Педагогічні умови виховання у дітей старшого дошкільного віку почуття любові до рідного міста

Бердичівський педагогічний коледж 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з педагогіки

на тему:

«Педагогічні  умови виховання у дітей старшого дошкільного віку почуття любові до рідного міста.»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала студентка  ІV курсу

дошкільного відділу

Катинська Анастасія Вікторівна

Керівник

Гордійчук Наталія Іванівна

 

Бердичів 2010р.

Зміст

Вступ.                           ст.3 – 4

Розділ І. Теоретичні засади формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку.

1. Патріотизм, як інтегральна моральна якість.                       ст..5 - 7
2. Виховання любові до рідного міста у дітей

      дошкільного віку.                                                                   ст. 8 - 11                                                                                       

3. Аналіз практики роботи дошкільних
4. закладів м. Бердичева по вихованню

5. любові до рідного міста у дітей дошкільного віку.             ст. 12 - 14                          

 

Розділ ІІ. Методи та методика  дослідження 

педагогічних умов  виховання  у 

дітей старшого дошкільного віку любові до рідного

міста.                                                                                             ст. 15 - 16

 

Розділ ІІІ. Педагогічні умови  виховання у дітей 

старшого дошкільного віку любові до рідного міста.

3.1. Вивчення рівня знань дітей про своє місто.                       ст. 17 - 19                    

3.2. Методика організації  навчально – виховної

 роботи в старшій групі ДНЗ № 27 по вихованню

любові до рідного  міста.                                                              ст. 20 - 37

 

Висновки.                                                                                      ст. 38 - 39

Література.   ст. 40

Додаток № 1                                                                                  ст 41 - 43

 

 

 

Вступ.

Актуальність. Дитинство – час незабутніх переживань, яскравих вражень, які довго зберігаються в пам’яті людини і є органічною частиною її духовного світу, що пов’язує з рідною домівкою, місцями, де вона народилася та зростала.

Дошкільний вік є сприятливим періодом для розвитку патріотичних почуттів. Патріотичні почуття – це переживання, з яких у майбутньому виросте громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність.

Актуальність проблеми обумовлена необхідністю виховання любові до рідного міста , починаючи з дошкільного віку. В цей період відбувається формування культурно-ціннісних орієнтації духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі.

Даний відрізок життя людини є найсприятливішим для емоційно-психологічної дії  на дитину, оскільки образи сприйняття дійсності, культурного простору дуже яскраві і сильні і тому вони залишаються в пам'яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо у вихованні патріотизму. В той же час слід зазначити, що цілісна наукова концепція формування громадянина, патріота свого міста в сучасних умовах ще не створена. У педагогів-практиків у зв'язку з цим виникає немало питань, у тому числі: що входить сьогодні в зміст патріотичного виховання, якими засобами потрібно його здійснювати.

 

 

 

 

Мета: Вивчити педагогічні умови виховання любові до рідного міста у дітей старшого дошкільного віку.

 

Об’єкт дослідження: патріотичне виховання дітей старшого дошкільного віку.

 

Предмет дослідження: педагогічні умови виховання любові до рідного міста у дітей старшого дошкільного віку.

 

Робоча гіпотеза: Процес виховання у дітей старшого дошкільного віку любові до рідного міста здійснюється ефективно за дотриманням таких педагогічних умов: ознайомлення з рідним містом , застосування методів, які підвищують пізнавальну та емоційну активність дітей в процесі ознайомлення з рідним містом, усвідомлення дітьми значення ціннісно – дієвого ставлення до рідного міста.

 

Завдання:

1. Вивчити і дати аналіз теоретичних робіт в напрямку формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку;

2. Дослідити і проаналізувати педагогічні умови виховання у дітей старшого дошкільного віку почуття любові до рідного міста у ДНЗ № 27 м. Бердичева.

 

 

 

 

 

 

 

Розділ І. Теоретичні засади формування патріотичних почуттів у дітей дошкільного віку.

 

1.1. Патріотизм, як інтегральна моральна якість.

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм. 
         Патріотизм (грец. paths — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З  огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Відомі психологи (О.В. Запорожець, В.К. Котирло) стверджували, що важливою умовою розвитку почуттів у дошкільників є створення дорослими життєрадісної атмосфери, яка сприяє становленню оптимістичного настрою, відчуття захищеності, зацікавленості тим, що відбувається навкруги. Важливе значення в процесі формування в дошкільників любові до Батьківщини має той факт, що емоційні переживання  дітей старшого дошкільного вікук набувають більш глибокого та стійкого характеру. Діти цього віку здатні проявляти турботу до близьких людей та однолітків.

Патріотичні почуття дошкільників формуються в процесі спілкування з оточуючими людьми, виконання спільної з ним діяльності. Вони спрямовані на розкриття і формування в дитини спільно людських моральних якостей особистості (любов, гідність, вірність, відданість батькам), залучення до джерел національної культури, збереження природи рідного краю, виховання емоційно – діяльнісного ставлення та почуття причетності до оточуючих.

Саме тому робота з  патріотичного виховання охоплює  цілий комплекс завдань, серед яких пріоритетними є :

• виховання в дитини любові й почуття причетності до своєї сім’ї, дому, дитячого садка, вулиці, міста;
• ознайомлення дітей із символами держави (гімн, герб, прапор);
• формування бережного ставлення до природи рідного краю;
• формування толерантності .ю почуття поваги до інших народів, їхніх традицій.

Важливим напрямом патріотичного  виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв  рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними  цінностями родини і народу, пояснюють зв´язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

   Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам´ятні дати тощо). З традиціями тісно пов´язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Сучасні концепції національного  виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу. У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

   Важливим завданням  педагогічної науки і практики  є забезпечення етнізації —  природного входження дітей у  духовний світ свого народу, нації  як елементу загальнолюдської  культури, позбавленого національної  обмеженості та егоїзму. Моральна  спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

   Справжні патріотичні  почуття здатний виховувати високоосвічений, інтелігентний педагог-патріот, який разом з дітьми щиро радітиме успіхам вітчизняних спортсменів, артистів, учених, переживатиме їх невдачі. Такий педагог зуміє допомогти дітям усвідомити, що патріотизм є благородною пристрастю людини, він не має нічого спільного з національним егоїзмом.

Отже, вирішуючи завдання патріотичного виховання, кожен  педагог повинен будувати роботу відповідно до місцевих умов  і особливостей дітей  і має враховувати такі принципи : «позитивний центризм» (відбір заннь, які найбільш актуальні для дитини цього віку); неперервність педагогічного процесу; диференційований підхід до кожної дитини ; раціональне поєднання різних видів діяльності, розвивальний характер навчання, який базується на дитячій активності.

 

 

 

 

 

2. Виховання любові до рідного міста у дітей дошкільного віку.

 

Під час виховання  у дітей дошкільного віку любові до Батьківщини потрібно розпочинати  виховувати любов до рідного міста. Успішний розвиток дошкільнят при ознайомленні з рідним містом можливий лише за умови  їх активної взаємодії з оточуючим світом емоційно-практичним шляхом, тобто через гру, предметну діяльність, спілкування, працю, навчання, різні види діяльності, властиві дошкільному віку.

Необхідно зазначити, що морально-патріотичне виховання  дошкільнят на краєзнавчому матеріалі ґрунтується на таких засадах:

• Ознайомлення дошкільнят з рідним містом повинно природно „входити” в цілісний освітній процес, що будується на фоні краєзнавчого матеріалу.

• Введення краєзнавчого матеріалу в роботу з дітьми з врахуванням принципу поступового переходу від більш близького дитині, особистісно значущого, до більш віддаленого від дитини – культурно-історичних фактів.

• Формування особистісного ставлення до фактів, подій, явищ у житті міста, створення умов для активного залучення дітей до соціальної дійсності, підвищення особистісної значущості для них того, що відбувається навкруги.

• Розвиток музейної педагогіки, що надає можливість дитині налагодити діалог з культурним надбанням минувшини та сьогодення.

• Здійснення діяльнісного підходу до залучення дітей до історії, культури, природи рідного міста, тобто вибір самими дітьми тієї діяльності, в якій вони хотіли б відобразити свої почуття, уявлення про побачене та почуте (творча гра, придумування оповідань, виготовлення поробок, придумування загадок, аплікація, ліплення, малювання, проведення екскурсій, участь у благоустрої території, охороні природи і т. п.).

• Залучення дітей до участі в міських святах з тим, щоб вони могли долучитися до атмосфери загальної радості та піднесеного настрою. Познайомитися із жителями рідного міста – носіями соціокультурних традицій в народних ремеслах, танцях, піснях.

• Вибір методів ознайомлення дітей з рідним містом, що перш за все підвищують їх пізнавальну та емоційну активність.

• Створення відповідного розвивального середовища в групі та дошкільному закладі, яке б сприяло розвитку особистості дитини на основі народної культури з опорою на краєзнавчий матеріал (міні-музей народного побуту, предмети народного ужиткового мистецтва, фольклор, музика тощо), і яке б дозволило забезпечити потребу в пізнанні його за законами добра та краси.

• Організація роботи з батьками під девізом: їх знання та любов до рідного міста повинні передаватися дітям.

Ознайомлення дошкільнят із рідним містом може стати тією основою, навколо якої інтегруються всі види дитячої діяльності.

Одним із варіантів реалізації принципу інтеграції в роботі з дошкільнятами  є організація педагогічного  процесу на основі тематичного планування.

Такий підхід дає можливість бачити різні аспекти явищ: соціальні, морально-етичні, природні, художньо-етичні та ін. Крім того, „занурення” в ту або іншу тему, яку одночасно вивчають діти різного віку, дозволяє об’єднати їх спільними почуттями, переживаннями при проведенні спільних свят, вечорів відпочинку, виставок. При цьому старші можуть поділитися з меншими досвідом, підготувати матеріали, необхідні для власної діяльності та для малят. Зробити подарунки малятам.