Природне розвивальне середовище як умова особистісного станолення дошкільника

Разом з тим куточок природи  мас радувати око, прикрашати інтер'єр. Зрештою, об'єкти у куточку природи  необхідно розміщувати так, щоб  діти могли вільно підходити до них, спостерігати та догля-і дати за ними.  

Вимоги до підбору мешканців  куточка природи

• відповідність вимогам програми
• невибагливість до їжі та догляду
• безпечність
• привабливість
• поширеність
• типовість для тієї чи тієї систематичної чи екологічної групи

Об'єкти для куточка природи  слід ретельно відбирати. Насамперед треба  враховувати їх безпечність, відповідність  вимогам програми та можливість їх розміщення у конкретному приміщенні. Не можна утримувати, скажімо, отруйні рослини чи тварини, рослини з колючками або такі, що можуть викликати алергічні реакції у дітей. Догляд за мешканцями куточка природи за характером праці мас бути доступним для дітей відповідного дошкільного віку.

Варто добирати привабливі зовні об'єкти, які зможуть привернути і утримувати не дуже стійку увагу дошкільника. Але при цьому необхідно враховувати можливість нормальної життєдіяльності, росту та розвитку тварин і рослин в умовах приміщення дошкільного закладу.

Для куточка природи добирають  типових представників певної групи  рослин чи тварин, але вони не мають  відноситися до рідкісних видів, зокрема тих, що занесені до Червоної книги.

У куточок природи необхідно  періодично вносити зміни, зокрема сезонні. 

Кімнатні рослини - постійні і обов'язкові об'єкти куточка природи. Адже залежно від місця зростання у природі кімнатні рослини потребують різного догляду, зокрема різного грунту, поливки, ступеня освітленості тощо, тому вони є цінним дидактичним матеріалом.

Поповнюючи куточок природи, потрібно привернути увагу  всіх дітей до нової рослини, назвати її, розглянути разом з дітьми, розповісти, де ця рослина росте у природі, як за нею доглядати, разом з дітьми визначити їй місце у куточку природи.  

Основним змістом спостережень дітей старшого дошкільного  віку стають ріст і розвиток рослин, зміни, що відбуваються з ними  залежно від сезону. Діти мають знати, що рослини для свого росту  потребують світла, вологи, тепла, ґрунтового харчування; різні рослини мають потребу у різній кількості світла та вологи.  

У дітей старшого дошкільного віку закріплюють уміння визначати спосіб підтримання рослини у чистоті  залежно від характеру  листя і стебла.

Отже, основні вимоги до відбору  рослин для куточка природи старшої  групи дещо змінюються, зокрема слід утримувати рослини  з різними:

- будовою - видозміненим стеблом  чи листям;

-  листям;

- потребами у світлі і воді;

- строками і періодами вегетації.       

 У старшій групі діти вже  мають знати функції кожної  частини  рослини, зокрема: кореня, стебла, листя, квітів. А тому у куточку  природи необхідно мати хоч би одну рослину з групи ампельних, і скажімо, традесканцію або плющ, сеткреазію, аспарагус. З красивоквітучих рослин доцільно утримувати клівію, із цибулинних - амариліс.

Необхідно також у старшій групі ознайомити дітей із рослинами-лікарями, зокрема алое чи каланхое.

Сезонні зміни у куточку природи  є обов'язковими. Вони дають змогу  не лише збагачувати враження дітей, а й забезпечувати динаміку цих вражень - продовжувати спостереження, які були розпочаті у природних умовах.

Восени з куточка природи виносять рослини, у яких закінчується період вегетації. Зокрема це амариліс та глоксинія. їх розміщують у холодному приміїценні до весни для забезпечення періоду спокою.

Натомість заносять у куточок природи  рослини із квітника. Це можуть бути айстри, чорнобривці, сальвії. Такі зміни  в куточку природи дають змогу дітям продовжувати спостерігати за цими квітами на квітнику і у приміщенні, порівнюючи результати спостережень.

Узимку у куточку природи проводять вигонку рослин: висаджують цибулини тюльпанів, нарцисів і доглядають за ними аж до появи квітів. Також вирощують цибулю на перо та овес для підгодівлі птахів.

Навесні куточок природи поповнюють тими рослинами, які було винесено восени чи взимку, а також ранньовесняними рослинами - ефемероїдами. Висаджують підсніжник, пролісок, сон-траву, гусячу цибульку, первоцвіт. Після відцвітання цибулинки цих рослин висаджують у куточок лісу.

Улітку куточок природи прикрашають квітковими композиціями, зробленими руками дітей і вихователів.

У куточку природи можна утримувати як постійних, так і тимчасових мешканців.

До постійних мешканців відносяться: акваріумні риби, степова черепаха, канарка, хвилястий папуга, хом'ячок, морська свинка.

Акваріум - складова куточка природи  у кожній віковій групі. Варто  використовувати акваріуми з  прямокутними стінками, оскільки сферична форма дещо змінює зовнішній вигляд об'єктів, що погіршує сприйняття дітей під час спостережень.

У старшій групі можна утримувати дрібніших рибок. Цікавими для дітей будуть живородні рибки - гуп і і мечоносці. 

У дошкільних закладах відповідно до вимог безпеки дітей в акваріумах не повинно бути приладів для підігріву води та компресорів для насичення води киснем. Саме тому добирають такі види риб, які невибагливі до умов утримання, але мають привабливий вигляд [13]. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Організація освітньо-виховної  роботи в природному середовищі  в приміщенні

 

Середовище розвитку складається  з різноманітних елементів, де кожний виконує свою функцію. Доцільно створити зимовий сад з різноманітними рослинами, які відрізняються за видовим складом, зовнішнім виглядом та географічними особливостями. Бажано мати аудіо- та відеоекологічні програми, з краєвидами різних географічних та кліматичних зон у різні пори року, які відображають тваринний  світ цих зон. Може бути спеціальна екологічна кімната, яка розподіляється на низку екологічних зон: міні-музеї, з колекціями комах, кристалів, листя, насіння, камінців, кімнатних рослин тощо. Тут діти можуть класифікувати  матеріал за розміром, кольором чи формою, складати розповіді, малювати. Дуже потрібні лабораторії для дослідницької  діяльності та експериментування, де діти вчитимуться аналізувати свої спостереження  у природі, робити висновки про закономірності та взаємозв'язки.Окрема тема "живий куточок": у ньому мають бути різноманітні рослини, тварини, птахи, акваріум з рибками. Але, хочеться зазначити, що підбір «мешканців» куточку повинен здійснюватись відповідно віку дітей [4; с. 36].

Облаштування простору кожної групової кімнати дає можливість вихованцям діяти як невеличкими  підгрупами, так й індивідуально. 
Для того, щоб розділити групову кімнату на окремі зони, використовуються різні предмети обстановки: невисокі шафи, полички, куби, ширми, спеціально створенні ігрові та сенсорні стінки.

Розглянемо  напрями  роботи  і  взаємовідношення співробітників в рамках моделі природознавчого  навчання дітей доршкільного віку як методичні поради:

Напрями роботи керівника:

1.  організація всього виховного процесу;

2.  співпраця з органами управління освітою;

3.  виділення необхідних ставок;

4. складання дизайн - проекту установи; природного  розвиваючого наочного середовища;

5.  координація роботи з іншими установами і т.д.

Напрями роботи методиста:

1.  ознайомлення колективу з існуючими програмами і методами природничої освіти;

2.  вибір програми і методики;

3.  визначення   місця   природничої    освіти   загалом, освітньому просторі дитячого саду, його зв'язку з іншими напрямами;

4.  керівництво складанням «природничого паспорта» і т.д.

Напрями роботи психолога:

1.  психологічна підтримка роботи по природничій освіті;

2.  складання рекомендацій  щодо природничого  середовища  з урахуванням індивідуальних особливостей дітей;

3.  присутність на заняттях еколога з метою визначення поведінки і характеристик дошкільників.

Напрями роботи музичного  керівника:

1.  проведення музичних занять, що підсилюють емоційне сприйняття дитиною природи;

2.  узгодження музичних занять з тематикою занять еколога;

3.  розробка природничих свят;

4.  підбір музичних творів (звуки природи, пісні про природу і т.д.) до програми природного розвивального середовища.

Напрями роботи викладача  по образотворчій діяльності:

1.  закріплення матеріалів природничих занять в процесі малювання, ліплення;

2.  надання допомоги музкерівнику  у виготовленні наочної допомоги, устаткування, костюмів до природничих свят;

3.  проведення занять у куточку природи;

4.  участь в діагностиці, по дитячих малюнках і т.д. 

 Напрями роботи інструктора після фізичного виховання:

1.  включення в заняття фізичних вправ, рухомих ігор за узгодженням з екологом;

2.  участь в еколого-оздоровчій роботі (екскурсії і т.д.);

3.  участь в екологічних святах;

4.  навчання правилам безпеки під час походів.

Напрям роботи медичного  працівника:

1.  оздоровча робота з дітьми;

2.  участь в оцінці розвиваючого наочного середовища і екологічної ситуації в районі ДУ з погляду стану здоров'я дітей.

Напрями роботи вихователя:

1.  природнича  діяльності дошкільників в групах;

2.  виконання завдань еколога;

3.  виконання окремих екологічних проектів (наприклад, проекту «Наше дерево»);

4.  створення умов для екологічної освіти в групах;

5.  підбір рослин, тварин і догляд за ними;

6.  робота з батьками;

7.  участь в діагностиці за завданням психолога.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до другого розділу

Можна виділити вимоги до розвивального  розвиваючого природного середовища ДНЗ. На наш погляд, воно має бути динамічним, варіативним, різноманітним. Хоч розвивальне екологічне середовище й будується дорослими, але повністю підвладне дитині, не обмежує її діяльності, забезпечує повну свободу; має вплив на її світовідчуття, здоров'я; сприяє позитивним емоціям, забезпечує гармонійні стосунки між дошкільником і природою найближчого довкілля. Окрім того, воно має бути адекватним вікові дітей та відповідати їх функціональним можливостям із незначним перевищенням ступеня складності, сприяти орієнтаційно-пізнавальній діяльності, що забезпечує засвоєння нових знань про природу, формування розумових дій, розвиток провідних психічних процесів дитини.

Отже, довкілля дитини є важливою умовою ефективної підготовки її до майбутнього самостійного життя. Навколишнє середовище має бути організоване так, аби спонукати дитину до виконання активних дій відповідно до її життєвого ритму, фізичних та психічних можливостей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Розвивальне середовище —  комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гіпєнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію  життя дітей у дошкільному  закладі.

Отже, природне розвивальне  середовище — це комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, естетичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкільному закладі.

Створення розвивального  природного середовища у дошкільному  закладі є неперервним педагогічним процесом, який включає організацію  різноманітних природних зон (центрів), щоденне підтримування умов, необхідних для повноцінного життя усіх живих  істот. Така система роботи забезпечує її успішність, навчає дітей бути небайдужими  до природи, закладає основи природничої  свідомості, поведінки й етики.

Одним із головних завдань  навчального закладу - створення  для дітей різнобічного розвивального  середовища, яке дало б кожній дитині можливість проявити себе. Правильно організоване розвивальне середовище на території закладу дає дитині змогу відчути психологічну захищеність, сприяє розвитку її особистісних якостей, здібностей, допомагає оволодіти різними способами діяльності. Таке середовище спрямоване на формування у дітей активного пізнавального ставлення до навколишнього світу предметів, людей, природи, має характер відкритої, незамкненої системи, здатної до змін.