Дослідження методів роботи соціального педагога з профілактики віл/сніду з неповнолітніми, які перебувають у притулках

9. Соціальна реклама (як метод соціальної профілактики) — поширення засобами масової комунікації інформації, що стосується соціальних цінностей; стисле емоційно забарвлене повідомлення, спрямоване на формування ставлення щодо проблеми, позитивної ціннісної орієнтації. Поширюється у формі поговірок (у неформальному спілкуванні), листівок, буклетів, плакатів, афіш, постерів, транспарантів, аудіо- та відеокліпів, рекламних акцій (концертів, мітингів, вуличних дійств).

Переваги:

- дозволяє охопити велику кількість споживачів;

- викликає інтерес до проблеми;

- стимулює роздуми щодо проблеми.

Недоліки:

- мала інформативність;

- часто сприймається упереджено, дратує своєю нав’язливістю;

- може викликати когнітивний дисонанс або звикання.

Умови використання:

- соціальна реклама використовується насамперед з метою привернення уваги до проблеми, а також як допоміжне джерело впливу разом з інформаційними методами.

10. Профілактика за допомогою творів мистецтва — літератури, кінематографа, музики, образотворчого мистецтва.

Переваги:

- викликають сильні емоційні переживання, сприяють формуванню емоційного ставлення щодо проблеми;

- не потребують додаткової мотивації для сприйняття.

Недоліки:

- можуть тенденційно, викривлено подавати інформацію;

- їх вплив важко передбачити і прорахувати.

Умови використання:

- ефективні як матеріал для обговорення під час бесід, дискусій тренінгів.

Висновки до другого розділу : процес профілактики як правило являє з себе серію заходів, кожен з яких вирішує окремі завдання. На різних етапах використовуються ті методи, які в конкретних умовах дозволяють реалізувати поставлені завдання. Разове використання окремих методів профілактики не принесе бажаних результатів. Профілактика буде ефективною лише за умови систематичного комплексного використання різних методів у поєднанні з діяльністю, спрямованою на створення умов для повноцінної життєдіяльності й самореалізації вихованців.

 

 

 

                                             

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                              

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Розглянувши та проаналізувавши теоретичне та методичне підґрунтя проблеми профілактики ВІЛ/СНІДу серед неповнолітніх  можна зробити такі висновки:

1. Відповідно до сучасного державного підходу до профілактики ВІЛ-

інфекції, попередженням  зараження дітей і підлітків  ВІЛ-інфекцією,

а також лікуванням та соціально-психологічною адаптацією ВІЛ-інфікованих покликані займатися в першу чергу фахівці соціально-педагогічного, психологічного спрямування та галузі охорони здоров’я.

2. Часто необхідно застосовувати профілактику на всіх рівнях:

 - первинна профілактика —спрямована на попередження виникнення певного негативного явища та проблем, пов’язаних із ним;

- вторинна профілактика — спрямована на попередження загострення негативних явищ та їх наслідків серед дітей та молоді, які вже зазнали цього негативного впливу (наприклад, серед таких, яким властиві певні захворювання, котрі відрізняються ризикованою, адиктивною чи девіантною поведінкою);

- третинна профілактика —спрямована на попередження рецидивів проблеми чи негативного явища в осіб, які постраждали від них і проходять реабілітацію (наприклад, лікуються від наркотичної залежності) .

3. Профілактика такого медичного та соціального явища як ВІЛ/СНІД справа, як кожної окремої людини, бо наше здоров'я у наших руках, так і державних структур, органів, державних та громадських організацій, благочинних громад та всього суспільства вцілому. Ця діяльність має бути підкріплена законодавчими актами, державними програмами, гармонійно співіснувати зі світовими програмами. Безперечно, заходи з профілактики мають гарно фінансуватися з різних джерел,чого зараз, на жаль, не відбуваеться.

4. Під час роботи з неповнолітніми у притулку соціальний педагог має враховувати безліч факторів :

- різний вік дітей, що перебувають у притулку;

- психологічні особливості дітей та можливості досвіду ризикованої поведінки;

- наявність статевих зв’язків, тощо.

5. Основними  напрямами  профілактики ВІЛ/СНІДу  серед вихованців притулку мають  бути:

- формування у неповнолітніх відповідального ставлення до власного здоров’я як базової життєвої цінності;

- формування сексуальної культури неповнолітніх;

- запобігання вживання наркотиків ін’єкційним шляхом;

- інформування неповнолітніх про служби, в яких вони можуть отримати психологічну та медичну допомогу.

6. Методи  профілактики мають бути виваженими, доцільно підібрані згідно з потребами дітей, мають застосовуватися систематично, комплексно та вчасно.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     

                                    

                                   Перелік використаних джерел

 

 

1. Арзуманян  С.Д. Микросреда  й отклонения социального поведения  детей й подростков. - Ереван Луйс 1989.

2.Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблиціях. Навчальний посібник.-К.: Центр навчальної літератури, 2003.- 134 с.

3. Белоусов  С. Дитячі девіації: причини та наслідки. — С.-Петер¬бург: «Луч» - 1998.

4. Богдан Д. Нагаєва О. Досвід діяльності ВІЛ-сервісних організацій України у формуванні прихильності до високоактивної антиретровірусної терапії // Соціальна політика та соціальна робота. – 2005. - № 2. – С. 94 - 105

5. Войнаровські О. Внесок соціальної реклами у формування толерантного ставлення до людей які живуть з ВІЛ/СНІДом // Соціальна політика та соціальна робота. – 2005. - № 2. – С.42 - 52

6. Довбах Г. Максименко К. Вивчення поведінки як складова моніторингу відповіді на епідемію ВІЛ/СНІДУ в Україні // Соціальна політика та соціальна робота. – 2005. - № 2. – С. 28 – 41

7.Закон України «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки.»

8.Закон України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення».К.-1991

9. Комар С. Допомога ВІЛ- позитивним дітям: реалії та проблеми // Соціальна політика та соціальна робота. – 2005. - № 2. – С.63 - 73

10. Кошикова А. Громадські центри як модель роботи з ВІЛ – Позитивними людьми // Соціальна політика та соціальна робота. – 2005. - № 2. – С.106 – 114.

11. Педагогічна психологія /За ред Л. Проколієнка. – К. 1991

12. Пеньков Е.М. Социальные нормы - регуляторы поведения личности. - М.: Наука 1982.

13. Пивоварова Г.Н. Влияние личностных особенностей детей и подростков // Медицииские проблемы формирования личности. — М. 1997. - С. 33 - 47.

14. Профілактика ВІЛ/СНІДу та ризикованої поведінки серед вихованців притулків для неповнолітніх. Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді. Представництво Дитячого Фонду ООН в Україні (ЮНІСЕФ). Всеукраїнський громадський центр “Волонтер”.К., 2004.

15. Ренкер М. Основы реабилитации // Научный обзор. - 1980. — № 3. - С.4 - 6.

16. Невський І.Л., Колесова JI.C. «Підлітки« групи ризику »у школі» (ч. 1 - 4). - М., 1996-97.

17. Социальная профилактика отклоняющегося поведения несовершеннолетних как комплекс охранно-защитных мер. — М.: Социальное здоровье России 1993.

18. Социальная робота: теория и практика. – М. 2001.

19. Соціальна робота в Україні. Навчальний посібник / За заг. ред. І. Звєрєвої. – К. 2004.

20. Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. Полтавця. – К. 2000.

21. Шакурова М. В. Методика и технология работы социального педагога. - М., 2002.

22. Саката X.  Психологічні особливості дітей групи ризику з труднощами навчання і поведінки: Автореферат дисертації кандидата психологічних наук. - М., 2000.

23. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи // За заг.редакцією Пінчук І.М., Толстоухової С.В.-К.: УДЦССМ, 2000р. Випуск 1.-276 с.

24. Соціальна політика та соціальна робота: Звіт про першу науково-практичну конференцію “Соціальна політика в Україні: вчора, сьогодні, завтра” – К., січень 1996 року.

25. Соціальна робота з молоддю в Україні (Збірник інформаційно-методичних матеріалів) - К.:Столиця, 2003.

26. Шульга Т.І., Олиференко Л.Я., Дементьєва І. Ф. Соціально-педагогічна підтримка дітей групи ризику, 2-е изд., Испр. і доп .- М.: Academia, 2008.

27.www.mlsp.gov.ua

28. dssz.gov.ua

29. motilek.com.ua

30. pravoslavye.org.ua