Проблеми та перспективи розвитку вищої освіти в Німеччині сьогодні

Стипендії. У Німеччині існує багато фондів, завданням яких є фінансова підтримка обдарованих студентів ( Begabtenfoerderung ). При цьому, під "обдарованістю" розуміють не стільки здатність отримувати гарні оцінки, скільки особисті якості потенційного стипендіата, його життєва позиція.  
Деякі фонди займаються, головним чином, наданням стипендій студентам. Інші – надають фінансову підтримку аспірантам (Doktorand), які працюють над дисертаціями. Частина фондів отримує державні субсидії або фінансуються німецькими фірмами, інші знаходяться під опікою церков або існують на приватні пожертви.

Багато програм надають  фінансову підтримку іноземним  студентам і особам, які мають  ступінь (Graduierte). Так як кількість  бажаючих отримати стипендії для  навчання у Німеччині велика, потрібно потурбуватися про завчасну подачу заявок і вірне їх оформлення. [16, с.88-91]

Поряд зі Службою академічних  обмінів Німеччини DAAD і приватними фондами, фінансову підтримку іноземним  студентам пропонують і фонди  політичних партій. З правової точки  зору вони не входять до організаційної структури партій, але дуже близькі до їх політичних позицій.

Важливо відмітити, що розмір стипендії розраховано таким  чином, щоб цих коштів вистачило  на життя. Спочатку ця сума може здатись  великою, але повірте, що до кінця  місяця від неї у вас мало що буде залишатись. Якщо стипендіат знайде можливість підробляти під час навчання, то він повинен повідомити про це в підтримуючий його фонд. Як правило, у таких випадках сума, зароблена студентом, вираховується зі стипендії.

Повну інформацію про стипендії  і фонди, які надають їх для навчання у Німеччині, можна знайти в брошурі німецької Спілки взаємодопомоги студентів ( Studentenwerk): Foerderungsmoeglichkeiten fuer Studierende Bad Honnef 2000.

Фонди політичних  партій. Багато з сьогоднішніх молодих вчених у майбутньому займуть ключові позиції у суспільному і політичному житті. Тому надання стипендій іноземним студентам і аспірантам входить до сфери інтересів фондів політичних партій. Той, хто вчився у Німеччині, знайомий з ситуацією в країні, її ринком, розуміє культуру ФРН, має більше можливостей налагодити контакти з німецькими партнерами, фірмами, державними і суспільними організаціями. Основним критерієм відбору кандидатів є їх соціальна активність і готовність застосовувати отримані у Німеччині знання після повернення на батьківщину. [16, с.88-91]

Поряд з матеріальною допомогою фонди політичних партій надають своїм стипендіатам і  моральну підтримку: ними опікуються доценти  і професори, які співпрацюють з  фондами. Крім того, у стипендіатів є можливість приймати участь у заходах, які фонди проводять у ВНЗ і науково-дослідних інститутах.

Служба академічних  обмінів Німеччини склала список програм федеральних земель і  ВНЗ, які виділяють стипендії  для міжнародного студентського обміну. Цей список можна переглянути і скачати в Інтернеті.

2.3. Психологічні особливості вищої освіти Німеччини з епохи пізнього Середньовіччя до сучасного етапу

Протягом багатьох століть  вища освіта Німеччини розвивалася  за умов роздробленості земель, що наклало певний відбиток не лише на її структуру, а й на ті ідеологічні та психологічні чинники, які були покладені в її основу.Національною особливістю німецького народу є не лише його славнозвісна акуратність і пунктуальність. Німці несуть у собі майже всі переваги і недоліки середньостатистичного жителя Західної Європи. Великий римлянин Тацит, звісно, помилявся, говорячи про відсутність у німців золота і срібла: золото німців - їх руки, а срібло - їх голови... [12, 275].Система освіти в Німеччині поступово стала тим центром, навколо якого складалась більшість переваг і недоліків німецької нації. Той факт, що німецька "школа" користувалась заслуженою славою протягом багатьох століть (починаючи з епохи пізнього Середньовіччя і майже до кінця 19 століття), не є випадковим. Німецька освіта була ґрунтовною і добротною. Вона прищеплювала громадянам працелюбство, прагнення до знань, навички пунктуальності й дисципліни. Самі німці були також і старанними учнями. Класичного і глибокого змісту набула відома німецька тріада „Studieren, propagandieren, organisieren!" (нім. "Вивчати, пропагувати, організовувати!") [12,275].Популярність вищої освіти у Німеччині набуває свого значення в період пізнього Середньовіччя, за часів реформ Мартіна Лютера. Реформатор добре розумів, що втілення його ідей знайде відгук лише у освічених громадян.

Але його погляд на розвиток освіти був неоднозначним: нижчим верствам населення він пропонував давати мінімум освіти: "Молодий і  дурний народ слід навчати завжди одними й тими ж виразами, в іншому разі не уникнути помилок..."[12, 276].Подальший розвиток вищої освіти в Німеччині пов'язаний з ім'ям Гейдельбергського університету. Заснований ще в середині XV століття, цей університет виховав цілу плеяду видатних вчених і державних діячів. Цей славетний вуз продемонстрував зразки високої духовної стійкості. Тридцятилітня війна, під час якої була вивезена до Риму всесвітньо відома університетська бібліотека "Biblioteca Palatina" та зруйнований весь комплекс корпусів університету, нанесла значних збитків знаменитому Гейдельбергу. Але університет зміг відновити свою роботу і до середини XIX століття піднявся до рівня найпрестижнішого вузу в Європі.

Пізніше визнаними центрами вищої освіти європейського рівня  стануть Йєна, Берлін, Лейпциг, Геттінген. Успіх і популярність цих навчальних закладів пов'язаний не лише з блискучим професорсько-викладацьким складом, а й з певними психологічними факторами німецької системи освіти. [25].По-перше, це висока організованість і дисципліна навчального процесу. Іноді цей фактор мав і негативну сторону: казармені звички і фельдфебельський дух нерідко виступали предметом критики видатних мислителів того часу. Підґрунтям цього можна вважати тривалий вплив Прусії - воєнно-кріпосної держави, політика якої відрізнялась крайньою реакційністю і войовничістю. [15].Важливе значення мали також і гуманістичні принципи освіти. Якщо французи говорили "L" argent n"a pas de maitre" (фр. "Гроші не мають хазяїна"), то німці стверджують інший принцип: "Освіта не знає кордонів". Ідеалом німецької прогресивної думки є людина-особистість, освічена і духовно багата. В уявленні представників тогочасної вітчизняної інтелігенції Німеччина завжди була колискою Лютера, Дюрера, Гете, Шиллера, Гейне, Бетховена, Гегеля, Канта, Гердера, Фіхте, Гумбольдта, Шеллінга та багатьох інших творців і мислителів. [12].Якщо звернути увагу на стан вищої освіти в Німеччині періоду кінця XVIII - протягом XIX століть, на передній план виступає її прагматизм. Невтомна, вміла, кваліфікована, наполеглива праця дала німецькому народу всі переваги, що стверджувались в етиці І психології тогочасної західної людини". Праця і виробництво стають ідеалом, а незабаром ідолом. "Європа одягає робочий халат" - писав голландський дослідник Й. Хейзенга [12, 274]. Домінуючими тенденціями у сфері вищої освіти стають суспільна користь і ефективність процесу навчання. Класична освіта відступає на задній план -науково-технічний прогрес завойовує всі сфери суспільного життя. Серед наукових дисциплін перевага надається точним і природничим наукам.Саме в цей час німецька освіта була популярною і в Росії. Достатньо згадати роман Тургенєва "Отцы и дети" (1861), де йдеться про російських фізиків і хіміків, "которыми наполнен Гейдельберг и которые, удивляя на первых порах наивных немецких профессоров своим трезвым взглядом на вещи, впоследствии удивляют тех же самых профессоров своим совершенным бездействием и абсолютной ленью" [12, 343]. Ці слова ще раз підтверджують тезу про працелюбство німців як провідну рису їх національного характеру.

В кінці XIX - на початку XX століття в європейському суспільстві складається негативне уявлення про представників німецької нації. З початком Франко-прусської війни «німці слова» миттєво перетворились в «німців діла». І.С. Тургенєв в 1870 г. писав: «Теперь немцы являются завоевателями, а к завоевателям у меня сердце не лежит» [21, 228].«Плоды немецкой нации есть Лессинг и Гёте, Кант и Шеллинг, а плод германского национализма - насильственное онемечение соседей» - писав В.І. Соловйов [21, 231]. Після двох світових війн образ німця асоціюється вже лише з образом завойовника, а німецька культура сприймається як експансія. Відповідно, знижується популярність вищої освіти в Німеччині, більше того, німецька освіта і наука бойкотуються європейським співтовариством: на переважну більшість міжнародних наукових конференцій не запрошуються німецькі вчені.Стосовно психологічного аспекту, німецька вища освіта перебувала під впливом ідей панування "арійської раси" з одного боку і повного бойкотування світовим співтовариством - з іншого. Такий стан негативно впливав на розвиток освіти, відтиснувши на задній план ідеї гуманізму, внутрішньої свободи, формування високоморальної особистості.Особливістю розвитку вищої освіти Німеччини у XX столітті є суттєві відмінності у системі та структурі вищої освіти Німецької Демократичної Республіки та Федеративної Республіки Німеччини, на які була поділена Німеччина до 3 жовтня 1990 року.Система освіти НДР, особливо її вища школа, була значним чином створена за радянським зразком.

Для неї були характерні: велика кількість планових показників, надмірна ідеологізація освіти, перенасиченість допоміжним персоналом і обслуговуючими структурами Як і все народне господарство НДР, система вищої освіти країни базувалась на планових показниках, одним з яких була кількість студентів, яка не змінювалась з середини 70-х рр. (110 тис. осіб), їх частка в відповідній віковій групі населення складала в НДР 11 - 12 % (в ФРН - 26—27 %), тобто не всі бажаючі і здатні навчатися молоді люди могли реалізувати свої наміри. [10].В НДР не було засновано жодного університету, не відбувалося і розширення існуючих класичних вузів, отриманих НДР "у спадок" з часів слави німецької науки.

Система вищої освіти розвивалась переважно за рахунок  створення так званих спеціальних вищих шкіл, прирівняних до університетів в тому значенні, що вони мали право на присвоєння вчених ступенів (в ФРН цим правом користувалися лише університети). В процесі реформи вищої освіти передбачається, що в нових землях Німеччини правом створення вчених рад і присвоєння ступенів будуть також користуватися виключно університети. [22].Психологічні проблеми, що постали перед студентською молоддю об'єднаної Німеччини, пов'язані, перш за все, з адаптацією до нових соціально-економічних умов жителів колишньої НДР. Молоді, яка звикла жити "за схемою", у якої сформувалось "шаблонне мислення", важко пристосуватись до законів "вільного суспільства" Федеративної республіки Німеччини. Шляхом подолання стереотипів провідні німецькі мислителі бачать виховання моральної особистості. У це поняття вони вкладають такі риси: моральні переконання, усвідомлені дії і вчинки, моральна зрілість, внутрішня свобода і мотиви, збереження духовних орієнтирів у динаміці суспільного життя.

2.4. Програми і проекти ДААД

ДААД проводить понад 200 програм і проектів від короткострокового обміну з метою наукових досліджень або навчання, до багаторічних стипендій для захисту дисертації для претендентів з країн, що розвиваються; від інформаційних візитів іноземних делегацій ректорів ВНЗ, до довгострокових розроблених регіональних програм для створення працездатних структур вищих навчальних закладів у країнах третього світу. Усі програми ДААД принципово відкриті для всіх напрямів у науці, для усіх країн світу у двосторонньому напрямі.

У деяких випадках межі і умови для обміну зафіксовані у міждержавних угодах про культурну співпрацю двох країн або на основі домовленостей ДААД з іноземними організаціями-партнерами. Як правило, у цьому випадку надаються зустрічні пропозиції партнерської сторони, такі, як двосторонні стипендії, додаткові послуги приймаючої сторони, звільнення від можливої оплати за навчання у ВНЗ, тощо. За даними у 1999 р. відмічено значне зростання загальної кількості стипендій, що надає ДААД. Фінансову підтримку ДААД отримали 34.237 німців і 25.807 іноземців. [16, с.88-91]

ДААД найбільша німецька організація, що сприяє розвитку міжнародного співробітництва у галузі вищої  освіти. ДААД фінансується, головним чином, з громадських фінансових джерел. Міністерство закордонних справ  Німеччини, Auswartiges Amt (АА) є основним фінансовим джерелом і несе, відповідно, більшу частину як адміністративних витрат, так і витрат зі стипендіальних програм. Традиційно – це, перш за все, засоби для фінансування іноземців під час їхнього перебування у Німеччині з метою навчання або науково-дослідної діяльності (102,9 млн. євро), для фінансування проектів і програм у рамках міжнародної наукової співпраці, включаючи направлення німецьких вчених за кордон (38,7 млн. євро), а також для фінансування діяльності викладачів німецької мови у закордонних ВНЗ (37,8 млн. євро).

Кошти Федерального міністерства з освіти та науки, Bundesministerium fur Bildung und Forschung (BMBF), призначені, перш за все, для  підтримки німецьких студентів  і дипломованих спеціалістів за кордоном (44,2 млн. євро), для двостороннього обміну викладачів ВНЗ і для програм, конкретно орієнтованих під визначені проекти у межах індивідуального обміну (10,5 млн. євро). Кошти Федерального міністерства з економічного розвитку і співпраці, Bundesministerium fur wirtschaftliche Zusammenarbeit und Entwicklung, BMZ, служать підтримці молодих наукових кадрів з країн, що розвиваються і підвищенню кваліфікації спеціалістів і керівної ланки. Приріст 1999 р. сприяв відкриттю у ВНЗ додаткових навчальних курсів у межах післядипломної освіти для спеціалістів з країн, що розвиваються, особливо Бразилії та Індії. Завдяки допомозі Федерального Міністерства економіки, Bundesministerium fur Wirtschaft, BMWi, ДААД має у своєму розпорядженні фінансові засоби для проведення спеціальної програми для студентів економічних спеціальностей з України, Росії, Болгарії, Румунії, Казахстану і Республіки Бєларусь. З цих же засобів частково фінансується "Centre for German and European Studies" в університеті Brandeis Universitat/ Chicago в Чикаго (США).

Четвертим великим спонсором  ДААД є комісія Європейського  союзу, EU, особливо програми ERASMUS, для  німецьких студентів, які навчаються за кордоном. Сюди відносяться також  кошти, що виділяються для проведення навчальних і консультаційних проектів за дорученням Європейського союзу (0,9 млн. євро). ДААД отримує також фінансову підтримку від таких німецьких організацій, як: Товариство з технічної співпраці, Gesellschaft fur technische Zusammenarbeit, GTZ (4,1 млн. євро), Рада з науки НАТО, Wissenschaftsausschuss NATO (2,0 млн. євро), Фонд німецько-польської співпраці, Stiftung fur Deutsch-Polnische Zusammenarbeit (2,3 млн. євро), Фонд підтримки німецької науки, Stifterverband fur die Deutsche Wissenschaft (2,1 млн. євро) і багато інших. Під час фінансування стипендіальних програм, ДААД все частіше співпрацює з німецькою промисловістю.

2.5. Проблеми та перспективи розвитку вищої освіти в Німеччині сьогодні

Система вищої освіти Німеччини включає 250 вищих навчальних закладів, 70 університетів у старих і 28 у нових землях, спеціалізовані професійні навчальні заклади (113 у старих землях і 15 у нових), існують педагогічні, технічні, теологічні інститути, вищі школи управління, мистецтв. В останні роки з'являються приватні університети.Найстаріший навчальний вищий заклад Німеччини, університет в Гейдельберзі, був заснований у 1386 році. Декілька інших університетів вже відсвяткували свої п'ятсотрічні ювілеї. Вища школа, яку заснував Вільгельм фон Гумбольдт, повинна була стати закладом чистої науки, без тенденційних досліджень і навчання.

Але цей ідеал з  часом перестав відповідати вимогам  сучасного індустріального суспільства. Освітня політика зазнала змін: відкриття  вищих навчальних закладів принципово для всіх молодих людей стало  загальновизнаною метою політики в царині освіти.У 1960 році лише 8% людей одного року народження почали навчання у вищому навчальному закладі, сьогодні кожен третій претендує на місце у вузах. Щоб задовольнити потреби молоді, почали будувати нові навчальні заклади, були впроваджені нові навчальні дисципліни, навчання більше орієнтується на майбутню професійну практику. Але ці заходи не могли іти в крок зі зростанням кількості студентів, це привело до того, що становище з вищою освітою розвивалося несприятливо, також і тривалість навчання є занадто довгою. [18].У 1997 році німецькі студенти вийшли на демонстрації з протестом проти умов навчання. Цей виступ сприяв усвідомленню суспільством великого значення науки і освіти для держави в XXI столітті, необхідності ґрунтовних реформ у системі освіти. Сьогодні уся Європейська спільнота вирішує проблеми функціонування вищої освіти у XXI столітті, академічної свободи, сприяння міжнародної мобільності, визнання дипломів, атестатів, глобалізації освіти, адаптації освіти до нових умов роботи, специфіки країн у сфері комплексної глобалізації.