Природне розвивальне середовище як умова особистісного станолення дошкільника

Об'єктом методики ознайомлення дітей з довкіллям є пізнавальна  діяльність дітей у довкіллі.

Предмет методики - формування у дітей системи знань та цілісних емпіричних уявлень про довкілля, цілісну картину світу та місце  людини в довкіллі.

Кінцевою метою навчально-виховної роботи з дітьми щодо ознайомлення їх з довкіллям є виховання  соціально активної "творчої особистості, здатної дбайливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших  людей, розуміти значення життя як найвищої цінності, виховання у дитини свого  власного "Я", свого місця серед  інших людей, віри у свої сили та здібності.

Природне довкілля - це явища  природи, жива і нежива природа, за якими  спостерігає дитина; у процесі  спостережень за явищами природи і дослідницької діяльності в дітей формується інтегральний "образ" знань про природу ("образ природи"). Предметне довкілля - це предметне середовище, в якому дитина живе, це предмети побуту (посуд, меблі, одяг тощо), мистецтво, транспорт тощо.

Прикладні завдання у фахових  методиках визначаються традиційно за такими напрямами: Чого навчати? Як учити? Кого вчити? Відповіддю на ці запитання і є конкретні завдання, які повинен вирішити вихователь у практичній навчально-виховній роботі в дошкільному навчальному закладі.

Серед них пізнавальні, розвивальні  і виховні завдання. Пізнавальні  завдання:

— формування у дітей узагальнених цілісних емпіричних 
уявлень та системи знань про живу і неживу природу, причинні взаємозв'язки і взаємодії у природі;

• дати поняття про природне довкілля як цілісний організм, у якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини, люди, предмети у їх багатоманітності, єдності, русі й мінливості;
• прищепити практичні вміння діяти у природному і предметному довкіллі;
• сформувати систему знань про суспільство, свою Батьківщину — Україну, її історичні витоки, духовну спадщину українського народу, його символи, обереги, традиції, звичаї, культуру; взаємозв'язок культур у багатонаціональній державі;
• сформувати теоретичне підґрунтя для подальшого інтелектуального розвитку дитини в початковій школі.

Розвивальні завдання розвивати:

— сенсорну сферу дитини, відчуття насолоди від спостережень і результатів праці у природі; стійкий інтерес до природних явищ і природи;

• екологічне мислення і світорозуміння, позитивно-емоційне природоохоронне ставлення до довкілля;
• науковий світогляд, прагнення до активного пізнання свого предметного та соціального довкілля, самовизначення у ньому;
• первинні ціннісні орієнтації у різних галузях суспільного життя, культурній та державній спадщині українського народу, особистої культури в довкіллі;
• соціальні емоції, почуття та соціально-значущі мотиви поведінки, бажання допомогти іншим, виявити увагу до старших, однолітків;
• вміння встановлювати контакти і спілкуватися з дорослими та однолітками, дотримуючись норм етикету;
• усвідомлення свого "Я" (фізичного, психічного, соціального), свого місця серед інших людей [11].

Виховні завдання виховувати:

• дбайливе ставлення до природи, відчуття відповідальності за те, що відбувається навколо неї внаслідок дій людини у природі; культуру пізнання та екологічну культуру;
• соціально активну творчу особистість, здатну дбайливо ставитися до природи, світу речей, самої себе, інших людей, розуміти значення життя як найвищої цінності;
• любов до рідної природи, землі, краю, Батьківщини — України, її минулого і сьогодення, повагу до державних символів, українського народу, мови, культури, традицій, батьків, родини;
• патріотизм, громадянськість, моральну, духовну, фізичну, психічну культуру, культуру почуттів і спілкування.

Виховання у дитини свого  власного "Я", свого місця серед  інших людей, віри у свої сили та здібності.

Для реалізації означених  завдань, потрібно створити педагогічні  умови навчально-виховної роботи в  довкіллі. А саме: — готовність вихователів до змістової, насиченої, різноманітної діяльності з дітьми в довкіллі (природному, предметному, соціокультурному);

• програмно-методичне і дидактичне забезпечення навчально-виховного процесу дошкільного закладу;
• створення розвивального середовища (природного, предметного, соціокультурного, мовленнєвого), як у груповій кімнаті, так і у приміщенні і на подвір'ї дошкільного закладу;
• залучення дітей до активної роботи з елементами дослідження у різних видах діяльності (ігровій, трудовій, художній, мовленнєвій, пізнавальній тощо).

Отже, довкілля, за словами  академіка С.У.Гончаренка, розкриває  перед дитиною книгу життя... "тут  у своєму життєвому світі вона самостійно з власних потреб відкриває фундаментальні, "глобальні", закономірності природи, за допомогою яких доходить розуміння довкілля, самостійного, за допомогою відкритих нею загальних зв'язків у природі, впорядковує свій розум [11].

Дослідники відзначають, що діти старшого дошкільного віку самостійно намагаються з'ясувати  доцільність побудови предметів і явищ довкілля, встановлювати зв'язки між зовнішніми ознаками і призначенням об'єкта. Діти починають розуміти причинність у таких напрямах: від відображення зовнішніх ознак до внутрішніх, схованих; з'являється більш конкретне диференційоване пояснення явищ довкілля. Розуміння дітьми причинності свідчить про появу в них критичності мислення, його самостійності, незалежності й оригінальності. Дитина намагається самостійно пояснити невідоме через відоме, використовувати аналогії. Поступово дитина намагається самостійно встановлювати зв'язки між явищами, внутрішні суттєві зв'язки і відношення дійсності. Діти беруть участь у різних видах діяльності, які збагачують їхні знання про предмети, явища, їх властивості й ознаки, самостійно обирають і застосовують різні способи і прийоми розв'язання практичних задач, що поставлені перед ними, починають оперувати поняттями , узагальненим відображенням цілої групи однорідних предметів, що мають спільні суттєві ознаки.

Завдання вихователя залучати дітей до активної пізнавальної діяльності дітей у довкіллі, стимулювати розвиток у них критичності мислення. Однією з умов розвитку словесно-логічного критичного мислення дітей є інтегровані заняття у довкіллі. Саме інтеграційні процеси є необхідною умовою розвитку критичного мислення. Внутрішніми чинниками розвитку критичного мислення, зазначає В.С.Моргун, є інтеграція минулого і майбутнього в момент мислення, інтеграція позитивних і негативних емоцій і їх спрямування на розв'язання задач, інтеграція задач, інтеграція предметного, комунікативного і рефлексивного досвіду дитини, інтеграція розподіленого, репродуктивного і творчо-продуктивного мислення, інтеграція наочно-дієвого, наочно-образного і словесно-логічного мислення.

Всі означені чинники проявляються у процесі пізнання довкілля, якщо процес пізнання є процесом розуміння. Відтак, розуміння є важливим процесом мовленнєвої  діяльності дитини у процесі пізнання довкілля.

Отже, методологічними і  психологічними засадами ознайомлення дошкільників з довкіллям є цілісний підхід до пізнання, розвиток критичного мислення, процес розуміння у взаємозв'язку з розвитком мовлення і мислення. Розглянемо принципи ознайомлення дітей з довкіллям [11].

Метою Базового компонента дошкільної освіти є визначення вимог до змісту, рівня та обсягу дошкільної освіти, які є основою певного освітнього рівня, встановлення норм, які узгоджують інтереси дитини й потреби суспільства щодо освіченості особистості. Його призначення - узагальнити найкраще, що напрацьовано в науці та практиці останнім часом, уникнути перевантаження дитини частковими й випадковими знаннями, подбати про її різнобічний розвиток відповідно до віку, забезпечити кожній дитині не нижчий за мінімальний достатній рівень розвитку та соціальної адаптації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Вимоги до організації  природного розвивального середовища  в груповій кімнаті

 

Формування умов для розвитку в дошкільнят уявлень про навколишній  світ рослин і тварин ми вбачаємо у  використанні куточка живої природи  як обов'язкового елемента розвивального  природного середовища ДНЗ. По-перше, постійна присутність рослин і тварин формує в дітей почуття їх необхідності. По-друге, систематичні спостереження  в куточку природи й доступність  об'єктів сприяють розвитку конкретних уявлень про рослини й тварин. По-третє, залучення дітей до догляду  за мешканцями живого куточка закладає основи турботливого, відповідального  й дбайливого ставлення до живих  істот, виховує любов до природи. По-четверте, гарні, здорові рослини  й тварини впливають на емоції дітей, розвиваючи естетичні почуття.

Навчально-виховне значення куточка живої природи полягає  ще й у тому, що він виконує  роль своєрідної лабораторії, де діти можуть проводити нескладні досліди  та робити свої суб'єктивні «відкриття»  про залежність між живими організмами  та середовищем їх існування.

Досвід роботи дошкільних навчальних закладів свідчить, що добре  обладнаний куточок природи є  завжди окрасою групової кімнати. Цю думку в бесідах підтвердили  більшість дошкільників, відповідаючи на запитання «Що ти вважаєш найкрасивішим  у груповій кімнаті?»

Загальновідомо, що дієвою формою навчання естетичної оцінки природних  об'єктів і явищ є зображення їх дітьми в малюнках, аплікації, проробках. Дуже важливо, щоб жодна дитяча робота не пройшла повз увагу дорослого. Незалежно від якості виконання  роботи всі малюнки, вироби дітей  експонуються у виставковому куточку, який також є елементом розвивального  природного середовища, а кращі надаються  для загальної виставки дитячого садка. Такий підхід психологічно комфортний і вкрай важливий для посилення мотивації дітей, появи у них бажання покращити свою роботу. Крім того, у виставковому куточку періодично вивішуються фотографії дітей і батьків під час спілкування з природою, дітей з домашніми улюбленцями та мешканцями живого куточка [15; с. 42].

У сучасних ДНЗ широку практику використання має оформлення інтер'єру  приміщень за допомогою природних  матеріалів. Це вносить значне пожвавлення  до стандартного планування приміщень, створює особливий, неповторний  імідж дитячого садка; сприяє екологічному вихованню як дітей, так і дорослих. Обов'язково включаються національні, етнокультурні елементи, аби діти творчо прилучалися до духовних цінностей  народу, вчилися любові до рідної землі. Такими елементами є: продукти діяльності фахівців - художників, проектувальників, конструкторів, майстрів-оздоблювачів (твори мистецтва, меблі, інструменти, предмети, вироби прикладного мистецтва, посібники, іграшки); результати діяльності персоналу дошкільного закладу  і батьків з організації та оформлення побуту (облаштування зон, виставок, виготовлення посібників та іграшок-саморобок, декоративне оформлення кімнат до свят тощо). Крім цього, організація  середовища має ґрунтуватися і на регіональних особливостях культури.

Територія дошкільного закладу  також є складовою розвивального  природного простору. На ній можуть бути створені альпійські гірки, городи, теплиці, ландшафтні куточки, водойми, сади, метеоцентри , куточки лісу, лікарських трав, літні театри, фонтани, міні-водоспади, куточки відпочинку, скульптури казкових персонажів, а також екологічні стежки - як на території своїх установ, так і в найближчих лісопарках та інших ландшафтах. Чудовим доповненням  природного середовища ДНЗ є квітники: установа для маленьких діток  повинна бути квітучою оазою. Територія  дошкільного закладу дозволяє створювати квітники: при вході на територію (бордюри, клумби, газони), що сприяє позитивному  настрою відвідувачів; на кожному  груповому майданчику, щоб діти бачили, як ростуть квіти, доглядали за ними, збирали насіння, прикрашали ними своє приміщення; на вільних місцях газонів, особливо тих, які видно з вікон, щоб діти мали змогу спостерігати квітучий пейзаж.

Добір рослин для зовнішнього  озеленення повинен давати потрібний  матеріал для спостережень, виразний декоративний ефект, забезпечити зміну  вражень у дітей. Адже при систематичній  взаємодії з рослинами дитина розуміє, що зовнішні ознаки (колір, форма, розмір тощо) - це насамперед показники  рівня благополуччя рослини, наявності  необхідних життєвих умов. Тому, розуміючи  стан рослини, дитина «співчуває» їй і допомагає. Підливаючи, пересаджуючи, очищаючи від пилу рослини, спочатку разом з дорослими, а потім  самостійно, дошкільник буде опікуватися  зеленими друзями впродовж усього свого  життя. Дитина, яка виховувалася у  такому середовищі, побачить красу  природного пейзажу, клумби, букета у  вазі. У лісі, парку, на лузі вона буде спостережливою, допитливою.

Особливу увагу слід надавати організації природного середовища на території тих дошкільних установ, які розміщено у промислових  зонах, на перетині вулиць з інтенсивним  рухом. Зелений щит рослин має  створювати захист від пилу, шуму, зменшувати потрапляння на територію вихлопних  газів, збільшувати відсоток кисню  у складі повітря, робити його помірно  вологим [15; с. 42-43].

Вимоги до організації  природного розвивального середовища досліджувалися такими вченими як Поліщук  Н. А., Гончаренко А. М.

Створюючи у дошкільному навчальному  закладі належне розвивальне  середовище, спрямоване, зокрема, й  на формування природничої компетентності дітей, педагоги мають приділити  серйозну увагу оформленню як території дошкільного закладу, так і його приміщень. Ознайомлення дітей із природою у дошкільному закладі потребує постійного безпосереднього спілкування з нею, тому важливими є куточки природи. Вони обов'язкові для кожної вікової групи навіть за наявності у дошкільному закладі зимового саду чи кімнати природи.

Зелений куточок облаштовується для  очищення повітря, утворення сприятливого мікроклімату.

Куточок природи слід облаштовувати  у світлій частині кімнати. А його об'єкти можна розмістити як традиційно - на столах чи шафах, так і нестандартно - на пеньках, металевих підставках тощо.

Розміщуючи мешканців у куточку  природи, треба насамперед подбати  про те, щоб були враховані їхні біологічні особливості й потреби. Так, одні кімнатні рослини, скажімо герань, мають потребу у великій кількості сонячного світла. Отже, їх варто поставити на найосвітленіше місце. Інші, скажімо узамбарська фіалка, погано переносять прямі сонячні промені, їхнє місце - подалі від сонця.

Утримуючи жаб чи ящірок, слід враховувати  біологічні особливості плазунів та земноводних. Скажімо тераріум, де живе ящірка, варто ставити на місце, що добре прогрівається сонцем, а тераріум з жабою має перебувати неодмінно у тіні.