Педагогічні основи ігрової діяльності молодших школярів у навчальній роботі

«Морський бій». Це, по суті, ігрова форма перевірки домашнього завдання, що дозволяє залучити в процес не двох-трьох учнів, а практично весь клас. Військова назва дуже умовна, однак відбиває розпал пристрастей під час даної процедури, що цілком природно: всім учням флоту, який переміг, оцінки підвищують на бал, а ті, хто програв, відповідно, цей бал втрачають. Отже, на арені бою — три флоти (три ряди парт), що відправляють у бойову розвідку екіпажі з двох учнів до дошки. Поки розвідники готуються до активних дій, основні сили добирають озброєння для атаки і планують оборону під керівництвом адміралів. У мирній термінології це має вигляд повторення навчального матеріалу, підготовки і розподілу питань за темами «супротивників». Усю цю діяльність координує учень, призначений учителем, який володіє всією повнотою адміральської влади. За три-чотири хвилини починається власне бій (чи перевірка домашнього завдання — кому як подобається). Після відповіді першого екіпажа другий і третій флоти «обстрілюють» його запитаннями з теми, потім самі відповідають на не менш підступні запитання, що надходять від першого флоту, потім настає черга другого формування і т.д.

Роль учителя в цій грі неможливо переоцінити, особливо в перших «боях». Треба встигати озвучувати оцінки запитань і відповідей, передавати право «пострілу» наступній команді, не забуваючи при цьому вчасно залучати в процес гри пасивних учнів, а крім цього, час від часу «мінувати» ігрове поле каверзними запитаннями. Після двох-трьох таких ігор, коли діти зрозуміють і приймуть правила гри, ці функції можна передавати асистентам. Використання даної ігрової форми дає змогу залучити до активної діяльності більшість учнів, підвищує їхню зацікавленість у підготовці до уроку, сприяє створенню сприятливого психологічного клімату на уроках і формуванню позитивної установки до навчання.

Вивчення нового матеріалу

Як було зазначено, використання ігрових елементів у навчальному процесі на цій стадії ускладнюється недостатнім обсягом знань і вмінь учнів. Однак актуалізовані на попередній стадії уроку опорні знання можуть послужити фундаментом для побудови гри під час подальшого просування по темі. Дуже перспективним уявляється при цьому застосування проблемних методів викладу нового матеріалу, коли вчитель звертає увагу учнів на існування гносеологічних протиріч, формулює питання й пропонує учням, розбившись на групи, спробувати знайти відповіді. Ігрова оболонка в цьому разі може мати, наприклад, такий вигляд.

«Рятувальна експедиція». Десь у горах зазнав аварії авіалайнер з коштовним вантажем на борту, і ми споряджаємо рятувальну експедицію. Клас розбивається на групи, кожна з яких отримує маршрутний лист із вказівкою орієнтовного напрямку пошуку (з формулюванням головних питань з досліджуваної теми) і стартового завдання (наприклад, нескладного завдання за пройденим матеріалом). Далі процес пошуку може бути організований у такий спосіб: група отримує від учителя уривок радіограми від потерпілих під час аварії й намагається його розшифрувати (уривок може містити, наприклад, опис і результати експерименту з досліджуваної проблеми, а група має їх інтерпретувати й використовувати, відповідаючи на запитання з нової теми).

Завдання для поетапного рішення проблемної ситуації складають заздалегідь, і вони мають різний ступінь складності. Отже, до мети можна просуватися різними шляхами: або вибираючи багато простих завдань, або найкоротшим, але більш складним маршрутом. Розташування груп, а також темп їхнього просування до мети фіксують на карті-схемі на дошці. Періодично з'являються «привали», під час яких групи здійснюють допомогу відстаючим. Група, яка першою досягла мети, отримує той самий «коштовний вантаж» у вигляді високих оцінок. Гра на цьому може не закінчуватися. Переможці розходяться по групах, що залишилися, й допомагають їм у боротьбі за друге місце тощо. На завершення уроку вчитель іще раз нагадує суть проблеми, і всі групи формулюють своє бачення її розв'язання. Зрозуміло, що ця гра потребує значної підготовки, але вся робота потім дає певні результати, якщо врахувати, що знання, здобуті своєю працею, людина засвоює набагато краще, та й радість «відкриття», відчута при цьому, не забувається.

Закріплення отриманих знань, вироблення практичних умінь і навичок

Звичайно ж, такі уроки створюють дуже сприятливі умови для навчальних ігор. З іншого боку, проведення цих уроків в ігровій формі підвищує їхню ефективність, дає змогу обробити великий обсяг матеріалу, не перевтомлюючи учнів. При цьому, як і на традиційних уроках, необхідно застосовувати різноманітні види діяльності, комбінувати індивідуальні, групові й колективні форми роботи тієї чи іншої гри. Усе розмаїття таких форм можна почерпнути в телевізійних іграх, наповнивши їх необхідним корисним змістом. Як приклад гри під час узагальнення матеріалу з теми і підготовки до тематичної атестації можуть бути наведені всім знайомі і всіма улюблені «хрестики-нулики».

«Хрестики-нулики». На дошці — традиційне для цієї гри поле ЗхЗсм. Перемагає, як завжди, команда, яка першою закреслить рядок із трьох секторів. Ходи роблять по черзі. Причому, якщо команда, яка вибрала сектор, із завданням справляється, в ньому виставляють її знак (скажімо, хрестик), а якщо завдання не виконано, — сектор програний і в ньому з'являється знак суперників (нулик) без будь-яких зусиль з їхнього боку. Така форма була придумана в Клубі Знавців десяток років тому і, за всієї простоти, приховує в собі дуже великий потенціал, тому що дає змогу максимально урізноманітнити види діяльності учнів.

Сектори можуть бути такими: «задача» — розв'язати розрахункову задачу; «шпаргалка» — назвати чи дописати формулу; «?» — відповісти на запитання вчителя або суперника; «вірю-не вірю» — вибрати з декількох тверджень правильне; «поле чудес» — закінчити визначення явища чи поняття; «кімната сміху» — несерйозне завдання, але зі змістом; «практикум» — виконати практичне завдання; «бліц» — три нескладних завдання виконати за хвилину; «супербліц» — завдання виконує одна людина тощо. В процесі уроку проводять дві відбіркові і фінальну ігри, причому під час ігор кожній команді видають жетони для тих гравців, які були найбільш корисні для команди під час відповіді на дане запитання. Наприкінці уроку переможці отримують додаткові призові жетони, їх підраховують і перетворюють на оцінки, які виставляють у журнал за бажанням учнів.

 

 

Висновки

Інтерес до навчальної гри впродовж багатьох років не згасає, з'являються, нові напрями її дослідження. Проте і нині іде недостатньо теоретично обґрунтовані ігрові методи і форми навчання, відсутня їх класифікація, не розроблена структура ігрового навчання, технологія застосування та оцінювання ефективності використання тих чи інших ігрових методів і форм навчання.

Гра у навчальному процесі створює мотивацію, близьку до природної, збуджує інтерес, підвищує рівень навчальної праці, розвиває комунікативні навички. Порівняно з іншими формами навчання й виховання, перевага гри полягає в тім, що вона досягає своєї мети непомітно для вихованця, тобто не потребує ніяких способів насильства над особистістю дитини. Окрім того, під час гри діти молодшого шкільного віку почувають себе вільно і комфортно. Причому це стосується всіх учнів, які мають різні психологічні особливості. У процесі гри «навіть інтелектуально пасивна дитина спроможна виконати таке завдання, яке їй важко дається у звичайній життєвій ситуації, тому що тут не існує  тієї «жорстокої смуги оцінювання», до якої потрапляє молодший школяр із перших днів перебування в школі, а отже, знижується його тривожність, напруження, негативне ставлення до навчальної діяльності»

Підбираючи ігри, слід поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, педагог повинен чітко спланувати діяльність учнів, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено завдання, вчитель надає йому ігрового змісту, окреслюючи ігрові дії. Ігровий зміст спонукає учнів до гри. А коли виникає особиста зацікавленість, то з’являється і активність, і творчі думки, і дії, і хвилювання за себе, команду весь колектив.

Раціональне використання ігрових методів сприяє позитивній зміні рівнів активності учнів: від репродуктивного через пошуковий до творчого. Тут допомагає логічне використання методів від більш простих (ігри-вправи) до складних (рольові). Ігрові методи впливають на розвиток логічного мислення, теоретичних знань і практичних умінь та навичок, самостійності та самоосвіти, колективного співробітництва.

Готуючись до заняття, педагог повинен чітко продумати послідовність ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Артесова Л. моделі структур дидактичної гри//Дошкільне виховання. №4. 2005. С. 6-8
2. Бартлетт Ф. Психика человека в труде и игре. Пер. С англ. М., АПН РСФСР, 1959. – 144с.
3. Газман О.С., Харитонова Н.Е. В школу с игрой: кн.. для учителя. – М.: Просвещение, 1991. – 96с.
4. Демин М.В Природа деятельности. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. - 168 с.
5. Исупов К. Г. Второе рождение проблемы «игра» и искусство // Философские науки. - 1974. - №5-6. - С.148.
6. Каминснки Х. Дидактико-методические основы преподавания зкономики в школе. Деловые игры // Экономика. Вопрос школьного зкономического образования. -1999. - N51, - С.58-62.
7. Клаус Г. Философские аспекты теории игры // Вопр. философии. — 1968. — №8.- С.24-35.
8. Козлова О.А. Роль современных дидактических игр в развитии познавательных интересов и способностей младших школьников//Начальная школа. – 2004. - №11. – С. 49-52
9. Компанець Н.М. Дидактичні ігри в системі інтегрованого навчання. – К.: Змога, 2003. – 80с.
10. Коротяев Б.И. Учение — процесс творческий. — М.: Просвещение, 1989.— 159с.
11. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. — М.: Педагогика, 1981, —186с.
12. Ляпина Г. А. Игра как средство активизации учебно-воспитательного процесса. — Алма-Ата.: Изд-во МЄКТЕП, 1978.— 64с.
13. Машарова Т.В., Ходырева Е.А. Учебная деятельность… Среда… Развитие… - Киров, 1998
14. Осадчук Р. І. Дидактичні ігри в навчальному процесі школи// Педагогіка і психологія. – 1996. -№4. – С.102-111
15. Педагогическая энциклопедия. — М.: Изд-во «Сов. Энциклопедия», 1965. — Т.2. —С.137.
16. Подласый И.П. Педагогика. — М.: Просвещение, 1996. — 423 с.
17. Рубинштейн С. Л. Основи общей психологии.-м., 1946.-590с.
18. Ткачук Т. Ігротерапія, як спосіб підвищення пізнавальної активності// Палітра педагога. -2002.- №3. – С. 5-10
19. Устиненко В. И. Место и роль игрового феномена в культуре // Философские науки. - 1980. - №2. - С.69-77.
20. Шульга Л. Ігрові методики та їх роль у моральному вихованні учнів молодшого шкільного віку// Рідна школа. 2002.- №7 – С.48-46.
21. Эльконин Б.Д. Психология игрьі. - М.: Педагогика, 1978. — 304с.

 

 

 

Додаток

Ігри на уроках природознавства:

“Все побачити, нічого не забути”.

Ведучий викладає на столі 10 предметів. Протягом 10 секунд гравці розглядають їх. Потім предмети накривають, а учасники гри називають і описують їх.

“Привіт, друже!”

Учасники гри сідають у коло. Капітан по черзі вітається з кожним учасником, підкреслюючи індивідуальність партнера, називаючи його найхарактерніші позитивні риси. Виграє той капітан, який найточніше накреслив “психологічні портрети”.

Конкурс куховарів. Із запропонованих овочів і фруктів приготувати салат

“Не помились!”

Учні діляться на дві команди, кожна малює картинку “Організм людини”, програмуючи помилки, а потім команди обмінюються малюнками і знаходять недоречності.

“Треба — не можна”.

Ведучий з м’ячем стає проти учасників гри. Він називає випадки як слід і як не можна поводитися в природі. Якщо так поводитися можна, гравець ловить м’яч, якщо ні — не ловить. Виграє той, хто впіймає більше правильних м’ячів.

“Одяг українців”.

Матеріали: карта України, фотокартки з національним одягом.

Завдання. Розташувати фотокартки за регіонами, де колись так одягались.

“Туристичне агентство”.

Кожна команда складає туристичний тур по Україні і захищає його.

“Суттєві і несуттєві зв’язки”.

Кожна команда отримує картки, де показані суттєві і несуттєві зв’язки якогось об’єкта природи. За зв’язками визначити, про який об’єкт іде мова.

“Прилади природодослідника”.

Клас ділиться на команди. Завдання — скласти перелік приладів, які необхідно взяти для проведення дослідження водойми. Модель сумки природодослідника обгрунтовується. Перемагає команда, яка найбільш доцільно “складе” сумку.

“Слухаємо осінь”.

Команди визначають звуки осені, а потім їх відтворюють. Перемагає команда, яка почула найбільше звуків і змогла найкраще їх відтворити.

“Привіт, друже!”

Кожна з команд складає по два листи до членів команд суперників. Лист починається словами: “Привіт, друже! Ніколи не забуду твоїх добрих вчинків...” Імені в листах не згадується. Команди обмінюються листами. Капітани по черзі зачитують листи. Завдання команди — впізнати, кому адресований “лист”.

Виграє команда, що правильно назвала адресата і склала найкращого листа.

Ігри на уроках математики

Знайди предмет такої ж самої висоти

Дидактичне завдання: навчити визначати висоту предметів на око

Обладнання:5-6 іграшок на столі вчителя, смуги різної довжини у дітей

Зміст: На столі іграшки: ялинка, піраміда, гриби. Вчитель пропонує взяти одну із смуг і знайти предмет такої ж самої висоти спочатку на око, а потім перевірити прикладанням міри до предмета.

Правила: Піднімати смугу, рівну висоті предмету, всім одночасно після того, як буде предмет названий. Діти, які припустились помилки, вважаються, що вони програли.

Методичні рекомендації: Вчитель викликає для перевірки одної і тої ж відповіді декілька учнів

Хто більше запам’ятає

Дидактичне завдання: Закріпити знання про геометричні фігури

Обладнання: Геометричні фігури

Зміст: Учні діляться на дві команди. Відповідають по черзі. Учень називає геометричну фігуру, а наступний учень повторює  фігуру, яку вже назвали і називає свою. . Третій учень називає дві попередні і свою і т.д. Для того, щоб слідкувати за відповідями учнів і самому не помилитись, вчитель викладає на стіл по-черзі названі геометричні фігури

Правила: Учень називає фігуру тільки після того, як назве фігури попередньо названі. Якщо хтось із учнів називає фігури не по-черзі або пропускає, гра починається спочатку, а команді зараховується штраф.

Методичні рекомендації: Гру можна проводити в різний час: на уроках й на індивідуальних заняттях.

Кількість та число

Яке число пропущене?

Дидактичне завдання: Закріпити вміння учнів рахувати предмети, вчити співвідносити кількість елементів групи предметів з числом та цифрою.

Обладнання: Числові фігури або картки з предметними картинками, цифри.

Зміст: Учням пропонується 2 групи предметів, які за кількістю елементів в них відрізняються на 2; учень повинен знайти третю групу, одночасно, яка відрізняється від першої на одиницю, тобто число, яке стоїть між ними:4 і 6 – 5. В разі виникнення труднощів, можна запропонувати  знаходити результат, спираючись и на картки з цифрами, які викладені  на набірному полотні, які відповідають першій і другій групам предметів.

Правила: Рахувати мовчки, піднімаючи руку тільки тоді, коли буде визначена третя, пропущена група предметів. За правильну відповідь команді зараховується бал.

Методичні рекомендації: У грі приймає участь люба кількість дітей. З набуттям досвіду необхідно набувати темп гри. Затримка відповіді вважається програшем.

Де дзвенить дзвіночок?

Дидактичне завдання: Вдосконалити орієнтацію у просторі.