Проблеми та перспективи розвитку вищої освіти в Німеччині сьогодні

Наступний тип первинного ступеня ─ це загальна школа, у якій навчаються діти від 5 до 10 класу. Деякі загальні школи мають власний вищий ступінь, який створено за зразком гімназійного. В інтегрованій загальній школі частина предметів (математика, перша іноземна мова, німецька мова, хімія (фізика) викладається, починаючи з 8 класу, за системою курсів. Спеціальні школи відвідують діти та підлітки, які не можуть отримати достатнього розвитку в загальних школах через інвалідність. Обов’язковість шкільної освіти поширюється і на них. Вечірні гімназії надають дорослим змогу поряд з їхньою щоденною діяльністю підготуватися до екзамену на атестат зрілості.

До кожного виду школи  у ФРН спеціально готують учителів. Всі вони повинні мати вищу освіту. Майбутній вчитель початкової чи основної школи навчається, як правило, протягом семи семестрів. Триваліше навчання ─ від восьми до дев’яти семестрів вимагається від учителів реальних, спеціальних шкіл, гімназій і професійних шкіл. Всі кандидати на посаду вчителя зобов’язані скласти Перший державний іспит; після нього передбачено педагогічно-практичну освіту у формі підготовчої праці на шкільних практичних семінарах та в навчальних закладах, котра завершується складанням Другого державного іспиту. Вчителі державних шкіл, як правило, чиновники на службі земель.

1.2. Середня школа

 

В Німеччині існують  різні види середніх шкіл: Hauptschule, Realschule та Gymnasium. Hauptschule була задумана як школа з практичним підходом і меншою кількістю складних предметів; вона має готувати до ремісничих професій. Рівень викладання там доволі низький. Фактично зараз установа Hauptschule перетворилася на зібрання найслабших школярів, переважно з сімей мігрантів, в яких батьки через власну неосвіченість не розуміють важливості доброї освіти для майбутнього дітей. З атестатом Hauptschule майже неможливо знайти хорошу роботу, і часто після Hauptschule випускники одразу потрапляють у замкнене коло безробіття. Через свою недосконалість цей вид шкіл вже був відмінений в деяких землях. [30]

Realschule має кращу репутацію,  більший спектр предметів, ґрунтовнішу підготовку. Закінчення Realschule дає так званий атестат про закінчену середню загальну освіту (mittlere Reife). Перспективи знайти роботу з атестатом Realschule значно кращі; крім того, після закінчення Realschule учні можуть піти до останніх класів ґімназії і отримати там т. з. Abitur — пройти випускні іспити на атестат зрілості, без яких неможливо поступити до вищого навчального закладу.

Gymnasium — найпрестижніший  вид середньої освіти. Лише після  закінчення гімназії (середній рівень  плюс 2-3 класи вищої гімназії, т. з. Gymnasiale Oberstufe) можна поступати в університети та інші вищі навчальні заклади. Гімназія поділяється на середню (з 5/7 до десятого класів) та вищу (можна порівняти з американською High School, класи з 11 по 12 або з 11 по 13). Критики закидають гімназіям елітарність і вимагають введення єдиної загальної середньої школи, т. з. Gesamtschule, де учні усі роки до атестату навчатимуться разом. Такі школи вже існують подекуди, але в свою чергу прибічники нинішньої диференційованої системи освіти критикують загальні школи за те, що слабкі та обдаровані учні там навчаються разом. У деяких землях, наприклад, у Баварії та в землі Баден-Вюртемберг не батьки, а вчителі вирішують, куди піде дитина після початкової школи (до Hauptschule, Realschule чи Gymnasium). Таке рішення дуже відповідальне і може вплинути на майбутнє дитини. Цей факт часто критикують у пресі, на тій підставі, що на такому ранньому рівні не можна дати будь-яку ґрунтовну оцінку здібностей дитини та прогноз розитку особистості. [30]

Складення Abitur в гімназії — сильний стрес для учнів, обсяг матеріалу в останніх класах надзвичайно великий. Загалом рівень викладання у гімназіях дуже високий, його можна порівняти з 1-2 курсами  університету у країнах із трьохступеневою системою освіти. Це обумовлено тим, що вступних іспитів до університету не існує, натомість що краща середня оцінка Abitur, то легше потрапити на престижний факультет. Набір проводиться відповідно до оцінки в атестаті. В університетах існує так званий Numerus Clausus, тобто кількість вільних місць. Відповідно до цієї кількості факультети встановлюють середній прохідний бал. Тому що вищий середній бал Abitur у випускника, то більший у нього вибір і вірогідність потрапити на престижний факультет чи на факультет свого бажання.

1.3. Університети Німеччини

 

Раніше в університетах  Німеччини існували такі форми навчання та вчені ступені як магістр (Magister) та диплом (Diplom), з написанням магістерської  або дипломної роботи відповідно. Магістр означав широкий профіль (як правило, у гуманітарних науках) з головним та кількома побічними предметами. Наприклад: магістр філософії (головний предмет), педагогіки та історії. Так званий «диплом» означав закінчення факультету природничих наук, інженерні та економічні факультети також присвоювали диплом, а не магістра. [30]

У зв'язку з участю Німеччини  у Болонському Процесі (уніфікація європейської системи освіти) форми  навчання «магістр» та «диплом» припиняють своє існування у 2010 році, натомість  вводиться двоступенева система «бакалавр — мастер» (Bachelor — Master of Arts). Зараз у німецьких університетах йде реструктуризація відповідно до Болонського Процесу, цей процес викликає певні проблеми. Велика кількість студентів та деякі викладачі незадоволені введенням Болонського Процесу. Зокрема, той обсяг матеріалу, що його раніше треба було обробити за 4 роки магістерського навчання, зараз треба засвоїти за 3 роки бакалаврату, що призводить до стресу та перевантаження. Модульна система та т. з. «кредитні пункти» (ECTS — European Credit Transfer System) також дають підстави для критики.

Навчання в державних  університетах загалом безкоштовне, однак з 2007 року у деяких землях в  зв'язку з нестачею коштів було введено  т. з. Semestergebühren (плату за семестр), що складає близько 500 євро. [44]

1.4. Інші види освіти

 

Інші види вищої та післяшкільної освіти в Німеччині  включають вищі спеціальні школи (Fachhochschule), технікуми (Fachschule) та ремісничі школи (Berufsschule). Поширеним є т. з. Ausbildung im Betrieb (часто коротко просто «Ausbildung») — професійне навчання, пов'язане з одночасною щоденною практичною роботою на підприємстві, виробництві. Багато підприємств та фірм набирають так званих «Azubis» (Auszubildende) — учнів на виробництві. Таке практичне навчання триває 3 роки і закінчується набуттям практичної професії.

Загалом німецька система  освіти складна та розгалужена і  є предметом постійних дебатів  у пресі та політиці, зокрема, що стосується проблем з недостатньою інтеграцією та допомогою учням  із сімей мігрантів (частка учнів іноземного походження, що отримують Abitur у гімназії та досягають атестату зрілості складає всього 10%). Іншим важливим пунктом критики є рання сегрегація школярів відповідно до їх здібностей і спрямування до Hauptschule, Realschule чи Gymnasium. Оскільки успіхи дітей у навчанні часто напряму залежать від рівня освіти батьків, їх доходу та наявного вільного часу на заняття з дітьми, такий ранній розподіл по різних школах призводить до «цементування» соціального розшарування. [44]

Німеччина займає четверте місце в світі за підготовкою висококваліфікованих спеціалістів (після Сполучених Штатів Америки, Індії та Китаю), але в той же час існує потреба в реформі системи освіти, особливо освіти шкільної.

 

РОЗДІЛ 2. ВИЩА ОСВІТА У  НІМЕЧЧИНІ

2.1. Загальні відомості

 

Німеччина зберегла вірність своїй багатій на зміни 2000-літньої  історії. У цій державі, розташованій у самому центрі Європи, одними з  перших з'явилися університети. Перший німецький університет — це університет  у Гейдельберзі був заснований у 1З86 році.

Серед більш ніж 300 вищих  навчальних закладів Німеччини особливе місце займають університети. Для  вступу в німецький університет  найкраще навчатися в коледжі  довузівскої підготовки (Studienkolleg) два  роки. Хто не вчитися за програмою  довузівської підготовки, повинний здати іспит на підтвердження рівня знань німецької мови (Feststellungspruefung).

Програма коледжу має  п'ять напрямків:

Т - курс закінчується здачею екзаменів з математики і фізики (або хімії – на вибір),

М - курс - біологія або  хімія, фізика або математика,

W - курс - математика й  економіка,

S - курс - іноземна мова, історія або соціальні науки,  або географія, або 
німецька література,

G - курс - історія, німецька література, англійська або соціальна науки,  або географія, [44]

Скрізь, крім S, потрібно також здача екзамену з німецької мови. Щоб поступити в коледж, теж потрібно підтвердити знання німецької мови (досить, наприклад, пред'явити сертифікат ZMP — Zentrale Mittelstuffen Pruefung — Інститут ім. Ґете).

Вузи Німеччини можна умовно поділити на університети загального профілю (Universitaeten) і технічні (Technishe Universitaelen), об'єднані вищі школи — технічні (Technishe Hochschulen) і професійні (Fachhochschulen), a також гуманітарні вищі навчальні заклади. До складу останніх входять коледжі мистецтв (Musikhochschulen, Kunsthochschulen), педагогічні вузи (Paedagogishen Hochschulen), вузи з підготовки чиновників і священиків.

Від спеціальних вузів університети відрізняються тим, що надають право  одержати ступені кандидата і  доктора наук. Крім університетів і прирівняних до них вузів, у німецькій системі вищої освіти близько 30 років тому з'явилися спеціальні вищі навчальні заклади.

Більшість вузів Німеччини —  державні. Безкоштовна освіта —  головна перевага навчання в цій  країні. Приватні платні університети теж є, але їх небагато. Безкоштовна і при цьому якісна вище освіта залучає величезну кількість абітурієнтів із самої Німеччини й інших країн. Більше шансів вступити в тих, у кого вищий середній бал Abitur і триваліший термін очікування місця (вступ йде за списком).

Причина привабливості німецької  освіти криється в тому, що, зберігши старі університетські традиції, навчальні заклади Німеччини, поряд  із забезпеченням студентів фундаментальною  теоретичною базою, здійснюють також  фахове практичне навчання. [44]

Багато вищих шкіл Німеччини  в останні кілька років організували платні магістерські програми, що передбачають можливість навчання англійською мовою. Тривалість навчання складає 3-5 семестрів.

Якщо у абітурієнта немає  відповідного сертифіката Ґете - інституту, здається екзамен з німецької мови DSH (Deutsche Sprachpruefung fuer den Hochschulzugang). Він містить у собі письмове завдання, прослуховування тексту, постановку питань до обох завдань і співбесіду. Без відповідної підготовки здати його складно.

Вступних іспитів у німецьких  університетах немає. Виключення складають  тільки творчі спеціальності і найпрестижніші в країні спеціальності — медицина, стоматологія, філософія й ін. У  вузах Німеччини можна одержати вищу освіту з більш, ніж 400 спеціальностей,

2.2. Навчальний процес

 

Навчальний рік у німецьких  вузах розділений на 2 семестри; зимовий  і літній. Оскільки розпочати навчання в німецькому вузі можна з будь-якого  семестру (зимового — з вересня-жовтня, літнього — з березня-квітня), є два терміни прийому документів; на зимовий семестр треба зареєструватися до 15 липня, на літній — до 15 січня.

Навчання в будь-якому німецькому вузі поділяється на базовий курс (Grundstudium) І наступний професійний  курс (Hauptstudium), кожен тривалістю мінімум 4 семестри. Перший затверджується здачею проміжних іспитів (Zwischenprüfung) або переддипломного іспиту (Diplom-Vorpruefung). У цей період навчальний план має включати 20 і більше годин занять у тиждень з обов'язкових предметів і семінари (кількість обов'язкових годин може змінюватися в залежності від факультету). У завершальний період навчання з'являється більше предметів на вибір. [16, с.88-91]

Дані про успішність заносяться в аналог нашої залікової  книжки (Scheine). Тривалість навчання у  вузі — від 8 до 12 семестрів. По закінченні навчання в залежності від спеціальності і типу вузу здається або дипломний іспит (Diplom), або іспит на ступінь магістра (МА), або державний іспит (Staatexmen). Як і в Україні, у Німеччині прийнято видавати диплом про вищу освіту. Його одержують випускники більшості математичних, природничих, економічних і соціально-наукових факультетів. Найбільш розповсюджений ступінь, присуджуваний після закінчення навчання на гуманітарних факультетах — магістр.

Випускники університетів мають право продовжити наукову діяльність в аспірантурі (докторантурі) і по закінченні захистити дисертацію. Після закінчення аспірантури можна отримати ступінь Ph (Доктор).

У світі з кожним роком  зростає число студентів, які  їдуть навчатись за кордон. І кожний десятий з них обирає Німеччину. Чому?

Академічний ландшафт Федеративної Республіки привабливий як для починаючих студентів, так і для молодих  вчених. Його відмінна риса - гармонійне поєднання старих університетських традицій і сучасних досягнень науки. У "студентському містечку Німеччини" нараховується понад 300 ВНЗ. Разом зі старими університетами, що відрізняються широким вибором класичних предметів, у Німеччині з’являються все більше і більше нових ВНЗ, які роблять ставку на міждисциплінарне навчання і тісний зв’язок між теорією і практикою. Головний принцип вищої освіти у Німеччині - "академічна свобода". Тому до німецького університету може вступити кожний за умови виконання вимог допуску до навчання у ВНЗ. Відповідно до принципу "академічної свободи" навчання є безкоштовним. Плату стягують лише нечисленні приватні університети. [16, с.88-91]

Інший важливий принцип  німецьких ВНЗ – зв’язок навчального  процесу і наукових досліджень. В  університетах ФРН працює багато відомих науковців. У лабораторіях при університетах часто здійснюються відкриття світового рівня.

Наукові і учбові процеси  не обмежуються одними лише теоретичними заняттями і розробками. У німецьких  ВНЗ дають не тільки теоретичну освіту, але і досвід практичної роботи за спеціальністю. Фундаментальні дослідження тут поєднуються з прикладними науками. Існує багато прикладів вдалої співпраці університетів з міжнародними концернами і закордонними дослідними інститутами. Усе це підвищує конкурентоспроможність і кар’єрні шанси випускників німецьких ВНЗ.

Вища освіта і кар’єра. Той, хто не прагне до наукової кар’єри, може обрати для навчання один з вищих спеціальних учбових закладів або поступити до одного з політехнічних інститутів. З практичною стороною обраної професії студенти цих вузів знайомляться на німецьких підприємствах. Промисловість зацікавлена у встановленні контактів з іноземними студентами, яких вона розглядає як своїх потенційних менеджерів або партнерів у бізнесі за кордоном.