Корекція і компенсація порушень зору у дітей в умовах спецшколи

 

 

КУРСОВА РОБОТА

на тему: «Корекція  і  компенсація   порушень                  зору у  дітей  в  умовах спецшколи »

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

Вступ

Актуальність теми дослідження. Організація корекційно-виховної діяльності в спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті визначається на основі концептуальних положень "Державного стандарту спеціальної освіти" (2004) та "Концепції спеціальної освіти осіб з особливостями психофізичного розвитку в Україні на найближчі роки і перспективу" (1996), "Концепції реабілітації дітей з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями" (1998), "Концепції державного стандарту спеціальної освіти" (1999).

У цих документах увага концентрується на гуманізації спеціальної освіти, її відкритості, створенні умов для інтеграції учня з особливими потребами в суспільство й водночас наголошується на необхідності активізації діяльності держави щодо соціального захисту таких дітей.

Головне завдання педагогів спеціальних шкіл – створити оптимальні умови для розвитку й реалізації освітніх потреб цієї категорії на основі врахування можливостей конкретної особистості.

Доведено, що 95% інформації про оточуючий світ мозок людини отримує через зір. Зір є визначним у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення. Отже роль зору у психічному розвитку дитини неможливо перебільшити.

Порушення у діяльності зорового аналізатора викликають у дитини труднощі у пізнавальній діяльності, обмежують її можливості. Таким чином, дитина отримує менше інформації про довкілля (як в кількісному, так і в якісному відношенні), ніж діти з нормальним зором. Зрозуміло, що діти з порушеннями зору потребують особливих умов для повноцінного всебічного розвитку.

Навчання та виховання дітей з порушеннями зору у спеціальних закладах здійснюється на основі загальних принципів навчання та виховання у дошкільних закладах. Та, поряд з тим, їх навчання та виховання має свої особливі задачі та принципи, спрямовані на відновлення, корекцію і компенсацію порушених й недорозвинених функцій, організацію диференційованого навчання, підготовку до життя в сучасному суспільстві. Слід відзначити, що специфіка навчання і виховання таких дітей проявляється в урахуванні загальних закономірностей й специфічних особливостей розвитку дітей, опорі на здорові сили і їх збереженні, можливості у використанні спеціальних форм і методів у роботі, перерозподілі навчального матеріалу й заміні темпу його проходження, використанні спеціальних посібників, приладів. Особлива увага звертається на створення санітарно-гігієнічних умов, поєднання корекційно-виховної роботи з лікувально-відновлювальною.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність дослідження курсової роботи.

Об'єктом дослідження є теоретичні та емпіричні засади корекційної педагогіки.

Предмет дослідження – корекція і компенсація порушень зору у дітей в умовах спецшколи.

Метою курсової роботи є дослідження особливостей корекції і компенсації порушень зору у дітей в умовах спецшколи.

Реалізація поставленої мети здійснюється вирішення кількох основних завдань:

• визначити теоретичні засади дослідження корекції і компенсації порушень зору у дітей в умовах спецшколи;
• здійснити аналіз особливостей корекційно-компенсаційних занять дітей з порушенням зору в умовах спецшколи.

Методи дослідження: історико-типологічний, метод теоретичного аналізу й систематизації, соціокультурний аналіз.

Практичне значення. Результати роботи можуть бути використані у підготовці до семінарських та практичних занять, а також для розробки матеріалів конференцій, спецкурсів.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади дослідження корекції і компенсації порушень зору у дітей в умовах спецшколи

1.1. Ступінь розробленості  в спеціальній теорії та практиці  проблеми корекційно-реабілітаційної  допомоги дітям з порушеннями  зору

Модернізація існуючих систем спеціальної освіти спонукала провідних науковців-дефектологів України протягом останніх років розробляти та пропонувати новітні підходи до надання корекційно-реабілітаційної допомоги дітям з психофізичними порушеннями в нових умовах та новій системі цінностей (В.І.Бондар, Л.С.Вавіна, С.П.Миронова, Т.В.Сак, В.М.Синьов, Є.П.Синьова, В.В.Тарасун, Л.І.Фомічова, О.П.Хохліна, А.Г.Шевцов, М.К.Шеремет та ін.).

Термін "корекційно-реабілітаційна" робота об'єднує декілька напрямів допомоги дітям з особливостями розвитку серед яких: медичний, психологічний, педагогічний, соціальної реабілітації та корекційний. Так, медичні заходи, спрямовані на відновлення здоров'я та допомогу індивіду на фізичному рівні, в більшості випадків проводяться на всіх етапах допомоги дітям. Дослідження проблем медичної реабілітації знайшли відображення в працях Е.С.Аветісова, Л.А.Григорян, Е.І.Ковалевського, Л.І.Медведя, В.Г.Морозової, Л.І.Плаксіної та ін., в яких запропоновано рекомендації щодо відновлення зорових функцій, а також створення режиму охорони зору в процесі навчання і виховання дітей. З урахуванням цих рекомендацій робота спеціальних закладів для дітей з патологією зору безперечно стала ефективнішою за умови неухильного дотримання режиму гігієни та охорони зору через створення сприятливих гігієнічних умов: освітленості приміщення, розміщення столів, врахування кольору меблів, дошки, штор, стін; дотримання повітряного і загального режиму тощо.

Однак одних лише медичних заходів у роботі з цими дітьми недостатньо для автоматичного вирішення проблем корекції та реабілітації вад зорових функцій. Вчені-тифлопедагоги М.І.Земцова, Б.І.Коваленко, В.С.Сверлов та ін. слушно зауважували, що медичний етап реабілітації не повинен штучно відриватися від власне соціальної реабілітації. На початку 90-х років остаточно утвердилося розуміння того, що реабілітація повинна орієнтуватися не на наявність захворювань у дитячому організмі, а на формування здорової, гармонійно розвиненої особистості. Провідною ідеєю нової державної концепції реабілітації людей з обмеженими можливостями стала їх інтеграція у суспільство, кооперація зі здоровими співгромадянами.

Порушення зорового аналізатора, як відомо, своєю чергою змінює перебіг психічних процесів. Зокрема, змінюється здатність індивіда отримувати інформацію звичайним шляхом через нормально функціонуючі аналізатори.  
У цьому зв'язку в дослідженнях у галузі тифлології (Л.С.Виготский, Л.С.Вавіна, В.П.Єрмаков, Г.А.Якунін, М.І.Земцова, Б.І.Коваленко, Н.Б.Коваленко, Н.І.Куличева, Ю.К.Кулагін, Л.І.Куненко, В.В.Кобильченко, О.Г.Литвак, Н.Б.Лурьє, Н.І.Малюхова, І.С.Моргуліс, С.А.Покутнєва, Є.П.Синьова та ін.) акцентувалась увага на необхідності психологічної допомоги дітям.

Через порушення зорових функцій та зміни перебігу психічних процесів діти із зоровою патологією маючи обмежену сенсорну основу, потребують застосування нетрадиційних способів вирішення освітньо-виховних завдань, таких, що нерозраховані на нормальний тип розвитку, тобто потребують створення спеціально організованого освітнього простору для реалізації права на успадкування соціального досвіду. Висвітлення педагогічного підходу як домінантного при наданні допомоги дітям з психофізичними порушеннями висвітлено у цілому ряді досліджень (В.І.Бондар, 1993, Т.О. Власова, 1972; Т.О. Власова, М.С. Певзнер, 1973; Б.І. Коваленко, Н.Б. Коваленко, 1982; О.Г. Литвак, 1976; І.Г. Єременко, Л.С. Вавіна, Г.М. Мерсіянова, 1979; І.С. Моргуліс, 1982, 1984; Л.І. Плаксіна, 1980; Л.В. Рудакова, 1987; Л.І. Солнцева, 1990; В.О. Феоктистова, 1990; Б.К. Тупоногов, 1996; Д.М. Маллаєв, 1993, В.М. Синьов, В.В. Тарасун, 1999 й ін.). Корекція в цьому випадку розглядається як основа ефективності педагогічного процесу в спеціальному освітньому закладі, оскільки без цілеспрямованого виправлення недоліків ускладнюється засвоєння дитиною знань, умінь і навичок. При цьому наголошується, що коригуючи пізнавальний і особистісний розвиток слабозорих дітей, особливу увагу слід приділяти формуванню в них цілеспрямованої розумової діяльності, зокрема операцій зорового сприймання (Т.М.Гребенюк, Л.П.Григорьева, І.Муфлех, Г.С.Рейнгольд, Л.В.Рудакова, І.О.Сасіна, Ю.В.Тимакова, Д.А.Фарбер).

Теорія і практика корекційної роботи з дітьми з порушеннями зору безпосередньо спирається на попередні наукові досягнення в галузі педагогічної корекції, які знайшли відображення у багатьох дослідженнях науковців-тифлологів, зокрема Л.С.Вавіної, Л.П.Григор'євої, Т.М.Дегтяренко, В.П.Жохова, М.І.Земцової, А.І.Зотова, В.В.Кобильченка, Ю.О.Кулагіна, С.І.Кондратьєвої, Л.І.Куненко, О.Г.Литвака, Н.І.Малюхової, І.С.Моргуліса, Л.І.Плаксіної, С.О.Покутнєвої, В.М.Ремажевської, Л.В.Рудакової, В.С.Сверлова, Т.П.Свиридюк, Л.І.Солнцевої, Є.П.Синьової, С.Е.Сташевського, Б.К.Тупоногова, С.В.Федоренко, В.О.Феоктистової та ін.

Так, Б.К.Тупоногов розглядає корекцію в контексті взаємозв'язаних процесів навчання, виховання і розвитку, наголошуючи тим самим на корекційній спрямованості навчання. Визначаючи специфічний зміст і засоби корекції в процесі наочного навчання, автор виділяє два, на його думку, головних напрями корекційної роботи на уроці: формування сенсорного досвіду і формування прийомів і способів розумової діяльності як взаємопов'язаних процесів [27]. Стосовно учбової діяльності таке виділення є безперечно природнім і виправданим, хоча дещо звужує значення корекційного процесу на уроці, його вплив на весь хід психічного розвитку особистості дитини з порушеннями зору в цілому.

У своїй роботі, присвяченій теоретичним основам корекційно-виховного процесу в початковій школі для сліпих дітей, І.С.Моргуліс пише, що "...вичленення у психіці сліпих дітей системоутворюючих процесів, що відчувають найбільш масивний вплив первинного дефекту, і визначення перспективи компенсаторних перебудов психічної діяльності в цілому" [12] є основоположним для розробки дидактико-методичної системи організації корекційно-виховного процесу в спеціальній школі. Висновки, зроблені І.С.Моргулісом, для нас є підґрунтям при розробці комплексного підходу в системі корекційно-реабілітаційної роботи, саме: "...не загальні закономірності обумовлюють побудову корекційної роботи, а специфічні особливості і зв'язки первинного порушення і вторинних відхилень диктують її необхідність, зміст, методи і засоби". І.С.Моргуліс, розглядаючи корекційно-виховний процес як "підсистему загальної системи навчання сліпих учнів" [12], робить важливий висновок стосовно того, що "...відсутність власного змісту і методів обґрунтовує злиття корекційно-виховного процесу з процесом навчання в цілому" [12].

Значний внесок в теорію корекційно-реабілітаційної роботи зроблено дослідженнями Ю.К.Бабанського, Л.С.Вавіної, І.Г.Єременка та ін., які в якості одного з основних принципів оптимізації навчально-виховного процесу виділяли триєдиний (освітній, виховний, корекційно-розвивальний) характер завдань уроку. В контексті цього принципу наведене вище твердження І.С.Моргуліса певною мірою обґрунтовує корекційну спрямованість дошкільної та шкільної освіти, при якій зміст навчання обумовлює зміст корекційної допомоги.

З огляду на три основні причини (необхідність доведення пізнавальних можливостей до того рівня, при якому дитина буде здатною брати участь в навчальному процесі; складність впливу на відхилення в розвитку дитини в процесі засвоєння навчального матеріалу; труднощами, що виникають в процесі опанування різних видів діяльності), В.О.Феоктістова у своїх працях науково обґрунтувала правомірність проведення в спеціальній школі для дітей порушеннями зору спеціальних корекційних занять. При цьому автор висунула положення про взаємозв'язок корекційних занять із загальноосвітнім процесом, яке відповідаючи й вимогам сучасності, підсилює пропедевтичний характер корекційно-реабілітаційного процесу.

Ю.О.Кулагін, Л.В.Рудакова, підкреслюючи важливість компенсаторного розвитку дітей з порушеннями зору, наголосили на необхідності збільшення інформації про властивості навколишніх предметів за рахунок засобів наочності для сліпих і слабозорих, виходячи з первинного порушення і особливостей зорового сприймання, тим самим акцентуючи на важливості і обов'язковості навчання цих дітей спеціальним способам зорового сприйняття.

Модель корекційно-компенсаторної допомоги представлена у праці Д.М.Малаєва, в якій посилено роль ігрової діяльності в подоланні недоліків фізичного розвитку і морально-етичних якостей особистості дітей з порушеннями зору, що розширює засоби корекції і компенсації порушених функцій, оскільки без спеціального навчання ігрова діяльність дітей з порушеним зором буває своєрідною і спотвореною за рахунок вербалізації і недостатності наочно-ігрових дій. Разом з тим автор не наголошує на зв'язку спеціальних корекційних занять із загальноосвітнім процесом.

Л.І.Солнцева [25] корекційно-виховну роботу в закладах для дітей з порушеннями зору розглядала як систему педагогічних дій, які застосовуються у вивченні загальноосвітніх і спеціальних дисциплін, у виховному процесі та на спеціальних корекційних заняттях. Таке твердження найповніше характеризує систему корекційно-реабілітаційної роботи.

На тісну взаємодію спеціальних корекційних занять з роботою вчителя на уроці і тифлопедагога на корекційних заняттях вказувала і Л.С.Волкова, тим самим роблячи акцент на комплексному підході до системи корекційної допомоги дітям з порушеннями зору, включаючи всі її види і форми.

Л.І.Плаксіна стосовно корекційної роботи висловила думку про те, що:  
"...з погляду проблеми корекційно-компенсаторного розвитку корекційна робота повинна розглядатися як самостійна система, яка має свою мету, зміст, засоби і методи" [19]. Таким чином, автор вперше в тифлопедагогіці визначила корекційну роботу як цілісну систему, зазначивши, що ця робота за своєю метою, змістом, структурою і функціями відрізняється від загальної системи навчання. Характеризуючи співпідпорядкованість загального і спеціального в системі навчання, автор зазначала, що самостійність останнього необхідно вбачити, виходячи з принципів, що висвітлюють загальне, оскільки у цьому випадку корекційна робота, виступаючи як засіб залучення дитини до навчання, діяльності, є цілком своєрідним процесом, з визначеним змістом, методами і засобами впливу [19].