Психологічні особливості спілкування дитини дошкільного віку з батьками

Результати дослідження. Дані по опитуванню батьків щодо ситуацій їх спілкування з дітьми представлені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Результати обстеження змісту спілкування батьків з дітьми за методикою « Опитувальник змісту спілкування батьків» (у %)

Ситуації Рівні	ВП	СПД	ФСЗ	ЗП	ПП	ФНД	НСВ	СДД	СПД	ЯКД
Достатній	53,3	66,7	53,3	40	46,7	53,3	60	53,3	53,3	40
Середній	46,7	33,3	33,3	33,3	40	26,7	40	26,7	33,3	46,7
Низький	-	-	13,4	26,7	13,3	20	-	20	13,4	13,3

 

Отримані дані свідчать про досить високу включеність батьків у процес спілкування з дітьми 6-7 років: відзначаються високі показники спілкування дорослих з дітьми на різні теми. При цьому в основному батьки обговорюють із дітьми теми, пов'язані із ситуативно-побутовими діями - 66,7% і нормами соціальної взаємодії - 60%. У досліджуваній групі виділена частина батьків, які приділяють мало уваги темам, що стосуються змісту пізнання (в 26,7% батьків зафіксований низький і 33,3% - середній рівні спілкування на ці теми), навчальної діяльності дітей під час занять у дитячому садку й світу їх думок (в 20% батьків щодо цих комунікативних ситуацій зафіксований низький рівень). Цікаво, що 13,3% батьків рідко цікавляться почуттями, переживаннями дітей, їх уявленнями про себе, процесом пізнання.

Ці ж результати підтверджує аналіз середніх значень по кожній із ситуації спілкування батьків з дітьми: близькі дорослі надають великого значення спілкуванню з дітьми на теми, пов'язані із ситуативно-побутовими діями, нормами поведінки дітей у суспільстві (по 6,8 стандартних балів з 8 можливих), вітальними потребами (6,7 ст. балів) - безпеки, здоров'я, гігієни дітей; найнижчі результати зафіксовані в ситуаціях змісту пізнання навколишнього світу - 4,7 ст. бали.

Аналіз ступеня залучення батьків у спілкування з дітьми показує превалювання достатнього рівня (80%) над середнім (20%). Низького рівня помічено не було. Причому найчастіше  спілкуються з дошкільниками досліджуваного віку мами, практично в 2 рази рідше - батьки й бабусі. На наш погляд, це пов'язане, насамперед, з тим, що саме мами більше часу проводять із дітьми: проводжають їх у дитячий садок, годують, укладають спати. Так або інакше, перебуваючи разом, вони спілкуються на різні теми, обмінюються новинами, думками, знаннями. Інші члени родини це роблять рідше, особливо якщо вони (тато й прабатьки) живуть окремо.

Результати обстеження змісту спілкування близьких дорослих з дітьми

представлено в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Дані про зміст спілкування близьких дорослих з дітьми (за опитуванням дітей) (у %)

Ситуації Рівні	ВП	СПД	ФСЗ	ЗП	ПП	ФНД	НСВ	СДД	СПД	ЯКД
Достатній	60	86,7	73,3	33,3	80,0	66,7	40	60	53,3	20
Середній	40	13,3	26,7	46,7	13,3	33,3	53,3	33,3	26,7	60
Низький	-	-	-	-	6,7	-	6,7	6,7	20	20

 

Дані, представлені в таблиці, показують, що для старших дошкільників характерне досить широке коло спілкування з дорослими. Подібні результати отримані в дослідженнях О.Чернишової, яка підкреслює, що різноманіття тем обумовлене особливостями розвитку дітей даного віку: дитина переходить від позаситуативно-пізнавальної до позаситуативно-особистісної форми спілкування. У спілкуванні з близькими дорослими діти часто обговорюють питання особистісного й пізнавального характеру.

Як видно, з позиції дітей картина змісту спілкування дорослого й дитини трохи схожа, але має й деякі відмінності. Як і в спілкуванні з позиції батьків, найбільш часто з дітьми обговорюються ситуації, пов'язані із ситуативно-побутовими діями (88,7%). У той же час, високий відсоток відповідей дітей, що свідчать про часте спілкування із приводу: способів самостійного вивчення використання дитиною навколишніх предметів, пізнання явищ (80%), спільних занять (73,3% на противагу 53,3% по опитуванню батьків), навчальної діяльності дітей (66,7%), світу їх думок (60%). Причому за даними опитування дітей не виявлено низького рівня спілкування по 5 темах, у той час як цей рівень був відсутній в 3 темах при опитуванні батьків. Можливо, батьки самі не усвідомлюють, як розмовляють із дітьми на теми, що стосуються, наприклад, спільних занять, змісту пізнання, навчальної діяльності. Багато чого дорослим видасться саме собою зрозумілим, вони не надають цьому великого значення, але це є важливим, значимим для дітей, що пізнають світ і явища в ньому.

Результати обстеження дітей за методикою «Вивчення типу спілкування дитини з дорослим» М.Лісіної представлено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3.

Розподіл дітей за рівнями розвитку форм спілкування з дорослими (за методикою М.Лісіної)

Форма спілкування
Позаситуативно-особистісна	Позаситуативно-пізнавальна	Ситуативно-ділова	Ситуативно-особистісна
53,3	33,3	13,4	-

 

З даних таблиці випливає, що в цілому в більшості дітей склалася необхідна до цього часу позаситуативно-особистісна форма спілкування (53,3%). Для цих дітей значиме саме спілкування з дорослими, їх приваблює особистість людини, її інтереси, погляди, відносини з навколишніми. Саме ця форма, на думку М. Лісіної, є необхідною умовою готовності дитини до школи. Вона вводить дитину в складний світ людей, допомагає осягати правила соціальної поведінки, сприяє формуванню поняття про свої обов'язки стосовно інших, прилученню до моральних цінностей суспільства. Завдяки цій формі діти засвоюють особливе відношення до дорослого. Спеціальне формування в дошкільників позаситуативно-особистісного спілкування супроводжується підвищенням їхньої уваги до впливів дорослого, організованості й цілеспрямованості поведінки, збільшенням пізнавальної активності дітей, ефективності засвоєння ними відомостей, підвищенням загального рівня навченості.

В 33,3% дітей домінує позаситуативно-пізнавальна, а в 13,4% дітей - ситуативно-ділова форма спілкування. Для дошкільників з домінуючою позаситуативно-пізнавальною формою було характерне прагнення до пізнання явищ і предметів фізичного, а не соціального світу. Цих дітей більше цікавили тварини, їх життя, зміст запропонованих книг. Для дітей другої групи насамперед  була цікава гра. Читання книг і бесіди на особисті теми (про інтереси, друзів, учинки людей) викликали в них зниження інтересу або зовсім відмову від взаємодії. Тривалість спілкування не перевищувала 5 хвилин, що значно коротше часу взаємодії з дорослими дітей з іншими домінуючими формами.

 

2.2. Шляхи оптимізації спілкування дитини з батьками

 

Враховуючи результати констатуючого експерименту, нами була розроблена система оптимізації спілкування дітей з батьками, яка включає семінар-тренінг «Оптимізація родинного спілкування» та корекційні вправи, ігри, заняття, які проводились спільно з батьками і дітьми, що спрямовані на удосконалення різних типів родинного спілкування з дитиною. Заняття, покликані навчити батьків правильно організувати спілкування і спільну діяльність з дитиною (додаток А).

Загальними принципами психологічної роботи стали: системність, комплексність у використанні методичних засобів та організаційних прийомів, особистісний підхід та створення організаційних умов для активізації взаємодії всіх учасників.

Корекція родинного спілкування відбувалася у шести блоках.

1. Корекція типу та мотивів  спілкування з батьками.

2. Корекція ставлення до батьків  та очікування від спілкування  з ними.

3. Розвиток навичок культури спілкування.

4. Корекція ставлення до дитини.

5. Розвиток невербальних засобів  спілкування дитини.

1 блок – корекція  типу та мотивів спілкування  з батьками проводилась за  допомогою відповідних технік, ігор: техніка складання історій; гра «Розізлись»; техніка «Чарівний килим».

2 блок – корекція  ставлення до батьків та очікування  від спілкування з ними проводилась  за допомогою спільних завдань  та ігор батьків і дітей: тем  «Зима», «Тварини нашого лісу», «Мамине свято», «Фрукти», «Моя сім’я», «Меблі»; ігор «Хто де живе?», «Що робить? Що роблять?», «Підбери ознаку», «Будьте уважні», «Один – багато».

3 блок – розвиток  навичок культури спілкування  проводився за допомогою вправи  «Малюнки, які говорять», спрямованої  на розвиток спостережливості, комунікативних  умінь; вправи «Збираємо головоломки», що спрямована на розвиток комунікативних умінь, звернення до батьків.

Дітям пропонуються деякі мовні штампи, які є обов'язковими у спілкуванні:

• Вітання: здрастуйте, добрий день, добридень, вітаю, рада бачити Вас моє шанування, доброго здоров'я привіт, здорові були.
• Прощання: до побачення, на все добре, бувайте, бувайте здорові, усього найкращого, усього доброго, ще побачимося, щасливо, ходіть здорові, ідіть здорові.
• Прохання: прошу, будь ласка, будьте ласкаві, коли ваша ласка, не відмовте.
• Подяка: дякую, вдячний Вам, спасибі, я ваш боржник, я вам віддячу, ви мені допомогли.
• Відмова: на превеликий жаль, шкода, прошу вибачати, вибачте, але... даруйте, мені прикро, змушений відмовити.

При цьому слід показати та словесне описати варіанти паралельного адекватного використання невербального мовлення.

 

4 блок – корекція  ставлення до дитини проводилась  за допомогою техніки «Немовля»  вправи «Зустріч з малюком», гри  «Назви лагідно», техніки «Бажання  дитинства».

5 блок – розвиток  невербальних засобів спілкування дитини проводився за допомогою вправ, ігор на виразність мовлення, на розуміння психічного стану іншої людини «Казка по колу», «Закінчи речення», «Знімаємо фільм», «Той, хто сидить - той, хто стоїть».

Робота на даному етапі передбачає:

• уведення достатньої кількості етичних формул у мовлення дітей, використовуваних у спілкуванні з дорослими, пояснення їх значення;
• формування вміння уважно вислухувати співрозмовника, установлювати з ним контакт за допомогою різних засобів спілкування.

Грамотне використання педагогом різних методів і прийомів роботи, їх раціональна комбінація сприяла формуванню навичок культури спілкування в дітей старшого дошкільного віку.

Аналізуючи казкові сюжети, звертаємо увагу на вербальні та невербальні способи комунікативної поведінки персонажів, її наслідки.

Дійовим методом щодо оволодіння комунікативно-мовленнєвими діями є ігри-драматизації. Через роль дошкільник набуває навичок у вербальній та невербальній варіативності діалогів. Гра-драматизація є тим вигідним матеріалом, де сюжет хоч і добре знайомий, проте дослівне відтворення текстового матеріалу не є обов'язковим. При бажанні навіть можна додати щось від себе. Підготовка до цілісної гри-драматизації полягає в епізодичному програванні діалогів, що перетворюється в ігрове вправляння у темпі, дикції, тонально-інтонаційному оформленні голосу персонажів. Наприклад, рекомендовані нами орієнтовні вправи-завдання до гри-драматизації української народної казки «Котик і Півник»: