Соціально-педагогічна діяльність з обдарованими дітьми в загальноосвітніх школах

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНЬООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ………………....5

1. Поняття про обдарованість………………………………………………..5
2. Дільність соціального педагога з обдарованими дітьми………………..9

Висновки по розділу 1……………………………………………………….....16

РОЗДІЛ 2. СТАНДАРТИЗОВАНІ МЕТОДИКИ ВИВЧЕННЯ ЗДІБНОСТЕЙ В ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ ………………………………..17

2.1. Сандартизованні методики  вивчення здібностей в обдарованих……….17

2.2. Аналіз результатів  на вивчення здібностей в обдарованих  дітей……….20

Висновки по розділу 2…………………………………………………………..24

РОЗДІЛ 3.КОРЕКЦІЙНІ ВПРАВИ ДЛЯ ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ…………………24

3.1. Тренінг як засіб  виховання обдарованих дітей…………………………..24

3.2. Опис тренінгової програми………………………………………………..28

Висновки по розділу 3……………………………………………………….....38

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………..39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..….41

ДОДАТОК А……………………………………………………...……………43

ДОДАТОК Б……………………………………………………………..…….59

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність дослідження. Вивчення проблем обдарованих дітей в умовах загальноосвітньої школи. Одним із головних завдань реформування сучасної загальноосвітньої школи є виявлення та підтримка обдарованої молоді, розвиток інтелектуальних, творчих здібностей, формування навичок самостійного наукового пізнання, здатності до самореалізації у майбутньому професійному житті. Від того, наскільки повно та ефективно реалізуються потенційні можливості обдарованої особистості, залежать темпи і якість розвитку соціальних та економічних умов життя українського суспільства. Обдаровані діти в будь-якому суспільстві повинні розглядатися як інтелектуальний потенціал держави, вони мають бути в центрі спеціальних педагогічних, психологічних, соціальних програм.

Принциповою особливістю сучасних освітніх програм має стати створення умов, які сприяють розвитку ініціативності, пізнавальної активності, здатності до творчої самореалізації обдарованої молоді. Тому одним із пріоритетних завдань сьогодення є виявлення, розвиток і підтримка обдарованих дітей та молоді, створення умов для всебічного їх розвитку, надійного соціального і психологічного захисту.

Однією з таких актуальних проблем залишається проблема підтримки та розвитку дітей із загальною (розумовою) обдарованістю в умовах навчання в сучасній загальноосвітній школі. Саме ця категорія дітей залишається поза увагою в процесі навчання, тоді як школа має бути основним місцем для розвитку та підтримки обдарованих дітей.

Об'єктом дослідження є супровід обдарованих дітей в умовах загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є супровід обдарованих дітей в умовах загальноосвітньої школи.

Мета дослідження є створення умов сприяють ефективності процесу уявлень обдарованих дітей в умовах загальноосвітньої школи.

Завдання дослідження:

1. проаналізувати сучасну наукову літературу з метою виявлення сутності обдарованих дітей в умовах загальньоосвітньї школи
2. підібрати методики для дослідження творчих здібностей в обдарованих дітей
3. вивчити творчі роботу соціального педагога з обдарованими дітьми
4. підібрати тренінгову програму для підвищення творчих здібностей

Методи і методики дослідження. У роботі було використано теоретичні та практичні  методи дослідження (аналіз, синтез, узагальнення наукової соціально-педагогічної і психологічної літератури).

Теоретичне значення роботи. Полягає в виявленні творчих здібностей в обдарованих дітей

Практичне значення роботи. Полягає в тому, що матеріали дослідження можуть використовуватись вчителями, соціальними педагогами, батьками у навчально-виховному процесі.

 Структура і обсяг курсової робити. Курсова робота складається із вступу, 3 розділів, висновків, списку літератури, додатків. Загальний обсяг курсової роботи 74 сторінок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ В УМОВАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ

1. Поняття про обдарованість

Обдаровані діти – це майбутнє сучасного суспільства, його рушійна сила. Їхній інтелект, здібності, таланти будуть слугувати розвитку науки, техніки, виробництва тощо. Вивчаючи, аналізуючи наукову психолого-педагогічну літературу, дуже багато знаходиш матеріалу, де дослідники визначають, що таке обдарованість, подають безліч різних класифікацій видів обдарованості та обдарованих дітей, рекомендують, як розвивати обдарованість, як визначити обдаровану дитину, проте, порівняно недостатньо уваги приділено проблемам особистості обдарованої дитини та способам виявлення цих проблем. На жаль, ще неповною мірою в суспільстві створені умови для повноцінного розвитку обдарованості, що спричиняє певні проблеми, які існують у цих дітей. Обдарована дитина в щоденному спілкуванні з однолітками, батьками, учителями стикається з багатьма проблемами. Якщо не виявити проблеми та не допомогти обдарованій дитині, то це може призвести до гальмування її здібностей, талантів, загального розвитку. Тому особливого значення набуває своєчасне виявлення проблем для того, щоб допомогти обдарованій дитині справитися з ними[9, с. 2-3].

Розкриття сутності змісту таких понять  як „обдарованість” та „здібності” необхідне для їх чіткого розрізнення. У радянській психології, передусім у працях С. Рубінштейна і Б. Теплова, зроблено спробу дати класифікацію понять «здібності», «обдарованість» і «талант» за єдиною основою – успішністю діяльності. Термін «здібність» означає індивідуально-психологічні особливості людини, від яких залежить результативність праці; «обдарованість» – це якісно своєрідне поєднання здібностей, що забезпечує значні успіхи; «талант» – високий рівень обдарованості [1, с. 169].

На думку дослідників Н. Волкової та Ю. Гільбуха, обдарованість – це індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності [2, с. 4]. Слово обдарованість визначає різні поняття в побуті та науці. Ще дотепер вченим важко дати єдине, найбільш повне та точне визначення цього поняття. За психологічним словником Головіна,  обдарованість – це специфічне поєднання здібностей високого рівня, а також інтересів, потреб, які дають можливість виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, вищого від „середнього” [3, с. 427]. Д. Богоявленська дає наступне визначення поняттю  «обдарованість» - це системна якість психіки, яка розвивається протягом усього життя та визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одній або декількох сферах діяльності в порівнянні з іншими людьми [4, с. 10].

 У психологічній  періодиці подається така версія: обдарованість – це є розумовий потенціал чи інтелект, цілісна пізнавальна характеристика пізнавальних можливостей і здібностей до навчання [5, с. 20]. Як зазначає Р. Немов, обдарованість – це наявність у людини задатків до розвитку здібностей, а здібності – це індивідуальні особливості людей, від яких залежить набуття ними знань, умінь, навичок, а також успішність виконання різноманітних видів діяльності [6, с. 669]. Але ніяка окрема здібність не може бути достатньою для успішного виконання діяльності. Треба, щоб у людини було багато здібностей.

Поєднання здібностей, необхідних для успішного виконання діяльності, називається обдарованістю. Як і окремі здібності, обдарованість може бути спеціальною (до конкретної діяльності) або загальною (до різних видів діяльності). Спеціальна обдарованість характеризується наявністю в суб’єкта можливостей, що чітко переносяться зовні (що виявляється в діяльності), - думок, навичок і знань, що конкретно реалізуються, виявляються через функціонування стратегій планування і розв’язання проблем [7, с. 9].

Обдаровані діти — діти, які рано виявляють певні здібності та у своєму розвитку набагато випереджують своїх ровесників. Так, російський композитор Микола Римський-Корсаков уже з дворічного віку добре розрізняв музичні мелодії. Моцарт у три роки грав на клавесині, а в чотири почав писати музику. Рано виявився малярський і поетичний хист і у Шевченка. Російський поет Олександр Пушкін писав вірші в дев'ять років, а Леся Українка (1871 —1913) у тринадцять друкувала свої поезії.

Уже в ранньому віці обдарованим дітям властива підвищена пізнавальна активність, яка забезпечує мимовільне пізнання навколишнього світу. Вони є справжніми маленькими трудівниками, які відчувають задоволення від праці. Проте ця категорія дітей неоднорідна. Серед них є малюки з прискореним розумовим розвитком, з ранньою розумовою спеціалізацією та з деякими ознаками непересічних здібностей.

Обдаровані діти з прискореним розумовим розвитком (вундеркінди) часто вже в два-три роки виявляють велику розумову активність. Вони рано навчаються читати і рахувати, ерудованіші за однолітків, у школі швидше засвоюють матеріал, а тому закінчують її раніше, ніж ровесники.

Обдаровані діти з ранньою розумовою спеціалізацією мають підвищений інтерес до певної галузі знань. В основному помітний він у підлітковому віці. Обдаровані діти з деякими ознаками непересічних здібностей не виділяються серед ровесників високими успіхами у навчанні. Проте в них дуже добре розвинуті деякі пізнавальні процеси (пам'ять, уява, спостережливість), що є потенційними ознаками обдарованості і які згодом можуть розвинутися у спеціальні здібності[8, с. 226].

На рубежі XX—XXI ст. окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з особливостями функціонування постіндустріальних суспільств, інформаційних технологій, процесів глобалізації, що дає підстави стверджувати про формування нової цивілізації — ноосферно-космічної. Найбільшого успіху досягатимуть держави, які мають висококваліфіковані кадри у високотехнологічних галузях виробництва. Тому проблема обдарованості, творчості, інтелекту виходить на передній план у державній політиці, визначаючи пошук, навчання і виховання обдарованих дітей та молоді, стимулювання творчої праці, захист талантів. Закон України «Про освіту» передбачає з метою розвитку здібностей, обдарувань і таланту дітей створення профільних класів (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізованих шкіл, гімназій, ліцеїв, колегіумів, навчально-виховних колективів, об'єднань. Найбільш обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочує їх (виділяє стипендії, направляє на навчання і стажування до провідних вітчизняних і зарубіжних освітніх центрів)[10, с 15].

В певні роки дитинства спостерігається підвищена сприйнятливість до засвоєння мови, якою відбувається спілкування дитини з оточуючими; у дошкільні і ранні шкільні роки виявляються особлива яскравість, гострота образних вражень, багатство уяви, що виявляються, зокрема, у творчих іграх; у роки настання ранньої юності – підйом моральної чутливості й активності узагальнюючого, теоретичного мислення і т.п. Тім самим перехід від віку до віку означає не просто ріст, збагачення психічних властивостей, але і їхнє справжнє перетворення – загасання, припинення дії одних здібностей і виникнення нових. Іншими словами, у міру просування дитини по «вікових сходах» відбувається якісно нове і у деяких відносинах однобічне посилення можливостей розвитку, що разом з тім веде до загального підйому сил.

Вікові особливості як би готують і тимчасово зберігають сприятливі умови для становлення чи тихнув інших сторін розумових здібностей, і навіть можна сказати, що вікові особливості виступають як складова частина, чи компоненти, самих дитячих особливостей. Не тільки зростаючий з роками рівень розумового розвитку, але і самі внутрішні умови цього розвитку мають відношення до формування і росту здібностей. Правомірно говорити про вікові передумови здібностей, чи вікових факторах обдарованості, маючи на увазі обумовлені віком підвищені можливості розвитку психіки в чи тихнув інших напрямках [11, с. 34].

Стрімкий підйом здібностей у дитини, наближення її розумових показників до показників, властивих більш старшим віковим періодам, так саме як і зниження, більше чи менше, темпу розумового розвитку в наступні роки можна розглядати як підтвердження того, що прояв дитячої обдарованості істотно обумовлений саме віковими, т. б. в конкретний період життя виникаючими та в деякій мірі перехідними особливостями.