнтів, неторговельні операції з іноземною валютою, операції зі залученням і розміщенням валютних вкладів). Валютне управління називають банком усередині банку, тому до його складу можуть входити такі відділи: аналітичний, ведення валютних рахунків, неторговельних операцій, строкових угод.

Управління депозитних операцій займається розробкою заходів щодо залучення коштів у банк, здійснює облік та аналіз залучених коштів і власного капіталу банку. Це управління складається з двох відділів:

Відділу депозитних операцій, який веде облік і аналіз депозитних коштів банку за строками й окремими вкладниками, укладає угоди на відкриття депозитних рахунків клієнтів, надає необхідну інформацію для планування ресурсів банку;

Фондового відділу, який здійснює формування власних коштів банку, проводить операції купівлі цінних паперів, що належать банку, та" за дорученням клієнтів, керує фінансовим портфелем банку.

Управління розрахунково-касового обслуговування веде переговори та укладає угоди про відкриття і ведення різних рахунків клієнтів банку, проводить розрахункові, інкасові операції, а також операції з готівкою. До його складу входять:

Відділ касових операцій, який здійснює касові операції з готівкою;

Відділ розрахункових операцій — відкриває і веде рахунки клієнтів банку, здійснює розрахункове обслуговування з використанням різних форм безготівкових розрахунків.

Управління посередницькими операціями здійснює і координує всю роботу щодо надання різноманітних послуг клієнтам.

Управління філіями банку створюють у комерційних банках, які мають філії у різних районах країни. Головна мета — координація діяльності філій. Це управління здійснює контроль за правильністю проведення депозитної та кредитної політики, банківських операцій, допомагає впровадженню нових форм і методів роботи в філіях банку. У його складі можуть створюватися такі відділи: відділ організації операцій філій; відділ контролю і нагляду за діяльністю філій.

Управління аналізу і статистики нагромаджує та аналізує статистичну інформацію про діяльність банку, надає інформаційно-довідкові послуги клієнтам, проводить дослідження.

Тарифний комітет розробляє політику банку в галузі вартості послуг, здійснює аналіз та оцінку собівартості послуг і ринкової конкурентоспроможності чинних тарифів.

 Комітет з питань управління активами і пасивами здійснює оцінку витратності пасивів та прибутковості активів, приймає рішення щодо політики процентної маржі; здійснює аналіз та оцінку собівартості послуг та ринкової конкурентоспроможності чинних тарифів.

Крім управлінь, до організаційної структури відносять такі служби банку:

Рис. 2.4. Окремі служби банку

Відділ кадрів зазвичай:

  • — планує чисельність і використання персоналу банку;
  • — здійснює набір персоналу та його розстановку;
  • — керує оплатою праці, організовує навчання і підвищення кваліфікації кадрів.

Бухгалтерія веде облік здійснених банком операцій на підставі первинної документації і відображення їх на рахунках бухгалтерського балансу.

Адміністративно-господарський відділ займається придбанням, підтримкою і продажем банківських будинків, споруд та обладнання. Спільно з відділом ЕОМ здійснює розробку та впровадження ЕОМ, оснащення банківських установ ЕОМ та організаційною технікою, веде архів.

Юридичний відділ розробляє нормативні документи та контролює правильність укладання банківських угод, складає договори, різного роду акти й інші ділові папери, позовні заяви, протести, веде справи банку в судових та адміністративних установах.

Ревізійний відділ. Служба внутрішнього банківського аудиту здійснює перевірку роботи банку і його філій відповідно до чинних нормативів обліку, інструкцій та інших нормативних документів.

Відділ впровадження і експлуатації ЕОМ організовує комп'ютерні системи банку, здійснює виконання електронних розрахунків і платежів, займається розробкою програмного забезпечення для відділів та управлінь банку, розробляє програми перспективного та поточного оснащення банку електронно-обчислювальною і оргтехнікою, спільно з адміністративним відділом реалізує ці програми.

Схему апарату управління відокремленого структурного підрозділу банку (філії) подано на рис. 2.4:

Рис.2.5. Схема  організаційної структури філії банку.

 

Діяльність  комерційних банків полягає в залученні грошових коштів та надання їх в кредит за більш високими процентними ставками, вони виступають посередниками між тими, хто у них потребує. Метою та рухомим мотивом здійснення такого посередництва являється одержання банківського прибутку.

Операції, за допомогою яких банки формують свої ресурси, називаються пасивними. Сутність пасивних операцій заключається у залученні різноманітних вкладів  у межах депозитних та ощадних  операцій, одержання кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також проведення інших операцій, в наслідок чого збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку.

Пасиви  банків складаються з власних, залучених  та запозичених коштів.

Власний капітал комерційного банку займає невелику питому вагу у сукупному  капіталі. Він служить, перш за все, для страхування інтересів вкладників, фінансового забезпечення своєї  оперативної діяльності. Виходячи з  цього власний капітал являється  важливим фактором забезпечення надійності функціонування банку та повинен  знаходитися під жорстоким контролем органів, які регулюють діяльність комерційного банку.

Банки залучають  вільні грошові кошти юридичних  та фізичних осіб шляхом виконання  депозитних операцій, в процесі яких використовують різні види банківських рахунків.

До запозиченого капіталу комерційного банку належать кошти, отримані від емісії та продажу  облігацій, та кредити, отримані у інших банків.

Мінімальний розмір статутного капіталу, загальне правило полягає в тому, що мінімальний розмір статутного капіталу акціонерних товариств має становити 1250 мінімальних заробітних плат, і  ця вимога поширюється в Україні  однаково на публічні і приватні акціонерні товариства. Друга Директива дозволяє не поширювати вимогу про мінімальний розмір статутного капіталу на приватні товариства, і чимало євпропейських країн скористувалися цією можливістю.

Підвищені вимоги до мінімального розміру статутного капіталу застосовуються для деяких категорій товариств:

страхові  компанії - 1 млн. євро (1.5 млн. євро для страховиків життя)[4.]

банки - 120 млн. грн. [5.]

Економічний зміст вимоги про мінімальний розмір статутного капіталу полягає у захисті інтересів кредиторів, які теоретично можуть задовольнити свої вимоги до товариства за рахунок його статутного капіталу. Звичайно, кошти, сплачені акціонерами при заснуванні товариства, не залишаються недоторканими протягом періоду його діяльності. Навпаки, вони можуть бути повернені засновникам у вигляді, наприклад, плати за послуги, надані компанії. Крім того, акціонери приватних акціонерних товариств можуть формувати статутний капітал за рахунок майна, майнових і немайнових прав, оцінка яких здійснюється ними на власний розсуд, а тому дійсна вартість такого майна і прав може бути значно меншою їх ринкової вартості. Отже, вимога про мінімальний розмір статутного капіталу сама по собі була б надто неефективним засобом захисту. Саме тому, закон вимагає після закінчення другого року та кожного наступного фінансового року діяльності товариства звіряти вартість чистих активів акціонерного товариства з розміром статутного капіталу. Якщо чисті активи будуть нижчими за розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане скликати загальні збори з метою зменшення свого статутного капіталу до рівня чистих активів і внести відповідні зміни до статуту. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від мінімального розміру статутного капіталу, встановленого законом, товариство зобов'язане протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію.

Статутний капітал банку UniCredit ,зареєстрований та сплачений ,на кінець 2011року становить 2271011 грн . Мінімальна заробітна плата становила з 01.12.2011 р 1004грн [6.]

Отже : статутний капітал банку UniCredit на 1016011грн перевищує мінімальну норму.

Станом  на 31 грудня 2011року резервний фонд банку  UniCredit становить 331805грн, відрахування до резервних фондів Банку здійснюється з чистого прибутку звітного року, що залишається у розпорядженні банку після сплати податків та інших обов’язкових платежів після прийняття відповідного рішення

Информация о работе Виробнича практика в ПАТ "Укрсоцбанк"