Природне розвивальне середовище як умова особистісного станолення дошкільника

Моральне виховання — виховна діяльність дитсадка, сім'ї з формування у дітей моральної свідомості, розвитку морального почуття, навичок, умінь, відповідної поведінки.

Естетичне виховання — педагогічна діяльність, спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за запонами краси.

Ця ідея реалізована у  Базовій програмі розвитку дитини дошкільного  віку «Я у світі» (2008 р.), в якій визначено  необхідність створення природного середовища для особистісного зростання  дошкільника у сфері «Природа». Це сприятиме ознайомленню дітей  з розмаїттям природного оточення, як цілісного організму, формуванню життєво важливих умінь орієнтації в ньому, доцільного природокористування  та гуманної взаємодії з об’єктами  природного довкілля, вихованню відповідальної поведінки та культури буття в  природному середовищі [1]. 

Базову програму "Я  у Світі" розроблено на виконання Закону України "Про дошкільну освіту" та Базового компонента дошкільної освіти в Україні. Вона є державною Програмою, в якій відображено вимоги щодо оновлення змісту освіти дитини від народження до шести (семи) років життя, зокрема до його інваріантної частини. В ній уніфіковано вимоги до розвиненості, вихованості й навченості дитини раннього та дошкільного віку незалежно від місця її проживання.  

"Я у Світі" —  Програма нового типу. Тут подано  базовий зміст дошкільної освіти, який передбачає гармонійний  та різнобічний розвиток дошкільника,  формування його особистості,  створення в умовах дошкільного  навчального закладу розвивального  життєвого простору[1].

Основні завдання Програми: розвинути в дошкільника: базові якості (самостійність, працелюбність, людяність, самолюбність, спостережливість, відповідальність, розсудливість, справедливість, самовладання, креативність); різні форми активності (фізичну, емоційно-ціннісну, соціально-моральну, пізнавальну, мовленнєву, художню, креативну); оптимальні для віку моделі основних видів діяльності (сюжетно-рольової гри, предметно-практичної діяльності, спілкування, навчальної діяльності) [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Значення природного  розвивального середовища у формуванні  особистості дошкільника

Як відомо, незаповнене  і безбарвне предметно-ігрове середовище справляє на дітей негативний вплив, гальмує розвиток особистості. Перенасичене предметне середовище так само погано впливає на психіку малят. І тільки періодично поновлюване, варіативне, оптимально організоване предметно-ігрове середовище має розвивальний вплив, спонукає дитину до активної пізнавальної діяльності, позитивно впливає на її емоційну сферу, мобілізує процеси мислення [4; с. 35].

Програмні завдання, розв'язання яких забезпечується розвивальним середовищем згідно програми «Я у світі»:

1. Закладання основ компетентності дитини (набуття досвіду, який допомагатиме розв'язувати проблеми, здобувати нову інформацію, ставати мобільною; формування здатності діяти адекватно, конструктивно, ефективно в різних життєвих ситуаціях, приймати свідомі рішення, задовольняти свої соціальні та індивідуальні потреби).
2. Формування шкільної зрілості:
1. розумової зрілості (її показниками є диференційоване сприймання, довільна увага, елементарні форми аналітичного мислення; знання про природу, культуру,людей, про самого себе; здатність висловлювати елементарні судження, обґрунтовувати свої думки);
2. соціальної зрілості (її засвідчують уміння спілкуватися з дорослими та однолітками, ініціювати контакти, налагоджувати взаємодію, домовлятися, узгоджувати свої дії з партнерами, допомагати іншим людям, мобілізовуватися на долання труднощів, виявляти відповідальність, виробляти самооцінні судження, поважати себе та інших);
3. емоційної зрілості (вона виявляється у певній емоційній стійкості дитини, у здатності адекватно реагувати на ситуації та події, орієнтуватись у настроях та станах людей, які поряд, і брати їх до уваги, контролювати та регулювати свою емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів).
3. Забезпечення балансу фондів "можу" і "хочу" полягає в тому, що виховання й навчання дошкільника спрямовуються на збалансованість життєво необхідних знань, умінь та навичок із його особистими потребами, інтересами, бажаннями, прагненнями.
4. Виховання в дитини дошкільного віку активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції — системи ціннісних ставлень до природи, культури, людей, до власного "Я".
5. Формування у дошкільника основ креативності: інтересу до парадоксів; почуття новизни; вміння відходити від стереотипів; творчої уяви; здатності відкривати аналогії; можливості прогнозувати; дотепності, сміливості суджень; здатності вдаватися до різних форм доказів; неординарності рішень; кмітливості; почуття гумору.
6. Стимулювання управлінців, методичної служби та педагогів до заміни кількісного підходу в організації та оцінці ефективності дошкільної освіти на якісний [1].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Характеристика складників  природного розвивального середовища  в дошкільному закладі

 

Практика функціонування сучасних дошкільних закладів свідчить, що розвивальне екологічне середовище може складатися з низки елементів, кожен з яких виконує свою функціональну  роль: зимовий сад із різноманітними рослинами, які вирізняються видовим  складом; аудіо- та відеоекологічні  програми з краєвидами різноманітних  географічних та кліматичних зон у різні пори року, які відображають рослинний і тваринний світ цих зон; кімната казки з набором різноманітних іграшок, ілюстрацій, декорацій, художнім матеріалом, за допомогою яких діти мають змогу вчитися відчувати, розуміти красу навколишнього світу, втілювати її в художні образи.

В окремих дошкільних навчальних закладах елементом розвивального  природного середовища є спеціальна екологічна кімната (зелена кімната, екологічний  клас, кімната природи, кімната друзів природи, екологічна вітальня, екостудія), яка розподіляється на низку екологічних  зон.

Міні-музей природи - куточок  з колекціями комах, кристалів, листя, насіння, камінців, кімнатних рослин тощо. Тут діти можуть класифікувати  матеріал за розміром, кольором чи формою, складати розповіді, малювати.

Зона бібліотеки - куточок, у якому зібрані книги, енциклопедії для дітей, періодичні видання (журнали  «Пізнайко», «Юний натураліст», «Паросток», «Джміль», «Яблунька»), глобуси, дитячі атласи. У зоні бібліотеки можуть знаходитися  ляльки - казкові персонажі, які використовуються на заняттях з екології, технічний  комплекс - телевізор, відеомагнітофон, магнітофон (музичний центр) або програвач, діапроектор, проектор для слайдів, самі слайди, відео-, аудіокасети тощо (все залежить від можливостей  дитячого садка).

Зона релаксації є куточком з різноманітними кімнатними рослинами, акваріумами, фонтаном. Її призначення - відпочинок дітей. Тут вони можуть самостійно гратися, доглядати за рослинами  й акваріумними рибками. Не рекомендується розташовувати в зоні релаксації тварин (ссавців, птахів), оскільки це відволікає дошкільників від занять. У релаксаційній  зоні можуть бути розміщені оброблені  пеньки, «епіфітні дерева», колоди різних розмірів, диван, низенькі м'які стільчики, які створюють зручні умови для  читання літературних творів, роботи зі «скринькою почуттів».

Зона навчання - це місце, де діти навчаються, малюють, ліплять, працюють з дидактичними посібниками. Важливо, щоб у цій зоні було правильне  розташування меблів. Столи можна  розміщувати колом або буквою «П», тобто так, щоб педагог працював не «над», а разом з дітьми. Це важливо для реалізації принципів  педагогіки співпраці, діалогової форми  навчання.

Поділ природознавчої кімнати  на зони здійснюється мобільними засобами , розташуванням меблів, пересувних перегородок, ширм, добудовою окремих деталей інтер'єру самими дітьми. Важливим, на нашу думку, є і той факт, що оформлення екологічної кімнати має бути прикладом безпечного оформлення приміщень, сприяти виробленню екологічно грамотної поведінки дітей і дорослих у побуті. З цих позицій найкраще використовувати лише природні матеріали, за можливістю виключивши штучні квіти, екологічно несприятливі будівельні матеріали (перш за все синтетичні).

Як звуковий дизайн бажані записи шелесту трави, шуму моря, плескоту води, співу птахів, - тобто усього того, що може виконувати функції домашньої  психотерапії, заспокоювати дітей, створювати особливий затишок у зимові вечори, нести пізнавальне й естетичне  навантаження. Регуляторами й індикаторами настрою дітей, їх емоційного стану  може стати освітлення, його інтенсивність, кольоровий фон.

Таким чином, екологічна кімната  створює особливу, неповторну обстановку, викликає позитивні емоції, допомагає  вчитися, відпочивати і в той  же час робить дуже привабливою для  дітей будь-яку діяльність у цьому  приміщенні. Вже сам факт, що в  екологічну кімнату потрібно виходити за межі своєї групи, впливає на ставлення  дітей до занять. Вони налаштовуються на сприйняття чогось незвичайного, тим  більше що зовнішній вигляд екологічної  кімнати дійсно різко відрізняється  від усього того, що бачать діти довкола  себе щодня.

Протягом останніх років  природне  середовище ДНЗ було доповнене  міні-лабораторіями для дослідницької  діяльності та експериментування. Під  лабораторією природи ми розуміємо  спеціально обладнане приміщення дитячого садка для самостійної діяльності дітей, спрямованої на виявлення  властивостей і якостей об'єктів  природи, зв'язків і залежностей  у природному середовищі через дослідно-експериментальну й пошукову діяльність. Лабораторія  створюється для розвитку в дітей  інтересу до дослідницької діяльності й сприяє формуванню основ наукового  світогляду. Одночасно лабораторія  це база і для специфічної ігрової  діяльності дитини (робота в ній  передбачає перетворення дітей у  «науковців», які проводять експерименти, спостереження з різної тематики). Елементарні досліди стають іграми-дослідами, у яких, як і в дидактичній грі, є дві цілі: навчально-пізнавальна  й ігрова. Ігровий мотив підсилює емоційну значимість для дитини цього  виду діяльності. І як результат - закріплені в іграх-дослідах знання про екологічні зв'язки у природі стають більш  усвідомленими й міцними [15; с. 36-44].

Розвивальне природне середовище ДНЗ матиме навчальну, виховну і  практичну цінність тільки тоді, коли робота з природничої просвіти буде систематичною. Ознайомлення дітей  і дорослих з природними об'єктами варто здійснювати наочно-діяльнісним  шляхом: на екскурсіях, прогулянках, під  час спостережень, трудових десантів, милування природою, організації  природничих  свят, конкурсів малюнків, пісень, віршів, фотовиставок на природничу  тематику тощо [15; с. 39].

 

 

Висновки до першого розділу

Отже, природне розвивальне  середовище — це комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі.

Важливим чинником формування системи освіти дошкільників є не тільки зацікавленість безпосередньо  колективу дитячого саду, батьків, керівників освіти в регіонах, але і наявність  доступної, цікавої, методично забезпеченої програми щодо забезпечення становлення  дошкільнят за допомогою природно-розвивального  середовища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІІ. Організація природного розвивального середовища для дітей  старшого  дошкільного віку

2.1. Аналіз змісту природного  розвивального середовища для  дітей старшої групи

 

Природне розвивальне  середовище у дітей  старшого  групи  має збагачувати уявлення дитини про природу, рукотворний  світ, людей, що оточують, та саму себе; вдосконалювати вміння використовувати  здобуті уявлення для подальшого розширення особистого досвіду; створювати сприятливі умови для підвищення її самостійності, довільності поведінки; вправляти в подоланні труднощів, практичному та розумовому експериментуванні; підтримувати намагання дитини адекватно  оцінювати свої досягнення в продуктивних видах діяльності, в повсякденному  житті - власні вчинки та особистісні  якості; створювати умови для вправляння в соціальній компетентності, налагодженні доброзичливих взаємин з людьми різного віку та статі, соціальних ролей; вправляти в умінні розмірковувати, висловлювати власні судження, відстоювати особисту думку; вдосконалювати вміння володіти власним тілом, орієнтуватись у власній зовнішності та стані здоров’я, у корисних та шкідливих для дитячого організму чинниках, впливах.

Вплив природного розвивального  середовища за допомогою навчально-виховного  процесу у старшій групі ДНЗ здійснюється у таких напрямках: формування реалістичних уявлень про явища природи, елементів екологічного світорозуміння, розвиток позитивного емоційно-ціннісного, дбайливого ставлення до природного довкілля, прищеплення практичних вмінь доцільного природокористування. Ознайомлюючи дітей з природою, враховувати, що кожен регіон України має специфічні природно-географічні особливості. Вихователі повинні розширювати і поглиблювати власні знання і знання дітей про природу, побут, культуру, етнічні традиції своєї місцевості.