Розвиток словника дошкільника у процесі ознайомлення з природою

Київський університет  імені Бориса Грінченка

Університетський  коледж

 

 

 

 

 

 

 

 

ІНДЗ з  предмету методика ознайомлення дітей  з природою

на тему: «Розвиток словника дошкільників у процесі ознайомлення дітей з природою»

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                        Виконала студентка ІІІ курсу

                                                                                         Групи ДОмс-2-10-4Од

                                                                                          Янпольська Дарина

 

Київ 2012

Зміст

 

1.Вступ

2.Теоретичні основи проблеми  дослідження

3.Природа як засіб розвитку  словника дітей дошкільного віку 

4.Наступність у словникової  роботі між дошкільною установою та початковою школою

5.Висновок 

6.Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю більш повного висвітлення питань, пов'язаних з лексичним розвитком дитини. Рівень розвитку словника і мови в цілому, істотно впливає на успішність навчання. Практика показує, що діти з багатим словниковим запасом і високим рівнем розвитку мови, як правило, не відчувають труднощі у навчанні, швидко опановують навичками читання і письма. В учнів з низьким рівнем лексичного розвитку виявляються труднощі у спілкуванні, у навчанні грамоти. Діти з середнім рівнем - відрізняються нестабільністю успіхів у навчанні.

На той факт, що труднощі навчання в школі пов'язані і з недостатньою увагою до розвитку мовлення, зокрема з розвитком словника, вказують у роботах Ю. С. Ляховська, Н. П. Савельєва, А. П. Іваненко, Є.М. Струніна. За даними психолого-педагогічних досліджень на початку навчання майже 90% дітей відчувають різні труднощі, але більше 60% цих труднощів пов'язані з розвитком мови.

Д.Б. Ельконін зазначає, що рівень мовного розвитку корелює як із загальним інтелектуальним, так і з особистісним розвитком дошкільника і молодшого школяра. Мовленнєвий розвиток дитини 6-7 років представляє собою інтенсивне збагачення словникового запасу. У старшому дошкільному віці на перший план висувається та сторона мови, яка безпосередньо пов'язана зі спілкуванням, тобто лексичні значення слів (Д. Б. Ельконін).

У змісті програм для початкової школи акцентується увага на роботі над словом: воно виступає як основна аналізована одиниця мовлення на фоні речення та тексту. У зв'язку з цим рівень лексичного розвитку дітей є одним з головних компонентів їхньої мовленнєвої готовності до шкільного навчання.

Аналіз особливостей освоєння дітьми лексики дозволяє виділити в словникової  роботі кілька напрямів: по-перше, оволодіння словами, що позначають предмети і явища  навколишнього світу, на основі їх цілісного сприйняття, по-друге, освоєння змісту слова на рівні його значення і, по-третє, засвоєння слова як одиниці мови на рівні сенсу.

Для нашого дослідження особливий інтерес представляють два перші спрямування, тобто розвиток словника дітей у процесі ознайомлення з предметами і явищами навколишнього світу (на природничому матеріалі) і освоєння змісту слова на рівні його значення, яке має у старших дошкільників свою специфіку.

Дослідники А.М. Бородич, В. В. Гербовий, В. І. Логінової та ін відзначають, що у старшому дошкільному віці формується ядро словника. Ядро семантичного поля складають найбільш часті слова, що володіють вираженими семантичними ознаками. Характеризуючи словниковий склад дітей дошкільного віку, автори показали, що в міру розвитку мислення дітей та їх мови лексика не тільки збагачується, а й систематизується. Відбувається як об'єднання слів у семантичні поля, так і розподіл лексики всередині семантичного поля: виділяється ядро і периферія. Накопичення змісту дитячої мови в процесі ознайомлення з предметами і явищами навколишнього світу, серед яких найбільший емоційний відгук викликає світ природи, здійснюється за допомогою різних методів і засобів.

Найважливішим методом розвитку словника є різні спостереження, серед яких в дошкільному віці пріоритет віддається - природі. Проводяться спостереження за природними явищами, за яким-небудь процесом в природі (працею дорослих і самих дітей у городі, квітнику, доглядом за тваринами тощо). Причому, неможливо не враховувати сучасну неблагополучну екологічну ситуацію, яка обумовлена сформованим століттями споживацьким ставленням людини до природи. Багато вчених (Н. Ф. Виноградова, Т. А. Маркова, М. М. Кондратьєва та ін) вважають, що це закономірний результат уявлень людини про себе як про «царя природи», про «невичерпності природних ресурсів»; результат визнання лише матеріальної цінності природи і використання її багатств без урахування найважливіших екологічних закономірностей, за відсутності виховання естетичних почуттів і естетичного сприйняття навколишнього рослинного і тваринного світу.

Н. Ф. Виноградова стверджує, що природа з усім різноманіттям форм, фарб, звуків є найбагатшим джерелом розвитку словника дошкільника і естетичних переживань дитини. У процесі споглядання природи дитина має можливість правильно визначити величину предмета, його форму, симетрію, кольору, їх гармонійне поєднання і контраст кольорів, або дисгармонію, визначити відтінки кольору при різному ступені освітленості в різні періоди дня, сезону і т.д. Але все це вона може тільки за умови наявності в його словнику відповідних назв предметів, об'єктів і явищ, а також сформованості відповідних подань. При цьому дитині необхідно оволодіння хорошою естетичної сприйнятливістю і естетичним ставленням, які у нього треба систематично розвивати. Загальновідомо, що складовими частинами естетичного відносини є: естетичне сприйняття форми, об'єктів, кольору, симетрії, ритму, композиції; естетична оцінка природи та її явищ; естетичне судження дитини про природу, в якому виділяються якості об'єктів і явищ природи, і які, в свою чергу, вимагають певного лексичного багатства.

Особливої актуальності дана проблема набуває ще й у зв'язку з тим, що при навчанні читання в 1 класі, сучасні абетки містять лексику  природознавчої тематики, що створює  необхідність освоєння її значення в  дошкільному віці. Дослідження цих проблем становить винятковий інтерес для педагогічної теорії і практики.

Таким чином, виникають такі протиріччя:

між потребою у володінні дітьми лексикою природознавчої тематики та недостатнім застосуванням засобів природи в мовному розвитку дітей в дошкільних освітніх установах;

між педагогічними можливостями впливу засобів природи на розвиток словника дитини і відсутністю обгрунтування  педагогічних умов лексичного розвитку дошкільників у процесі ознайомлення з природою.

Означене протиріччя дозволило  сформулювати проблему дослідження: пошук і визначення комплексу умов, що забезпечують ефективність розвитку словника дошкільників у процесі ознайомлення з природою і природознавчої діяльності. Все це визначило вибір теми даного дослідження: «Розвиток словника дошкільників у процесі ознайомлення дітей з природою».

Мета дослідження: теоретично обгрунтувати та експериментально перевірити найбільш ефективні методи і прийоми розвитку словника у процесі ознайомлення з природою.

Об'єкт дослідження: процес розвитку словника дітей старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження: методи і прийоми, що сприяють розвитку активної орієнтовною діяльності в навколишній природі і розширенню словника природознавчої тематики.

Гіпотеза: природа, має величезну  педагогічної цінністю, оптимізує розвиток словника старших дошкільників, якщо його формування проводиться на основі їх сенсорного досвіду з урахуванням  особливостей розвитку уявлень і  понять діти оволодіють здатністю виділяти характерні ознаки предметів і явищ, узагальнювати, вибудовувати логічні  ланцюжки.

У відповідності з метою, об'єктом  і предметом дослідження сформульовані наступні завдання дослідження:

Здійснити теоретичний аналіз психолого-педагогічної, методичної та лінгвістичної літератури з теми дослідження, стосовно до старшого дошкільного віку.

Виявити особливості словника дітей  старшого дошкільного віку, його обсяг.

Провести дослідно-експериментальне дослідження з метою оптимізації розвитку словника дітей у процесі ознайомлення з природою.

Методологічною основою естетичного  виховання є положення педагогіки про використання виразних засобів  природи і природного оточення в роботі з дітьми дошкільного віку, про їх величезні можливості впливу на мовленнєвий розвиток дітей (Н. Ф. Виноградова, О. С. Ушакова, Н. А. Стародубова, Т. А. Маркова та ін); положення, сформульовані в працях Л.С Виготського, М.Р. Львова, Ф.А. Сохіна та інших: про особливості функціонування слів як одиниць лексичної системи, про роль формування у дітей мовних узагальнень і елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення; про необхідність формування словника в тісній єдності з пізнанням навколишнього світу і розвитком мислення. Для реалізації мети, завдань дослідження використовувалися методи:

Аналіз літератури з проблеми дослідження.

Педагогічний експеримент, спостереження, бесіди, аналіз продуктів діяльності дітей;

Якісний і кількісний аналіз отриманих  даних, їх табличне зображення.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що визначений тематичний словник лексики природознавчої тематики для старших дошкільнят.

Теоретична значимість і практична  значущість дослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бути впроваджені в практику педагогів інших дошкільних освітніх установ.

На захист виносяться наступні положення 

Природа, що володіє великою педагогічної цінністю, є ефективним засобом розвитку словника старших дошкільників. Величезною є її роль в розумовому і мовному розвитку дошкільників.

Формування словника дітей 6-7 років  необхідно проводити на основі їх сенсорного досвіду з урахуванням особливостей розвитку уявлень і понять в онтогенезі, дотримуючись наступність з програмою школи.

Спостереження природних явищ, бесіди, читання художніх творів про природу, використання дидактичних ігор та лексичних вправ природознавчої тематики сприяють більш ефективному збагаченню словника, так як діти старшого дошкільного віку мають здатність емоційно сприймати природне оточення.

Основний зміст дипломної роботи. У вступі обгрунтовується актуальність досліджуваної проблеми, визначаються об'єкт, предмет, мета, гіпотеза і завдання дослідження, розкриваються етапи і методи дослідницької роботи, показана наукова новизна, і практична значущість, формулюються положення, що виносяться на захист. У першому розділі представлено аналіз психолого-педагогічної, науково-методичної та навчальної літератури з проблеми дослідження в теорії та практиці педагогіки. У другому розділі наведені результати констатації та підбито підсумки експериментальної роботи. У висновку робляться висновки про підтвердження робочої гіпотези та даються рекомендації.

Теоретичні основи проблеми дослідження

Робота над словом - вихідною одиницею мови займає одне з найважливіших  місць в загальній системі  роботи з розвитку мовлення. Даній  проблемі присвячені роботи Є. І. Тихеева, А.М. Бородич, Ю. С. Ляховський, Н. П. Савельєвої, А. П. Іваненко, В. В. Гербовий, В. І. Яшиній, Є. М. Струниной, А. А. Смаги, А. І. Лаврентьєвої і ін Немає такого явища, підкреслюють автори, яке не можна було б позначити словом або словосполученням.

 

Дослідження доводять, що дитину необхідно знайомити з різними значеннями одного і того ж слова, щоб забезпечити семантично адекватного його використання, формування узагальненого уявлення про слово. Розвинуте в дитини вміння вживати слова і словосполучення по контексту, мовної ситуації створює передумови для вільного та гнучкого поводження з мовними засобами при побудові висловлювання.

В даний час є роботи, в яких розкривається сутність і закономірності розвитку словника дітей дошкільного  віку і дається досить повна характеристика поняття «слово».

Н.А. Стародубова вказуючи на важливість словникової роботи, говорить про  те, що реальне вживання слова в  мові - це завжди процес вибору потрібного слова з багатьох можливих. Робота над словом - це, перш за все, робота з осмислення його значення. Автор  показує, що слово - це відтворювальна лексична одиниця, що має у своїй вихідній формі одне наголос; фонетичну виразність, яка передбачає обов'язкову наявність звучання, звукової оболонки (форми матеріального існування слова). Кожне слово має віднесеної до певної частини мови і для нього характерна граматична оформленість, (кожне слово має строго закріплене місце в граматичній системі мови, так як ставиться до певної частини мови: знаменної або службовій - і оформлюється відповідно до граматичними законами мови). Для слова характерна така характеристика, як непроникність, тобто неможливість довільних вставок і змін усередині слова, що призводять або до нісенітниці, або до появи нових слів, наявність значення, що є частиною змістовної сторони слова.

Оволодіння словниковим складом  рідної мови, на думку ряду дослідників таких, як Ю. С. Ляховська, Є.М. Струніна, Н. П. Савельєва, В. І. Яшина та ін - це необхідна умова освоєння його граматичного ладу, розвитку зв'язного монологічного мовлення, виховання звукової сторони слова. Використання мови як засобу спілкування так само пов'язано, перш за все, зі словом. Хто говорить користується словами, складає з них словосполучення, пропозиції, а слухає розчленовує сприйняту їм мова на самостійні лексичні одиниці-слова.

На думку Є.М. Струниной, словесні позначення (найменування предметів) діти засвоюють у ході ознайомлення з навколишньою дійсністю - як стихійного, так і спеціально організованого. Однак словник дошкільнят потребує не тільки в кількісному збагаченні, а й у якісному вдосконаленні. Для цього потрібна особлива педагогічна робота з уточнення значення слів, навчання семантично адекватного вживання синонімів, антонімів, багатозначних слів, розвитку вміння розуміти переносні значення.

Психологи Л. С. Виготський, А. Н. Леонтьєв, П. Я. Гальперін вважають, що формування мислення і мови відбувається в процесі  практичної діяльності. Проблема взаємодії  мови і мислення завжди перебувала в центрі уваги психологічних  досліджень. Розглядаючи проблему формування понять, Л.С. Виготський говорив, що накопичення асоціацій і груп уявлень не призводить до їх утворення, «поняття неможливо без слів, мислення в поняттях неможливо поза мовного мислення» (6).

В. І. Яшина, А. І. Лаврентьєва стверджують, що в розвитку словника дошкільників вкрай важливим є принцип об'єднання  слів у тематичні групи. Одиниці мови пов'язані один з одним. Сукупність слів, складових тематичний ряд, утворює семантичне поле, яке розташовується навколо ядра. Наприклад, багатозначне слово «голка» в значенні "лист хвойного дерева" входить в семантичне поле: дерево - стовбур - гілки - хвоя - зелена - пухнаста, зростає - зів'яне, слово «голка для шиття» входить в інше семантичне поле: шити - зашивати - вишивати - плаття - сорочка - візерунок - гостра - тупа і т.д.