Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Октября 2013 в 14:44, курсовая работа
Метою написання курсової було детальне вивчення поняття, видів, структури та правил складання кошторису виробництва, зрозуміти, що таке собівартість та методи її калькуляції. Основним завданням було повне теоретичне ознайомлення з цією темою та здобуття певних практичних знань, що є ще більш важливим.
З таблиці видно, що на підприємстві є
7 одиниць не встановленого обладнання,
що складає 2,5%: (280-273)/
Найбільше таких верстатів
у ремонтно-механічному цеху-4,що складає
20%.
Це говорить про дуже не ефективне використання
обладнання в цьому цеху.
Водночас 13,6% (100-86,4) встановленого обладнання
по підприємству не працює.
Коефіцієнт установлення(залучення) обладнання
обчислюється за формулою:
Механічний цех №1: ;
Механічний цех №2: ;
Інструментальний цех: ;
Ремонтно-механічний цех: ;
Разом по підприємству: ;
Розрахунки наведено у таблиці:
Наявна кількість верстатів |
Установлена кількість верстатів |
Працююче обладнання |
Коефіцієнт обладнання | |
Механічний цех №1 |
127 |
125 |
102 |
0,984 |
Механічний цех №2 |
108 |
108 |
99 |
1 |
Інструментальний цех |
25 |
24 |
21 |
0,96 |
Ремонтно-механічний цех |
20 |
16 |
14 |
0,8 |
Разом по підприємству |
280 |
273 |
236 |
0,975 |
У процесі аналізу необхідно з'ясувати
причини, що заважають установленню обладнання,
і сприяти введенню його в дію або продажу,
якщо воно є непотрібним. Ту частину обладнання,
яка перебуває в резерві, необхідно перевірити,
після чого або ввести придатні його види
в експлуатацію або ліквідувати.
2) К(інт)—коефіцієнт
інтенсивного використання обладнання
показує, відношення кількості
продукції яку було виготовлено за одиницю
часу(Рфакт) до технічної(паспортної) продуктивності
(Рпасп) визначеної одиниці обладнання:
Механічний цех №1: ;
Механічний цех №2: ;
Інструментальний цех: ;
Ремонтно-механічний цех: ;
Разом по підприємству: ;
3) К(екст)—коефіцієнт екстенсивного
використання обладнання показує відношення
витраченого часу для здійснення виробничих
процесів Т(факт) до календарного фонду
робочого часу Т(кален) визначеної одиниці
обладнання:
Т(кален)= (календарний фонд часу-вихідні і святкові дні)• тривалість робочої зміни • кількість змін:
Т(кален)=(365-112)•7,9•2=3997,
Механічний цех №1:
Механічний цех №2: ;
Інструментальний цех: ;
Ремонтно-механічний цех: ;
Разом по підприємству: ;
4) К(інтегр)—коефіцієнт
інтегрального використання обладнання,
характеризує ступінь завантаження виробничого
обладнання за його продуктивністю і часом роботи. Обчислюється за формулою:
Механічний цех №1: ;
Механічний цех №2: ;
Інструментальний цех: ;
Ремонтно-механічний цех: ;
Разом по підприємству: ;
5) Rп—резерв виробничої потужності, показує
на скільки можна підвищити ефективність
використання виробничого обладнання
згідно з умовами його використання за
Механічний цех №1: ;
Механічний цех №2: ;
Інструментальний цех: ;
Ремонтно-механічний цех: ;
Разом по підприємству: ;
Розрахунки показників
відобразимо у таблиці:
Середній |
Середній |
Дійсний |
|
|
|
| |
Механічний цех №1 |
11 |
12 |
3800 |
0,917 |
0,951 |
0,872 |
0,128 |
Механічний цех №2 |
10 |
12 |
3750 |
0,833 |
0,938 |
0,781 |
0,219 |
Інструментальний цех |
10 |
10 |
3860 |
1 |
0,966 |
0,966 |
0,034 |
Ремонтно-механічний цех |
6,5 |
9 |
3860 |
0,722 |
0,966 |
0,697 |
0,303 |
Разом по підприємству |
9.4 |
10,75 |
3810 |
0,874 |
0,953 |
0,833 |
0,167 |
6) Коефіцієнт змінності роботи устаткування. Він являє собою відношення загальної суми верстато-змін, відпрацьованих за добу всім устаткуванням, до загальної кількості устаткування:
Кзм=Кверст-зм ⁄ n або Кзм=(N1+N2+N3) ⁄ Nmax
(без урахування внутрішньо змінних витрат робочого часу);
де Кверст-зм – кількість відпрацьованих верстато-змін;
n‑ загальна кількість одиниць обладнання;
N1,N2,N3‑ кількість одиниць обладнання, що працювало відповідно в першу, другу та третю зміни;
Nmax– кількість обладнання, що працювало в максимально завантажену зміну, або кількість наявного обладнання.
Коефіцієнт змінності свідчить, скільки в середньому змін працювала кожна одиниця устаткування, але окреме устаткування працює не цілу зміну, а лише її частину, тому точніше коефіцієнт змінності можна визначити за формулою:
(з урахуванням внутрішньо змінних витрат робочого часу);
де Вмф‑ фактична верстатомісткість виробничої програми, верстато-годин;
Фд‑ дійсний фонд робочого часу всього устаткування
при однозмінній роботі, год.
Кзм=(102+86) ⁄ 102=1,843
Кзм1=(720+560) ⁄ 125•7,9=1,296
Кзм=(99+78) ⁄ 99=1,788
Кзм1=(694+496) / 108•7,9=1,395
Кзм=(21+16) ⁄ 21=1,762
Кзм1=(146+99) ⁄ 24•7,9=1,292
Кзм=(14+11) ⁄ 14=1,786
Кзм1=(101+65) ⁄ 16•7,9=1,313
Кзм=(236+191) ⁄ 236=1,809
Кзм1=(1661+1220) ⁄ 273•7,9=1,336
Висновок:
Рівень завантаження верстатів
найкращий у інструментальному цеху. Ефективність
виробництва у цьому цеху дуже висока.
Найгірше використовується обладнання
у ремонтно-механічному цеху. В цілому
по підприємству рівень завантаження
верстатів знаходиться на високому рівні.
Резерв потужності по підприємству
в цілому Rп=0,167(16,7%), що свідчить про досить
високу завантаженість обладнання. Підвищити
завантаження верстатів на підприємстві
можливо за рахунок більш ефективного
використання обладнання в ремонтно-механічному
та в механічному цеху №2. Значному поліпшенню
екстенсивного завантаження діючих засобів
праці сприяє зниження частки недіючого
устаткування, розміри якого є значними
(декілька десятків тисяч одиниць) лише
на промислових підприємствах України,
а також виведення з експлуатації зайвого
та неефективно використовуваного устаткування
і організація завдяки цьому повноцінної
двозмінної роботи. За існуючими розрахунками
здійснення таких заходів дало б можливість
підвищити фондовіддачу на підприємствах
різних галузей промисловості та народного
господарства на 10-15 і більше відсотків.
Вирішальне
значення для підвищення рівня інтенсивного використання основних
фондів має своєчасне здійснення заходів
щодо заміни та модернізації фізично спрацьованого
і технічно застарілого устаткування.
Для підтримання порівняно високого технічного
рівня виробництва на підприємствах треба
щорічно замінювати 4-6% і модернізувати
6-8% діючого парку машин, устаткування
та інших видів знарядь праці.
Коефіцієнт змінності роботи
устаткування — відношення загальної
кількості відпрацьованих машинозмін
за добу до числа встановленого устаткування.
Він показує, скільки
в середньому змін працювала кожна
одиниця устаткування.
Тому, разом по підприємству цей показник
характеризує рівень завантаження устаткування
за добу на 90,45%, що свідчить про досить
великий рівень завантаження. Проте
використовуваний на підприємствах спосіб
його розрахунку не можна визнати досконалим,
оскільки не враховує внутрізмінні втрати
робочого часу. У зв'язку з цим коефіцієнт
змінності методологічно правильніше
обчислювати виходячи з коефіцієнту використання
календарного фонду часу і максимальної
змінності роботи устаткування, яка дорівнює
трьом при восьмигодинній тривалості
Кзм1 більш точно характеризує
екстенсивний рівень використання устаткування,
тому що при його обчисленні використовують
не тільки кількість наявних верстатів
а й враховується час безпосередньої роботи
цих верстатів. Тому він дає більш точні
дані щодо роботи устаткування. Наприклад,
механічних цех №2 найбільше характеризує
рівень устаткування, бо час роботи цих
верстатів найбільш наближений до 2 змін.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Типове положенні з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджене постановою КМУ від 26.04 96 р. № 473.
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”: Наказ Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318.
3. Методичні рекомендації № 47 - "Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості", затверджені Наказом Державного комітету промислової політики України від 2 лютого 2007 р. № 47.
4. Андрушків М. І., Реверчук Н Й., Савенко І. Л. Становлення підприємництва в умовах ринкової економіки. – К. : Молодь, 2006. – 324 с.
5. Бандурка О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я. Фінансова діяльність підприємства: Підручник – К. : Либідь, 2005. – 254 с.
6. Білик М. Д. Управління фінансами підприємств. - К. : Знання, 2008. – 362 с.
7. Бойчик І. М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. –К. : Атіка, 2005. –480 с.
8. Бойчик М. І., Харів П. С., Хопчан М. І. Економіка підприємства. – Львів : Сполом, 2007. – 212 с.
9. Болюх М. А., Бурчевський В. З., Горбаток М. І. та ін.; за ред. акад. НАНУ, проф. Чумаченка М. Г. «Економічний аналіз»: Навч. посібник / — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К. : КНЕУ, 2006. — 556 с.
10. Бондар І. Ю., Пахомов В. Г. Управління витратами виробництва та собівартістю продукції. - К. : Державний торгово-економічний інститут, 2007. – 371 с.
11. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
12. Іванілов О. С. Економіка підприємства: підруч. [для студ. Вищ. Навч.закл.]/ О. С. Іванілов –К. : Центр учбової літератури, 2009. –728 с. ( 590-623)
13. Іванова Н. Ю. Аналіз беззбитковості виробництва: теорія та практика: Навчальний посібник. – Київ : Лібра, 2008. - 72 с.
14. Манів З. О., Луцький І. М. Економіка підприємства: Навчальний посіб. –2-ге вид., стер. –К. : Знання, 2006. –580 с.
15. Петрович Й. М. Економіка виробничого підприємництва. - К. : Знання, 2001. – 462 с.
16. Плаксієнко В. Я., Пісьмаченко Л. М., Рябий Є. І. Бухгалтерський облік у сільському господарстві України: Підручник для студентів вищих закладів К. : Центр навчальної літератури, 2007. - 492с.
17. Покропивного С. Ф. Економіка підприємства: Підручник – Вид.2-ге, перероб. та доп. –К.:КНЕУ, 2001. –528 с.
18. Філінков О. К. Розміри підприємств і собівартість продукції// Економіка України, 2006.- № 9.- 50 с.
19. Шандова Н. В. Використання собівартості для прийняття управлінських рішень// Фінанси України, 2008.- № 2.- 20 с.
20. Шваб Л. І. Економіка підприємства : Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. 4-е вид. –К. : Каравела, 2007. –584 с.
21. Шегди А. В. Економіка підприємства / За ред.– К.: Знання, 2006. –614 с.
22. Шеремет О. О. «Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К. : Знання, 2005. – 196 с.
Информация о работе Витрати підприємства та собівартість продукції