Використання музичного фольклору на уроках музичного мистецтва

Використання  музичного фольклору на уроках

                 музики в початкових класах

 

     

                                                                             Курсова робота з 

                                                                           " методики музичного

                                                                            виховання"

                                                     студентки 4 курсу

                                                                            заочної  форми навчання

                                                                            Демченко  Т.В

                                                                            Науковий керівник 

                                                                            викладач Фоломеєва Н.А

 

 

 

 

                                                  Суми 2012

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МУЗИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ НА УРОКАХ МУЗИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

1.1. Музичний фольклор як наукова проблема....................................... 7

1.2. Музичний фольклор як невід'ємна частина навчально-виховного процесу молодших школярів на уроках музики..............................................13

1.3. Вікові особливості молодших школярів

РОЗДІЛ II. МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ МУЗИЧНОГО ФОЛЬКЛОРУ НА УРОКАХ МУЗИКИ В ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

2.1 Методичні рекомендації щодо використання музичного фольклору на уроках музики у початковій школі...............................................................24

2.2 План - конспект уроку музики на тему: " Ой, Весно, Весно, що ти нам принесла ".....................................................................................................39

ВИСНОВКИ.............................................................................................44

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Національна культура в усі  часи насамперед означала світогляд  і систему цінностей, унікальний образ будь-якої країни та її народу в багатоманітній мозаїці вселюдської цивілізації - той духовний і моральний фундамент, на якому виростає особистість зі своїми індивідуальністю та національною ідентичністю. Кожен народ є творцем і володарем створених ним духовних цінностей, які становлять його національні святині, що з плином часу набувають все більшої ваги.

На початку XXI століття ми прагнемо відродити національну  культуру та історію українського народу. Нагальним, великим і складним завданням постало формування духовного світу дітей - духовності, як провідної якості особистості. Важливим загальним фактором духовного життя українського народу стало усвідомлення особливого значення могутнього духовно-творчого потенціалу української традиційної культури, яка є головним чинником морально-естетичного самооздоровлення і відродження національної самосвідомості, духовності народу, проявом ментальності, підґрунтям для розвитку професійного мистецтва.

Невід'ємним компонентом  сучасної загальноосвітньої підготовки в Україні є музично-естетичне виховання. Його спрямування на опанування підростаючим поколінням національним культурним досвідом, зокрема фольклорним арсеналом культури, співвідноситься з доктринальними Положеннями Законів  "Про мову", "Про освіту".

Виховання засобами дитячого музичного фольклору, традиційних  календарних та обрядових свят, ігор, розглядається як невід'ємна частина  навчально-виховного процесу на уроках музики. Адже музичний фольклор, як першооснова музичної культури, є природним підґрунтям для формування основ музичної культури учнів.

Однак, не зважаючи на вагомий  теоретичний та практичний внесок вищевказаних досліджень у розв'язання означеної  проблеми, залишаються недостатньо  дослідженими методичні засади використання українського музичного фольклору на уроках музики. Потребують подальшого вивчення питання комплексного використання етнічного мистецького фонду як домінанти музичного виховання й навчання дітей на важливому етапі шкільного дитинства. Становить проблему недостатність репертуарних збірок, науково-методичних посібників, у яких було б розкрито значення вітчизняного музичного фольклору в музично-естетичному становленні молодших школярів, здійснено систематизацію і адаптацію до певного дитячого віку його зразків..

Український дитячий музичний фольклор викликає особливий інтерес. Він допомагає вирішенню широкого кола педагогічних завдань, пов'язаних з музично-естетичним вихованням дітей молодшого шкільного віку. Високий мистецький рівень, невичерпна енергія, завзяття, емоційна насиченість вітчизняного фольклору, розмаїття пісень яскраво відбивають світогляд, естетичні уподобання, саму психологію українського народу. Це самобутнє явище посідає визначне місце не тільки в національній, а й у європейській та загалом світовій культурі. Тому базування процесів виховання та навчання дітей з раннього віку на народних традиціях, серед яких особливе значення належить пісенному жанру дитячого фольклору, є актуальним.

Актуальність - Соціально-педагогічне значення українського дитячого музичного фольклору настільки багатогранне, що в ньому знаходять відображення не лише естетичні й етичні ідеали, а й історія, філософія, психологія, дидактика - вся ціннісна система, культурна спадщина українського народу, яку він передавав поколінням. Як першооснова музичної культури, вітчизняний музичний фольклор, є природним підґрунтям для загального музично-естетичного розвитку, формування музичної культури, зокрема музичних здібностей у дітей молодшого шкільного віку.

По-перше, особливості фольклорної  музичної мови - простота та музичність мелодій утішок, забавлянь, колискових, якими постійно супроводжуються  будь-які моменти повсякденного  життя дитини, - формують здатність  молодшого школяра до сприймання, естетичні смаки, становлення інтересів, допомагають кожній дитині швидко запам'ятати і репродукувати їх композиційну побудову. Веселі пісеньки-пестушки, різноманітні жартівливі ігри з використанням ритмічних рухів, торохтілок, дитячих музичних іграшок та музичних інструментів запам'ятовуються, надають різні музичні враження, розвивають природні музичні нахили. Згідно з дослідженнями С.Науменко, музичні здібності мають комунікативний характер, "несуть в собі спілкувальні можливості, що дозволяє дитині легше входити в новий для неї світ (адаптуватися в ньому)" .

По-друге, пісенний фольклор, будучи важливим засобом інтелектуального та духовного зростання, має дивовижну здібність розвивати у школярів творчий підхід, виховувати творчу фантазію, дає можливість проявляти власні творчі можливості. Активним засобом розвитку творчої діяльності є творчі завдання. Саме особливості пісенного дитячого фольклору, його природність спонукають дітей до творчих дій, активізації ініціативи, емоційної чутності. Тільки в таких умовах найбільш повно розкриваються творчі можливості дітей.

Питання музично-естетичного виховання дітей молодшого шкільного віку засобами народної художньої творчості в педагогічній літературі знайшли широке висвітлення. Так, науково-теоретичні дослідження і методичні рекомендації педагогів (Л.Артемова, А.Богуш, М.Лисенко, Т.Науменко, М.Стельмахович, А.Шевчук) дозволили розкрити роль народного мистецтва у збагаченні естетичних почуттів дітей, у розвитку їхніх оцінних суджень, в організації дитячої творчості на фольклорному матеріалі.

Дослідження особливостей та педагогічних можливостей українського дитячого музичного фольклору доводить, що він, як феномен вітчизняної народної творчості, має неоціненне значення в сучасній педагогічній практиці і є багатогранним матеріалом у виховній роботі з дітьми молодшого шкільного віку. Музичне виховання, засноване на використанні фольклорних здобутків, має універсальний характер і ефективне при застосуванні в роботі з дітьми різного віку та ступеню їх розвитку. Цікавий, простий і доступний для сприймання, вітчизняний дитячий музичний фольклор є унікальним засобом формування основ музичної культури  молодших школярів.

Важливість порушеної  проблеми, науковий пошук ефективних шляхів застосування музичного фольклору  у навчально-виховному процесі  молодших школярів на уроках музики, потреби  практики, а також недостатність досліджень з вищезазначеної проблеми визначили вибір теми курсової роботи: " Використання музичного фольклору на уроках музики в початкових класах ".

Об'єкт дослідження - процес використання музичного фольклору на уроках музики у початковій школі

Предмет дослідження - методичні аспекти використання музичного фольклору на уроках музики у початковій школі

Мета дослідження - науково-теоретично обґрунтувати та розробити методичні рекомендації щодо використання музичного фольклору на уроках музики у початковій школі

Завдання дослідження:

• на основі аналізу наукових першоджерел виявити основні  теоретичні позиції щодо понять „  фольклор", „ музичний фольклор",

• обґрунтувати   важливість   застосування   музичного   фольклору у навчально-виховному  процесі молодших школярів на уроках музики;

• вивчити вікові особливості  молодшого школяра;

• розробити методичні  рекомендації щодо використання музичного  фольклору на уроках музики у початковій школі;

• надати методичну розробку у формі плану-конспекту уроку  музики, пов'язаного з темою дослідження.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, в якому визначена актуальність, об'єкт, предмет, мета та завдання дослідження, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

1.Музичний фольклор як наукова проблема

 

Для окреслення сутності змісту фольклорного арсеналу української культури в реаліях сьогодення звернімося до традиційного визначення фольклору.

Усталеним вважається трактування  терміну «фольклор» як похідного від англійського folk—рід, народ, lore—знання, що разом означають «народна мудрість, народознавство». Одним із перших цей термін використав англієць В. Томе, який 1846 р. під псевдонімом А. Мер-тон надрукував у часописі «Атенеум» (№ 982) статтю «The Folklore».

У першому в Україні  словнику-довіднику про національні  скарби усної народної словесності  «Українська фольклористика» (Тернопіль, 2008) зазначається, що в українську науку  цей термін почав входити в останній чверті XIX ст. (у працях М. Драгоманова, І. Франка) і вживався як синонім визначень «народна словесність», «усна народна творчість», «народна поетична творчість», які й досі є часто вживаними в українській фольклористиці. «Головно в цьому значенні — як назва неписаної народної літератури, мистецтва народного слова, сукупності різних видів і жанрів народної творчості: пісень, казок, легенд, переказів, приказок, прислів'їв, загадок, анекдотів, замовлянь, театральних сценок тощо — вживається термін «фольклор» в українській науці і в наш час. Визначальними ознаками фольклору вважається усність творення і поширення його зразків, колективність — поєднання індивідуального і групового червенів (фарб — авт.) творчості, анонімність (не фіксованість авторства), багатоваріантність (змінність тексту), традиційність (дотримання певних усталених форм і норм творення)... В науковій літературі вживаються і парні визначення: фольклор словесний, фольклор музичний, фольклор обрядовий, фольклор ігровий, фольклор танцювальний, фольклор драматичний. Поділяється також на фольклор давній і новий, різних соціальних верств і груп — селянський і міський, робітничий, солдатський, заробітчанський, партизанський, повстанський, студентський, еротичний (сороміцький) та ін.

У найширшому тлумаченні фольклор — це все, що твориться народом і передається традиційно — від казки до гаптованої сорочки, від писанки до далеко неестетичного рецепту дублення шкіри.

Специфіка нашого дослідження  вимагає з'ясування сутності феномену "музичний фольклор" та "дитячий  музичний фольклор". У музичному енциклопедичному словнику (гол. ред. Г. Келдиш. — М., 1990), вкладено тотожний смисл у значеннях «фольклор музичний» та «народна музика»: «Народна музика, музичний фольклор — вокальна (переважно пісенна), інструментальна, вокально-інструментальна та музично-танцювальна творчість народу (від первісних мисливців, риболовів, скотарів-кочівників, пастухів та землеробів до сільського та міського працюючого населення, робітників, військового та студентського демократичного середовища, промислового пролетаріату). Народна музика — невід'ємна частина народної художньої творчості (фольклору), що існує, як правило, в усній (не писемній) формі і передається лише виконавськими традиціями. Традиційність — основна ознака народної музики як музики усної традиції. Художні традиції ранніх суспільних формацій виключно сталі, на багато століть визначають специфіку фольклору. Із різноманітних форм і типів первісного синкретизму (обрядові дії, ігри тощо) сформувалися і розвинулися самостійні жанри музичного мистецтва — пісенні, інструментальні, танцювальні — з їх майбутньою інтеграцією в синтетичні види творчості».

Фольклор є складовою  частиною національної духовної культури, синтетичною формою суспільної свідомості й засобом виховання особистості. Як тип народної художньої культури - втілює особливу картину світу, зародився в класовому суспільстві на основі поділу праці, але його джерела знаходяться в первісній культурі.

Головна функція фольклору  — задоволення природної потреби людей у самовираженні й спілкуванні. Фольклор — відображення картини світу, що змінюється разом зі зміною соціально-історичних реалій. Варте уваги розуміння фольклору не тільки як виду мистецтва, а насамперед як народної мудрості, що формує духовний світ; духовну культуру всього народу й окремої людини, як втілення знань, цінностей, норм тощо різних спільнот; соціальних груп та людей.

Сучасне мистецтво спрямоване в майбутнє, але через традиції найтісніше пов'язане з минулим. «Все наступне проливає світло на попереднє»^. Ця теза дає підстави замислитися над тим, що не минуле пояснює майбутнє, а навпаки — проекція спільного майбутнього дозволяє прочитати і зрозуміти сьогодення і нашу історію. Відносна умовність поняття «минуле» стає стосовно сучасного уже традицією.