Практика формування світоглядної культури сучасного вчителя

 

 

Міністерство освіти і науки України

Херсонський  Державний університет

                                Кафедра  педагогіки і психології

 

 

 

 

 

Курсова робота

з теми: Формування світоглядної культури сучасного вчителя

 

 

 

                                                  Роботу виконала: студентка 221групи

                                                                 Факультету психології, історії  та

                                                                  соціології

                                                                  спеціальність: соціальна педагогіка

                                                                  Сокальська Жанна

                                                         

 

                                          Херсон 2013

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ 1. Формування світоглядної культури як психолого-педагогічна проблема……………………………………………………...6

1.1.Характеристика понятійного  апарату дослідження…………………. 6

1.2.Теоретичні засади  формування світоглядної культури сучасного          вчителя……………………………………………………………………....12

Розділ 2. Практика формування світоглядної культури сучасного вчителя……………………………………………………………………..17

2.1. Шляхи формування світоглядної  культури сучасного вчителя ……17

2.2 Значущість сформованості світоглядної культури для сучасного   соціального педагога ………………………………………………………23

Висновки …………………………………………………………………..26

Список  використаної  літератури ……………………………………..28

 

 

 

 

 

                                                 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

    Сучасний педагог  – фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати  напрям і зміст своєї професійної  діяльності, яка самостійно працює  над власним розвитком, підвищенням  освітнього й культурного рівнів, уміє самостійно набувати необхідних  для професійної діяльності знань, умінь і навичок, критично мислить, володіє стійкою системою мотивів і потреб соціалізації, здатна активно й творчо діяти. Вихователь, вчитель є тим першим представником суспільства, який вкладає в духовний світ особистості наукові знання, світоглядні цінності, культуру народу. Й саме від того, який "відбір і оцінку", зумовлені особистістю вчителя, отримають суспільні знання, цінності і культура, багато в чому залежить спрямованість і якість особистісного становлення учня, його духовного світу, ставлення до життя, бачення своєї перспективи і розвитку.

    Одним з компонентів, що значною мірою впливає на становлення педагога є його світогляд. А це ціла система філософських, наукових, соціально-політичних, моральних, етичних, естетичних поглядів і переконань учителя, які визначають спрямованість його діяльності. Створюючи уявлення про загальну картину світу, світоглядові характерна вища інтеграція знань і наявність не тільки інтелектуального, але й емоційно-ціннісного відношення індивіда до світу. Погляди ж і переконання є прийнятими особистістю достовірними й емоційно пережитими уявленнями про світ. Однак структуру світогляду сучасного вчителя складають не просто погляди і переконання, а й теоретична система узагальнених знань про світ і місце в ньому людини[19].

Світогляд становить основне ядро особистості,бо він формує підґрунтя для намірів та планів людини. Він формує важливі життєві цінності,з яких ми утворюємо норми поведінки та життєву позицію. Світогляд дозволяє самоутвердитись особі в навколишньому середовищі.    Актуальність проблеми. Сьогодні суттєво посилюються вимоги суспільства до професійної підготовки учителів. Від них вимагається не лише ґрунтовне засвоєння фахових знань і умінь, а й високий рівень інтелектуального розвитку, громадянської позиції, національної свідомості, соціальної компетентності, активного і відповідального ставлення до життя, самостійності і гнучкості мислення, готовності до ефективного розв’язання проблемних ситуацій, здатності до постійного особистісного й професійного самовдосконалення. В цьому контексті важливого значення набуває проблема формування світоглядної культури вчителів, яка  визначає самосвідомість творчої особистості і є чи не найважливішим чинником підготовки педагога.

   Одним із головних аспектів вивчення проблеми формування світоглядної культури є її педагогічний аспект. Серед дослідників, які розглядали проблему світоглядного розвитку практично, аналізуючи форми, методи і шляхи його вдосконалення у навчально-виховному процесі – П. Блонський, Я. Коменський, А. Макаренко, К. Ушинський, В. Сухомлинський. Значний внесок у розробку проблеми світоглядного становлення особистості в останні роки зробили Н. Буринська, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Ільченко, Н. Ничкало, Н. Мойсеюк, В. Паламарчук, Г. Тарасенко, В.Андрущенко.

     Проблема формування світоглядної культури вчителя зумовлена потребами практики, насамперед, вимогами сучасного суспільства до вчителя, його особистісних характеристик, професійних якостей.  Вчитель – одна з найважливіших професій сучасного суспільства. "Державна посада", суть якої полягає у все можливій турботі про виховання хлопчаків і дівчаток... – ця посада є найбільш важливою з найбільш високих посад у державі", - писав античний філософ Платон. Ефективність навчально-виховної роботи вчителя безпосередньо залежить від його світоглядної культури. Формування такої культури є коли б чи не найважливішим складником підготовки майбутнього педагога, вихователя, наставника учнівської і студентської молоді. Але дослідженням питання формування світоглядної культури сучасного вчителя мало хто займається.

Світоглядні й культурні аспекти становлення вчителя вивчаються багатьма науковими дисциплінами: філософією, психологією, історією, соціологією, мистецтвознавством, літературознавством тощо. Проте теоретичні проблеми світогляду й культури розглядаються в цих науках лише в специфічному ракурсі.

Об’єкт: професійна підготовка сучасного вчителя.

Предмет : формування світоглядної культури сучасного вчителя.

Мета: вивчити шляхи формування світоглядної культури сучасного вчителя.

Завдання :

1. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури уточнити сутність поняття «світоглядна культура».
2. Проаналізувати стан формування світоглядної культури у педагогічній теорії та практичній діяльності ВНЗ.
3. Виявити  роль світоглядної культури для сучасного соціального педагога.

   Структура  курсової роботи: складена зі вступу, двох розділів, чотирьох підрозділів, висновків, списку використаної літератури.

 

РОЗДІЛ 1

   ФОРМУВАННЯ  СВІТОГЛЯДНОЇ КУЛЬТУРИ ЯК ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1.Характеристика понятійного апарату дослідження

Поняття “світоглядна культура” охоплює собою змістовний спектр понять “світогляд” і “культура”, однак не зводиться до їх простої суми, а є новим якісним утворенням. Поняття світоглядної культури означає універсальне відношення людини до світу, через яке людина створює світ і саму себе. Ця культура – особливий спосіб світорозуміння, який характеризується зухвалим проривом за горизонти, виходом за рамки наявного буття, його рутинності і похапливості, за межі будь-якої обмеженості в будь-яких довільно установлених "табу" [5].

    Центром світоглядної  культури є людина, причому, не  як абстрактна істота, а як  особистість, індивідуальність  у  всій повноті її ставлення  до світу, іншої людини і до самої себе. Оволодівши світоглядною культурою, вчитель несе з собою (в собі) потужний світоглядний і культурний, а значить – світо- і людяно- творчий потенціал, який передається дітям [1].

   Термін “світогляд” з’явився лише в кінці XVIII століття як переклад німецького слова Weltanschauung, що означає погляд на Всесвіт, а широке його розповсюдження почалося лише в другій половині XIX ст. Проте окремі уявлення про сам світогляд, що відображає його різні сторони, властивості, почали складатися набагато раніше. Як правило, це були уявлення про якесь вище знання, найбільш цінне і важко зрозуміле, володіння яким робить людину мудрою, оскільки не тільки озброює її розумінням щодо всього, що відбувається в світі і самої себе, але і вчить її правильно жити, узгоджувати свої дії з діями загальних сил або з нескороминущими законами, які панують у світі і над самими людьми. Поняття “світогляд” хоча і з’явилося пізно, але існувало в житті людей багатьох поколінь. [16, c. 588]

Впродовж декількох десятків століть мислителі ставили питання про джерело світоглядних знань, критерій їх істинності. Проте проблема світогляду найбільш точно була сформульована в Німеччині в кінці XVIII століття. Німецький природодослідник і філософ І. Кант, що ввів поняття “світогляд”, прийшов до висновку, що якщо існує наука, дійсно потрібна людині, то це та, яка дає їй можливість знати, “як належним чином зайняти своє місце в світі і правильно зрозуміти, яким треба бути, щоб бути людиною [9, c. 204]”.

    У сучасній  літературі світогляд розглядається як система поглядів на об’єктивний світ і місце людини в ньому, на відношення людини до навколишньої дійсності і самої себе, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації [12, c. 375]”.

     Поняття “світоглядна  культура особистості” було введено  у філософську літературу на  початку 80-х років ХХ століття. Найбільший внесок у розроблення  цієї проблеми зробили А.В.Азархін, А.І.Арнольдов, А.Б.Бальсіс, В.І.Іванов, Б.П.Козловський, М.Д.Лісаускене, М.І.Черниш, В.І.Шинкарук [17,c.30].

   Світогляд особистості  поділяється на: міфологічний, релігійний,філософський, науковий, матеріалістичний і ідеалістичний, комуністичний, атеїстичний, гуманістичний (антропоцентричний), космополітичний, геоцентричний, етичний, професіональний, раціональний та ірраціональний, буденний,інтуїтивний,натуралістичний, консервативний і реформаторський, революційний і ліберальний, колективістський (альтруїстичний) і егоїстичний, оптимістичний і песимістичний; активний і пасивний та ін. І цей список далеко не  завершено[17,c.47].

        У  найпростішому найбільш розповсюдженому  розумінні світогляд - це сукупність  поглядів людини на світ, що  її оточує. Є й інші близькі  світогляду слова: світорозуміння, світоспоглядання. Усі вони припускають, з одного боку, світ, який оточує людину, а з іншого боку - те, що пов'язано з діяльністю людини: її відчуття, споглядання, розуміння, погляд на світ[2].

   Світовідчуття – спосіб утвердження світогляду, в якому світ і ставлення людини до нього відтворюються у чуттєво-емоційній формі. Переживання та оцінки звернені не до окремих явищ, а до світу в цілому і до загальної позиції людини в ньому. Це є духовний стан людини, який визначає прийняття чи неприйняття людиною світу, її довіру або недовіру у ставленні до людей, тощо.

   Світосприйняття  — це сукупність наочних образів  культури, людини, її місця у світі, взаємовідносин зі світом та  іншими людьми тощо.

    Світорозуміння  – це той рівень світогляду, де відбувається конкретизація світосприйняття. Це перетворює його у вищий рівень організації світогляду, що дозволяє людині визначити мотиви та орієнтири у тій чи іншій життєвій ситуації, а отже, світ стає цілісним. Це можна виразити такою формулою: теоретичне пізнання + абстрактне мислення = Світорозуміння[3].

  Основу світогляду становлять погляди і переконання, що сформувалися на базі знань про природу та суспільство, й стали внутрішньою позицією особистості. У кожної людини формується система уявлень,цінностей, ідеалів, якими вона керується в повсякденному житті і які визначають сутність її ідейно-політичного, морального обличчя, близькі і далекі перспективи її діяльності. Погляди, переконання, ідеали, ціннісні орієнтації людини, які є складовими частинами світогляду, перебувають в органічній єдності. Тому рівень сформованості одного структурного компонента світогляду неодмінно позначається на іншому і певною мірою на всій світоглядній системі людини.

   У структурі світогляду  розрізняють насамперед такий його компонент, як погляди, в основі яких лежать загальні уявлення, поняття про матеріальне й ідеальне, буття і свідомість. Важливо, щоб світоглядні уявлення, поняття були істинними, тобто правильно відображали реальну дійсність. Погляди - прийняті людиною як достовірні ідеї, знання, теоретичні концепції, передбачення, що пояснюють явища природи і суспільства, є орієнтирами в поведінці, діяльності, стосунках. Аналізуючи поняття "погляди" як структурний компонент світогляду, Н.О. Менчинська зазначає, що в "ньому передбачається наявність не тільки знань, а й ставлення до фактів і явищ навколишнього світу, їх оцінки". Під впливом глибшого пізнання дійсності зміст поняття "погляди" може змінюватись швидше, ніж інші компоненти світогляду - переконання, ідеали.

   Одна з найважливіших складових частин світогляду - переконання. Переконання - психічний стан особистості, який характеризується стійкими поглядами, впевненістю у правильності власних думок, поглядів, це сукупність знань, ідей, концепцій, теорій, гіпотез, в які людина вірить як в істину. Переконання - одна з найдійовіших сил, які спрямовують діяльність людини. За висловом М.О. Добролюбова, переконання "тільки тоді може вважатися істинним, коли воно проникло в середину людини, злилося з його почуттями і волею, присутнє в ній постійно, навіть несвідомо, коли вона про те й не думає". У процесі формування переконань бере участь не тільки мислительна сфера людини, а й емоційна та вольова; силу і зміст переконання, його структуру становлять упевненість в істинності конкретного знання, почуття і звички людини.