Форми і методи роботи з обдарованими дітьми

1. Обдаровані діти, як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті. Вони або прагнуть більше за інших працювати на уроці, або займають себе самостійно, і дуже часто справами, що не стосуються уроку безпосередньо. Часто це трапляється і під час уроку з того предмета, до якого у них є здібності.
2. Обдаровані діти наполегливо досягають мети, яку самі ставлять перед собою. Цим вони можуть нервувати вчителя, оскільки постійно вимагають додаткової інформації, хочуть знати дедалі більше і готові поділитися інформацією, що не завжди доречно.
3. Більшість обдарованих дітей – дуже допитливі. Їм необхідно дослідити світ довкола. Навчання їм подобається. Вони набувають знань, не сприймаючи навчальні заняття як силування.
4. Вони вміють і загалом люблять працювати самостійно, зокрема з літературою. При цьому їх вирізняє здатність класифікувати та категоризувати інформацію і досвід.
5. Обдаровані діти вміють критично розглядати дійсність довкола і прагнуть проникнути в сутність речей та явищ. Уже в ранньому віці вони зазвичай здатні відстежувати причинно-наслідкові зв’язки. [13, с.10 - 13]

У сфері психосоціального розвитку обдарованим і талановитим  дітям зазвичай притаманні такі риси:

1. Сильно розвинуте почуття справедливості, що проявляється дуже рано, власна система цінностей, високі вимоги до себе та оточення.
2. Яскрава продуктивна уява.
3. Сприйнятливість до невербальних (немовних) проявів почуття інших (наприклад, мовчазного напруження). Пошук причин, пояснень, приводів.
4. Добре розвинуте почуття гумору.
5. Підвищене почуття відповідальності, акуратне виконання взятих на себе зобов’язань.

Що ж  до фізичних характеристик обдарованих  дітей, то попри стереотипи повсякденної свідомості (худий, маленький, блідий «книжний хробачок» в окулярах), приводів робити стереотипічні узагальнення стосовно зросту, ваги або зовнішності  обдарованих дітей немає. Вони доволі привабливі і своєю різноманітністю. Але, попри це, було зроблено і такі спостереження:

1. Обдарованих дітей, як і талановитих дорослих, частіше виокремлює високий енергетичний рівень, причому сплять вони менше за звичайний час.
2. Моторна координація та володіння руками в обдарованих дітей часто відстає від пізнавальних здібностей. Їм необхідна практика, оскільки різниця в інтелектуальному та фізичному розвитку таких дітей може бентежити їх та сприяти розвитку несамостійності.
3. Зір обдарованих дітей (у віці до 8 років) часто нестабільний, їм важко змінювати фокус з близької відстані на дальню (від парти до дошки).

Дослідники  вважають, що потребує роз’яснень ще один термін. Досить часто слова «обдарованість», «талановитість» вживаються як синоніми. Але таке використання малопродуктивне. Більше того, воно створює двозначність, якої бажано уникати. Тому багато дослідників  вбачають у понятті «талановитий»  спеціальне значення.

Талановитий – той, хто має дуже високий  ступінь здібностей до якоїсь спеціальної  діяльності, причому ці здібності  вже значною мірою встигли  реалізуватися у конкретних суспільно  значущих продуктах. Крім того, у цей  термін зазвичай вкладаються ще дві  ознаки: виявлений творчий елемент  і домінування проявів задатків.

На сучасному  етапі розвитку науки прийнято поняття  «творчі здібності» замінювати його словом-синонімом – «креативність».

Креативність  – загальна здібність до творчості, яка характеризує особистість загалом  і виявляється у різних сферах активності. Розглядається як відносно незалежний фактор обдарованості.

Дослідники  Гільбух І. [6], Волощук І. [5], Молеко В.О. [8] виділяють такі види обдарованості:

• інтелектуальна (діти здатні розв’язувати складні завдання, які потребують розумових зусиль);
• художня обдарованість (діти проявляють себе у зображувальній діяльності);
• літературна обдарованість (самі пишуть літературні твори);
• музична (вирізняються музичних слухом, виконують складні музичні твори за допомогою співу та гри на музичних інструментах);
• артистична (проявляють себе в акторській діяльності);
• технічна (легко розбираються у різних механізмах);
• фізична (обдарування у сфері спорту).

Також інколи виділяють обдарованість у сфері академічних досягнень. Вона проявляється в читанні, математиці, вивченні іноземних мов, природничих наук.

Також виділяють  творчу обдарованість. Сюди включають особливі здібності до продуктивних видів діяльності (римування, малювання, ліплення, артистичні здібності і т.п.). Також виділяють обдарованість у сфері спілкування (ораторські здібності). [11, с.43]

Матюшкин  А.М. виділяє три етапи роботи з обдарованими дітьми.

На першому етапі йде виявлення обдарованих дітей, де враховуються відомості від батьків і педагогів про високі успіхи в якій-небудь діяльності дитини. Можуть бути використані також результати групових тестувань, соціальних опитувань.

Другим етапом є діагностування. На цьому етапі проводиться індивідуальна оцінка творчого потенціалу й особливостей нервово-психічного статусу дитини. Якщо в дитини переважає інтелектуальна сфера, то дитина відрізняється гостротою мислення, допитливістю і легко навчається, виявляючи практичну кмітливість. У цих випадках використовуються методики, спрямовані насамперед на визначення когнітивних і мовних параметрів обдарованих дітей.

На третьому етапі роботи з обдарованими дітьми основну роль мають виконувати педагоги, завдання яких – формування і поглиблення дитячих здібностей. Реалізується ця вимога за допомогою широкого спектра педагогічних прийомів і методів: авторські програми, індивідуальні заняття, консультації, а також різнобічні програми спецкурсів, міні-курсів, гуртки. Які ж повинні бути авторські програми. Зміст програми має передбачати тривале, поглиблене вивчення найважливіших проблем, ідей і тем, що інтегрують знання дітей.

Існує думка, що навчальна програма для обдарованих і талановитих дітей повинна передбачати розвиток продуктивного мислення, а також навиків практичного застосування знань; давати їм можливість прилучатися до нової інформації, прищеплювати їм прагнення до здобуття знань; заохочувати їхню ініціативу і самостійність у навчанні й самовдосконаленні. [9, ст.. 37 - 40]

Дослідник Л. Холлінгоут виділяє такі проблеми обдарованих дітей:

• ворожість до навчання – таке ставлення має місце через те, що навчальна програма є нудна і нецікава для обдарованих дітей;
• ігрові інтереси – обдарованим дітям подобаються складні ігри і нецікаві ті, якими захоплюються однолітки. Внаслідок цього обдарована дитина може залишитися в ізоляції;
• канформність – обдаровані діти, відкладаючи стандартні вимоги, не схильні до конформізму, якщо ці стандарти не збігаються з їхніми інтересами;
• невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком – обдаровані діти часто прагнуть спілкуватися з дітьми старшого віку. Через це їм важко ставати лідерами;
• прагнення до досконалості – для обдарованих дітей характерна внутрішня потреба досконалості. Звідси відчуття незадоволеності, заниження самооцінки;
• потреба в увазі дорослих – через прагнення до пізнання обдаровані діти нерідко монополізують увагу педагога. Це викликає тертя в стосунках з іншими дітьми. Нерідко обдаровані діти нетерпимо ставляться до дітей, рівень інтелектуального розвитку яких є нижчим за їхній. [7, ст..61-62]

Отже, для роботи з обдарованими дітьми важливо чітко дотримуватись навчальних програм, які були  спеціально створені  для обдарованих дітей з метою правильного та прогресивного розвитку їх здібностей. Досить важливою є також здатність педагога у роботі з такими дітьми уникати проблемних питань, і вести активну співпрацю з батьками обдарованої дитини.

 

 

 

 

 

 

Розділ ІІ. Форми і методи роботи з обдарованими               дітьми

 

2.1 Діагностика креативності молодших школярів у позашкільному закладі

 

Наукове дослідження проводились у Палаці дітей та молоді міста Рівного серед спортсменок спортивної школи художньої гімнастики, у розвитку їх здібностей у хореографії.

В даній  школі займаються фізично обдаровані дівчата. Їх відібрано за здібностями  та фізичною формою. В усіх дівчат добре  розвинена координація рухів. Вони легкі, граціозні, чого вимагає від  них художня гімнастика, люблять  приймати участь у спортивних змаганнях. У порівнянні зі своїми ровесниками  дівчата із школи художньої гімнастики більш фізично розвинені.

 Дослідження  включало в себе такі етапи  роботи:

1. Вивчення особистості обдарованої дитини за допомогою методу експертних оцінок. (За описовими характеристиками дитину оцінюють: вона сама, батьки , педагоги).
2. Спеціальне тестування дівчаток за допомогою методики «Закінчи малюнок».
3. Проведення тренінгу з обдарованими дітьми на розвиток нестандартного мислення.
4. Проведення турніру з художньої гімнастики «Золота осінь Рівного» за участю дівчат, що присутні в експерименті.

В результаті експерименту зроблені відповідні висновки відносно проявів обдарованості  дітей у позашкільному закладі, а також про ефективність методів  та форм роботи з обдарованими дітьми.

Перш  за все в експерименті буде доцільно представити схему роботи з обдарованими дітьми в ПДМ м. Рівного(див. рис. 2.1).

 

 

Рисунок  2.1

Схема роботи з обдарованими дітьми

 

конкурсний відбір

 

 

 

 

 

 

 

 

Серед дівчаток школи художньої гімнастики у ході дослідження планувалось опитати батьків за допомогою Тест-анкети «Здібна, обдарована, талановита», анкети на виявлення здібностей дитини. Ці види роботи мали на меті визначити думку батьків відносно своїх дітей і наявних у них здібностей.

Тестування  дівчаток за допомогою тесту креативності Торранса мало на меті визначити, чи притаманні дітям риси загальної обдарованості (їх фізична обдарованість до уваги не бралась).

Також були проведені короткі бесіди з дівчатками з приводу власної оцінки своїх  здібностей.

За допомогою  методу експертних оцінок планувалось  зробити висновок про обдарованість  дівчат школи художньої гімнастики.

2.2 Апробація дієвих форм взаємодії з обдарованими дітьми

 

В дослідженні  брали участь 10 вихованок спортивної школи художньої гімнастики Рівненського міського Палацу дітей та молоді різного віку(Див. Додаток 1).

Батькам вихованок було роздано тест-анкети «Здібна, обдарована, талановита» ( Див. додаток 2) з метою виявлення здібностей дитини. [4,с. 37]

За результатами анкетування «Анкета  на визначення здібностей своєї дитини»  (див. додаток №3) можна зауважити наступне:

1). Батьки  усіх десятьох дівчаток дали  стопроцентні схвальні відповіді  на наявність у їхніх дітей  спортивних здібностей (7 позитивних  із 7 можливих відповідей).

2). Усі батьки  виявили окрім спортивних здібностей 2-3 види інших здібностей (коли  відповіли на запитання із  кожного блоку більше 50% схвальними  відповідями).

Так, наприклад, у Катерини В. згідно відповідей мами, окрім фізичних здібностей, високий показник інтелектуальних (10 схвальних здібностей із 12-ти можливих (Див. додатки). Також у цієї дівчинки мама вбачає ще наявність музичного таланту. Про це свідчать усі 7 позитивних відповідей на запитання анкети).

Загалом здібності дівчаток за результатами батьківського опитування анкетою  «Виявлення здібностей дитини» можна  представити за допомогою таблиці 2.1.

Кількість запитань з кожного блоку беремо за 100%. Кількість позитивних оцінок кожного блоку переведено у %.

Перевівши отримані дані у відсотки ми отримали наступні результати:

1. Інтелектуальні здібності найкраще розвинені у Богдани М. і

Насті Он.

2. Художні здібності найкраще розвинені у Лізи А., Олени Р., Насті Д..
3. Музичні здібності найкраще розвинені у Каті В., Наталі Б., Лізи А., Олени Р..
4. Здібності до наукової праці найкраще розвинені у Олени Р.,

Богдани М..

5. Літературні здібності найкраще розвинені у Каті В., Олени Р., Богдани М..
6. Артистичні здібності максимально розвинені у всіх дівчат крім Насті Д., і Насті Он..
7. Технічні здібності на максимальному рівні не розвинені у жодної з дівчат.
8. Фізичні здібності максимально розвинені у всіх десяти дівчат.