Практика формування світоглядної культури сучасного вчителя

   Розвиваючи положення  видатних мислителів, педагогів  минулого про переконання вчені  досліджують психологічну структуру, особливості, механізми формування  цього важливого компоненту світогляду. Так, істотні ознаки переконань вдало виділяє В.О. Сухомлинський: "Переконання - це не лише усвідомлення людиною істинності світоглядних та моральних понять, а й особиста її готовність діяти відповідно до глибоко засвоєних світоглядних уявлень". Розрізняють такі види переконань: філософські, політичні, моральні, релігійні і т.д.

   Важливим структурним компонентом наукового світогляду є ідеали - найвища мета діяльності особистості, її прагнень. Ідеали бувають суспільні, моральні, естетичні. Особливе місце в структурі світогляду займають суспільні ідеали. Вони об'єднують людей, сприяють досягненню суспільно важливої мети, допомагають долати життєві перешкоди. Ідеали об'єднують політичні, моральні, естетичні переконання, визначають спрямованість людської діяльності.

   Важливими для формування світогляду є також цінності людини. Цінності – мета, яка виступає для людини сталою та бажаною формою сприйняття. Завдяки цінностям світогляд набуває духовно-практичного характеру , тобто будь-які вияви реального світу формують духовний світ людини, підлягаючи певним оцінкам.

   Світогляд особистості визначається такими основними ознаками: науковістю, цілісністю, логічною послідовністю і доказовістю, узагальненістю знань та зв'язками з практикою. Функції світогляду: орієнтаційна, інформаційно-відображуюча, оцінююча.

   Науковий світогляд – це цілісна система наукових, філософських, політичних, моральних, правових, естетичних понять, поглядів, переконань і почуттів, які визначають ставлення людини до оточуючої дійсності і самої себе. Про науковість світогляду свідчать насамперед істинність, багатство, стійкість і глибина знань, правильність їх узагальнення. Науковий світогляд, на противагу побутовим переконанням, дає змогу пізнавати закономірності життя, причинно-наслідкові зв'язки в ньому, бачити близькі і далекі перспективи, наслідки своїх дій і поведінки, спростовувати ідеалістичні погляди, різні забобони.

   Світогляд цілісний, якщо світоглядні знання становлять струнку систему, якщо в людини сформовані погляди, переконання з основних питань розвитку природи і суспільства, якщо всі його компоненти гармонійно узгоджуються між собою. Коли пізнавальна діяльність людини послідовна, умотивована, повністю відповідає законам логіки, світогляд відзначається логічною послідовністю і доказовістю. При цьому судження людини завжди правильні, достатньо аргументовані.

   Великий обсяг знань, якими володіє людина, повинен бути узагальнений. Якщо конкретні емпіричні знання недостатньо узагальнені, людина не може глибоко розуміти дійсність, законів її розвитку і брати активну участь у громадсько-політичному житті.

   Світоглядна зрілість настає тоді, коли особистість виробила і свідомо втілює в життя свої погляди, переконання, ідеали, моральні принципи тощо.   

Таким чином, світогляд - це цілісне уявлення про природу, суспільство, людину, що знаходить вираження в системі цінностей і ідеалів особистості, соціальної групи, суспільства.

1.2.Теоретичні  засади формування світоглядної  культури сучасного          вчителя

    Світогляд людини починає формуватися ще з дитинства. На його формування і розвиток впливає сім’я, друзі, школа, суспільство в цілому і, зокрема, сама людина. Також формування світоглядної культури вчителя відбувається під впливом всієї оточуючої дійсності: науки, літератури, мистецтва, діяльності суспільства, власної активності. Чи не найважливішою умовою формування світогляду є освіта вчителя, систематичне здобуття ним знань про природу та суспільство. В свою чергу вивчення навчальних предметів, які вчитель викладає, допомагає йому ще глибше пізнати діалектику розвитку природи та суспільства.        Світогляд може формуватися стихійно, на основі повсякденного досвіду, або в результаті взаємодії різних світоглядних установок, або усвідомлено, за допомогою теоретичної розробки фундаментальних ідей, ідеалів, принципів [15, 379-385]. Світоглядна культура педагога знаходиться в постійному пошуку, переосмисленні того, що він робить. Безумовно, педагог повинен постійно працювати над собою.

    Повсякденний  світогляд виникає в житті  людини в процесі її особистої  практичної діяльності, тому його  іноді називають життєвим світоглядом. Погляди людини в цьому випадку не обґрунтовуються релігійними доказами чи даними науки. Вони формуються стихійно, особливо якщо людина не цікавилася світоглядними питаннями в навчальному закладі, не вивчала самостійно філософію, не знайомилася зі змістом релігійних вчень. Звичайно, не можна цілком виключити вплив релігії чи досягнень науки, тому що людина постійно спілкується з різними людьми. Відчутний і вплив загальнодоступних засобів масової інформації. Але переважає життєва, повсякденна основа. Повсякденний світогляд спирається на безпосередній життєвий досвід людини, у цьому його сила. Але він мало використовує досвід інших людей, досвід науки і культури, досвід релігійної свідомості як елемента світової культури, у цьому його слабість.

   Щоб правильно зорієнтуватись, збагнути сенс свого існування, людині, особливо молодій, потрібна духовна вісь, якою є світоглядна культура. Світогляд визначає ідейну спрямованість життя людини, її діяльності і поведінки. Він залежить від таких умов:

• рівень суспільного розвитку;
• належність особистості до того чи іншого суспільного класу;
• конкретні умови, в які потрапляє людина;
• особливості особистого життя.

    Світоглядну культуру  вчителя формують ще у вищих  навчальних закладах. Сучасний педагогічний університет практикує різноманітні форми становлення, виховання, самовиховання світоглядної культури майбутнього вчителя. Найбільше навантаження при цьому покладається на зміст навчального процесу. Його трансформація у відповідності з викликами епохи, новітніми здобутками сучасної науки, культури і соціальної практики є першим і головним завданням підвищення ефективності процесу формування світоглядної культури майбутнього вчителя.

    Поряд з дисциплінами  соціального профілю вагомий  світоглядно-формуючий вплив на майбутніх вчителів здійснює такий предмет як українська література. Вона надає майбутньому вчителеві зразки (практичні норми) поведінки, завдяки яким він формує своє особистісне ставлення до дійсності, унормовує мислення та діяльність.

    Навчально-виховний процес є першою, але далеко не останньою (як за значенням, так і за навантаженням) ланкою формування світоглядної культури майбутнього вчителя, важливою є й активність самого суб’єкта, виховання якого завжди розгортається як самовиховання, самостановлення, самоформування. Співвідношення означених факторів якраз і визначає ефективність процесу формування світоглядної культури майбутнього вчителя, його відповідність запитам суспільства і особистості.[1]

          Нині не дискутується питання, який світогляд потрібно формувати сучасному вчителю. У Національній доктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті наголошується на необхідності формування цілісної наукової картини світу і сучасного світогляду, здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, тобто наукового світогляду [5]. Саме науковий світогляд виконує життєво важливі функції - пізнавальну, методологічну, критичну й інші. Як такий, він є осердям, фундаментальним чинником розумового, морального, естетичного розвитку педагога, надає його поведінці цілеспрямованості, сприяє реалізації гуманістичних ідеалів.

      У  формуванні світогляду сучасного вчителя важливе значення належить виконанню умов, які допомагають переводити наукові знання в систему поглядів і переконань. Це, насамперед, глибоке осмислення інформації. Чим глибше проникає думка вчителя в сутність наукових ідей, понять, законів, тим ширшими стають можливості для формування його поглядів і переконань. Зокрема, для трансформації знань у погляди і переконання належну увагу слід звертати на наукове доведення, обґрунтування, з’ясування причиново-наслідкових зв’язків, уміння переконувати, використовуючи педагогічну техніку і новітні технології. 

   Як уже було зазначено, формування світоглядної культури вчителів відбувається ще під час їхнього навчання у вищих навчальних закладах. Тому, формування світоглядної культури вчителів у процесі фахової підготовки включає такі структурні компоненти-етапи:

• цільовий (конкретизація й структурування мети та завдань формування світоглядної культури майбутніх учителів);
• змістовий (розробка світоглядно розвивального варіанту пізнавальної діяльності з освоєння студентами змісту фахових дисциплін, методичних засобів світоглядного освоєння предметів у складі форм, методів навчання, освітніх технологій, способів діагностики та контролю);
• організаційно-діяльнісний (розробка комплексу світоглядно розвивальних технологій, які проектуються з урахуванням умов організації навчальної, позанавчальної і самоосвітньої діяльності студентів);
• контрольно-регулятивний (діагностичний контроль якісних змін у структурі світоглядної культури, адекватна педагогічна оцінка світоглядно важливих результатів навчання й ефективності організації світоглядно розвивальної навчальної діяльності студентів).

   Організація процесу формування світоглядної культури майбутніх учителів  передбачає застосування комплексу творчих, практично орієнтованих завдань, розвивальних технологій навчання, комплексу світоглядно розвивальних технологій[10]. Світоглядна культура може сформуватися лише за умов розвиненої самосвідомості, рефлексії, яка включає в собі ціннісну орієнтацію. Для світоглядної культури характерна спрямованість саме на вищі, абсолютно духовні цінності.

        Сучасному вчителю повинна бути притаманна висока професійна і психологічна культура, яка найтіснішим чином пов’язана з відповідним рівнем наукового світогляду, який правомірно спирається на сукупність показників усіх наук, на здобуті знання стосовно законів суспільства, духовної діяльності людини. Саме такий світогляд, достатньою мірою випробуваний практикою і позитивним досвідом педагогіки безпосередньо сприяє прирощенню нового наукового знання про людину як найвищу цінність суспільства.

     На основі  аналізу різних психолого-педагогічних  джерел встановлено, що чинниками  становлення світоглядної культури  особистості вчителів є:

• система ціннісних орієнтацій, світоглядних переконань, ідеалів та принципів, які скеровують соціальну, професійну, творчу, інтелектуальну та вольову активність вчителя в процесі світоглядного самовизначення і саморозвитку, що утворює світоглядну самосвідомість особистості вчителя;
• моральні ідеали, соціальні норми, патріотичні цінності, взаємопов’язані із загальною культурою, знанням, практикою виховання й навчання, що формують духовно-культурну спадщину українського суспільства;
• соціально-економічні, соціокультурні, історичні умови життєдіяльності суспільства, що відображаються у свідомості й перетворюються в соціальні вимоги до моральності та професійної діяльності вчителя.

    Отже, світоглядна  культура не існує в готовому  вигляді, а є продуктом внутрішньої  активності суб'єкта. Суть її визначається  як оцінка життєвого значення  для суб'єкта об'єктивних обставин  і його дій в цих обставинах. Саме світоглядна культура допомагає людині знайти сенс в ситуаціях, змінити свій власний вибір, виробити нове відношення до життєвих ситуацій, наповнити смислом ті життєві ситуації, із яких складається життєвий шлях.

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИКА ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДНОЇ КУЛЬТУРИ СУЧАСНОГО ВЧИТЕЛЯ

2.1. Шляхи формування  світоглядної культури сучасного  вчителя

    Формування світогляду  залежить від впливу на інтелект, емоції, волю особистості, від її  активної практичної діяльності. «Лише світогляд дає людині усвідомлення власного місця в світі і тим самим ґрунт під собою...» (С.Гессен).

   Світоглядна культура формується в процесі засвоєння особистістю суспільних норм, ідеалів, переконань. Останні посідають центральне місце у світоглядній системі, оскільки визначають мету і напрям вчинків людини, зумовлюють інтерес і мотиви дій стосовно об’єктів, що є для індивіда цінністю, перетворюють зовнішню інформацію в особисті знання і стають спонукальною силою. В педагогічному аспекті на особливу увагу заслуговує актуалізація і перехід переконання в безпосередню дію особистості, що характеризує стан готовності до реалізації певної форми діяльності, певних форм реагування на явища навколишнього світу. Цей стан розглядається як світоглядна установка людини – суттєва ознака її культури.

   На формування світоглядної культури найбільше впливає система духовних відносин. Серед них важливу роль відіграє мистецтво, що є феноменом культури, в якому фіксується і концентровано виражається досвід світоглядного самовизначення. В художніх образах, як правило, відтворено естетичні ідеї, котрі несуть високий інтелектуальний та гуманістичний заряд [13].

Оскільки світогляд являє собою систему наукових, політичних, філософських, правових, естетичних, моральних понять, поглядів і переконань, які визначають ставлення людини до оточуючого середовища і до самої себе, то кожен шкільний навчальний предмет являє собою складову єдиного цілого. Вчитель математики, фізики, хімії, біології, історії, літератури може успішно формувати світогляд учнів тільки за умови, що він не тільки добре знає свій предмет, а й суміжні навчальні дисципліни і здійснює в процесі навчання міжпредметні зв’язки. Тільки таке поєднання дає можливість розкрити наукову картину світу, показати його єдність, тому що жоден навчальний предмет сам по собі вирішити питання формування наукового світогляду учнів у цілому не може. Тому, вчитель має формувати науковий світогляд у собі, щоб згодом сформувати його в учнів.