Природне розвивальне середовище як умова особистісного станолення дошкільника

 

 

 

 

 

 

 

Природне розвивальне  середовище як умова особистісного станолення дошкільника.

       

                   Таценко  Людмила  Вікторівна 

                                 ДОб -1-4,6 з

                           Моб.  066-194-44-96

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

 

Вступ 3

І. Проблема розвивального середовища для дітей дошкільного віку в психолого-педагогічній літературі 6

1.1. Вплив  розвивального середовища  на особистісне становлення дошкільника 6

1.2. Значення природного розвивального середовища у формуванні особистості дошкільника 11

1.3. Характеристика складників природного розвивального середовища в дошкільному закладі 13

Висновки до першого розділу 16

ІІ. Організація природного розвивального середовища для дітей старшого  дошкільного віку 17

2.1. Аналіз змісту природного розвивального середовища для дітей старшої групи 17

2.2. Вимоги до організації природного розвивального середовища в груповій кімнаті 23

2.3. Організація освітньо-виховної роботи в природному середовищі в приміщенні 30

Висновки до другого розділу 33

Висновки 34

Список використаних джерел 36

Додатки 39

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми. Формування в підростаючого покоління нової культури ставлення до природного середовища - одне з найважливіших завдань сьогодення. Природа - це не тільки джерело здоров'я, радості, краси. Природа - основний фактор існування людини. Проте людство не лише вивчає природу, а й використовує природні скарби. Утворюється замкнене коло: людина залежить від природи, але, прагнучи поліпшити своє буття, вона цю природу і нищить. Тому так стрімко зростає інтерес до екологічних питань, гостро постає проблема природного захисту довкілля. І важливим аспектом у її вирішенні є освіта людей у галузі охорони навколишнього середовища, екологічне виховання усіх верств населення, у тому числі підростаючого покоління.

Початком формування екологічної спрямованості особистості  можна вважати дошкільне дитинство. Цей період досить вагомий для усвідомлення себе невід'ємною часткою живої природи, своєї ролі та значущості в збереженні її цілісності. І саме дошкільний вік розглядається в психолого-педагогічній літературі як вік накопичення знань про навколишній світ і ставлення до нього людини. Цьому сприяє високий пізнавальний інтерес дітей до природного довкілля, їх особлива чутливість до різного роду впливів навколишнього середовища, перевага наочно-образного мислення над абстрактно-логічним і предметно-чуттєва діяльність.

Сьогодні, як ніколи, актуальною є проблема модернізації освітньої  політики взагалі й дошкільної зокрема. На часі приведення навчально-виховного  процесу, організації розвивального  середовища в кожному дошкільному  закладі у повну відповідність  державному стандарту. Практичне вирішення завдань сучасної дошкільної освіти потребує ґрунтовної психолого-педагогічної основи для організації освітнього процесу та створення розвивального середовища. Основний нормативний документ, який визначає сучасні вимоги до змісту та обсягу дошкільної освіти в Україні, її пріоритети, — Базовий компонент дошкільної освіти. Кроком на шляху до реорганізації та оновлення, відповідно до Закону України "Про дошкільну освіту", стала Базова програма розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі". Програма  орієнтує педагогів дошкільних закладів на оновлення розвивального середовища у відповідності до сфер та ліній розвитку життєдіяльності дошкільників.

Можливість та успішність процесу природного виховання  дітей дошкільного віку доведено численними психолого-педагогічними дослідженнями.

Концептуальні положення  природного напряму педагогіки стосовно дошкілля вивчалися в Україні Н. Лисенко, Н. Пустовіт, Н. Горопахою. Екологічне виховання дошкільників на матеріалі ознайомлення їх із тваринним світом розглядала З. Плохій. Н. Лисенко розробила практичні рекомендації щодо природного виховання дошкільників. Н. Кот довела необхідність спільної роботи дошкільного закладу та родини з природного виховання. Різноманітні аспекти формування екологічної культури в дошкільному віці та створення природного розвивального середовища в ДНЗ описано в роботах С. Ніколаєвої, Н. Рижової, К. Крутій.

Аналіз педагогічних досліджень природного виховання дошкільників засвідчує, що існує протиріччя між цілепокладанням з нових позицій екоцентризму та підходами до організації педагогічного процесу, питаннями його екологічної спрямованості зі старих позицій - антропоцентризму. Це протиріччя ускладнює реалізацію нових цілей, завдань і змісту екологічної освіти у системі дошкільних навчальних закладів.

У зв'язку з цим  питання дослідження педагогічних умов екологізації самого процесу навчання, екологізації життєвого середовища дітей, які сприяють вихованню й розвитку їх в дошкільному навчальному закладі, є одним з актуальних у дошкільній педагогіці.

Метою даної роботи є дослідження особливостей впливу природного розвивального середовища як умови особистісного ставлення дошкільника.

Об’єктом даної роботи є діти дошкільного віку (старша група).

Предметом даної роботи є умови особистісного ставлення дошкільника.

Для отримання необхідних результатів на емпіричному та теоретичному рівнях були застосовані такі методи дослідження, як абстрагування, аналіз та синтез, гіпотеза та припущення, історично-порівняльний метод.

Написання даної роботи передбачає виконання наступних завдань:

• дослідження проблем розвивального середовища для дітей дошкільного віку в психолого-педагогічній літературі;
• аналіз організації природного розвивального середовища для дітей старшого  дошкільного віку.

             Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох основних розділів із підрозділами, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Проблеми розвивального  середовища для дітей дошкільного  віку в психолого-педагогічній літературі

1.1. Вплив розвивального  середовища на особистісне ставлення  дошкільника

 

Термін «розвивальне середовище»  став досить популярним і використовується багатьма авторами як поєднання соціальних і природних факторів, які можуть впливати безпосередньо чи опосередковано, миттєво чи довгочасно на життя дитини.

Поніманська Т. І. вважає, що розвивальне середовище — комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі [16; с. 45].

Поділяючи  позицію С. Новосьолової, згідно з якою «розвивальне предметне середовище - це система  матеріальних об'єктів діяльності дитини, яка у свою чергу моделює зміст  її духовного і фізичного розвитку» [12; с. 79].

Виходячи   з   цього   трактування,   розвивальне   природне  середовище   ми розглядаємо  як середовище, наповнене об'єктами живої та неживої природи, а також  рукотворними предметами (твори мистецтва, етнокультурні елементи, іграшки  тощо), живучи серед яких дитина за допомогою дорослого пізнає навколишній природний світ. У ньому зафіксовано досвід, знання й потреби сучасної людини у спілкуванні з природою, використанні її багатств. Таким чином, природне розвивальне середовище виступає складовою частиною розвивального середовища дошкільного дитинства.

Насичене та раціонально  облаштоване предметно-ігрове та природне розвивальне середовище є місцем для ігор дітей й стимулом, спонуканням  до певних самостійних занять.

Приваблюють дітей, підказують їм творчі задуми, допомагають  елементарно зорієнтуватися у ситуації вибору і викликають прагнення до змістовної зайнятості такі елементи предметно-ігрового середовища, як: відповідні віку іграшки; ігрове та фізкультурне обладнання, спортивний інвентар; матеріал для дитячої праці; приладдя та матеріал для ліплення, малювання, аплікації, конструювання, дизайну; атрибути для  рухливих і творчих ігор.

Дані елементи предметно-ігрового середовища ефективно  виконують таку функцію за умови  зручного розміщення у доступних  місцях, на достатніх площах групових приміщень, ігрових майданчиків  і ділянок. Створення розвивального середовища в дошкільних навчальних закладах є важливим напрямком реформи дошкільної освіти. Відомо, що основні підходи до здійснення реформи були сформовані ще в Концепції дошкільного виховання (І989 рік). Особливе місце в Концепції займає розділ, присвячений створенню розвивального середовища. Сучасні дослідники (В. А. Петровськиії, Л. П. Стрелкова, Л. М. Кларина, Л. А. Смивіна), розробляючи Концепцію, визначили принципи особистісно орієнтованої побудови такого середовища в ДНЗ. На жаль, в сучасному дошкільному закладі ці принципи можуть реалізовуватися (і вже реалізуються) лише частково. A з виходом нової Базової програми розвивальне середовище слід привести у відповідність для реалізації всіх семи ліній розвитку та сфер «Культура», «Природа», «Люди», «Я Сам» [4; с. 33].

Однією з перших звернула увагу  на проблему розвивального середовища М.Монтессорі, яка найважливішою передумовою розкриття дитиною внутрішнього потенціалу вважала вільну самостійну діяльність у створеному педагогом просторово-предметному середовищі. Тому, на її думку, завдання педагога полягає насамперед у наданні дитині засобів саморозвитку й ознайомленні її з правилами користування ними. Збагачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів забезпечення повноцінної життєдіяльності дитини. Сюди відносять архітектурно-ландшафтні та природничо-екологічні об'єкти; художні студії; ігрові та спортивні майданчики; конструктори; тематичні набори іграшок, посібників; аудіовізуальні та інформаційні засоби виховання і навчання.

Розвивальне предметне середовище має відповідати віковим особливостям дітей. Загалом, воно визначається взаємозв'язком  таких складових:

1) продукти діяльності фахівців  — художників, проектувальників, конструкторів,  майстрів-оздоблювачів (твори мистецтва,  меблі, інструменти, предмети, вироби  прикладного мистецтва, посібники,  іграшки);

2) результати діяльності персоналу  дошкільного закладу і батьків  з організації та оформлення  побуту (облаштування зон, виставок, виготовлення посібників та іграшок-саморобок,  декоративне оформлення кімнат  до свят тощо);

3) результати участі дітей у  створенні інтер'єру під керівництвом  вихователя  [4; с. 34].

Отже, проектуючи та організовуючи  розвивальне природне  середовище у дошкільному закладі, слід пам'ятати  про те, що воно має створювати умови  для:

• пізнавального розвитку дітей (створення умов для пізнавальної діяльності, експериментування з природним матеріалом, систематичних спостережень за об'єктами живої і неживої природи; формування інтересу до явищ природи, пошуку  відповідей   на  питання,   що   цікавлять  дітей,   і  постановки   нових запитань);
• еколого-естетичного розвитку (зосередження уваги дитини на природних об'єктах, формування уміння бачити красу навколишнього природного світу, різноманітність його барв і форм, перевагу об'єктів природи перед штучними предметами);

- оздоровлення (використання   екологічно   безпечних   матеріалів   для оформлення   інтер'єрів,   іграшок;   проведення   екологічної  оцінки   території дошкільного закладу; грамотне оформлення, озеленення території; створення умов для екскурсій, занять на свіжому повітрі);

- формування етичних якостей дітей (створення умов для щоденного догляду за живими об'єктами і спілкування з ними, виховання почуття відповідальності, бажання і вміння зберегти навколишній світ природи);

• формування   екологічно  грамотної  поведінки   (навичок  раціонального природокористування; догляду за тваринами, рослинами);
• екологізації різних видів діяльності дошкільників (створення умов для самостійних ігор, дослідів з природним матеріалом, його використання на заняттях з образотворчого мистецтва тощо) [15; с. 42].

Актуальними у навчально-виховному  процесі дошкільного закладу  залишаються  і  такі  традиційні напрямки, які сприяють здійсненню системного  підходу  до  формування  цілісної дитячої особистості: фізичне, розумове, естетичне, моральне, трудове  виховання.

 Головною метою виховання  за допомогою природного розвивального  середовища є усебічний розвиток  особистості, який включає моральне, розумове, естетичне, трудове та  фізичне виховання в їх нерозривному  зв’язку, взаємозумовленості та  взаємозалежності.

Розумове виховання  – це цілеспрямована діяльність педагогів, спрямована на розвиток розумових сил і мислення учнів, інтелектуальної культури в цілому.