Педагогічні конфлікти у навчально-виховному процесі школи

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Чернігівський національний педагогічний університет  імені Т. Г. Шевченка

Інститут  історії, етнології та правознавства  імені О. М. Лазаревського

 

 

Кафедра педагогіки та методики

викладання  суспільних дисциплін

 

 

Педагогічні конфлікти у навчально-виховному  процесі школи

курсова робота

студентки 42 групи

Баришполець Марини Володимирівни

 

 

 

 

 

Науковий  керівник:

кандидат  педагогічних наук, доцент Завада Т.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

Чернігів

2012

Зміст

Вступ........................................................................................................................3

Розділ I. Психолого- педагогічні засади педагогічного конфлікту.................................................................................................................6

Розділ II. Основні підходи до класифікації педагогічних конфліктів………..

Розділ III.Методика роботи вчителя в умовах  виникнення конфліктів-діяльності в процесі вивчення курсу історії України в 8 класі…………….22

Висновки.............................................................................................................28

Список використаної літератури....................................................................31

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

          Історія людства з давніх-давен  до теперішнього часу показала, що конфлікти не минущі, існували  завжди і будуть існувати до  тих пір поки існує взаємодія  людей між собою. Конфлікти в суспільстві є соціальною реальністю. Вони охоплюють усі стосунки людини з об'єктивною дійсністю. Освітні установи діють як суспільство в мініатюрі, тобто зростання конфліктності в суспільстві веде до росту конфліктності і у середині цієї системи. Культура поведінки в конфлікті, засвоєна зростаючим поколінням у процесі освіти, насамперед у період навчання в школі, переноситься на подальше життя. Її засвоєння складає частину процесу соціалізації учнів. Саме тому дослідження конфліктів у системі вчитель-учень має особливе значення. У школі відбувається становлення дитини як особистості і конфлікти значно впливають на цей процес. Для зниження негативних наслідків конфліктів необхідно вміти правильно виявляти їх причини, керувати процесами протікання і розв’язання, знижувати рівень конфліктного протистояння.

         Дана робота  присвячена висвітленню психолого-педагогічних  засад педагогічних конфліктів , методичним проблемам їх виникнення  та вирішення в процесі вивчення  курсу історії України в 8 класі.

Велика  кількість педагогів, психологів, методистів займалась вивченням  різних аспектів  виникнення педагогічних конфліктів.  Історія розробки даної проблеми стала предметом досліджень Басової  Н. [7], Болсун С.А. [9], Журавльова В. [18], Рибакової М. [30] та інших. У зазначених роботах автори подають історіографічний аналіз досліджень педагогічних конфліктів у теорії навчання. Сутність педагогічних конфліктів вивчали Бандурка А. [6],  Бородкін Ф. [11],  Бохан О. [12], Оржеховська В. [28], Семченко В. [34] та інші. Як будь-який конфлікт, педагогічний конфлікт має свою структуру. Структурні компоненти педагогічного   конфлікту   знайшли   відображення  в роботах Рибакової М. [30],   Карамушка Л. [23], Колошина В. [20], Болсуна С. [10], Андрєєва В. [2] та інших. Такі дослідники, як Бадіна Є. [4], Борисова Л. [11], Веренікіна І. [13], Шакуров Р. [40]  зробили наголос на причинах виникнення та динаміці розвитку педагогічного. Основним підходам до класифікації видів педагогічних конфліктів присвячені роботи Сперанського В. [39], Глущенка І. [17]та інших. Питанню розв’язання та вирішення педагогічного конфлікту присвячена велика кількість праць різних дослідників,а саме: Басова Н. [8], Болсун С.[10], Веренікіна І. [14], Глущенко І. [14], Карамушка Л. [15], Колошин В. [21], Кондратьєва С. [22], Левін К. [25], Скотт Дж. [33], Шакуров Р. [41]. Дослідження Борисової Л. [11], Драгунової Т. [17], Лозовцевої В. [26] присвячені вивченню особливостей  педагогічних конфліктів, які виникають в підлітковому віці. 

Але варто  зазначити, що опрацювання наявної  психолого-педагогічної та методичної літератури з даної  проблеми  дозволяє зробити висновок про те, що питання видів, причин та  способів вирішення  педагогічних конфліктів лишається недостатньо вивченим. А особливо щодо роботи з учнями підліткового віку в процесі вивчення курсу історії.

Об'єктом  дослідження є психолого-педагогічні основи педагогічного конфлікту.

Предметом дослідження – процес виникнення та вирішення конфліктів діяльності в навчально-виховному процесі школи.

         Мета дослідження –  визначення основних видів конфліктів, що можуть виникнути в процесі вивчення курсу історії України в 8 класі та способів їх вирішення, що забезпечують ефективну організацію навчально-виховного процесу.

 У відповідності до предмету, мети в роботі вирішувались наступні завдання:

            -   на основі вивчення та аналізу психолого-педагогічної, методичної літератури визначити основні напрямки розробки проблеми педагогічних конфліктів;

            - визначити види конфліктів, способи їх вирішення в процесі вивчення курсу історії України в 8 класі;

  - розробити  методику роботи по вирішенню конфліктів у процесі вивчення курсу історії  України в 8 класі;

Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I. Психолого-педагогічні засади педагогічного конфлікту

         

            На конфлікт дивляться сьогодні, як на дуже значиме явище в педагогіці, яке не можна ігнорувати і якому повинна бути приділена особлива увага. Ні колектив, ні особистість не можуть розвиватися безконфліктно, наявність конфліктів є показником нормального розвитку суспільства.

       У психолого-педагогічній літературі відсутній єдиний підхід до визначення сутності поняття педагогічного конфлікту. Але, багато вчених зазначають, що конфлікт – це гостра ситуація, що виникає як результат зіткнення відносин особистості з загальноприйнятими нормами [8, 374]. Конфлікт – це форма соціальної взаємодії між двома або більше суб'єктами, що виникає через розбіжності бажань, інтересів, цінностей або сприйняття

[2, 28]. Говорячи інакше, конфлікт це – ситуація, коли два або більше суб'єкта взаємодіє таким чином, що крок вперед у задоволенні інтересів, сприйняття, цінностей або бажань одного з них означає крок назад для іншого або інших. Грішина Н.В. розглядає конфлікт як: «усвідомлену перешкоду в досягненні мети спільної діяльності, як реакцію на ґрунті несумісності характерів, відмінності культурних основ і потреб [15, 28].

 Бохан  О. визначає педагогічний конфлікт, як несумісництво поглядів на навчально-виховний процес, неспроможність знайти спільну мову при виникненні протиріч, пов'язаних з дидактичною й виховною взаємодією    [12,8]. Глущенко І. вказує, що педагогічний конфлікт –  це одна із структурних одиниць навчально-виховного процесу, яка характеризується різним усвідомленням й неоднаковими поглядами на педагогічну ситуацію, яка призводить до конфлікту та визначає відношення конфліктних сторін [14,29]. Смотріна Т. визначає конфлікти в школі як«ситуації шкільної життєдіяльності, що виникають і відбуваються у сфері безпосереднього спілкування суб'єктів шкільної взаємодії, як результат протиріччя, яке виникає між людьми у значущих для них аспектах, а тому викликає з боку учасників конфлікту певні дії по вирішенню проблеми, що виникла у власних інтересах» [39, 165].

      Варто зазначити, що спільним у різних трактуваннях конфлікту є наявність інваріантних ознак конфлікту: біполярність, як протистояння двох начал; активність, спрямована на подолання суперечності; наявність суб’єктів, як носіїв конфлікту, а також гострих негативних емоційних переживань суб’єктів конфліктного протиборства, що активно впливають на його протікання [15, 39]. Виявлення інваріантних ознак конфлікту дозволиляє визначити педагогічний конфлікт, як найбільш гострий спосіб розвитку і подолання значущих суперечностей, що виникають у взаємодії учасників педагогічного процесу, зазвичай супроводжується негативними емоціями та потребує розв’язання і гармонізації.

         Основою конфлікту є конфліктна ситуація. Саме тому, необхідно звертати увагу  на ті сигнали, що попереджають конфлікт : наявність кризи, непорозумінь, неприємних інцидентів, напруги, дискомфорту [19, 120]. Якщо вчитель не внесе позитивний конструктив у конфлікту ситуацію, то вона може перерости в серьозний конфлікт. 
         Варто відзначити, що педагогічний конфлікт має ряд особливостей, серед яких можна виділити наступні: професійна відповідальність учителя за правильність вирішення конфлікту; учасники педагогічних конфліктів мають різний соціальний статус; різниця віку і життєвого досвіду учасників; різне розуміння подій і їхніх причин учасниками; присутність інших учнів при конфлікті робить його учасниками; професійна позиція вчителя в конфлікті зобов'язує на перше місце ставити інтереси учня; усяка помилка вчителя при вирішенні конфлікту породжує нові конфліктні; конфлікт у педагогічній діяльності легше попередити, ніж успішно дозволити [18, 124].

        Причинами педагогічних конфліктів у школі можуть бути: протиставлення соціально-рольових позицій, цілей, інтересів, психологічна несумісність, наявність внутрішніх конфліктів, відсутність комунікативної культури, відмінності у намірах учасників діяльності [22, 143] .

        Карамушка Л.М. зазначає, що причиною конфлікту між вчителем і учнем може бути відсутність комунікативної культури: нетерпимість до іншого, невміння слухати, допущена безтактність, грубість на адресу іншої сторони і т.д [22, 145].

     Тьоміна С.Ю. виділяє об'єктивні та суб'єктивні причини виникнення педагогічних конфліктів. До  об'єктивних причин відносить: недостатній ступінь задоволення базових потреб дитини; протиставлення функціонально-рольових позицій вчителя та учня; істотне обмеження ступенів свободи; відмінності в уявленнях, цінності, життєвий досвід, приналежність до різних поколінь (проблема "батьків і дітей"); необхідність оцінювання учнів вчителем; ігнорування особистих проблем учнів у формалізованих освітніх системах; соціальна нестабільність та ін. 
       Суб'єктивними причинами конфліктів виступають: психологічна несумісність вчителя та учня; наявність у вчителя або учня конфліктних рис характеру; відсутність комунікативної культури у вчителя або учня; 
відсутність інтересу до навчання у конкретного учня; недостатня компетентність вчителя; наявність у вчителя або учня серйозних особистих проблем; надмірна завантаженість вчителя або учнята ін.[40, 143]. 
            А. Меняєв у статті «Конфлікти в навчанні і вихованні» виділяє три об'єктивні причини конфліктності дорослих:взаємодія консерватизму дорослих і нових культурних цінностей дітей; недостатній культурний рівень дорослих; зміни у психіці педагогів або батьків, які виникають у процесі накопичення досвіду систематичного управління поведінкою дитини

[29, 26].

     Журавльов В. зазначає, що треба розрізняти об'єктивні та суб'єктивні причини конфліктів діяльності. Серед об'єктивних причин дослідник виокремлює: різний характер ціннісних орієнтацій та світогляду, пред'явлення завищених вимог, різні умови для реалізації власних потреб та інтересів та ін. Суб'єктивні причини це: особистісні якості, недоліки у вихованні,  відхилення у психіці, шкідливі звички,  байдужість до дітей тощо [20, 48].

        Окремої уваги заслуговують роботи Бородкіна Ф. та Коряка Н., у яких дослідники однією з причин конфліктів діяльності визначають пред'явлення вчителем занадто завищених вимог до вивчення навчального змісту власного предмету, а оцінки використовуються як засіб покарання недисциплінованих та непокірних учнів. Таким чином деструктується справжній мотив навчальної діяльності, що тягне за собою втрату інтересу до навчання найбільш здібними та самостійними учнями [12, 73].

     Такі дослідники, як Шакуров Р. X., Алишев Б. С. до найпоширеніших причин виникнення педагогічних конфліктів у взаємодії “вчитель — учень”, “вчитель — учні” відносять : нездатність учителя прогнозувати на уроці поведінку учнів; намагання вчителя будь-якими засобами зберегти свій соціальний статус за рахунок зниження статусу учня; оцінювання вчителем не окремого вчинку учня, а його; суб'єктивізм учителя у сприйнятті вчинку учня; намагання суворо покарати учня, мотивуючи це тим, що зайва суворість не завадить; невміння спрогнозувати наслідки необ'єктивного оцінювання вчинків дітей; нездатність до самоконтролю [46, 67]. Конфліктують з учнями вчителі з негнучким мисленням, стереотипністю оцінок, шаблонним підходом до їх запитів та інтересів, нездатністю оцінювати об'єктивність вимог до учнів. Особливо небезпечні їх недовіра і підозра, брак педагогічних здібностей, незадовільна організація роботи у педагогічному колективі, застосування покарання без урахування позиції учнів [44, 68]. 
        Немало конфліктів спричинює низький рівень педагогічного спілкування вчителів, які не можуть своєчасно зупинитися, уникнути різких слів, негативних узагальнень та перебільшень [44, 70 ].

          Колошин В.І. наголошує, що об'єктивними причинами виникнення конфліктів на уроці можуть бути: а) стомлення учнів; б) конфлікти на попередньому уроці; в) відповідальна контрольна робота; г) сварка на перерві, настрій вчителя; д) його вміння або невміння організувати роботу на уроці; е) стан здоров'я та особистісні якості. Конфлікт часто виростає з прагнення вчителя затвердити свою педагогічну позицію, а також від протесту учня проти несправедливого покарання, неправильної оцінки його діяльності, вчинку [23, 6].