Педагогічна система М.Монтессорі

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені  М. П. Драгоманова

Інституту корекційної  педагогіки та психології

(повна назва кафедри)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

(РОБОТА)

з дисципліни «Спецпедагогіка з історією»

(назва дисципліни)

на тему:   «Педагогічна система М.Монтессорі»

 

 

 

 

	Студентки ІІІ курсу  з. л. – 1 групи напряму підготовки_____________ спеціальності «Логопедія та початкова корекційна освіта»
	Заграюк Олени Ігорівни
	Керівник	(прізвище та ініціали)
	(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)   Національна шкала____________ Кількість балів:______ Оцінка: ECTS____
Члени комісії
	(підпис)			(прізвище та ініціали)
	(підпис)			(прізвище та ініціали)
	(підпис)			(прізвище та ініціали)

 

 

 

 

 

м. Київ – 2013 рік

 

План.

Розділ І. Життєвий шлях Марії Монтессорі і розвиток її педагогічної системи…………………………………………………………………….....…4

Розділ ІІ. Суть педагогічної теорії Марії Монтессорі………………….……8

2.1.  Особливості розвитку дитини і її потреби……………………........8

2.2.  Основні поняття педагогіки М. Монтессорі…………………...…11

2.3.  Педагогічні  принципи системи……………………………….......12

2.4.  Роль педагога в  Монтессорі-педагогіці…………………………..16

Розділ ІІІ. Вплив підготовчого середовища і дидактичних матеріалів на розвиток дитини……………………………………………………….……...19  

3.1.  Організація підготовчого середовища……………………………19 

3.2.  Дидактичні матеріали…………………………………………...…22

3.2.1  Матеріали для вправ у повсякденному житті та вироблення навичок соціальної поведінки………………………………………………..26

3.2.2  Матеріали для вправ на розвиток сенсорики……………………..29

3.2.3  Матеріали для вправ на розвиток мовлення, навичок письма, читання, математичних уявлень……………………………………………...31

3.2.4  Матеріали для вправ із розділу «Космічне виховання»…………34

Висновки……………………………………………………………………....36

Список використаних джерел………………………………………………. 37 

Вступ.

Метою даної роботи є ознайомлення з історією виникнення, впровадження і використання педагогічних ідей Марії Монтессорі в сучасних дошкільних закладах, показати специфіку педагогіки Монтессорі і місце дитини в цій педагогічній системі. Виходячи з цього, були поставлені наступні завдання: розглянути погляди Монтессорі на особливості розвитку дитини, її потреби, розглянути педагогічні принципи педагогіки Монтессорі, показати роль педагога в педагогічному процесі, розглянути основні поняття педагогічної системи.

 

Розділ І. Життєвий шлях Марії Монтессорі і розвиток її педагогічної системи.

Марія Монтессорі (31 серпня 1870 — 6 травня 1952) — італійський лікар, педагог, учений, філософ, гуманістка, католичка.  Народилася в Кьяраваллі (Центральна Італія, провінція Анкона), в сім’ї військового. Батьки її були глибоко релігійними людьми, неухильно дотримувалися католицьких правил і звичаїв. У такому дусі виховували і свою єдину дочку.

У липні 1896 року М. Монтессорі отримала (перша серед жінок Італії) диплом доктора терапії та хірургії Римського Університету. Світову популярність Марія Монтессорі  отримала у зв'язку з розробленою нею педагогічною системою.

Після закінчення Університету вона створила спеціальну школу (1907 рік у Римі), а згодом і медико-педагогічний інститут для дітей з бідних сімей та сиріт, де розробила та застосувала різноманітний дидактичний матеріал, який пізніше увійшов в історію як «Золотий матеріал» Монтессорі. Методи, засновані на досвіді роботи в цій школі, були згодом успішно розвинені і, не дивлячись на критику в подальші роки, залишаються популярними в багатьох країнах світу. 

За власною методикою  М. Монтессорі навчила дітей читати і писати так, що на вступному іспиті до народної школи вони виявляли значно кращі результати, ніж діти з нормальних сімей. Це викликало справжню педагогічну сенсацію. Успішність, як вважала Монтессорі, залежить від методів навчання: психічний розвиток занедбаних дітей підтримували і стимулювали, а розвиток дітей з нормальних сімей затримували через відсутність індивідуальних програм навчання.

Розробляючи власну педагогічну  систему, М. Монтессорі спирались на ідеї французьких психіатрів і педагогів Жанна–Гаспара Ітара та Едуарда Сегена, які теоретично обґрунтували і практично довели неабиякі можливості виховання дітей з особливими потребами за допомогою спеціальних вправ. В ідеї Е.Сегена про доцільність застосування у процесі виховання нормально розвинених дітей фізіологічного методу, що ґрунтується на індивідуальному дослідженні дитини, організації виховних прийомів з урахуванням фізіологічних і психологічних явищ, М. Монтессорі побачила потенціал, реалізація якого могла б реформувати школу, виховання загалом. Вона почала працювати зі звичайними дітьми, становище яких у школах було набагато гіршим, ніж її вихованців.

Після багаторічних наукових пошуків М. Монтессорі задумалася над створенням системи, яка була б строго індивідуалізованою, давала б змогу педагогові спостерігати за дитиною і вивчати її. Посередником між педагогом і дитиною, за її переконанням, має бути дидактичний матеріал, покликаний пробудити самодіяльність дитини, допомагати її самовихованню, самонавчанню, саморозвиткові. [4]

У 1907 р. їй представилася  можливість широко застосувати на практиці результати своїх перших спостережень і дослідів, перевірити правильність зроблених виводів. Едуард Таламо - італійський мільйонер і талановитий інженер, директор "Суспільства дешевих квартир" - зважився на соціальний експеримент. Він запропонував М. Монтессорі створити в 58 переобладнаних цим суспільством будівлях новий тип дошкільного закладу – денний притулок, школу для дітей, що отримала назву "Будинок дитини" (Casa dei Bambini).  На цьому своєрідному "експериментальному майданчику" педагог-гуманіст розробила спеціальне середовище, що оточує дитину, стимулюючу її природний розвиток. Діти в "Будинку дитини" знаходилися з 9 години ранку до 16 години і поєднували вільні ігри з молитвами, а всіляку пізнавальну діяльність – із співом. Тут все було пристосовано до того, щоб привчити дитину до самостійності і сприяти її різносторонньому вдосконаленню, допомогти їй організувати свою діяльність, реалізувати свою природу. [9]

Не визнаючи класно-урочної системи, М. Монтессорі змінила інтер’єр приміщень, у яких навчалися діти. Переставляти відповідно до своїх потреб легкі переносні столики, маленькі стільчики й крісла могла навіть трирічна дитина.

Монтессорі-класи організовувалися як різновікові і включали дітей від двох з половиною до шести років. Дитя вчилося працювати наодинці або разом з іншими дітьми, і цей вибір зазвичай він робив сам, слідуючи "основним правилам" класу і нагадуючи іншим дітям про необхідність дотримувати їх. Коли дитя вперше починало вчитися, йому допомагали старші, більш досвідченіші діти. Пізніше він сам допомагав іншим, маючи сформовані учбові навики. Завдяки всьому цьому дитина також вчилася поводитися в товаристві різних людей, тобто набувала навиків соціальної поведінки. [9]

За таких умов у дітей  швидко з’являвся довільний, внутрішній інтерес до занять, що й було метою  виховання. Цей досвід М. Монтессорі виклала в книзі «Метод наукової педагогіки, застосовуваний до дитячого виховання у Будинках дитини» (1909). Через кілька років стало зрозуміло, що її соціально-педагогічний експеримент завершився великим заслуженим успіхом.

Популярність нової педагогічної системи ширилася за межі Італії. Щоб  ознайомитися з нею, до Риму прибували  вихователі, вчителі з Іспанії, Голландії, Англії, Швеції.

Педагогічні ідеї Монтессорі стрімко здобували прихильників у різних країнах. Немало прихильників здобула її педагогічна система й серед вітчизняних спеціалістів, які започаткували суспільне дошкільне виховання в Україні. Найактивнішими і найпослідовнішими серед них були О. Дорошенко, Н. Лубенець, С.Русова. Ідеї Монтессорі пропагував журнал «Дошкольное воспитание», що виходив друком у Києві. У 1915 р. побачила світ книга ініціатора створення і керівника київського Товариства народних дитячих будинків Наталії Лубенець «Фребель і Монтессорі», яка зазначала, що «праці Монтессорі становлять еру в історії дошкільного виховання і доводять, що це – найважливіше і найшляхетніше завдання, яке потребує інтелігентності та великої душі». Автор першої концепції національного дитячого садка в Україні Софія Русова майже у кожному розділі книги «Дошкільне виховання» (1918) апелювала до авторитету Монтессорі. Високо оцінювала вона «уроки номенклатури», які «готують дитину до абстрактного думання», «новий дитячий садок», як і головні принципи її педагогічної системи. Поділяла Русова погляди Монтессорі на педагога як на уважного спостерігача і вдумливого дослідника дитячої души.

М. Монтессорі заснувала напрям, що зосередився на проблемах розвитку дітей протягом перших трьох років життя, оскільки саме в цьому віці вона бачила величезні потенційні можливості формування особистості людини. [16]

 

Праці М. Монтессорі були перекладені майже всіма мовами світу. Найвідоміші з них: «Метод наукової педагогіки» (1909), «Педагогічна антропологія» (1913), «Самовиховання та самонавчання у початковій школі» (1922), «Виховання для нового світу» (1946), «Розвиток потенційних можливостей людини» (1948), «Формування людини» (1950). Висунення кандидатури М. Монтессорі для присудження Нобелівської премії в 1949,1950 і 1951 рр. свідчило про всесвітнє визнання її творчого доробку.

Життя М. Монтессорі обірвалося в 1952 р. у Голландії, однак її ідеї популярні й нині. У світі існують десятки тисяч шкіл Монтессорі (дитячих садків, початкових шкіл, гімназій, ліцеїв), у деяких університетах та інститутах є відділення, які готують Монтессорі-вчителів. З 1929р. діє Міжнародна асоціація Монтессорі «Association Montessori International – AMI», президентом якої до 1952 р. була М. Монтессорі. у 1993 р. було створено Міждержавну альтернативну Монтессорі – асоціацію (МАМА), що об’єднала учених, педагогів практиків України, Росії, Білорусії, Казахстану, які вивчають і застосовують її технологію. [4]

Розділ ІІ. Суть педагогічної теорії Марії Монтессорі.

2.1.  Особливості розвитку дитини і її потреби.  

Марія Монтессорі дуже велику увагу приділяла розвитку дитини і її потребам. Вона завжди стверджувала, що «дитина наділена великими можливостями. І якщо ми дійсно прагнемо до перетворення суспільства, метою вчення повинен стати розвиток людських здібностей. Дослідження останніх років переконливо довели, що малята володіють абсолютно особливою психікою. Це відкриття вказує нова дорога в процесі вчення, його нову форму, яка звернена до самої природи людини, що до цих пір не враховувалася. Вивчення перших двох років життя розкрило перед нами нові горизонти. Саме дитя дарувало нам цю можливість, прочинив перед нами свою психологію, абсолютно відмінну від психології дорослого. Не вчитель застосовує методи психології по відношенню до дитини, а самі діти розкривають вченим свою психологію». [6]

Методика Монтессорі є моделлю особистісно орієнтованого підходу до навчання і виховання. В її основі лежить ідея про те, що кожна дитина, з її можливостями, потребами, системою стосунків проходить свій індивідуальний шлях розвитку. В продовж усього життя Марія Монтессорі уважно спостерігала за дітьми. Вона зрозуміла, що все, що вони роблять, аж ніяк не випадково. Не випадково вони починають співати або вимагають, щоб іграшка лежала на певному місті. Монтессорі зробила висновок, що діти проходять певні етапи розвитку. З двох до чотирьох років – час порядку, дитина вимагає точного виконання всіх церемоній. Якщо батьки привчають її до порядку в цьому віці, то це залишається з нею на все життя. Приблизно 3,5 до 4,5 років дітям подобається писати, а з 4,5 до 5,5 дітям подобається читати. Тільки до шести років діти « убирають » у себе запахи, кольори, звуки. Яким покажуть їй світ дорослі в цьому віці, таким вона його і сприйматиме на слух, на зір, на запах. У 4-6 років дитина виходить із власного світу і перетворюється на активного дослідника довкілля і людей. У неї розвивається здатність до абстракції. В дев’ять років діти починають почуватися вченими, їм самим хочеться пояснити світ. [8]

У розвитку і вихованні  дітей М. Монтессорі орієнтувалася на періоди їх підвищеної сприйнятливості і чутливості (сензитивні періоди). Якщо їх не використовувати для виховання і вчення дитини, вони проходят безслідно. Але сензитивні періоди індивідуальні. Вони протікають в різний час у різних дітей. Марія Монтессорі спробувала виділити  кордони різних сензитивних періодів.  Протікання кожного з них характеризується повільним початком, етапом високої інтенсивності і постійним спадом чутливості. До них відносяться: