ШЛЯХИ ПІДГОТОВКИ СТАРШОКЛАСНИКІВ ІНТЕРНАТНИХ ЗАКЛАДІВ ДО САМОСТІЙНОГО ЖИТТЯ

Шкуркіна В. М. [25, С.62] вважає, що для підготовки старшокласників інтернатних закладів до самостійного життя дуже важлива діяльність соціального педагога. Він повинен: допомогти дітям у пошуку вищого навчального закладу з гуртожитком; з огляду на здібності дитини, соціальний педагог може записати її на підготовчі курси; профорієнтаційна робота проводиться з восьмого класу, після обов'язкової діагностики здібностей з урахуванням психо-емоційної сфери дитини, так само необхідно враховувати сучасний стан ринку праці, наявність вакансій, передбачувати заробітну плату; сприяти усвідомленню дитиною цінності свого життя, унікальності людської істоти, створеної природою; підчас бесід з дитиною застосовувати емоційне забарвлення позитивих почуттів; у використанні діагностичного матеріалу приділяти особливу увагу проективним методам.

На думку Кочкіної Л. С. [16, С.56], у центрі уваги соціального педагога , інтеграція його у суспільство як альтернатива відособлення, «випадання» із унормованих соціальних стосунків. Значно легше досягти цього, коли створено соціально-педагогічний комплекс школи-інтернату.

Таким чином, робота соціального  педагога повинна, Артюшкіна Л. М. [7, С.43] вважає, бути направлена на: допомогу дітям у пошуку вищого навчального закладу з гуртожитком; профорієнтаційну роботу, яка може включати бесіди, підготовчі курси, діагностику; використання  методів і засобів фізичного, естетичного та морального виховання, які дають можливість дітям-сиротам реалізувати свої потреби; інтеграцію його у суспільство. Але взагалі соціальний педагог не обмежується лише однією проблемою старшокласників, у підготовці їх до самостійного життя він враховує всі їхні проблеми, таким чином для їх вирішення він залучає багато спеціалістів з різних сфер.

Аналіз проблеми соціального сирітства підтверджує, що організація життєдіяльності інтернатних закладів досить часто негативно впливає на розвиток вихованців, тому необхідно змінювати організацію життєдіяльності дитячого закладу, зазначає Дмитрук Д. А. [13, С.66], зокрема: створювати малі групи, члени яких перебувають в родинних зв'язках; наближати умови проживання до звичайних домашніх; впроваджувати відкритий тип дитячого будинку, який сприяє широким зв'язкам дітей з оточенням; поліпшувати комфортність житла.

Також існує проблема державної політики соціального  захисту дітей-сиріт, яка проявляється у недостатньому фінансуванні державних  програм та відсутність фахівців з охорони дитинства. Для вирішення зазначених проблем, Оліференко Л. Я. [17, С. 379] пропонує такі найсуттєвіші заходи: встановити при органах опіки спеціаліста з охорони дитинства для ведення питань, пов'язаних з усиновленням; запровадити роботу спеціалістів з охорони дитинства по соціально-психологічній підготовці кандидатів на усиновлення; організувати супровід патронажної медсестри за сім'ями, які усиновили дітей; забезпечити безкоштовне медичне обслуговування та лікування усиновлених дітей; встановити щомісячну матеріальну допомогу на одну усиновлену дитину у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум; зберегти за усиновленими дітьми пільги на поза конкурсний вступ до навчальних закладів та навчання на бюджетні кошти; надати усиновлення дітям право на безкоштовне відвідування культурно-освітніх установ; року передбачити надбавку до пенсії усиновителів.

 

 

 

2.2. Дослідження форми і методів підготовки старшокласників інтернатних закладів до самостійного життя

 

 

Виходячи із зазначених проблем та наявної ситуації в країні, зазначає Бондаренко Т. В. [10, С. 130], вкрай необхідні спеціальні заходи, що мають бути спрямовані на: теоретичну та практичну підготовку вихованців до самостійного життя; розвиток мережі консультаційних центрів для дітей-сиріт; сприяти створенню умов продовження освіти для дітей-сиріт, з урахуванням бажання дітей; розробка спеціальної програми «житло для дітей-сиріт» та її нормативно-правове забезпечення; реформування шкіл-інтернатів та зменшення кількості учнів у них; впровадження спеціальних програм матеріального забезпечення життєвого старту для випускників шкіл-інтернатів; вдосконалення системи захисту майнових та житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; перегляд складу, функцій та принципів діяльності опікунських рад тощо.

На нашу думку, у підготовці старшокласників інтернатних закладів до самостійного життя, проблеми є досить актуальними і невід'ємними одна від одної, але досить важливим є професійна підготовка цих дітей тому, що  майбутня професія вирішує все майбутнє життя дитини. Тому нами  було проведено дослідження, мета якого полягає у виявленні рівня рівень проведення профорієнтаційної роботи в інтернаті з старшокласниками в школі-інтернаті м. Шполи. У дослідженні взяли участь учні 9 класу (27 осіб), їм було запропоновано  відповісти на 10 запитань анкети, які стосувалися проведення професійної підготовки у їхньому інтернаті. В результаті анкетування ми отримали такі результати: що з 27 учнів 9 класу майже 9 осіб визначились з майбутньою професією, 6 майже визначились, але мають деякі сумніви, 11 ще зовсім не визначились.

Рис. 2.1. Визначення старшокласників  у майбутній професії.

В анкеті 8 учнів визначили, що вони враховували свій особистий потенціал та свої знання, уміння та навички при виборі професії, в деякій мірі це зробили 6 учнів та 13 осіб на це не звернули ваги.

Рис. 2.2. Врахування особистісного  потенціалу при виборі майбутньої професії.

Загалом 12 дітей зауважили, що  їм допомагали зробити вибір, а 15 зазначили що ніхто не допомагав їм у прийнятті цього рішення:

Рис. 2.3. Чи допомагали старшокласникам здійснювати вибір майбутньої професії?

На запитання, хто саме допоміг зробити той чи інший  вибір, ми отримали такі результати: однолітки та друзі допомогли у виборі 3 учням, соціальний педагог вплинув на рішення 4 учнів, вихователь допомагав 6 учням, 14 учнів приймали рішення самостійно, або взагалі не мають уявлення про майбутню професію.

Рис. 2.4. Особи які допомогли  здійснити вибір майбутньої професії.

Також 8 осіб зазначило, що в інтернаті проводились індивідуальні консультації щодо обрання майбутньої професії; 14 учнів, що вони на них не з'явились, і 5 учнів зауважили, що їх не було.

Рис. 2.5. Чи проводились  індивідуальні консультації щодо обрання майбутньої професії?

Також 10 осіб зазначили, що в інтернаті відбувались зустрічі з представниками різних професій та організовувся перегляд відео файлів про різноманітні професії,  12 осіб не знали про них і не відвідували їх  та 5 відзначили, що таких заходів не було.

Рис. 2.6. Чи відбувались  в інтернаті з представниками різних професій або організовувався  перегляд відео файлів про різноманітні професії?

Ці заходи допомогли  у виборі майбутньої спеціальності 10 учням, також можливо вплинули на вибір 6 учнів, ніяк не вплинули на 11 учнів.

Рис. 2.7. Чи допомогли ці заходи на вибір майбутньої професії?

Проведення дослідження дозволило нам зробити такі висновки про те, що в інтернатах приділяється увага професійній підготовці старшокласників, але необхідно приділяти більше уваги  підготовкі старшокласників інтернатних закладів до самостійного життя , як індивідуальної так і колективної. Позитивним, на нашу думку, є те, що на вибір професій більше впливають спеціалісти і враховуються індивідуальні показники. Також ми вважаємо, що доцільно більш ґрунтовно підійти до цієї підготовки, розробити та запропонувавши дітям систему тренінгів, які пов’язані з професійною підготовкою, також організовувати зустрічі з спеціалістами різних професій, поповнити відео файли, які були корисні для професійної підготовки та зробити ці заходи креативно, так, щоб зацікавити максимальну кількість учнів.

 Тому  проаналізувавши результати досліджень, ми дійшли висновку, оскільки тренінг є однією з пріоритетних форм підготовки старшокласників інтернатних закладів до самостійного життя, то найдоцільніше та найефективніше, розробити систему тренінгів для вирішення проблеми профорієнтації цих дітей.

Система тренінгових  занять «Професія як основа життєвого успіху», матиме таку структуру:

- тема 1 „Світ професій. Класифікація професій”; 

- тема 2 „ Як обрати професію ”;

- тема 3 „ Життєві перспективи. Прогнозування життєвих перспектив”;

- тема 4 „Законодавство України про працю. Можливості працевлаштування в Україні. Шляхи пошуку роботи. Підготовка до співбесіди. Як складати резюме. Трудовий договір ”;

- тема 5  „Професійна кар’єра. Складові професійного успіху”;

На тренінгових заняттях  з даного модулю створюється можливість для усвідомлення учасниками алгоритму  вибору професії, проектування професійної кар'єри як складової життєвого  успіху. На занятті учасники отримають інформацію про світ професій, різних факторах, які потрібно враховувати  при виборі професії; дізнаються про вимоги, які пред’являються  до  різних професій. Учасники ознайомляться з шляхами працевлаштування в Україні , основними правилами прийому на роботу, навчаться складати резюме. Метою занять є - надання інформації, знань та сформувати   практичні навички з вибору професії, і проектування професійної кар’єри. Завдання:

- збагатити знання учасників про світ професій, розкрити вимоги та послідовність  вибору професії;

- формувати в учасників уміння обирати професію у відповідності з особистими можливостями;

- розкрити сутність поняття «життєві перспективи»,» мета»; показати необхідність планування  життєдіяльності людини, взаємозв’язок між особистими цілями і професійним вибором; формувати в учасників навички планування;

- надати учасникам інформацію щодо можливостей працевлаштування в Україні, трудових прав неповнолітніх; створити умови щодо отримання навичок пошуку роботи, підготовки резюме та проходження інтерв'ю при прийомі на роботу

- розкрити сутність понять  “професійна кар’єра”,   ознайомити з алгоритмом її створення

Тривалість - 10   годин.

Структура тренінгових занять

Професія як основа життєвого успіху

Порядковий номер, структурні етапи заняття.	Тема заняття	Орієнтовна тривалість
І.	Світ професій. Класифікація професій.	2 години
1.1.	Вступне слово ведучого. Коментар до модуля/	5 хвилин
1.2.	Знайомство (продовження) . Вправа «Вгадай професію»	15 хвилин
1.3.	Правила роботи групи.(повторення)	10 хвилин
1.4.	Очікування від заняття	10 хвилин
1.5.	Основна частина: «Класифікація  професій»	45 хвилин
1.6.	Підсумки першого заняття	5 хвилин
ІІ.	Як обрати професію?	2 години
3.1.	Рефлексія знань, отриманих  на другому занятті. Вступ до другого  заняття	10 хвилин
2.2.	Знайомство(продовження).	15 хвилин
2.3.	Правила (повторення)	10 хвилин
2.4.	Очікування від заняття	10 хвилин
2.5.	Основна частина: «Як обрати професію»	50 хвилин
2.6.	Підсумки другого заняття	5 хвилин
ІІІ.	Життєві перспективи. Прогнозування життєвих перспектив.
3.1.	Рефлексія знань, отриманих  на третьому  занятті. Вступ до третього  заняття	10 хвилин
3.2.	Знайомство(продовження)	20 хвилин
3.3.	Правила (повторення)	10 хвилин
3.4.	Очікування.	10 хвилин
3.5.	Основна частина: «Життєві перспективи. Прогнозування життєвих перспектив».	45 хвилин
	Підсумки третього  заняття	15 хвилин
IV	Законодавство України про працю. Можливості працевлаштування в Україні. Шляхи пошуку роботи. Підготовка до співбесіди. Як складати резюме. Трудовий договір.	4 години
4.1.	Рефлексія знань, отриманих  на третьому  занятті. Вступ до четвертого заняття	20 хвилин
4.2.	Знайомство(продовження).	20 хвилин
4.3.	Правила (повторення)	10 хвилин
4.4.	Очікування від заняття	10 хвилин
4.5.	Основна частина:  «Можливості  працевлаштування в Україні»	100 хвилин
4.6.	Підсумки четвертого  заняття	15 хвилин
V.	Професійна  кар’єра. Складові професійного успіху.	2 години
5.1.	Рефлексія знань, отриманих  на третьому  занятті. Вступ до п’ятого  заняття	10 хвилин
5.2.	Знайомство(продовження).	10 хвилин
5.3.	Правила (повторення).	5 хвилин
5.4.	Очікування від заняття	10 хвилин
5.5.	Основна частина: «Професійна  кар’єра»	45 хвилин
5.6.	Підсумки п’ятого  заняття	10 хвилин

 

 

 

Висновки до 2 розділу

 

 

Аналіз реальних життєвих історій випускників інтернатів підтверджує нагальну потребу в  розробці та реалізації  системи  підготовки до самотійного життя. Для  найкращої підготовки до самостійного життя старшокласників інтернатних закладів, слід мати чітку, комплексну картинку потреб конкретної дитини. Однією з форм є Школа підготовки старшокласників інтернатних закладів до самостійного життя має за мету розвинути соціальні навички та мінімізувати ризики молодих людей на етапі виходу у самостійне життя. Також можна використовувати такі модулі що містять певну інформацію  та закріплення цієї інформації у формі гри і проводяться у формі тренінгів. Ці модулі можуть бути на різні теми, які стосуються певних сфер життя в які потрапить дитина після випуску з інтернату. Дуже важлива діяльність соціального педагога, у центрі його уваги є інтеграція старшокласників інтернатного закладу в суспільство.

У підготовці старшокласників  інтернатних закладів до самостійного життя, проблеми пов’язані з побутом, профпідготовкою, створенням власної сім’ї, спілкуванням з оточуючими  та інші, є досить актуальними і невід'ємними одна від одної, але досить важливим є професійна підготовка цих дітей тому, що від неї залежить майбутнє життя дитини. Найефективніше буде розробити систему тренінгів для вирішення проблеми профорієнтації цих дітей. Тому ми запропонували систему тренінгових занять  під назвою «Професія як основа життєвого успіху». На тренінгових заняттях  з даного модулю створюється можливість для усвідомлення учасниками алгоритму вибору професії. На занятті учасники отримають інформацію про світ професій, різних факторах, які потрібно враховувати  при виборі професії; дізнаються про вимоги, які пред’являються  до  різних професій.

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Вивчившии та проаналізувавши наукові джерела з досліджуваної теми, ми можево зробити наступні висновки.

Немає сумніву в тому, що діти котрі з раннього віку залишаються  без батьківської опіки, за деякими  характеристиками відрізняються від дітей, які виховуються в сім'ях. Основним чинником, що впливає на розвиток дитини, позбавленої можливості виховувати в сім'ї, є психічна депривація. Для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, нерідко характерні невпевненість у собі,  тривога, нудьга, депресія, а також агресія. У багатьох випадках у них формується комплекс безнадійності та безпорадності. Розвиток дітей, які виховувались в інтернаті, свідчить про формування принципово інших механізмів  активної, ініціативної та вільної поведінки, для якої характерне особливе психологічне утворення – дитбудинківське «ми». Діти без батьків ділять свій світ на «свій» та «чужий».